Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №545/2850/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2850/25

Провадження № 2/545/426/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Цибізової С.А.,

за участю секретаря: Делії Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21.06.2024 укладений кредитний договір (оферти) №19.06.2024-100002059, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 16 000 грн, строком на 124 дні. Проте відповідач належним чином не виконала зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 у розмірі 44 240,00 грн та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, щодо винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, попередньо представник надав відзив на позов. Вважає вимоги позивача безпідставними, недоведеними, та такими, що задоволенню не підлягають, посилаючись, зокрема, на те, що наявна в матеріалах справи квитанція від 21.06.2024 не містить ідентифікуючих ознак того, що кошти в сумі 16 000,00 грн були надані саме ОСОБА_1 . Посилаючись на вимоги ст. Закону України «Про захист прав споживачів» вважає, що вимога про стягнення заборгованості за комісійними винагородами є незаконною та такою, що задоволенню не підлягає. Зазначив, що кредитний договір укладений 21.06.2024, до суду з позовом ТОВ «Споживчий цент» звернувся 30.06.2025, тобто більш ніж через рік після укладання договору, а тому позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення неустойки. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Предметом спору у даній справі є повернення позичальником грошових коштів, процентів, неустойки та додаткової комісії.

Предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 44 240,00 грн.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч.1 ст.527 ЦК України.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч.1 ст.610, ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що 21.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальність «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений договір (оферти) №19.06.2024-100002059, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е242 (а.с.15-17).

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Отже, факт укладення договору про надання позики між сторонами є доведеним.

Відповідно до умов кредитного договору №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту – 21.06.2024; сума кредиту – 16 000,00 грн, строк на який надається кредит – 124 дні з дати його надання; дата повернення кредиту – 22.10.2024 (а.с.15-17).

У договорі (оферти) №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним договором: 4149-49ХХ-ХХХХ-1126 (а.с.15-17).

Відповідно до квитанції від 21.06.2024 вбачається, що 21.06.2024 на картку: 414949*26 перераховані кошти в розмірі 16 000,00 грн; призначення платіжної операції: видача за договором кредиту №19.06.2024-100002059 (зв.а.с11).

Представником відповідача не спростовано того, що картка 4149-49ХХ-ХХХХ-1126 не належить ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами статтей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності в судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.

Таким чином, суд вважає, що у своїй сукупності надані документи документи доводять здійснення 21.06.2024 переказу відповідачу 16 000,00 грн та посилання представника відповідача на невідповідність платіжного доручення, факту отримання грошових кредиту відповідачем не спростовує.

Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості 16 000,00 грн за тілом кредиту.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 17 360,00 грн, суд дійшов таких висновків.

Щодо стягнення процентів в сумі 17 360,00 грн суд дійшов наступного.

Відповідно до п.7 кредитного договору №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 процентна ставка «стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з п.8 кредитного договору №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 процентна ставка «економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п.8 кредитного договору №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розмірі виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1,47%=(29120/16000)/124х100%.

В обгрунтування стягнення процентів позивач надає довідку-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024.

Разом із тим, з довідки вбачається, що в ній вкзано лише загальну суму заборговнаості за процентами в сумі 17 360,00 грн та наведено детального розрахунку заборгованості за період 21.06.2024 по 22.10.2024 із зазначенням нарахування процентів за кожен день користування кредитом за відповідними відсотковими ставками, як це передбачено умовами кредитного договору, що в свою чергу унеможливлює перевірку правильності нарахування розміру заборгованості судом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України збирання доказів Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, суд не має право самостійно збирати докази у даній справі. При цьому, в обгрунтування розміру заборгованості за кредитним договором, позивач детального обрахунку заборгованості та виписок щодо руху коштів по рахункам відповідача або інших первинних документів суду не надав, клопотань про витребування таких доказів суду не заявляв, подав заяву про розгляд справи без його участі та у судові засідання не з`являвся.

За таких обставин суд проводить розгляд справи на підставі наявних матеріалів та вважає, що розмір заборгованості за відсотками не доведений належними та допустимими доказами, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за додатковою комісією у розмірі 2880,00 грн, суд дійшов наступного.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», виходячи з наступного.

Так, Закон України «Про споживче кредитування» набув чинності 10.06.2017, у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Разом з тим, відповідно до п.12 кредитного договору №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 1440 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов?язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Таким чином, кредитним договором визначені умови щодо нарахування комісії (перелік таких послуг), а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за неустойкою, суд дійшов наступного.

Відповідно до п.17 кредитного договору №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 неустойка: 160,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 заборгованість з неустойки складає 2880,00 грн (зв.а.с.9).

Частиною 2 статті 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан який й досі триває.

За таких обставин саме положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану є спеціальною нормою, що повинна застосовуватись до спірних правовідносин.

Таким чином, нарахування неустойки відповідачу за невиконання зобов`язань по кредитному договору з боку позивача не ґрунтуються на законі, а тому у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за кредитним договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 у сумі 18 880,00 грн, з яких: 16 000,00 грн основний борг; 2 880,00 грн додаткова комісія, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України – пропорційно до задоволених вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с.2).

Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 44 240,00 грн, позов задоволений на суму 18 880,00 грн, тобто на 42,67%.

Отже, на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, в сумі 1033,64 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 244, 263, 265, 279 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором №19.06.2024-100002059 від 21.06.2024 у розмірі 18 880 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) судовий збір в розмірі 1033 (одна тисяча тридцять три) грн. 64 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. А. Цибізова