Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №173/2896/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2896/25

Провадження №2/173/387/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

позивачів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представника позивачів Таргоній В.М.,

представника відповідача Хлабистіна Д.М.,

розглянувши в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , представник позивачів, адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2025 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , представник позивачів, адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 22 год. 45 хв. за адресою Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район с. Новомиколаївка, вулиця Привокзальна буд. 1-А, на станції на 132 км. пікету № 7 станції «Верхньодніпровськ» машиніст ОСОБА_9 1970 р.н., керуючи електровозом ЧС-2 № НОМЕР_7 сполученням Дніпро-П`ятихатки (без вагонів, без вантажу), допустив наїзд на жінку ОСОБА_3 , 1976 р.н., яка перебігала колію справа наліво за напрямком руху електровозу. Внаслідок події ОСОБА_3 загинула на місці.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 21.10.2025 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , представник позивачів, адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю до судового розгляду по суті.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області 22 січня 2026 року у клопотанні представника відповідача Хлабистіна Дмитра Миколайовича про об`єднання справ в одне провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , представник позивачів, адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що потяг, який здійснив наїзд на матір позивачів є джерелом підвищеної небезпеки належить АТ «Укрзалізниці», тому не потребує доказуванню наявність вини. На законодавчому рівні ухвалено мораторій на виконання судових рішень за виконавчими провадженнями до АТ «Укрзалізниці», навіть якщо рішення суду буде на користь позивачів його виконання можливе лише після завершення дії мораторію, з огляду на викладене просив відшкодування шкоди здійснювати без утримання податку з доходу фізичних осіб. Додав, що стан сп`яніння потерпілої жодним чином не впливає на події які мали місце, тобто відсутній наслідковий зв`язок.

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що перебувала на повному утриманні матері, оскільки на момент загибелі навчалась на контрактній формі навчання та не була працевлаштована. Смерть матері для неї стала непоправною втратою.

Позивач ОСОБА_2 вказала на те, що з 2017 року працює, а її сестра ОСОБА_1 почала працювати тільки з 2025 року. Мати працювала покоївкою у готелі та допомагала їм обом як з веденням господарських справ так і фінансово підтримувала. Після смерті матері звичайний спосіб життя змінився, не стало рідної людини, чим завдано моральну шкоду яку просить стягнути.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у стягненні моральної шкоди, оскільки ОСОБА_3 порушила техніку безпеки через перебування на момент наїзду на неї електровозу в стані алкогольного сп`яніння та не підтверджено родинні відносини позивачкою ОСОБА_2 з загиблою.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що висновок судово-медичної експертизи позивачем не наданий, в зв`язку з чим в матеріалах справи відсутній доказ, який дає змогу встановити причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Усі доводи, викладені представником позивачів у позовній заяві, ґрунтуються виключно на його словах та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України. Представник позивачів не надав ані письмових, ані речових чи електронних доказів, не заявив про допит свідків та не долучив висновків експертів, які б підтверджували його твердження. Представник відповідача вказує на те, що загибель потерпілої полягає в недотриманні Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, через що, розмір моральної шкоди має бути значно зменшено.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 47 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 прізвище ОСОБА_3 до укладення шлюбу - ОСОБА_5 .

Матір`ю ОСОБА_6 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , є ОСОБА_7 .

Свідоцтвом про шлюб, долученим до матеріалів справи, підтверджується факт зміни прізвища після укладення шлюбу ОСОБА_6 на « ОСОБА_8 ».

Таким чином, судом встановлено, що матір`ю позивача ОСОБА_2 є ОСОБА_3 .

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності родинних відносин між загиблою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з огляду на встановлені обставини справи, а також враховуючи те, що лікарське свідоцтво про смерть видано саме ОСОБА_2 .

Так, відповідно до п. 2.1. Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106/о) перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов`язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров`я або місці провадження медичної практики ФОП.

Судом встановлено, 30 січня 2024 року поїздом № НОМЕР_7 слідував електровоз ЧС2 № НОМЕР_8, який перебуває на балансі структурного підрозділу «Дніпровське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Машиніст вказаного електровоза перебував у трудових відносинах з структурним підрозділом «Дніпровське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до копії Лікарського свідоцтва про смерть № 22 від 02 лютого 2024 року безпосередня причина смерті ОСОБА_3 інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, травмована при зіткненні з поїздом або з іншим залізничним транспортним засобом пересування.

Відповідно до копії висновку експерта № 22 - Е від 08 лютого 2024 року Кам`янського відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР» смерть ОСОБА_3 могла настати за, приблизно, 10-12 годин від моменту проведення судово-медичної експертизи трупа, від сумісної тупої травми тіла з множинними переломами кісток склепіння черепу, кісток тулубу та кінцівок, з ушкодженням внутрішніх органів. Виявлені ушкодження у вигляді сумісної відкритої черепно-мозкової травми з множинними переломами кісток склепіння черепу, крововиливами під м`якими мозковими оболонками та внутрішньо мозковими крововиливами в ділянках обох лобових та тім`яних долей головного мозку, обох півкуль мозочку, забійними ранами на шкірі в лобово-тім`яній ділянці голови праворуч, на шкірі лобу в центрі, на шкірі лобу ліворуч,на шкірі верхнього повіку лівого ока,на шкірі спинки носу,крововиливами в м`які покривні тканини голови навколо забійних ран на голові,синців на шкірі обох повік лівого ока з переходом на шкіру лівої щоки.

Відповідно до вказаного висновку, ушкодження, отримані ОСОБА_3 могли виникнути внаслідок удару виступаючими частинами залізничного транспорту, є прижиттєвими, знаходяться в прямому причинному зв`язку з причиною смерті та згідно з п.п. 2.1.3. літери «б», «г», «й», «к» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджений Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відносяться у сукупності до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя стосовно до живих осіб.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки електропотяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини.

Згідно з роз`ясненням постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд вважає, що передчасна втрата матері для будь-якої людини при наявності життєвих зв`язків між ними однозначно спричиняє моральні страждання, що мало місце і у даному випадку, чого відповідачем фактично не оспорювалось та не спростовано.

Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).

У постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 357/6237/19-ц (провадження № 61-7935 св 20) Верховний Суд дійшов висновку про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 1.2., 2.2. Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, громадяни, які порушують Правила, несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України.

Пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку.

Відповідно до п. 2.20. Правил пішоходам забороняється находитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

При судово-токсикологічному дослідженні м`язу етиловий алкоголь виявлений у концентрації 2,32%, що може відповідати стану середнього ступеня алкогольного сп`яніння, відносно живих осіб.

На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачами, страждань пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, суд вважає за можливе позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивачів грошові кошти на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Разом з тим, враховуючи характер дій потерпілої ОСОБА_3 , а саме особисту грубу необережність з її боку та стан алкогольного сп`яніння, що сприяло виникненню шкоди, відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 100 000 грн., тобто по 50000 грн. кожному.

Відшкодування моральної шкоди в даному розмірі на думку суду буде співмірним із спричиненою позивачам моральною шкодою, та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення позивачів за рахунок відповідача та враховуватиметься зі ступенем вини потерпілої.

До аналогічних висновків дійшов у постанові Дніпровський апеляційний суд у справі № 190/2276/23 від 07 лютого 2024 року.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути суму у рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Дніпровського апеляційного суду № 211/3618/23 від 21 листопада 2023 року

Згідно п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачі у силу положень пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, а позов задоволено частково, то судовий збір у розмірі 1000 грн. стягується з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , представник позивачів, адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «Українська залізниця», представник відповідача Хлабистін Дмитро Миколайович про відшкодування моральної шкоди завданої смертю - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґеройця, буд. 5) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) в якості відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґеройця, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) в якості відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґеройця, буд. 5) на користь держави судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текс судового рішення виготовлено 10.04.2026 р.

Суддя О.А. Кожевник