Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №240/22667/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 240/22667/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправним рішення та відмови в перерахунку щомісячного довічного утримання судді,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.10.2024 за №262240028862 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.11.2024 за №43680-44133/11-02/0-2600/24 в його перегляді у частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з протиправним не зарахуванням до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду виконання обов`язків та повноважень судді - 08 місяців 00 днів; строкової військової служби - 02 роки 01 місяць 03 дні; половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 00 днів; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 01 рік 00 місяців 23 дні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (крім часу роботи на посаді судді 31 року 04 місяців 26 днів): період виконання обов`язків та повноважень судді - 08 місяців 00 днів; строкову військову службу - 02 роки 01 місяць 03 дні; половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 00 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді - 01 рік 00 місяців 23 дні, визначивши його в розмірі 84 відсотків грошового утримання судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві провести перерахунок та виплату з 25.09.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків грошового утримання судді..

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 вирішено позов задовольнити:

- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.10.2024 №262240028862 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в перегляді ОСОБА_1 рішення у частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з протиправним не зарахуванням до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду виконання обов`язків та повноважень судді - 08 місяців 00 днів; строкової військової служби - 02 роки 01 місяць 03 дні; половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 00 днів; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 01 рік 00 місяців 23 дні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (крім часу роботи на посаді судді 31 року 04 місяців 26 днів): період виконання обов`язків та повноважень судді - 08 місяців 00 днів; строкову військову службу - 02 роки 01 місяць 03 дні; половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 00 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді - 01 рік 00 місяців 23 дні, визначивши його в розмірі 84 відсотків грошового утримання судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% грошового утримання судді;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що періоди військової служби, навчання, період виконання обов`язків та повноважень народного судді не підлягають врахуванню при обчисленні довічного грошового утримання позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач, обраний суддею Ковпаківського районного суду міста Сум, відповідно до рішення Сумської обласної Ради народних депутатів від 29.04.1993.

Постановою Верховної Ради України від 04.03.1998 №161/98 позивача обрано безстроково суддею Сумського обласного суду (згідно з наказом Апеляційного суду Сумської області від 13.07.2001 №70).

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.02.2009 №1030-VI позивача обрано суддею Верховного Суду України безстроково.

Указом Президента України від 10.11.2017 №357/2017 призначений на посаду судді Касаційного адміністративного суду Верховного Суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2777/0/15-24 позивача звільнено з посади судді Верховного Суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку та визначено загальний стаж роботи судді, що дає право на відставку - 37 років 1 місяць 22 дні.

Наказом голови Верховного Суду від 24.09.2024 №1937-к позивача відраховано зі штату Верховного Суду, у зв`язку з прийняттям рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2777/0/15-24.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, відповідно до статті 142 Закону №1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» та пакетом доданих документів на підтвердження відповідного стажу.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №262240028862 від 10.10.2024 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.12.2024 №50378-56886/П-03/8-2800/24, у відповідь на скарги позивача повідомлено, що останній отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402- VIІІ «Про судоустрій і статус суддів». Згідно зі статтею 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Стаж роботи визначено статтею 137 Закону №1402-VIІІ. Повідомлено, що військова служба та навчання у вищому навчальному закладі не передбачені статтею 137 Закону №1402-VIІІ. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислено у розмірі 72% суддівської винагороди. Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду з 01.08.1991 по 29.04.1993 на посаді стажиста народного судді Ковпаківського районного суду м. Суми повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві направлено лист до Ковпаківського районного суду м. Суми щодо надання уточнюючої довідки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №262240028862 від 23.12.2024 на заяву позивача від 16.12.2024 №27475 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці було відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням до стажу судді виконання тимчасово обов`язків народного судді з 26.02.1992 по 30.10.1992.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено розрахунок з урахуванням роботи на посаді судді з 26.02.1992 по 31.10.1992 з дати призначення 25.09.2024. Страховий стаж склав 39 років 03 місяці 05 днів. Стаж роботи на посаді судді склав 32 роки 01 місяць 02 дні, в тому числі: період виконання обов`язків на посаді судді Ковпакського районного народного суду м. Суми з 26.02.1992 по 31.10.1992; період роботи на посаді судді Ковпакського районного суду м. Суми 30.04.1993 по 16.03.1998; період роботи на посаді судді Сумського обласного суду м. Суми з 17.03.1998 по 16.03.2009; період роботи на посаді судді Верховного Суду України з 17.03.2009 по 24.09.2024. Оскільки відповідно до пункту 3 статті 142 Закону №1402 до стажу роботи на посаді судді включається виключно робота на цій посаді, до стажу роботи на посаді судді не враховано: період строкової військової служби з 18.05.1985 по 21.06.1987; період роботи на посаді стажера судді Ковпакського райнарсуду м. Суми з 01.08.1991 по 25.02.1992, з 01.11.1992 по 29.04.1993.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди, виходячи виключно зі стажу безпосередньої роботи на посаді судді, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Суд вказав, що відмова відповідача у зарахуванні до відповідного стажу роботи на посаді судді, половини строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, строку проходження строкової військової служби та період виконання обов`язків та повноважень судді, є протиправною.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина третя статті 308 КАС).

Отже, визначені КАС межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 580/4684/22 Верховний Суд наголосив, що закріплений у КАС принцип диспозитивності вимагає повного врахування змісту апеляційної скарги; тобто слід виходити не лише з того, в якій частині оскаржується рішення суду, а й з підстав, за яких особа, що подала скаргу, просить скасувати чи змінити рішення.

Оскільки в апеляційній скарзі відповідач заперечує виключно висновки суду першої інстанції в частині, що стосуються врахування періодів військової служби, навчання та виконання обов`язків та повноважень народного судді при обчисленні довічного грошового утримання позивача, то колегія суддів оскаржуване рішення в іншій частині не переглядає.

Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VIII).

Статтею 137 цього Закону встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 №2509-VIII, який набрав чинності 05.08.2018, стаття 137 Закону №1402-VIII доповнена частиною 2, відповідно до якої до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Частиною четвертою статті 43 Закону №2862-ХІІ встановлювалось, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до статті 27 Закону УРСР від 5 червня 1981 року «Про судоустрій України» (у редакції, яка діяла з 5 червня 1981 року до 15 липня 1992 року) у разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) народного судді за поданням начальника відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів виконання обов`язків народного судді може бути покладено рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на одного з народних засідателів цього суду.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (чинного на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату і 50 відсотків передбаченого законом щомісячного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку; до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 за №865 (в редакції, чинній до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 №1097) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, передбачає право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби, а також і період виконання ним обов`язків народного судді.

Невключення цього стажу до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21, від 28.08.2023 у справі №360/6255/21.

Окрім того, як вірно вказав суд першої інстанції, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21, від 12.11.2025 у справі № 240/26213/23 та ін. стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Так, Вища рада правосуддя в рішенні від 24.09.2024 №2777/0/15-24 зазначила, що за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: довідки Управління юстиції в Сумській області Міністерства юстиції України від 15 липня 1997 року № 07-53, диплома, додатка до нього, трудової книжки, військового квитка, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 31 рік 4 місяці 26 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців; період проходження строкової військової служби - 2 роки 1 місяць 3 дні; стаж роботи за період виконання ним обов`язків народного судді - 08 місяців.

Таким чином, суд апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої інстанції про те, що неврахування при обчисленні довічного грошового утримання позивача половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, періоду проходження строкової військової служби та стажу роботи за період виконання ним обов`язків народного судді, є протиправним.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку