Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №640/18466/19 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/18466/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №640/18466/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

25.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з ним своєчасного розрахунку при звільненні з військової служби в частині виплати індексації грошового забезпечення;

- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на його користь середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 16.10.2015 по 13.09.2019 у сумі 269 435,81 грн з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утриманого із вказаної суми грошового забезпечення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2019 справу розподілено до провадження судді Літвінової А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 справу було передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2020 справу передано до провадження судді Літвінової А.В.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/18466/19 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

06.03.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 51-60).

У зв`язку з прийняттям Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та на виконання його приписів наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, пунктом 14 якого передбачено, що визначення суду для розгляду конкретних судових справ, у тому числі поєднаних судових справ, здійснюється в базі даних шляхом пакетного автоматизованого розподілу судових справ.

За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами справу №640/18466/19 розподілено до Полтавського окружного адміністративного суду, куди справа надійшла 18.03.2025.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 справу №640/18644/19 прийнято до провадження та призначено її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Мотиви заявленого позову зводяться до повідомлених позивачем обставин того, що у період з 09.01.1995 по 16.10.2015 він проходив військову службу за контрактом у складі в/ч НОМЕР_1 . Після звільнення з військової служби позивач 06.08.2019 звернувся до відповідача із запитом, в якому просив повідомити йому обставини виплати індексації грошового забезпечення за 2015 рік, у відповідь на який листом від 09.08.2019 було повідомлено про наявність заборгованості за липень - жовтень 2015 року у сумі 2 289,77 грн. 13.09.2019, після надання позивачем банківських реквізитів, відповідач здійснив остаточний розрахунок. У зв`язку з цим позивач вважає, що у нього виникло право на отримання від роботодавця середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 16.10.2015 по 13.09.2019.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача О.Нероденко висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що військова служба є державною службою особливого характеру, проходження якої регламентується спеціальним законодавством, а тому військовослужбовці правого статусу "працівник" не мають, норми КЗпП України на них не поширюються, з огляду на що підстави для застосування ст. 117 КЗпП України у спірних правовідносинах відсутні. До того ж розрахунок середнього заробітку, здійснений позивачем, зроблений неправильно (а.с. 51-58).

31.03.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду засобами системи "Електронний суд" від представника відповідача Брушнівської-Стецини З.В. надійшли додаткові пояснення, в яких представниця так само просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 70-77). При цьому вже зазначала, що у контексті подібних спірних правовідносин Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Зауважила, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 підсумувала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. У цьому ж рішенні суд касаційної інстанції вказав, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного Банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя. Позивач 16.10.2015 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби. Разом з тим, лише 06.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із запитом щодо надання інформації про його грошове забезпечення та інші види винагород. Тож виключно дії та бездіяльність самого позивача суттєво вплинули на спірний період. При цьому середньоденний заробіток позивача становить 156,51 грн. Загальний розмір виплат, нарахованих та виплачених позивачеві при виключенні зі списків особового складу складає 59 073,95 грн (100 %), з яких: 56 818,53 грн (96,18 %) – виплачено при виключенні зі списків особового складу, що підтверджується довідкою від 29.03.2025 №440; 2255,42 грн (3,82 %) - індексація грошового забезпечення за липень-жовтень 2015 року, яку виплачено 13.09.2019 після надходження на адресу в/ч НОМЕР_1 банківських реквізитів. Тож можливим періодом затримки остаточного розрахунку позивача є період з 17.10.2015 (наступний день після остаточного розрахунку) по 12.09.2019 (день, що передує дню виплати заборгованості індексації), що складає 1427 календарних дні. Звідси арифметичний розрахунок середнього заробітку за час можливої затримки розрахунку при звільненні за період з 17.10.2015 по 12.09.2019, з урахуванням пропорційного розрахунку від розміру усіх належних звільненому працівникові сум, становить 8 531,57 грн (156,51 грн х 1427 к.д. х 3,82 %). Середньозважена процентна ставка в річному обчисленні за новими кредитами домашнім господарствам за цільовим спрямуванням розраховується на підставі відомостей із вкладення «Дані статистики фінансового сектору» підрозділу «Статистика фінансового сектору» розділу «Статистика» офіційного веб-сайта Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#2fs). Виходячи з розміру несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення при звільненні (2255,42 грн) приблизна оцінка розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, що розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного Банку України про середньозважені ставки за кредитами слід розрахувати як розмір сум, які позивач, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, що становить 2 651,44 грн.

Водночас представник відповідача просить суд врахувати й обставини того, що позивач не навів належних і беззаперечних доказів затримки остаточного розрахунку саме з вини відповідача, що у свою чергу виключає відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Від позивача до Полтавського окружного адміністративного суду будь-яких заяв не надходило.

Суд здійснює розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 262 КАС України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Іловайськ Донецької області, у період з 09.01.1995 по 16.10.2015 проходив військову службу у складі Збройних Сил України. Вислуга років станом на 16.10.2015 складає 22 роки 08 місяців 27 днів. Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.06.2018 №0000555202 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем перебування позивача нині є: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Як повідомив представник відповідача, згідно з наявними обліковими даними, ОСОБА_1 у період 27.05.2001 по 16.10.2015 проходив військову службу за контрактом у складі в/ч НОМЕР_1 . Звільнений з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Виключений зі списків особового складу наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 16.10.2015 №202-ОС з 16.10.2015 (а.с. 15).

09.08.2019 у відповідь на запит позивача від 06.08.2019 №9418 Військовою частиною НОМЕР_1 було повідомлено про те, що після надання відповідних банківських реквізитів йому буде здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за липень-жовтень 2015 року (а.с. 16-17).

13.09.2019, після надходження на адресу в/ч НОМЕР_1 банківських реквізитів, позивачу було виплачено індексацію у загальному розмірі 2 255,42 грн, внаслідок чого здійснено остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням позивача з військової служби (а.с. 21).

З приводу цих обставин спору немає, а тому вони приймаються судом до уваги як такі.

Тож період затримки остаточного розрахунку тривав з 17.10.2015 (наступний день після звільнення) до 12.09.2019 (день, що передує даті зарахування коштів на рахунок позивача), тобто 1427 календарних днів.

З огляду на факт несвоєчасного розрахунку при звільненні позивач вважає, що у нього виникло право вимагати від колишнього роботодавця виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим той звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне нормативно-правове регулювання та судову практику.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, тобто станом на 16.10.2015 (надалі - КЗпП України у відповідній редакції), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби, зокрема за затримку виплати грошового забезпечення, складовою якого є сума індексації, не врегульовано положеннями спеціального законодавства про військовослужбовців.

Натомість це питання врегульовано нормами КЗпП України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає стаття 117 КЗпП України, згідно з приписами частини першої якої, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тож умовами застосування правила, закріпленого частиною першою статті 117 КЗпП України, є факт невиплати належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється з проведенням фактичного розрахунку.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не пов`язує факт вирішення спору з фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. У разі ж якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.

Оскільки індексацію грошового забезпечення позивачу не виплачено в день його виключення зі списків особового складу військової частини, то указана обставина свідчить про те, що при звільненні з військової служби відповідач не провів з позивачем повного розрахунку.

За з`ясованих обставин справи до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення з військової служби позивачу не було виплачено всіх належних йому сум.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.07.2020 у справі №1.380.2019.003696.

Як встановлено судовим розглядом, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.10.2015 №202-ос старшого прапорщика ОСОБА_2 , інспектора прикордонної служби 1 категорії третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " ІІІ категорії (тип Б) звільнено у відставку за пп. "б" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби), виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 16.10.2015 (а.с. 15).

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Таким чином останнім днем роботи позивача, у який закон зобов`язує відповідача здійснити повний розрахунок з позивачем при звільненні зі служби, є 16.10.2015.

Як повідомляє позивач у позовній заяві, 06.08.2019 він направив запит до відповідача з проханням надати інформацію щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за 2015 рік та довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення за період 2015 року.

09.08.2019 у відповідь на запит позивача начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 листом за №11-6999 повідомив про те, що виплату індексації за січень-червень 2015 року було здійснено у листопаді 2015 року. Після надання відповідних реквізитів заявнику буде нарахована та виплачена сума індексації, вказана у довідці-розрахунку за липень-жовтень 2015 року (а.с. 16).

Згідно з довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення за липень-жовтень 2015 року ОСОБА_2 , складеною заступником головного бухгалтера в/ч НОМЕР_1 , її розмір становить 2 289,77 грн (а.с. 17).

13.09.2019, після надходження на адресу в/ч НОМЕР_1 банківських реквізитів, позивачу було виплачено індексацію (за вирахуванням 1,5% військового збору) у загальному розмірі 2 255,42 грн, внаслідок чого здійснено остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням позивача з військової служби (а.с. 21).

Тож період затримки остаточного розрахунку, установленого статтею 116 КЗпП України, окреслюється періодом з 17.10.2015 по 12.09.2019, який тривав 1427 календарних днів.

У зв`язку з цим у позивача відповідно до статті 117 КЗпП України виникло право на отримання відшкодування за затримку виплати належних звільненому працівникові сум.

Згідно з довідкою-розрахунком розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, складеної заступником головного бухгалтера фінансово-економічного відділу в/ч НОМЕР_1 , середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 156,51 грн (4773,50 грн (г/з за серпень 2015 року) + 4773,50 грн (г/з за вересень 2015 року) / 61 к/д), що цілком узгоджується з приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, а тому приймається судом до уваги як розрахункова величина, оскільки саме кількість календарних, а не фактично відпрацьованих днів, як помилково вважає позивач, має братися до розрахунку при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення.

Тож, застосовуючи лише математичний метод обчислення за правилом частини першої статті 117 КЗпП України, середній заробіток позивача за весь час затримки по день фактичного розрахунку становитиме 223 339,77 грн (156,51 грн середньоденного грошового забезпечення х 1427 календарних днів затримки виплати за період з 17.10.2015 по 12.09.2019).

Водночас із суті приписів частини першої статті 117 КЗпП України випливає неочевидний висновок про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно і розмір відповідальності, який має бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Звертаючись із вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення їх точного розміру. Суд має орієнтовано оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Питання можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом. При цьому Велика Палата неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (постанова Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-113цс16, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №489/6074/23).

У постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України. Переглядаючи справу №489/6074/23, Велика Палата, зокрема нагадала про те, що у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, відповідно до якого відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого.

Ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду у вищезазначеній справі полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципи права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації.

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі №761/9584/15-ц дійшла висновку про те, що "...виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України".

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі №420/2649/24.

У зв`язку з цим окружний суд звертає увагу на очевидні обставини не співмірності суми несвоєчасно виплаченої позивачу заборгованості у розмірі 2 255,42 грн та суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яка із застосуванням сухого математичного методу складає 223 339,77 грн, що значно перевищує розмір несвоєчасно виплачених сум грошового забезпечення при звільненні, внаслідок чого набуває ознак штрафу чи каральної санкції.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №825/325/16 вказав, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності відображена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

У постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Окружний суд враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі.

Окрім цього окружний суд враховує поведінку самого позивача, який після звільнення з військової служби 16.10.2015 виявив нічим невиправдане зволікання з приводу звернення до відповідача, внаслідок якого лише 06.08.2019 (майже через 4 роки) направив запит щодо виплати індексації грошового забезпечення за 2015 рік. При цьому відповідач одразу ж, без будь-яких зволікань, 09.08.2019 надав відповідь на запит, а після отримання від позивача реквізитів 13.09.2019 здійснив виплату заборгованості у повному обсязі.

Повертаючись до визначення істотності частки складових заробітної плати (заборгованості) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, обчисленим за математичним методом, суд визначив таку на рівні 1% (2289,77 грн (нарахована сума заборгованості без вирахування податків і зборів) / 223 339,77 грн (середній заробіток за час затримки розрахунку) х 100).

За таких обставин сума, що підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки розраховується наступним чином: 156,51 грн (середньоденний заробіток позивача) х 1% = 1,57 грн (середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки) х 1427 (днів затримки остаточного розрахунку) = 2 233,40 грн.

Тож враховуючи принцип справедливості, розмір простроченої заборгованості, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем вимог за період несвоєчасного розрахунку при звільненні, обставини запровадження правового режиму воєнного стану, суд зменшує розмір відшкодування за статтею 117 КЗпП України до 2 233,40 грн.

Суд зауважує, що присуджена сума є доходом працівника, який підлягає оподаткуванню.

Вимога позивача про стягнення цієї суми задоволеною бути не може, оскільки не можна стягнути суми, які ще не нараховані роботодавцем з відрахуванням податків та зборів.

Тож обираючи належний спосіб захисту порушеного права суд зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2 233,40 грн з вирахуванням податків та зборів.

Водночас суд погоджується з доводами відповідача про помилкове покликання позивача на необхідність застосування Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, до виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки ця виплата не пов`язана з виконанням позивачем обов`язків служби, а тому не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені зазначеним Порядком.

Тож позов слід задовольнити частково у спосіб, визначений судом.

Позивач звільнений від сплати судового збору у спорі про стягнення сум заробітку, інших судових витрат не поніс, тож підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №640/18466/19 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка виявилася у несвоєчасному розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах суми 2 233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн 40 коп. з обов`язковим відрахуванням податків та зборів.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун