Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №751/10667/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 751/10667/25 Головуючий у 1 інстанції: Маслюк Н.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Щиглевського Артура Едуардовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6221133 від 25.11.2025.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.12.2025 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Щиглевського А.Е. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 26.12.2025.

Однак, в подальшому ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.01.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення з позовом до суду залишено без задоволення; позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Щиглевського А.Е. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.01.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позов необхідно залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, який статтею 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що причини, якими позивач обґрунтовує свої доводи щодо пропущення строку на оскарження спірної постанови, не є об`єктивно непереборними, залежали виключно від волевиявлення самого позивача та не пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а відтак зазначені у клопотанні обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою про скасування оскаржуваної постанови.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що строк оскарження постанови пропущено з поважної причини, оскільки він неодноразово звертався до ГУНП у Чернігівській області за матеріалами та доказами щодо спірної постанови. Зазначає, що не маючи достатньої юридичної обізнаності, витратив тривалий час на підготовку позову, а також через позмінну роботу в Києві не зміг своєчасно подати позовну заяву до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 вказаної статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно правових положень ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи питання про обґрунтованість апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

У свою чергу, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із даним позовом є незгода позивача з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6221133 від 25.11.2025.

Як встановлено судом першої інстанції, 25.11.2025 о 14.49 год. був зупинений транспортний засіб ЗИЛ 554, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення пп. 22.3-а, 22.3-ґ п.22 Правил дорожнього руху. О 14.56 год. ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст.263, 268 КУпАП. В подальшому, інспектором складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Також, на відеозаписі зафіксовано факт відмови позивача від отримання та підписання вказаної постанови.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що 25.11.2025 ОСОБА_1 стало відомо, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що факт відмови від отримання та підписання постанови свідчить про те, що позивач був присутній під час її винесення, а отже знав про її існування та зміст.

При цьому, посилання апелянта на те, що при винесенні постанови інспектором не було надано жодних доказів порушення та пояснень, не спростовує обставини його обізнаності про факт винесення постанови у день її складення.

Адміністративний позов подано позивачем до суду 12.12.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Обставиною, на яку позивач посилається, як на підставу для поновлення йому пропущеного строку, є неодноразові звернення до ГУНП В Чернігівській області із запитами щодо отримання відповідних матеріалів та доказів, які стосуються винесеної постанови серії ЕНА №6221133 від 25.11.2025, відсутністю юридичної обізнаності та необхідністю тривалої підготовки для складання та подання позовної заяви. Крім того, вказав, що працює позмінно у м. Києві, а тому не зміг вчасно звернутися до суду.

Вказані посилання апелянта до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки такі дії позивача не позбавляли його права своєчасно звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6221133 від 25.11.2025.

У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 по справі № 697/1044/22.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, суд апеляційної інстанції наголошує, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

У свою чергу, позивачем не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати позовну заяву у встановлений адміністративним судочинством десятиденний термін.

Отже, дослідивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.

З огляду на предмет спору у даному провадженні та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 12.12.2025, тобто, з пропуском визначеного частиною 2 статті 286 КАС України строку для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог ст. 123 КАС України.

При цьому, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, щоб підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.01.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.