Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №320/25019/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/25019/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

за участю секретаря Михайлової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України, третя особа: Державна регуляторна служба України, про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства розвитку громад та територій України, третя особа - Державна регуляторна служба України про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, третя особа: Державна регуляторна служба України, про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при залишенні позову без розгляду, порушивши права та законні інтереси апелянта. Вказано, що позивачка своєчасно не була повідомлена про розгляд справи та призначені судові засіданні, не було забезпечено можливість участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне судове рішення просив залишити без змін.

Позивачка та її представник, представник Державної регуляторної служби України будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності вказаних сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду вказав, що позивачка не прибула у підготовчі засідання 02.10.2024, 20.01.2025, 02.04.2025, 19.05.2025 та 07.07.2025, тобто повторно не прибула у підготовчі засідання. Судом не встановлено наявність поважних причин для неприбуття позивача у судові засідання, а неявка позивачки перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з чим, явка позивачки судом визнавалась обов`язковою.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України якою визначено що позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги враховує таке.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. В подальшому підготовче засідання відкладалось з різних підстав.

В підготовче засідання, призначене на 02.10.2024 позивач не прибув, повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надав. Суд протокольною ухвалою зафіксував неявку позивача. В наступне підготовче засідання суд визнав явку позивача обов`язковою та наступне підготовче засідання призначено на 04.11.2024.

Підготовче засідання призначене на 04.11.2024 знято з розгляду у зв`язку з закінченням робочого часу та наступне підготовче засідання призначено на 20.01.2025.

В підготовче засідання призначене на 20.01.2025 позивач повторно не прибув, повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надав. Суд протокольною ухвалою зафіксував повторну неявку позивача. В наступне підготовче засідання визнав явку позивача обов`язковою та наступне підготовче засідання призначено на 26.02.2025.

Підготовче засідання призначене на 26.02.2025 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Лиска І.Г. на лікарняному та наступне підготовче засідання призначено на 02.04.2025.

В підготовче засідання призначене на 02.04.2025 позивач втретє не прибув, повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надав. В підготовчому засіданні судом зазначено, що протокольна ухвала про визнання явки позивача в підготовчі засідання є обов`язковою та залишається в силі. Наступне підготовче засідання призначено на 19.05.2025.

14.05.2025 позивачкою подано до суду клопотання про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 19.05.2025 у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

В підготовче засідання призначене на 19.05.2025 позивач в четверте не прибув, повідомлений належним чином. Наступне підготовче засідання призначено на 07.07.2025.

В підготовче засідання призначене на 07.07.2025 позивач не прибув, повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та ухвалою суду від 07.07.2025 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд першої інстанції протокольною ухвалою зафіксував неявку позивача та виніс на розгляд питання щодо залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявною позивача в підготовче засідання. Представник позивача заперечував щодо залишення позовної заяви без розгляду. Представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду.

Крім того, секретарем судового засідання було повідомлено позивача про підготовчі засідання шляхом надсилання повісток про виклик засобом електронного зв`язку на офіційну електронну пошту, яка вказана позивачем у позовній заяві та клопотань ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Позивачем були отримані повістки, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, а також поданими позивачем клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В контексті викладеного, судова колегія погоджується з тим, що позивачку було неодноразово належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, її участь визнавалась судом обов`язковою, а неявка та відсутність ОСОБА_1 перешкодила розгляду справи по суті.

Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано застосував правові наслідки, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, залишивши позов без розгляду.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про неналежне повідомлення її про розгляд справи колегія суддів зазначає, що нею не наведено вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про обґрунтованість таких посилань, або наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації належного права на участь в розгляді справи, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачкою такого права.

Колегія суддів враховує, що повторна неявка позивачки в судові засідання без подання пояснень щодо поважності причин такого неприбуття розцінюється судом, як відсутність зацікавленості заявника в подальшому розгляді справи.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Відтак, зважаючи на те, що апелянтом при зверненні з позовною заявою до суду не було забезпечено свою явку або явку представника, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України, третя особа: Державна регуляторна служба України, про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 09.04.2026.