Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №755/15989/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 755/15989/25 Головуючий у 1 інстанції - Галаган В.І.

Суддя - доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.09.2025 у справі за адміністративним позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та рішення про примусове повернення, -

ВСТАНОВИВ:

Громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області щодо складання 20.08.2025 протоколу ПР МКМ 017560 про адміністративне правопорушення відносно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняття постанови ПН МКМ 017492 від 20.08.2025 про притягнення громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП, а також похідного рішення про примусове повернення за № 8010130100019134 від 20.08.2025;

- скасувати постанову ПН МКМ 017492 від 20.08.2025 про притягнення громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та рішення про примусове повернення за № 8010130100019134 від 20.08.2025.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.09.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ 017492 про притягнення громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн..

У вказаній постанові встановлено, що 20.08.2025 об 11.00 год. за адресою: м. Київ, вул. Ак. Ромоданова, 17 виявлено громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.

20.08.2025 рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області вирішено примусово повернути до країни походження або до третьої країни громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно змісту вказаного рішення від 20.08.2025 вбачається, що 20.08.2025 співробітниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області виявлено громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. В ході опитування, іноземний громадянин пояснив, що прибув в Україну 20.02.2020 через ПП «Київ» авіаційним транспортом з приватною метою. На території України не працевлаштований, родичів немає, зі слів іноземця проживав за власно накопичені кошти, після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув, з питань оформлення посвідки на тимчасове проживання, дозволу на імміграцію в Україну не звертався, документи на продовження терміну перебування в Україні не подавались, документи на набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, не подавав. Звернувся до органів ДМС з метою покинути територію України.

Вважаючи протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області щодо складання 20.08.2025 протоколу ПР МКМ 017560 про адміністративне правопорушення відносно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняття постанови ПН МКМ 017492 від 20.08.2025 про притягнення громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП, а також похідного рішення про примусове повернення за № 8010130100019134 від 20.08.2025, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач перебував на території України без належних документів на право проживання після спливу строку законного перебування та не вжив жодних заходів для легалізації свого статусу, зокрема не звертався за оформленням посвідки, дозволу на імміграцію чи за міжнародним захистом. Відповідач діяв у межах наданих повноважень і відповідно до вимог законодавства, а тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та рішення про примусове повернення є правомірними, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову не встановлено.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та примусове повернення прийняті одночасно та є протиправними, оскільки він тривалий час проживає в Україні на підставі дозволу на імміграцію і посвідки на постійне проживання, які були втрачені, а під час оформлення матеріалів йому не було забезпечено перекладача, що призвело до викладення недостовірних обставин.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним законодавчим актом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI.

Статтею 4 даного Закону, визначений виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Зокрема, відповідно до положень ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно зі змісту ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 5 вищезазначеної Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: - дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; - дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; - якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; - затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства, цей перелік є вичерпним.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 перетнув державний кордон на в`їзд в Україну 20.02.2020 ПП «Київ» авіаційним транспортом з приватною метою та після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув.

Колегія суддів, враховуючи досліджені обставини та матеріали справи, вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки з часу спливу строку законного перебування позивача на території України до моменту винесення рішення від 20.08.2025 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 не вживав жодних заходів для легалізації свого проживання (перебування) на території України, а тому стверджувати про його законне перебування/проживання в Україні підстав немає.

При цьому, певні обставини (запровадження воєнного стану в Україні, тощо), на переконання колегія суддів, не змінюють обставин того, що позивач не вчиняв жодних передбачених законодавством дій задля легалізації свого проживання в Україні.

При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував. Доказів протилежного апелянтом не надано, так як і не надано належних та допустимих доказів вчинення ним дій з легалізації свого перебування на території України.

Водночас, спірним рішенням про примусове повернення позивачу надано варіативність дій з метою залишення території України, зокрема виїхати або до країни походження або до третьої країни.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що головний спеціаліст Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення позивачки до країни походження або до третьої країни від 20.08.2025 відсутні.

Щодо правомірності постанови серії ПН МКМ 017492 від 20.08.2025 про накладення на громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 3 400,00 грн., то слід врахувати, що граничний термін перебування позивача на території України сплив, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ 017560 та постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ 017492 від 20.08.2025 позивач перебував на території України без документів на право проживання в Україні, чим порушив вимоги ч. 1, 3 ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Вказані обставини свідчать про правомірність притягнення громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 203 КУпАП та, як наслідок, про правомірність спірної постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ 017492 від 20.08.2025.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та правомірно виніс оскаржувані рішення та постанову.

Щодо доводів апелянта про те, що одночасне прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та рішення про примусове повернення свідчить про їх протиправність, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить заборони на прийняття таких рішень в один день, а їх ухвалення зумовлене встановленням факту порушення іноземцем правил перебування на території України, що, у свою чергу, є самостійною підставою як для притягнення до адміністративної відповідальності, так і для прийняття рішення про примусове повернення.

Доводи апелянта щодо наявності у нього дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, які нібито були втрачені, не підтверджені належними та допустимими доказами, а матеріали справи не містять відомостей про звернення особи до уповноважених органів з метою їх відновлення або вжиття інших заходів для легалізації свого перебування на території України.

Посилання апелянта на порушення його права на перекладача також є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він власноруч підтвердив відмову від перекладача, що виключає порушення його процесуальних прав та не дає підстав вважати, що встановлені обставини є недостовірними.

Отже, наведені апелянтом доводи є необґрунтованими та не спростовують правомірності оскаржуваних рішень.

Також, колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.09.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.