Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №491/1237/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1237/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючої у справі судді – Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Барбіроша В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні з 18 квітня 2018 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач звернулась за перерахунком пенсії в судовому порядку та на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року по справі №420/33888/24, якою було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та зобов`язано Головне управління провести індексацію пенсії відповідачу відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763 гривень 17 копійок на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01 березня 2021 року відповідно до п.1 постанови Кабінету міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до п.1 постанови КМУ від 16 лютого 2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до п.1 постанови КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до п.1 постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 30 квітня 2024 року. При проведенні відповідачу вищезазначеного перерахунку пенсії з 30 квітня 2024 року було невірно визначено доплату за понаднормовий стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим утворилась переплата пенсії в сумі 1004 гривні 64 копійки за період з 30 квітня 2024 року по 31 серпня 2025 року та винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 04 вересня 2025 №3286. Таким чином під час перерахунку пенсії сталася розрахункова помилка, яка пов`язана з тим, що при проведенні відповідачеві вищезазначеного перерахунку пенсії з 30 квітня 2024 року було невірно визначено доплату за понаднормовий стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, Головним управлінням було помилково розраховано і виплачено пенсію в більшому розмірі. Станом на теперішній час переплата не погашена та згоди на добровільне погашення переплати пенсії від відповідача не отримано. Таким чином відповідачем неправомірно отримано пенсійні виплати. Відповідачу було надіслано лист-повідомлення від 05 вересня 2025 року №1500-0404-8/149341 та повідомлено про зазначену переплату, однак відповідачем кошти повернуті не були. З урахуванням зазначеного представник позивача звернулася до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачу про її процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, однак подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що переплата пенсії виникла саме через помилку працівників пенсійного фонду, а з її боку, як отримувача пенсії, не було жодних зловживань, в тому числі щодо надання недостовірних відомостей, даних чи документів, приховування факту працевлаштування або інших обставин, що впливають на розмір виплат або подання роботодавцем недостовірних відомостей про стаж роботи чи заробіток працівника. У такому випадку ризик помилки несе держава, а помилки державних органів не повинні виправлятися за рахунок громадян, якщо ті діяли добросовісно, а рахункові помилки в застосуванні закону, неправильне нарахування через технічні збої ПФУ або помилкове визначення стажу працівниками фонду не є рахунковими помилками, рахункова помилка – це виключно помилка в арифметичних діях. Якщо громадянин надав правдиві документи та не приховав обставини, що впливають на розмір пенсії, його дії вважаються добросовісними (а.с.50-53).

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, однак 13 березня 2026 року подала письмову заяву, в якій просить розгляду справи проводити без участі представника позивача (а.с.47).

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи поданий відповідачем відзив на позовну заяву, заяву представника позивача про розгляд справи без її участі, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідача.

При цьому, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, взявши до уваги заяву представника позивача, взявши до уваги поданий відповідачем відзив на позовну заяву, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 20 січня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.8-9), відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №217 від 21 січня 2026 року (а.с.29).

Судом були досліджені письмові докази, надані сторонами у справі.

Так, згідно копії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було залишено без задоволення (а.с.15-19).

В подальшому постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справі №420/33888/24 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 30.04.2024 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2021 року по 29 квітня 2024 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.10-12).

Рішенням заступника начальника відділу з питань відрахувань управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду пенсійної справи і особового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , встановлено, що сума переплати 1004 гривні 64 копійки згідно з довідкою відділу опрацювання документації №2 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області утворилася за період з 30 квітня 2024 року по 31 серпня 2025 року. При проведенні перерахунку пенсії на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду невірно визначена доплата за понаднормовий стаж, у зв`язку з чим утворилась сума переплати 1004 гривні 64 копійки, яка прийнята на облік у вересня 2025 року (а.с.6).

До позовної заяви додано індивідуальний перерахунок за період з 01 квітня 2024 року по 30 вересня 2025 року, з якого вбачається, що сума переплати становить 1004 гривні 64 копійки (а.с.13).

Позивачем відповідачу було направлено повідомлення про наявність переплати пенсії в розмірі 1004 гривні 64 копійки та запропоновано в добровільному порядку повернути вказану переплату пенсії (а.с.20).

Також встановлено, що 26 квітня 2018 року відповідач зверталася до Любашівського об`єднаного управління ПФУ з заявою про призначення їй пенсії по інвалідності (а.с.20 – зворотний бік).

Відповідно до перерахунку пенсії станом на 04 вересня 2025 року Любашівським об`єднаним управлінням ПФУ на підставі рішення суду з 30 квітня 2024 року по – довічно відповідачу встановлено пенсію з надбавками в розмірі 5176 гривень 06 копійок (а.с.21).

Відповідно до перерахунку пенсії станом на 18 серпня 2025 року Любашівським об`єднаним управлінням ПФУ на підставі рішення суду від 22 квітня 2025 року з 30 квітня 2024 року по – довічно відповідачу встановлено пенсію з надбавками в розмірі 5238 гривень 72 копійки (а.с.22).

Також до позовної заяви додано копію протоколу №167 від 03 травня 2018 року про призначення відповідачу пенсії за інвалідністю (а.с.23).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч.1 ст.5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення, загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, передбачених законодавством; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, осіб, які мають право на пільги, а також отримувачів житлових субсидій, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, передбачених законодавством;участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 за №6-4.

Відповідно до п.п.3, 4 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії. У разі припинення виплати пенсії відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум, стягуються в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вiдсутнiсть правової підстави – це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Таким чином, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Отже, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14, а саме, у Постанові від 02 липня 2014 року визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Також у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №756/6984/16-а сформульовано правовий висновок, відповідно до якого обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Отже, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, внаслідок його недобросовісності, та за відсутності рахункової помилки з боку органу Пенсійного фону України, що є предметом доказування у справі

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій. Позивач обґрунтовує свою процесуальну позицію по справі тим, що відбулася рахункова помилка Головного управління, яка допущена під час проведення певних дій, а саме перерахунку пенсії. Допущення такої помилки позивач обґрунтовує тим, що при проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 30 квітня 2024 року було невірно визначено доплату за понаднормовий стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим утворилась переплата пенсії в сумі 1004 гривні 64 копійки за період з 30 квітня 2024 року по 31 серпня 2025 року та винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 04 вересня 2025 року №3286.

При цьому, перерахунок пенсії повинен був проведений на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, якою частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справі №420/33888/24 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 30.04.2024 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2021 року по 29 квітня 2024 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На думку суду, посилання позивача у даній справі на допущення рахункової помилки при розрахунку пенсії є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що помилка пов`язана саме з неправильністю в обчисленнях, дворазовим нарахуванням за один і той самий період тощо, а не є помилкою у застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.

Крім того, суду не надано результатів службової перевірки щодо помилки працівників при розрахунку пенсійного забезпечення чи доказів про збій програмного забезпечення, що спричинило технічні помилки та надлишкові виплати, тощо. Жодних інших доводів або обставин щодо недобросовісності набувача пенсії позивач не навів.

Таким чином, встановивши, що відповідач отримав від позивача спірні грошові кошти у вигляді пенсії, їх виплата проведена позивачем добровільно, та без недобросовісності з боку відповідача, наявність рахункової помилки позивачем не доведено, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що переплата пенсії виникла саме внаслідок рахункової помилки з боку органу Пенсійного фонду України, або зловживання з боку відповідача по справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді пенсії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

У відповідності до ч.2 ст.272 ЦПК України, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Після складення повного тексту рішення, копію повного тексту рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2026 року.

Суддя: Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили «____» __________________20__ року.