Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №396/2433/25 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/2433/25

Провадження № 2/396/231/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участі секретаря судових засідань: Луценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу №396/2433/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», діючи через свого представника Рудзея Ю.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №8494 від 28 квітня 2018 року в розмірі 21 724 грн. 55 коп..

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 квітня 2018 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики №8494, відповідно до якого відповідачка отримала від позивача позику 4500 грн. 00 коп. зі сплатою процентів та комісії на строк до 27 травня 2018 року. У подальшому відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у результаті виникла заборгованість у розмірі 21724,55 грн., з яких: 4500,00. заборгованість за тілом кредиту, 17224,55 грн. заборгованість за процентами та комісіями за користування позикою, яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Ухвалою суду від 13.11.2025 року цивільну справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадженя з повідомленням сторін.

26.11.2025 р. від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає і у задоволенні позову просить відмовити, застосувавши до відповідних правовідносин строк позовної давності. Крім того, зазначає про сумарне перевищення загальної заборгованості розміру наданого кредиту. Сам розрахунок заборгованості не дозволяє встановити щомісячні відсотки, а комісія 1957,50 грн., яку поивач просить стягнути не підлягає стягненню, оскільки є неправомірною. Також відповідач просить зменшити розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, оскільки зазначена сума не відповідає співмірності.

01.12.2025 р. від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив з якої вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, а доводи представника відповідачки вважає безпідставними.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в позовній заяві міститься його клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином. Будь-які заяви та клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність до суду не надходили.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 квітня 2018 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики №8494, відповідно до якого відповідачка отримала від позивача позику 4 500 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 0,01% на день від поточного залишку позики, на строк до 27 травня 2018 року. Пунктом 1.1.2.2 передбачено сплату відповідачкою комії у розмірі 1,5% на день від початкового розміру позики. Пунктом 5.3 договору передбачено обов`язок відповідачки у розі прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості сплатити позивачу підвищену комісію у розмірі 3% на день від суми позики.

Вказаний договір було підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора 20350772 та шляхом обміну електронними повідомленнями, що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Згідно повідомлення ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 01 вересня 2025 року, даним товариством на виконання договору про надання послуг з переказу грошових коштів на рахунок відповідачки 28 квітня 2018 року було перераховано кошти позивача у розмірі 4 500 грн., що підтверджує факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачкою за договором позики №8494.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного представником позивача, відповідачка свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 23295,05 грн.. При цьому позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 21724,55 грн., з яких: 4500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17224,55 - заборгованість за процентами та комісіями за користування позикою.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України ,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Вирішуючи спір, суд враховує наведені положення ЦК України щодо продовження строків позовної давності під час карантину та воєнного стану, а тому дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення ТОВ "ФК "Гелексі" із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором №8494, який укладався з ОСОБА_1 28.04.2018 року, не сплив.

Оцінюючи розрахунок заборгованості суд погоджується з розміром тіла позики, що становить 4500,00 грн. оскільки її надання саме в такому розмірі підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не оспорюється та не доведено протилежне.

З приводу заявлених до стягнення процентів за позикою та комісії у розмірі 17224,55 грн. суд зазначає наступне.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що позика у розмірі 4500,00 грн. була надана відповідачці позивачем 28 квітня 2018 року. При цьому вона мала бути повернута до 27 травня 2018 року.

Отже, відповідач має право на нарахування процентів за користування позикою у період з 28 квітня 2018 року по 27 травня 2018 року, тобто протягом 30 днів за процентною ставкою 0,01% на день.

Відповідно розмір процентів, які позивач має право стягнути з відповідачки за вказаний період становить 13 грн. 05 коп. (4 500 грн. 00 коп. х 0,01% х 30 днів). Що також підтверджується графіком платежів до Договору позики № 8494 від 28.04.2018 року.

Стосовно вимог позивача про стягнення комісії за користування позикою суд зазначає, що нарахування такої комісії передбачено 1.1.2.2. та 5.3 договору позики.

До правовідносин, пов`язаних з надання позики застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування»

Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII (далі Закон України №1734-VII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини другої статті 11 Закону України №1734-VII у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України №1734-VII передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно висновку Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Матеріали справи не містять доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які в`язані з позикою, отриманням, обслуговування та повернення відповідачкою позики, за які останній нараховувалися відповідні комісії. У зв`язку з цим відповідні положення зазначеного договору щодо нарахування відповідачці комісій є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимоги про стягнення комісій є необґрунтованими.

Отже, загальна сума заборгованості відповідачки за договором позики №8494 від 28.04.2018 р. на час закінчення строку його дії повинна становити 5 029 грн. 00 коп. (4 500,00 грн. 00 коп. + 13 грн. 05 коп.).

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що у відповідачки за договором позики №47296 від 03 січня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 5 029 грн. 00 коп., суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення зазначеної заборгованості з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Що стосується витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду копію договору про надання правової допомоги № 1/04 від 09.07.2025, який був укладений між ТОВ "ФК "Гелексі" та адвокатом Рудзей Ю.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та Акт наданих послуг №8494 від 09.07.2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 1/04 від 09.07.2025 р., згідно якого загальна вартість за послуги з надання правової допомоги складає 5000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ "ФК "Гелексі" послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу.

При цьому, суд зауважує, що представник позивача адвокат Рудзей Ю.В. позовну заяву подав засобами під системи «Електронний суд», участі в розгляді справи не брав.

Таким чином, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи наявне клопотання відповідачки про зменшення витрат на првову допомогу суд вважає, що можливо зменшити розмір витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц)

Таким чином, суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат від попередньо заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 503 грн. 13 коп. (4513,05 х 100 : 21724,55 = 20,77 %, 2422,40 х 20,77 % = 503 грн. 13 коп.).

На підставі ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 633, 634, 638, 639, 641,642,1048,1049,1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.10-13, 141, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики № 8494 від 28.04.2018 р. в розмірі 4 513,05 грн., з яких: 4500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 13,05 грн. - заборгованість за процентами, судовий збір в розмірі 503,13 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн..

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено 10.04.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська