Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №703/8617/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/8617/25

2/703/701/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

24.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №832943376 з розміром кредитного ліміту 20000,00 грн, відповідно до умов якого відповідач 03.10.2024 отримав перший транш кредиту у сумі 5000,00 грн. В подальшому розмір кредиту збільшений до 20000,00 грн.

03.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ0ТП/11 та відповідно до реєстру прав вимоги від 03.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №28/0525-01 та відповідно до реєстру пав вимоги від 28.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №16/07/25-Е, відповідно до умов якого, за реєстром прав вимоги від 16.07.2025 позивачу відступлене право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №832943376.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Заборгованість відповідачеві нарахована первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс». Станом на день звернення до суду з даним позовом, заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Загальний розмір кредитної заборгованості становить 59300,00 грн, з яких заборгованість за кредитом 20000,00 грн, заборгованість по процентах 29300,00 грн, 10000,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (щтраф, пеня).

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів товариства, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вказану заборгованість і судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2025 відкрите провадження у цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено процесуальний строк для подання до суду письмових заяв по суті справи, вирішене клопотання позивача про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань за кредитним договором.

03.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №832943376, згідно із яким відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 20000,00 грн (п. 2.1 договору), із рекомендованою датою дострокового повернення всієї суми кредиту 02.11.2024 (п. 7.1 договору) та кінцевою датою повернення 02.11.2029 (п. 7.3 договору).

За п. 2.3 договору позикодавець надає позичальникові перший транш кредиту в сумі 5000,00 грн 03.10.2024. Наступні транші надаються протягом дисконтного періоду (п. 2.4 договору). Дисконтний період складає 30 днів із дати отримання першого траншу (п. 3.1 договору).

Кожен окремий транш кредиту надається позичальникові шляхом ініціювання кредитового переказу коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 5.1 договору).

Розділом 8 договору передбачено базову процентну ставку, можливість надання знижки в період із 03.10.2024 до 02.11.2024 в розмірі 0%.

З дослідження умов даного договору в частині процентної ставки суд приходить до висновку, що договором передбачено застосування виключно базової процентної ставки, що складає 1% від суми залишку кредиту, що становить 365% річних (п. 8.3 договору), оскільки у разі виконання позичальником умов, необхідних для пролонгації дисконтного періоду, розмір знижки до базової процентної ставки, що надається позичальникові, рівний 0.

Відповідно до п. 8.8. договору проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи із першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії договору.

За порушення будь-якого із платежів, що передбачені договором на 14 і більше календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5000,00% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної за договором (п. 12.3 договору).

З договору №832943376 від 03.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений та згодний з умовами договору, що підтверджується його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Зокрема, позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту, нарахованих процентів згідно графіку платежів та ознайомлений з загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою, тарифами.

03.10.2024 між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за змістом якої сторони погодили надання позичальнику траншу кредиту в сумі 5000,00 грн, при цьому істотні умови договору та процентна ставка залишилися без змін.

08.10.2024 між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за змістом якої сторони погодили надання позичальнику траншу кредиту в сумі 1000,00 грн, при цьому істотні умови договору та процентна ставка залишилися без змін.

08.10.2024 між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за змістом якої сторони погодили надання позичальнику траншу кредиту в сумі 3000,00 грн, при цьому істотні умови договору та процентна ставка залишилися без змін.

08.10.2024 між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за змістом якої сторони погодили надання позичальнику траншу кредиту в сумі 3000,00 грн, при цьому істотні умови договору та процентна ставка залишилися без змін.

08.10.2024 між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за змістом якої сторони погодили надання позичальнику траншу кредиту в сумі 3000,00 грн, при цьому істотні умови договору та процентна ставка залишилися без змін.

Як вбачається з платіжних доручень від 03.10.2024, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти двома платежами по 5000,00 грн кожен згідно кредитного договору №832943376 від 03.10.2024. Крім того, 08.10.2024 на підставі того ж договору, на реквізити того ж платіжного засобу зараховано іще 10000,00 грн (три платежі по 3000,00 грн кожен та один платіж на 1000,00 грн).

Відповідно до довідок за підписом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в період із 03.10.2024 до 08.10.2024 успішно здійснені транзакції із переказу грошових коштів в загальній сумі 20000,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Зі змісту договору кредитної лінії №832943376 від 03.10.2024 вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного, та електронна адреса.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з паперової копії електронного документу – договору від 03.10.2024, додаткових угод до нього за період із 03.10.2024 до 08.10.2024, ОСОБА_1 підписані електронним цифровим підписом із використанням одноразового ідентифікатора, що додатково підтверджується довідкою про послідовність дій позичальника в ІТС позикодавця від 03.10.2024.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

03.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №МВ0ТП/11.

За умовами даного договору, серед іншого, фактор набуває весь обсяг прав грошової вимоги бо боржника, належний клієнтові, наявних та таких, що виникнуть у майбутньому (п. 1.3 договору).

Відповідно до реєстру прав вимоги від 03.12.2024 до договору факторингу від 03.12.2024 №МВ0ТП/11, ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до відповідача на загальну суму 41700,00 грн, з яких заборгованість за кредитом 20000,00 грн, заборгованість по процентах 11700,00, 10000,00 грн інших нарахувань.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №28/0525-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 28.05.2025 до договору факторингу від 28.05.2025 №28/0525-01, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача на загальну суму 59300,00 грн, з яких заборгованість за кредитом 20000,00 грн, заборгованість по процентах 29300,00 грн, 10000,00 грн неустойки.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладений договір факторингу №16/07/25-Е, відповідно до умов якого та за витягом із реєстру боржників від 16.07.2025 позивачу відступлене право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №832943376 на загальну суму 59300,00 грн, з яких заборгованість за кредитом 20000,00 грн, заборгованість по процентах 29300,00 грн, 10000,00 грн неустойки.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру банком надано інформацію про зарахування грошових коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_1 за період з 03.10.2024 до 10.10.2024, з якого вбачається зарахування 03.10.2024 двох переказів по 5000,00 грн кожен, а також 08.10.2024 переказів в розмірі 1000,00 грн та 3000,00 грн відповідно.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором, як частково, так і у повному обсязі, матеріали справи не містять.

04.11.2025 позивачем, ТОВ «ФК «Ейс» сформовано письмову вимогу до ОСОБА_1 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором №832943376 від 03.10.2024 в сумі 59300,00 грн, з яких заборгованість за кредитом 20000,00 грн, заборгованість по процентах 29300,00 грн, 10000,00 грн неустойки, однак відомості про направлення даної вимоги боржникові або її вручення матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із розрахунків заборгованості, проценти за користування кредитом нараховані первісним кредитором, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із застосуванням процентної ставки 1% від суми кредиту щоденно, в період із 03.10.2024 до 03.12.2024, коли право вимоги відступлене, надалі із застосуванням тієї ж процентної ставки за період із 04.12.2024 до 01.03.2025 проценти нараховані ТОВ «Таліон Плюс». Період відповідних нарахувань не перевищує строку кредитування, погодженого сторонами, застосована процентна ставка не суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів в редакції, що чинна на момент виникнення відповідних правовідносин. Відтак позов в частині стягнення заборгованості за сумою основного боргу та процентами за користування кредитом належить задовольнити.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн в якості неустойки.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана норма діє з 17.03.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу Закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штрафні санкції за договором нараховані за період з 16.11.2024 до 23.11.2024, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням зазначеного, нарахована сума неустойки стягненню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження відповідних витрат позивача суду надано:

- договір №20/08/25-01 про надання правової допомоги від 20.08.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» як клієнтом та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» як виконавцем, відповідно до якого виконавець бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;

- протокол погодження вартості послуг до договору №20/08/25-01 про надання правової допомоги від 20.08.2025;

- додаткову угоду №25771227765 від 11.09.2025, предметом якої є надання юридичної допомоги щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 ;

- акт прийому-передачі наданих послуг до договору №20/08/25-01 про надання правової допомоги від 20.08.2025 із зазначенням кількості затраченого часу та вартості відповідних послуг, загалом 7000,00 грн;

- документи на підтвердження права адвоката Соломки О.В. на здійснення адвокатської діяльності – копія свідоцтва та ордеру.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2019 в справі №915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Застосовуючи такий підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, в тому числі участі в судових засіданнях, в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №832943376 від 03.10.2024 у сумі 49300,00 грн, що включає заборгованість за кредитом 20000,00 грн, заборгованість по процентах 29300,00 грн, а також 2013,74 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього – 55313 (п`ятдесят п`ять тисяч триста тринадцять) грн 74 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 09.04.2026.

Суддя І.В. Овсієнко