Постанова від 09 квітня 2026 р. у справі №560/16312/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/16312/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

10 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд :

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , з 17.09.2023 року по 23.06.2025 року грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024 та на 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування, на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я за період з 02.04.2024 року по 19.05.2025 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , з 17.09.2023 року по 23.06.2025 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024 та на 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії за особистий внесок у загальні результати служби, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням індексації грошового забезпечення, та зробити перерахунок у зв`язку з цим усіх інших отриманих виплат під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ; та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я за період з 02.04.2024 року по 19.05.2025 року включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошове забезпечення з 17.09.2023 року по 23.06.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 відповідно, та не виплачено в повному розмірі додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 02.04.2024 року по 19.05.2025 року включно.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

-визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 18.06.2025 – 23.06.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

-зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усіх належних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 18.06.2025 – 23.06.2025 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням виплачених сум.

-в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в період з 02.04.2024 по 19.05.2025 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року, призначено апеляційний розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 25 березня 2026 року о 13:15 у залі судового засідання № 4 Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 в період з 17.09.2023 по 23.06.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 07.04.2024 року №1750 ОСОБА_1 02.04.2024 року одержав вт Цефалгічний синдром. ЗЧМТ. СГМ. Акубаротравма. Забій правого колінного суглобу. За обставин при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу отримав бойове травмування.

Позивач вважає, що має право на перерахунок та виплату з 17.09.2023 по 23.06.2025 грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, що визначається шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 Та не погоджуючись з сумою виплаченої додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 02.04.2024 року по 19.05.2025 року включно позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим встановив підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в частині відмови у задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 8 Постанови №704 від 30.08.2017 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України прийнято рішення №248/1298 від 25.03.2022 та №248/1529 від 18.04.2022. В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022.

Пунктом 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000грн також, включати військовослужбовців, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

У Довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000грн за час цієї відпустки.

З урахуванням зазначеного рішення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022, в подальшому наказом Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV “Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану”.

Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000грн також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.

Отже, з 01.02.2023 Порядок №260 містить в собі умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану та є застосовним до спірних правовідносин.

З системного аналізу наведених норм Постанови №168 від 28.02.2022 судом зроблено висновок про те, що необхідними для виплати збільшеної до 100000грн винагороди є пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з довідкою позаштатної тимчасово діючої військово-лікарської комісії від 11.04.2024 №780 (а.с.17) зазначено про стан після Вибухової травми (02.04.2024) Довідка про обставини травми відсутня. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.07.2007 № 370 травма кваліфікується як легка. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Потребує переведення для подальшого лікування (завершальної медичної реабілітації) у клінічний санаторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 ) терміном на 14 календарних днів.

Відповідно до довідки ВЛК №210 від 19.11.2024 (а.с.39) згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007р №370- травма легка. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми №1750 від 07.04.2024р видана командиром в/ч НОМЕР_1 . Потребує відпустки для лікування після травми на тридцять календарних днів.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що 20 грудня 2024 року було проведено медичний огляд ВЛК в/ НОМЕР_2 солдата за мобілізацією ОСОБА_1 , на підставі чого складено довідку військово-лікарської комісії від 20 грудня 2024 року №5826 (а.с.41).

Відповідно до змісту зазначеної довідки стан після операції (12.11.2024), згідно з класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 №370, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 07.08.2007 за №902/14169 - травма тяжкого ступеня.

Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) видана командиром в/ч НОМЕР_1 від 07.04.2024 №1750).

Отже, травма визначена як травма тяжкого ступеня і пов`язана з захистом Батьківщини на підставі довідки про обставини травми від 07.04.2024 № 1750 лише 20.12.2024, що підтверджується довідками ВЛК від 20.12.2024 №5826, 21.02.2025 №166, 26.03.2025 №2025-0326-1130.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що невідповідна кваліфікація ступеня тяжкості травми є виною лікарів, у зв`язку з чим вважає, що має право на отримання недоплачених грошових коштів додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що для включення до наказів командира про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень у разі поранення першочергово перевірці підлягають:

1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;

2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402). Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України , учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання , компонентами ракетного палива , джерелами електромагнітних полів , лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України ; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402).

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Отже, проведення медичного огляду, встановлення діагнозу та класифікації травм за ступенем тяжкості належить до повноважень військово-лікарські комісії. Станом на момент здійснення виплат в оскаржуваний період, відповідач діяв в межах вимог чинного законодавства, та здійснив розрахунок виплат додаткової винагороди на підставі довідки ВЛК, яка підлягала врахуванню в той час, та не була оскаржена позивачем до вищестоящого органу.

Встановлення іншого ступеня тяжкості травми в подальшому довідкою військово-лікарської комісії від 20 грудня 2024 року №5826 (а.с.41) не підтверджує помилковість первинно встановленого ступеня тяжкості травми довідкою позаштатної тимчасово діючої військово-лікарської комісії від 11.04.2024 №780 (а.с.17). Суд зазначає, що ці обставини можуть бути встановлені тільки органами ВЛК в межах їх повноважень.

Посилаючись на невідповідність первинного діагнозу, позивач не надає суду доказів таких обставин, в межах розгляду даної справи суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо помилковості квафілікації ступеня тяжкості травми та не дає оцінку правильності вказаних довідок ВЛК.

Крім того, позивач не долучає до матеріалів справи докази, що він звертався до військової частини з вказаними довідками з проханням нарахувати та виплатити додаткову винагороду в період з 02.04.2024 по 19.05.2025 у зв`язку з перекваліфікацією ступеня тяжкості травми та отримав відмову в здійсненні такого перерахунку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Водночас, позивач не довів протиправність виконання або невиконання відповідачем зазначених публічно-владних управлінських функцій, чим порушив право позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому правовий інтерес позивача має бути реальним, існуючим на момент звернення до суду, а факт порушення - такий, що може бути підтверджений матеріалами справи на час подання позову. Судовий захист передбачає здійснення правосуддя з метою захисту або відновлення наявних порушених прав і свобод, проте не розповсюджується на відносини, що виникли після подання позову й не включені до предмета та підстав позовних вимог.

Верховний Суд України неодноразово наголошував на необхідності врахування у адміністративному судочинстві принципу реального порушення права на момент подання позову та відсутності підстав для вирішення спору щодо відносин, які склалися вже після цього моменту, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 (адміністративне провадження № К/990/45865/24), де зазначено, що судове рішення має базуватися на обставинах, встановлених на момент звернення до суду.

Отже, враховуючи, що положення ч. 1 ст. 5 КАС України передбачають право на звернення до суду за захистом прав, саме порушене право має існувати на момент звернення позивача. Суд не може вирішувати спір у правовідносинах за відсутності відповідних вимог позивача з обґрунтуванням факту порушення прав. У рішенні суду також не можуть регулюватися відносини на майбутнє, оскільки судове рішення є наслідком вирішення спору за чинного правового регулювання і за наявності предмета спору.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, враховуючи, що додаткова грошова винагорода у розмірі 100000 грн. виплачується внаслідок знаходження у відпусті для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії на підставі довідки військово-лікарської комісії від 20 грудня 2024 року №5826 (а.с.41), інших підстав для нарахування додаткової грошової винагороди матеріалами справи не встановлено, доказів звернення до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити додаткову грошова винагорода у розмірі 100000 грн. з урахуванням довідок військово-лікарської комісії від 11.04.2024 №780 (а.с.17) та від 20 грудня 2024 року №5826 (а.с.41), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в період з 02.04.2024 по 19.05.2025 р.

Таким чином, суд переглянувши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.