Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №320/51834/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/51834/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2024 № 348740706, від 17.07.2024 № 348750706.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» (Код ЄДРПОУ 35442324) за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2021 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 22.01.2024 № 2900/10-36-07-03-14/35442324.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2024 № 75800703, яким донараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 11899864 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 474930 грн; № 75780703, яким донараховано грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 9539330 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 953933 грн.

ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» подано скаргу до Державної податкової служби України та доповнення до скарги на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 27.02.2024. № 75800703, № 75780703.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 08.05.2024 № 13385/6/99-00-06-01-01-06 скаргу задоволено, податкові повідомлення-рішення від 27.02.2024. № 75800703, № 75780703 скасовано та зобов`язано ГУ ДПС у Київській області вжити заходи відповідно до вимог п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в частині висновків перевірки щодо нереальності господарських взаємовідносин ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» з ПП «АВТОЕЛІТ», ТОВ «КАЛЛЕН», ТОВ «СМАРТ ПЛЮС», ТОВ «СМАРТ ЧОЙС УКРАЇНА».

На підставі вказаного рішення ГУ ДПС у Київській області видано наказ від 13.06.2024 № 1621-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» з 13.06.2024 тривалістю 5 робочих днів.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.06.2024 № 36613/10-36-07-06/35442324, в якому встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 714 340,00 грн, у тому числі за серпень 2020 року у сумі 59 375,00 грн, за вересень 2020 року у сумі 62 770,00 грн, за жовтень 2020 року у сумі 61 727 грн, за листопад 2020 року у сумі 58 277 грн, за грудень 2020 року у сумі 56 181 грн, за січень 2021 року у сумі 50 170,00 грн, за лютий 2021 року у сумі 49 142 грн, за березень 2021 року у сумі 48 807,00 грн, за квітень 2021 року у сумі 45 828 грн, за червень 2021 року у сумі 96 766,00 грн, за липень 2021 року у сумі 43 923 грн, за серпень 2021 року у сумі 42 730,00 грн, за вересень 2021 року у сумі 38 644 грн;

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на прибуток на загальну суму 642 906,00 грн., у тому числі за 2020 рік у сумі 268 498,00 грн., за 9 місяців 2021 року у сумі 374 408,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.07.2024 № 348750706, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 642 906 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 160 727 грн;

- від 17.07.2024 № 348740706, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 714 340 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 151 007 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що встановлені обставини справи підтверджують, що досліджені судом первинні бухгалтерські документи не встановлюють зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій за наведеним договором та господарською діяльністю позивача, а складені формально, тому такі документи не можуть слугувати належними підставами для формування даних податкового обліку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «КАЛЛЕН».

Так, між ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» та ТОВ «КАЛЛЕН» (код ЄДРПОУ 40821832) укладено договір № 06/2020 від 16.06.2020 про надання послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язаний надавати послуги з забезпечення просування товару Замовника, які вказані в додатках до даного договору, на ринку відповідних товарів в межах України, згідно умов, вказаних далі, а Замовник – приймати вищезгадані послуги і своєчасно оплачувати їх.

Згідно з пунктом 1.2 Договору конкретний перелік Послуг узгоджуються Сторонами в порядку, визначеному цим Договором, і зазначені в додатках до Договору, які є його невід`ємними частинами. У пунктах 2.1-2.3 Договору визначено, що ціна Послуг за даним Договором вказується в Додатках до нього, які підлягають підписанню Сторонами і є його невід`ємними частинами. Ціни на Послуги за даним Договором є фіксованими. Ціна може бути змінена за взаємною згодою сторін. Загальну суму даного Договору складає сумарна ціна Послуг, наданих Виконавцем Замовнику за даним Договором, і вказаних в додатках до Договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії актів надання послуг, звітів, податкових накладних.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що акти надання послуг містять виключно загальну назву послуг мерчендайзингу на посилання на відповідний договір та не визначають зміст та характер наданих послуг.

Надані позивачем звіти, які містять окремі графіки та фото полиць із товарами, не дають змогу встановити відношення даних документів до взаємовідносин позивача саме з ТОВ «КАЛЛЕН».

Попри помилковість мотивів суду першої інстанції про ненадання позивачем додатків до договору (які були надіслані до суду в електронному вигляді), колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не місять відомостей про фізичних осіб, які здійснювали безпосереднє надання послуг, відомостей про те, яким чином ці особи отримували доступ до товару, його переміщення та розміщення як у торгових точках так і на складах, яким чином ці особи здійснювали контроль цінників у таких торгових точках, тощо.

Колегія суддів, з урахуванням наведеного, вважає, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи, складені за результатом спірних господарських операцій не підтверджують фактичне виконання спірних операцій та оформленні лише документально без мети настання реальних правових наслідків.

У світлі викладеного, колегія суддів вважає за допустиме прийняти до уваги встановлені судом першої інстанції обставини відповідності ТОВ «КАЛЛЕН» пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку, неповідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Зважаючи на викладене, колегія суддів підтримує висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем спірних сум податкової звітності.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, що викладена в пункті 32 рішення про справі «Булвес АД» проти Болгарії», в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 06.07.2006 у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): « коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті».

Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання. Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит у зв`язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку