Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №335/11675/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/11675/25 2/335/786/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Караулова Б.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, спричинених невиконанням грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, спричинених невиконанням грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2009 відповідача було визнано винним у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України та стягнуто на користь позивача 188 714 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявила вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період, що не охоплювався попереднім судовим рішенням.

Під час підготовчого провадження у січні 2026 року позивач подала заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, мотивовану отриманням актуальних даних від виконавчої служби.

Згідно з відповіддю ВДВС від 26.01.2026, залишок несплаченої основної заборгованості за виконавчим листом становить 161 704,22 грн.

З урахуванням уточнених розрахунків за період з 08.10.2019 по 26.01.2026 (2303 дні), позивач просить стягнути з відповідача 171 115,03 грн, з яких три проценти річних у розмірі 30 608,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 140 506,41 грн.

Позивач також зазначає, що оскільки стягувані суми є особливою мірою відповідальності за прострочення відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, на підставі ст. 268 ЦК України позовна давність до цих вимог не застосовується.

Ухвалою суду від 03.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розпочато в справі підготовче провадження, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи, призначено підготовче засідання.

В підготовчі засідання відповідач не з`явився, відзив на позов не подав.

28.01.2026 позивач подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

19.02.2026 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання, призначені на 09 год 30 хв 03.04.2026 та 10 год 00 хв 10.04.2026, сторони не з`явилися. Позивач просила справу розглядати за її відсутності. Відповідач, повідомлений про дату, час і місце засідань шляхом направлення судових повісток-повідомлень в електронний кабінет, причин неявки не повідомив.

З огляду на те, що позивач не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення, суд вирішив здійснити заочний розгляд справи, обмежившись дослідженням доказів, наданих позивачем, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 188 714,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 жовтня 2010 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції від 15 січня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вироку суду в частині стягнення моральної шкоди.

05 червня 2019 року постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області накладено арешт на майно ОСОБА_2 .

Відповідачем вирок в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди не виконаний.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року у справі № 336/4262/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 380 637,93 грн та три проценти річних в розмірі 53 915,00 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2009 року, за період з 23 грудня 2009 року до 07 жовтня 2019 року (а.с. 18 – 19). Рішення суду набрало законної сили 12 січня 2022 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач грошове зобов`язання з компенсації моральної шкоди, визначене вироком суду, не виконав, що підтверджується листом начальника Лівобережного відділу ДВС у місті Запоріжжі від 26.01.2026, згідно з яким станом на 26 січня 2026 року розмір несплаченої заборгованості відповідача перед позивачкою зі сплати стягнутої вироком суду моральної шкоди становить 161 704,22 грн.

Доказів належного виконання вищезазначеного грошового зобов`язання відповідач суду не надав, правильність розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення його виконання, виконаного позивачкою, не спростував.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що він виконаний позивачкою правильно.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 711,15 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) інфляційні втрати та три проценти річних в розмірі 171 115,03 грн, з яких 30 608,62 грн – три проценти річних, 140 506,41 грн – інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 711,15 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко