Постанова від 09 квітня 2026 р. у справі №480/6552/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 р. Справа № 480/6552/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту поліції охорони на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 14.10.25 по справі № 480/6552/24

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту поліції охорони третя особа Управління поліції охорони в Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту поліції охорони (далі за текстом – Департамент, відповідач), третьої особи, Управління поліції охорони в Сумській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Департаменту поліції охорони (вулиця Малопідвальна, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40109110) щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до п.3 ч.1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію";

- зобов`язати Департамент поліції охорони (вулиця Малопідвальна, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40109110) затвердити висновок наданий Управлінням поліції охорони в Сумській області про призначення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКШІ НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у відповідності до п.3 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" в порядку та розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 у відповідності до вимог пп.в) п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію" у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Департамент поліції охорони (вулиця Малопідвальна, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40109110) прийняти рішення щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293 з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію";

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції охорони на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору – 1211,20 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII) (далі – ОГД) з мотивів встановлення позивачу інвалідності до моменту звільнення, а не протягом 6 місяців після звільнення з поліції, оскільки такі підстави для відмови не узгоджуються з приписами Закону № 580-VIII та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах, зокрема, від 23.09.2021 у справі № 2240/3024/18 та від 13.04.2022 у справі № 420/6878/18, за якими часові межі визначення поліцейському інвалідності та виплати ОГД встановлені наступним чином «інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції».

Переконував, що 24.03.2023, перебуваючи безпосередньо у районах здійснення зазначених заходів, отримав травму внаслідок виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у зв`язку з чим за результатами огляду медико – соціальної експертної комісії від 25.01.2024 йому встановлено ІІІ групу інвалідності (ступінь втрати професійної працездатності по якій складає 60%), а відтак, враховуючи звільнення зі служби в поліції за станом здоров`я 30.04.2024, має право на отримання спірної ОГД у розмірі, визначеному приписами статті 99 Закону № 580-VIII.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі №480/6552/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту поліції охорони про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту поліції охорони шодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до п.3 ч.1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Зобов`язано Департамент поліції охорони (вул. Малопідвальна, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40109110) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до п.3 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" в порядку та розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 у відповідності до вимог пп.в) п.3 ч.1 ст.99 Закону України "Про Національну поліцію" у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції охорони (вул. Малопідвальна, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40109110) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року по справі № 480/6552/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту поліції охорони Національної поліції України – відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що призначення та виплата спірної ОГД відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII поліцейському законодавчо гарантовані лише за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності, а саме:

- визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

- визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції;

- звільнення поліцейського з поліції з причин поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ІІІ група інвалідності відповідно до довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією від 25.01.2024, серії 12 ААГ № 277591) встановлена позивачу 25.01.2024 за наслідками його огляду, як діючого працівника Управління поліції охорони в Сумській області (далі – УПО в Сумській області), що враховуючи дату звільнення позивача зі служби - 30.04.2024, свідчить про не дотримання однієї з трьох обов`язкових умов для призначення ОГД - визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції, та правомірно зумовило прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII.

Залишення судом першої інстанції поза увагою вищевказаних обставин призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для його скасування.

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що актом розслідування нещасного випадку від 14.07.2023 встановлено, що ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, внаслідок обстрілу.

Довідкою № 319/СНП, виданою медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області» підтверджується, що травма позивача отримана під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Захворювання, Так, пов`язане з проходження служби в поліції.

У подальшому, згідно з випискою з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 277591 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності травма так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Довідкою серії 12ААА № 024695 встановлено ступінь втрати працездатності 60%.

Відповідно до наказу начальника Управління поліції охорони в Сумській області від 30.04.2024 № 94 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу).

Після звільнення, позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Листом № 2444/43/38/4/01-2024 від 19.06.2024 позивачу відмовлено в отриманні та виплаті ОГД, оскільки його інвалідність встановлена до звільнення зі служби в поліції, що суперечить пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII в частині отримання інвалідності протягом 6 місяців після звільнення з поліції.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Департаменту поліції охорони щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті ОГД у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки при звільненні зі служби в поліції 30.04.2024 позивач, як поліцейський, якому визначено інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, отриманого під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів мав право на одноразову грошову допомогу у відповідності до підпункту «в» пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому, судом взято до уваги, що норми Закону № 580-VIII не містять заборони щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII та прийняти рішення щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що прийняття такого рішення відноситься до виключних дискреційних повноважень керівника чи особи, на яку покладено виконання таких функцій, і в цьому випадку суд не може підміняти інший орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача, у зв`язку з чим, суд вважав, що для належного та ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах слід зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII в порядку та розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 (далі – Порядок № 4) у відповідності до вимог підпункту в) пункту 3 частини 1 статті 99 Закону № 580-VIII у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням висновків суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок різного тлумачення сторонами підстав для призначення та виплати колишньому поліцейському одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII у випадку встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.

Сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580-VIII, яким визначаються, зокрема порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101).

Так, за змістом частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі:

визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, чи в період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, протягом шести місяців після його звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (пункт 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII);

отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, чи в період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності (пункт 5 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII).

Аналіз наведених положень частини першої статті 97 Закону № 580-VIII дає підстави для висновку, що держава гарантує одноразову грошову допомогу поліцейському, який набув інвалідності або частково втратив працездатність без встановлення інвалідності внаслідок поранення чи захворювання, пов`язаних із проходженням служби, та звільнився з поліції у зв`язку з неможливістю її подальшого проходження з причин, що виникли під час служби і не залежали від його волі. Така соціальна виплата має компенсаційний характер і спрямована на забезпечення належного соціального захисту осіб, які були змушені припинити службу через стан здоров`я, зумовлений виконанням службових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

При цьому, згідно із частиною восьмою статті 100 Закону № 580-VIII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Тобто, протягом трьох років з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, який визначається за правилами пункту 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4, особа вправі реалізувати свої право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Законом № 580-VIII.

Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що формування документів для призначення та виплати ОГД в органах поліції, закладах освіти здійснюється бухгалтерською службою у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП), підрозділами правового забезпечення органів поліції та закладів освіти, а також працівниками медичних (військово-лікарських) комісій МВС (далі - ВЛК).

Посадові особи органів поліції, закладів освіти у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Відповідно до абзацу третього пункту 1 Розділу IV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Пунктом 3 Розділу IV Порядку № 4 визначено, що у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.

У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Аналізуючи норми права щодо порядку реалізації поліцейським права на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення йому інвалідності, Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 05.02.2020 у справі № 810/836/18, від 23.04.2020 у справі № 822/999/18, від 05.03.2026 у справі № 320/21101/24, неодноразово висловлював правову позицію про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Отже, дотримання шестимісячного строку встановлення інвалідності після звільнення зі служби є однією з обов`язкових умов виникнення у поліцейського права на отримання одноразової грошової допомоги. У цьому аспекті колегія суддів також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII зі змінами.

У пункті 2.8 зазначеного вище рішення від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв`язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.

Конституційний Суд України також вважає, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом № 580-VIII вимог є обов`язком суб`єктів, які претендують на її отримання.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 05.03.2026 у справі № 320/21101/24, право на отримання одноразової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності законодавець пов`язує не лише з датою встановлення інвалідності, яка має бути визначена до звільнення або не пізніше ніж протягом шести місяців після нього, а й із передбаченою Порядком та умовами № 4 можливістю виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі, якщо після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду відповідно до рішення медико-соціальної експертної комісії особі буде встановлено групу інвалідності.

А відтак, відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги за пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII з посиланням на встановлення йому до звільнення зі служби в поліції ґрунтується на помилковому розумінні вимог статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.

Судом першої інстанцій встановлено, підтверджено у суді апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем по справі, що 24.03.2023 позивач виконував службові обов`язки у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебувавши безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, внаслідок чого отримав травму, ступінь втрати професійної працездатності по якій складає 60 %. На підставі наведеного, позивачу за результатами оглядів медико-соціальної експертної комісії 25.01.2024 встановлено третю групу інвалідності, а 30.04.2024 звільнено зі служби в поліції за станом здоров`я (через хворобу).

Колегія суддів зауважує, що відмовляючи у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги за пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII, відповідач не виклав будь-яких застережень щодо відсутності у позивача права на отримання такої допомоги через невідповідність причини його інвалідності або причини звільнення з поліції.

За правилами пункту 7 частини 2 статті 61 Закону № 580-VIII наявність в особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції.

Пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Дослідивши наявний в матеріалах справи наказ № 94 о/с від 30.04.2024, колегія суддів встановила, що позивач звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з 30.04.2024. Крім того, серед іншого зазначено, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 16 років.

Разом з цим, у листі № 2444/43/38/4/01-2024 від 19.06.2024, яким позивачу відмовлено в отриманні та виплаті ОГД, не надано жодної оцінки вищевказаним обставинам.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій Департаменту поліції охорони щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII.

Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права колегія суддів зазначає наступне.

Процедура призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначена в розділі ІV Порядку № 4.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);

4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);

8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 4-6, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видала(в) документ. Копії документів, зазначених у підпунктах 7-9, засвідчує своїм підписом фізична особа, що подає документи, та перевіряє особа, що їх приймає.

Пунктом 1 розділу IV Порядку № 4 встановлено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

За приписами пунктів 2, 3 розділу IV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою (додаток 3).

Тобто, у межах відповідної процедури призначення та виплати одноразової грошової допомоги беруть участь фінансові підрозділи органу поліції, які складають відповідний висновок та керівник органу поліції як окремий суб`єкт, якому належить виключне право в затвердженні/відмові в затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення у формі наказу про виплату такої допомоги чи письмового повідомлення про відмову у проведенні такої виплати. Отже, в питаннях призначення одноразової грошової допомоги існує певна етапність та черговість дій відповідних суб`єктів. При цьому прийняття такого рішення відноситься до виключних дискреційних повноважень керівника чи особи, на яку покладено виконання таких функцій Департаменту патрульної поліції, і в цьому випадку суд не може підміняти інший орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У зв`язку з тим, що у питаннях призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідним є проходження відповідних етапів розгляду заяви та черговості дій різних суб`єктів, послідовність яких не може бути порушена чи змінена, а прийняття остаточного рішення із цього питання перебуває в площині виключних повноважень керівника органу поліції, належним способом захисту прав позивача, як правильно зазначив суд першої інстанції, є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" в порядку та розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 у відповідності до вимог підпункту «в» пункту 3 частини 1 статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням висновків суду.

Саме такий спосіб захисту порушеного права був підтриманий та визнаний прийнятним Верховним Судом у постанові від 11.06.2020 по справі № 822/1905/17, де досліджувалися подібні правовідносини та в яких зроблено висновок про неможливість суду підміняти компетентний орган у реалізації його повноважень.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Департаменту поліції охорони - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 480/6552/24 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій