Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №754/20314/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/132/26

Справа №754/20314/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали, які надійшли з СЮП Деснянського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Відносно ОСОБА_1 20.11.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №742517, згідно якого 19.11.2025 близько о 11 год. ОСОБА_1 по вул. Оноре де Бальзака, 42/20, в магазині «Фора» скоїв дрібне викрадення продуктів харчування шляхом крадіжки, вартість якого становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на суму 1924,70 без ПДВ, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 51 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. При надходженні справи до суду явка особи не була забезпечена службовою особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 та його законний представник на неодноразові виклики до суду не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлялись судовими повістками, які надсилались за місцем проживання. З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи, за телефоном останнього надсилались повідомлення, які програмним забезпеченням мессенджерів визначенні, як «доставлені» до абонента. Також ОСОБА_1 викликався повідомленням про розгляд справи відносно нього на сайті «Судова влада».

Крім того, листом від 26.02.2026 на начальника СЮП Деснянського УП ГУНП у м. Києві суд просив посприяти та забезпечити явку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - неповнолітнього ОСОБА_1 та його законного представника, в судове засідання, а також постановою суду від 19.03.2026 ОСОБА_1 піддано приводу у судове засідання, виконання якого покладено на Деснянське УП ГУНП у м. Києві. Однак вказану постанову не виконано та ОСОБА_1 не доставлено в судове засідання.

Окрім цього, у призначене судове засідання не з`явився представник потерпілого (магазину «Фора»), про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином поінформований про дату та час розгляду справи.

При цьому рішенням ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року визначено, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою забезпечення розумних строків розгляду, суддя вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи що, судом вжито всіх заходів, щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості приймати участь у судовому засіданні, однак він не скористався зазначеним правом та суд про причини своєї неявки не повідомив.

При вирішенні справи, суддя виходить з достатності наявних матеріалів для розгляду у визначеному порядку протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняття обґрунтованого і законного рішення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучені: пояснення керуючого магазином «Фора» ОСОБА_2 від 20.11.2025; пояснення ОСОБА_1 від 20.11.2025; довідка про вартість викраденого товару від 19.11.2025; інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Із долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та на час вчинення адміністративного правопорушення має 17 років, тобто є неповнолітньою особою.

Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Хоча у КУпАП і відсутнє визначення поняття «неповнолітні», але ст. 13 цього ж кодексу передбачає відповідальність неповнолітніх, до яких, як можна зрозуміти, відносять осіб віком від 16 до 18 років. Своєрідність неповнолітніх, як спеціального суб`єкта адміністративної відповідальності, передусім, полягає у тому фізичному (календарному) віці, який обумовлює психічний та фізіологічний розвиток особистості, набуття нею певних знань, навичок та вмінь, що дає змогу усвідомлювати суспільну небезпечність своїх дій та керувати ними.

Істотного значення для захисту прав та інтересів неповнолітнього правопорушника набуває можливість участі його батьків або законних представників при першому поясненні та складанні протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому існує потреба у визначенні процедури залучення законного представника неповнолітнього до участі у провадженні у справі - повідомлення батьків неповнолітнього правопорушника або інших осіб в якості його законних представників та виклик для складання протоколу або залучення їх у якості законних представників, можливість участі яких передбачена ст. 270 КУпАП, що також відображено у частині 2 статті 33 Закону України «Про Національну поліцію».

Однак, в порушення вимог ст. 270 КУпАП та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, встановивши що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, була неповнолітньою, не забезпечив участь її законного представника чи захисника, під час складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення (відповідна інформація у протоколі відсутня), хоча в цьому випадку зобов`язані були такі дії вчинити, шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та/або її батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

Відтак, протокол по справі відносно неповнолітнього, складено поліцейським з порушенням вимог ст.ст. 251, 270 КУпАП, а саме: не залучено законного представника чи захисника, тобто з порушенням юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього.

Аналогічні порушення мали місце також під час відібрання пояснень у ОСОБА_1 .

Окрім цього, матеріали справи не містять відеозаписів із камер спостереження магазину «Фора», що свідчить про неповноту перевірки, оскільки відсутність безпосередньої відеофіксації події унеможливлює встановлення як об`єктивної, так і суб`єктивної сторін складу адміністративного правопорушення. Зокрема, щодо об`єктивної сторони, без відеозапису неможливо підтвердити сам факт вчинення дії, як саме відбувалося викратення товару, його перелік і найменування, чи перетнула особа лінію кас та чи було майно фактично винесене за межі торгової зали, оскільки лише текст протоколу без візуального підтвердження не може вважатися беззаперечним доказом події правопорушення. Стосовно суб`єктивної сторони, відеозапис дозволив би оцінити характер поведінки особи для встановлення умислу, чи намагалася особа приховати товар і свої дії. Вказані обставини не дозволяють стверджувати про наявність у діях ОСОБА_1 прямого умислу на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, а будь-які сумніви щодо спрямованості умислу, згідно з принципом презумпції невинуватості, мають тлумачитися на користь особи.

Також, на наявних у справі фотознімках неповнолітній ОСОБА_1 зафіксований у кайданках, хоча дані про його агресивну поведінку чи опір працівникам поліції у матеріалах відсутні. Застосування спецзасобів до підлітка без очевидних законних підстав вказує на суттєве порушення його процесуальних прав та ймовірний психологічний тиск на дитину.

При цьому, попри фактичне обмеження свободи пересування особи, матеріали справи не містять протоколу адміністративного затримання. Відсутність цього документа, складання якого є обов`язковим згідно зі ст. 261 КУпАП, позбавляє суд можливості встановити точний час, місце та законні підстави для тримання неповнолітнього. У сукупності з фактом використання кайданків, таке ігнорування процесуальних норм свідчить про грубе порушення процедури оформлення матеріалів справи та ставить під сумнів правомірність усіх дій правоохоронців.

Суд також відзначає процесуальну позицію потерпілої сторони. Представник магазину «Фора», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився тажодних додаткових доказів не надав. Така неявка за умови відсутності відеофіксації позбавляє суд можливості перевірити достовірність даних, викладених у протоколі, та підтвердити реальність і розмір заподіяної шкоди. У сукупності з фактом відсутності протоколу затримання та неправомірного застосування до неповнолітнього спеціальних засобів (кайданків), вказані обставини свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

До провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України».

Необхідність застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення констатована і у постанові Верховного Суду у справі 463/1352/16-а від 08.07.2020, згідно з якою у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Наявні у матеріалах справи докази дозволяють стверджувати, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена поза розумним сумнівом.

Зазначені обставини, з урахуванням раніше наведених положень закону і оцінки доказів, вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК