Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №640/6363/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6363/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2021 року № 00823940702 та № 00823950702.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2022 позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.02.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.023 скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2022.

До суду першої інстанції надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, в якій просить суд стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 70 447,00 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №640/6363/22 задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді першої інстанції, на оплату професійної правничої допомоги в сумі 70 290 (сімдесят тисяч двісті дев`яносто) грн 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2025, прийняти нове рішення суду, яким ТОВ «Сітрас Україна» у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими , а їх розмір – обґрунтованим.

Апелянт просить суд звернути увагу на надані позивачем до суду документи на підтвердження понесення судових витрат, а саме на копії квитків на подорож з м. Харкова до м. Києва, розпоряджень на виділення добових на відрядження працівників.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 та від 13.11.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника ТОВ «Сітрас Україна» 25.09.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що апеляційна скарга відповідача складається з недостовірних відомостей та з цитуванням загальних норм законодавства, а також судової практики щодо розподілу судових витрат. Зазначає, що в апеляційній скарзі не вказано, які ж саме порушення допущені судом першої інстанції при винесенні додаткового рішення. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Разом із відзивом на апеляційну скаргу, представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи за участі представника. Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника апелянта до суду 29.09.2025 надійшла заява, в якій представник просить здійснити розгляд апеляційної скарги без участі представника Головного управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів:

- інформацію про визнання та репутацію КМ Партнери;

- перелік судових справ та суми призначених судами витрат на правову допомогу до відшкодування;

- договір про надання правової допомоги №2-1/81-2021 від 20.10.2021;

- акт про приймання-передачі послуг;

- рахунок-фактури №68 від 05.07.2022;

- банківські виписки від 22.07.2022 та від 26.10.2022;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Щербини А.І., Куліди А.А. та Медведєвої О.Ю. та їх посвідчення адвоката; роздруківки Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно з актом про приймання-передачі послуг, адвокатське об`єднання “КМ Партнери” надали правову допомогу у судовій справі №640/6363/22 щодо оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 15.11.2021 №00823940702 та №00823950702, у вигляді:

- підготовка позовної заяви про скасування податкових повідомлень-рішень, включаючи підготовку додатків до позовної заяви;

- підготовка заяви про подання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення по суті;

- підготовка клопотання про залучення до матеріалів справи документів;

- участь у 3-х судових засіданнях;

- підготовка відповіді на відзив.

Загальна вартість наданих послуг становить 70 290,00 грн з розрахунку 4260 грн/год, кількість витраченого часу становить 16,5 год.

Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі направлена на адресу відповідача представником позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування/розрахунок та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Матеріали справи свідчать, що відповідач до суду першої інстанції подавав заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи її тими ж самими доводами, які викладені в апеляційній скарзі (т. 9 а.с. 230-233).

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.

Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі вивчення матеріалів справи та підготовки позовної заяви для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 70 290,00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування своїх вимог зазначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що в свою чергу, на думку апелянта, позивачем зроблено не було при визначенні вартості послуг.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що представником позивача до суду першої інстанції разом із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу надано до суду акт про приймання-передачі послуг із зазначенням детального опису робіт (наданих послуг) (т.7, а.с.138-139).

В апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування та заперечення щодо визначення судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу. Міститься лише цитування норм Кодексу адміністративного судочинства щодо судових витрат.

Водночас суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, проаналізував наданий представником позивача обсяг наданих Об`єднанням послуг та виконаних робіт згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) та розрахунком витраченого Об`єднанням часу, вартості та обсягу наданих послуг.

Оскільки апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували факт протиправності додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Доводи апелянта про те, що судом не досліджено надані позивачем до суду документи на підтвердження понесення судових витрат, а саме копії квитків на подорож з м. Харкова до м. Києва, розпоряджень на виділення добових на відрядження працівників, колегія суддів оцінює критично, оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази. Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ним не подавалися будь-які квитки.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції.

Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що витрати на правничу допомогу позивачем не підтверджено належним чином.

Зміст апеляційної скарги полягає виключно у зазначенні норм права, які визначають порядок розподілу судових витрат та практики застосування цих норм судами різних інстанцій та спеціалізацій.

Водночас, фактично заперечення Головного управління ДПС у м. Києві проти співмірності витрат на професійну правничу допомогу відсутні в апеляційній скарзі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі №640/6363/22 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

В.Ю.Ключкович