Постанова від 09 квітня 2026 р. у справі №640/8839/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8839/22 Суддя (судді) першої інстанції: Стойка В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просила:

1) визнати протиправними дії:

- не зарахування до страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, при зарахуванні 01.01.2004 до страхового стажу періодів трудової діяльності, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зменшення з 03.01.2020 страхового стажу на 48 місяців;

- деномінації та заокруглення розміру заробітку та середньомісячної зарплати за 1988 рік;

- зазначення в облікових записах щодо пенсії, що підставою її перерахунку є «Призначення за рішенням суду»;

- виплати перерахованої частини пенсії без компенсації (індексації) втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням відповідачем строків її виплати.

2) зобов`язати відповідача:

- зарахувати до страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, за періоди з 12.10.1960 по 25.05.1961; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.1993; з 01.07.1993 по 31.12.1996, та відповідно перерахувати пенсію з дати виникнення права на таке збільшення страхового стажу - з 01.01.2004;

- скасувати дії щодо зменшення з 03.01.2020 страхового стажу на 48 місяців та з урахуванням вказаного відповідно перерахувати пенсію з 03.01.2020 ;

- розрахувати коефіцієнт заробітку з урахуванням повного розміру заробітку, вказаного у довідці про заробіток та розміру середньомісячної заробітної плати в Україні за відповідний період, без деномінації та заокруглення цих показників та відповідно перерахувати пенсію з 01.01.2020;

- нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу (пенсії) за період січень 2020- лютий 2022 року, у зв`язку із порушенням строків її виплати;

- вжити необхідні організаційно-розпорядчі заходи для забезпечення виплат компенсації втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати, в розмірі передбаченому законодавством та виключно разом з виплатою несвоєчасно виплаченої пенсії (її частиною), в тому числі тієї, яка виплачується одним платежем після перерахунку (донарахування) проведеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У подальшому позивачем змінено позовні вимоги в частині, викладено їх наступним чином:

- відмови на звернення позивача від 26.04.2022 усунути допущену відповідачем помилку, яка полягає у недоданні до її страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік роботи за періоди з 12.10.1960 р. по 25.05.1961 р.; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.1993; з 01.07.1993 по 31.12.1996, які належать до виробництв, робіт, професій, посад і показників за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, та провести перерахунок пенсії;

- у строк, який не перевищує 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили задовольнити звернення позивача від 26.04.2022 додавши до її страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, за періоди з 12.10.1960 по 25.05.1961; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.199; з 01.07.1993 по 31.12.1996, та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до норм чинного законодавства України, у термін та спосіб, які водночас не перешкоджають належному виконанню відповідачем судових рішень у справах №640/1441/20 та №640/2568/20, які набрали законної сили, є обов`язковими для виконання і не змінюються рішенням суду по даній справі.

1) визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність відповідача щодо:

- відмови на звернення позивача від 26.04.2022 р. усунути допущену відповідачем помилку, яка полягає у недоданні до її страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік роботи за періоди з 12.10.1960 по 25.05.1961; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.1993; з 01.07.1993 по 31.12.1996, які належать до виробництв, робіт, професій, посад і показників за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, та провести перерахунок пенсії;

- зазначення в облікових записах щодо пенсії позивача, що підставою її перерахунку є «призначення за рішенням суду»;

- виплати позивачу у 2022 році перерахованої частини пенсії за період січень 2020- лютий 2022 року без компенсації (індексації) втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням відповідачем строків її виплати.

2) зобов`язати відповідача:

- у строк, який не перевищує 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили задовольнити звернення позивача від 26.04.2022 р. додавши до її страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, за періоди з 12.10.1960 по 25.05.1961; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.1993; з 01.07.1993 по 31.12.1996, та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до норм чинного законодавства України, у термін та спосіб, які водночас не перешкоджають належному виконанню відповідачем судових рішень у справах №640/1441/20 та №640/2568/20, які набрали законної сили, є обов`язковими для виконання і не змінюються рішенням суду по даній справі.

- копію рішення про перерахунок пенсії надати позивачу;

- у строк, який не перевищує 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили зазначити в облікових записах (протоколах перерахунку пенсії) щодо пенсії позивача, що підставою її перерахунку є абзац 3 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- у строк, який не перевищує 30 днів з дня набрання цим рішенням законної сили нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу (пенсії) за період січень 2020 - лютий 2022 року, у зв`язку із порушенням строків її виплати;

- у строк, який не перевищує 90 днів з дня набрання цим рішенням законної сили вжити заходи, які забезпечать виплату компенсації втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати, в розмірі передбаченому законодавством та виключно в тому місяці, коли виплачується несвоєчасно виплачена пенсія (її частина), в тому числі та, яка виплачується одним платежем після перерахунку (донарахування) проведеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а саме:

- здійснити запровадження у програмних засобах, які застосовує відповідач для перерахунків, донарахування тощо та виплати пенсій, змін, які забезпечать автоматичне нарахування компенсації втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати, разом з перерахунком, донарахуванням тощо пенсій, який здійснюється відповідачем на виконання судових рішень які набрали законної сили, з місяця за який пенсія (її частина) нараховується по місяць її фактичної виплати, та виплату такої компенсації в місяць, в якому виплачується несвоєчасно виплачена пенсія (її частина), в тому числі та, яка виплачується одним платежем після перерахунку (донарахування) проведеного на виконання судових рішень;

- до завершення вказаного заходу - відповідачу, в особі керівника відповідача, визначити посадових осіб, які безпосередньо одночасно з перерахунком, донарахуванням тощо пенсії, в тому числі на виконання судових рішень, нараховуватимуть компенсацію втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати. Керівнику відповідача здійснювати особистий контроль за одночасним нарахуванням компенсації у таких випадках перерахунку пенсій за минулі періоди, і не допускати випадків невиплати такої компенсації у місяць виплати донарахованої чи перерахованої відповідачем пенсії (її частини) на виконання судових рішень.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що при здійсненні перерахунку відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача додатково по 1 року за кожний повний рік стажу роботи за Списком № 1, як визначено у ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині недодання до її страхового стажу додатково по одному року за період з 01.01.2004 по 14.12.2021 (включно) залишено без розгляду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо недодання до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік роботи за періоди з 12.10.1960 по 25.05.1961; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.1993; з 01.07.1993 по 31.12.1996, які належать до виробництв, робіт, професій, посад і показників за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, за періоди з 12.10.1960 по 25.05.1961; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.1993; з 01.07.1993 по 31.12.1996 та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим перерахувати та виплатити пенсію з 15.12.2021.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконання рішення суду по справі № 640/2568/20 здійснити з урахуванням ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві стосовно виплати ОСОБА_1 у 2022 році перерахованої частини пенсії за період січень 2020- лютий 2022 року без компенсації (індексації) втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві строків її виплати.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на перераховану частину пенсії за період січень 2020- лютий 2022 року, яка виплачена на виконання рішення суду по справі №640/2568/20 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Зазначена апеляційна скарга обгрунтована тим, що після надання позивачем уточнюючої довідки буде переглянуто рішення про перерахунок пенсії.

Як вказує апелянт, перерахунок пенсії позивача було проведено на виконання рішення по справі № 640/2568/20 у відповідності до норм чинного законодавства, що вказує про безпідставність позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що апеляційна скарга не спростовує ні встановлених судом обставин, ні зроблених ним висновків.

На думку позивача, оскільки апеляційна скарга також не містить заперечень щодо доречності застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду у подібних випадках, як і не містить обґрунтувань щодо необхідності відступлення апеляційним судом від такої правової позиції, тому така апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком.

Згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року по справі № 640/2568/20, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у задоволенні вимог про виключення з періоду, за який врахована заробітна плата для обчислення пенсії з 01.01.1987 по 31.12.1987 та з 01.01.1989 по 31.12.1991. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виключити з періоду, за який врахована заробітна плата для обчислення пенсії трудовий стаж з 01.01.1987 по 31.12.1987 та з 01.01.1989 по 31.12.1991 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 03.01.2020.

У відповідності до матеріалів пенсійної справи позивача, в рішеннях про перерахунок пенсії починаючи з 28.01.2022 в графі «Особливості» визначено «Призначення за рішенням суду - з 03.01.2020».

26 квітня 2022 року позивач звернулась до пенсійного фонду із заявою, в якій просила провести перевірку обґрунтованості незастосування з 01.01.2004 по теперішній час при визначенні тривалості страхового стажу вимог Закону №1058, щодо збільшення тривалості страхового стажу на один рік за кожний повний рік роботи за Списком №1 з врахуванням правової позиції Верховного Суду із цього питання; надати копії документальних підтверджень прийняття рішення не додавати до страхового стажу по одному року за кожний рік роботи за Списком №1; надати інформацію про наявність у відповідача обґрунтованих підстав потребувати додаткових підтверджень такої роботи та заходів, вжитих для їх отримання із наданням копій відповідних документів; здійснити необхідні заходи для збільшення тривалості страхового стажу на один рік за кожний повний рік роботи за Списком №1 з 01.01.2004 та проведення відповідного перерахунку пенсії.

Листом від 20.05.2022 № 10038-8564/Д-02/8 - 2600/22, у відповідь на заяву позивача від 26.04.2022 відповідач повідомив про те, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання уточнюючої довідки у відповідності зі списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи на відповідному підприємстві.

Крім того, позивач просила відповідача у тому числі скасувати визначення підставою перерахунку пенсії «призначення за рішенням суду» та прийняти за заявою від 03.01.2020 законне рішення щодо перерахунку пенсії, а також внести необхідні виправлення до облікових записів щодо нарахування моєї пенсії; здійснити всі необхідні дії для невідкладного нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів (пенсії), у зв`язку із порушенням ГУ ПФУ строків її виплати.

Листом від 23.05.2022 № 2500-0202-8/54227, пенсійний фонд проінформував, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі №640/2568/20 проведено перерахунок пенсії за віком з 03.01.2020 в межах зобов`язальної частини. Кошти по перерахунку за рішенням суду за період з 03.01.2022 по 28,02.2022 в загальній сумі 4419,21 грн. нараховані в квітні місяці 2022 року разом, з поточною пенсією за квітень того ж року через поштове відділення № 02105.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у пенсійного фонду наявний обов`язок по зарахуванню спірних періодів роботи за Списком № 1 додатково по одному року до страхового стажу.

Крім того, оскільки суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу, відтак з метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють соціальні права, гарантовані ст. 46 Конституції України, наявні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконання рішення суду по справі № 640/2568/20 здійснити з урахуванням ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи, що на виконання рішення у справі №640/2568/20, яке набуло законної сили, пенсійним фондом проведено нарахування та виплату пенсії, однак відповідачем не сплачено компенсацію втрати частини доходу за зазначений період, вказане свідчить про обгрунтованість позовних вимог у цій частині.

Однак, у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до норм чинного законодавства України, «у термін та спосіб, які водночас не перешкоджають належному виконанню відповідачем судових рішень у справах №640/1441/20 та №640/2568/20, які набрали законної сили, є обов`язковими для виконання і не змінюються рішенням суду по даній справі» судом першої інстанції було відмовлено, з огляду на те, що зазначене свідчить про здійснення судового контролю за виконання рішень суду.

Також є безпідставними позовні вимоги в частині необхідності «у строк, який не перевищує 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили задовольнити звернення позивача від 26.04.2022 р.», «у строк, який не перевищує 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили зазначити в облікових записах…», «у строк, який не перевищує 30 днів з дня набрання цим рішенням законної сили…», «у строк, який не перевищує 90 днів з дня набрання цим рішенням законної сили вжити заходи, які забезпечать виплату компенсації втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати, в розмірі передбаченому законодавством та виключно в тому місяці, коли виплачується несвоєчасно виплачена пенсія (її частина), в тому числі та, яка виплачується одним платежем після перерахунку (донарахування) проведеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а саме: здійснити запровадження у програмних засобах, які застосовує відповідач для перерахунків, донарахування тощо та виплати пенсій, змін, які забезпечать автоматичне нарахування компенсації втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати, разом з перерахунком, донарахуванням тощо пенсій, який здійснюється відповідачем на виконання судових рішень які набрали законної сили, з місяця за який пенсія (її частина) нараховується по місяць її фактичної виплати, та виплату такої компенсації в місяць, в якому виплачується несвоєчасно виплачена пенсія (її частина), в тому числі та, яка виплачується одним платежем після перерахунку (донарахування) проведеного на виконання судових рішень; до завершення вказаного заходу - відповідачу, в особі керівника відповідача, визначити посадових осіб, які безпосередньо одночасно з перерахунком, донарахуванням тощо пенсії, в тому числі на виконання судових рішень, нараховуватимуть компенсацію втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати. Керівнику відповідача здійснювати особистий контроль за одночасним нарахуванням компенсації у таких випадках перерахунку пенсій за минулі періоди, і не допускати випадків невиплати такої компенсації у місяць виплати донарахованої чи перерахованої відповідачем пенсії (її частини) на виконання судових рішень,так як такі вимоги передбачають встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги про надання ОСОБА_1 копії рішення про перерахунок пенсії з огляду на їх спрямованість на майбутнє.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Нормами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII регулює питання пенсійного забезпечення та гарантував всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 1 січня 2004 року Закон № 1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як визначено частиною четвертою ст. 24 Закону № 1058-ІV (в редакції від 01.01.2004 року), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно частини третьої ст. 24 Закону № 1058-ІV за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п), затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Разом з тим, з 1 жовтня 2017 року ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-ІV застосовується із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, а саме: за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у пенсійного фонду наявний обов`язок по зарахуванню періодів роботи за Списком № 1 додатково по одному року до страхового стажу.

Як свідчать матеріали справи, періоди роботи позивача з 12.10.1960 по 25.05.1961; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.1993; з 01.07.1993 по 31.12.1996 кваліфіковані відповідачем як робота за Списком № 1, що власне і не заперечується.

Разом з тим, позиція Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо необхідності надання довідок на умовах Порядку № 637 покладає на позивача надмірний тягар щодо доведеності обставин, які попередньо вже визначені як достатні для наявності у останнього права на застосування положень ст. 24 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.

Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, за періоди з 12.10.1960 по 25.05.1961; з 19.06.1961 по 17.10.1961; з 12.11.1961 по 31.01.1966; з 01.02.1966 по 01.10.1967; з 02.10.1967 по 04.04.1971; з 05.04.1971 по 28.02.1976; з 01.03.1976 по 21.06.1988; з 22.06.1988 по 28.02.1990; з 01.03.1990 по 30.06.1993; з 01.07.1993 по 31.12.1996 та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим перерахувати та виплатити пенсію з 15.12.2021.

Однак, безпідставними є позовні вимоги щодо зобов`язання прийняти рішення щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до норм чинного законодавства України, «у термін та спосіб, які водночас не перешкоджають належному виконанню відповідачем судових рішень у справах №640/1441/20 та №640/2568/20, які набрали законної сили, є обов`язковими для виконання і не змінюються рішенням суду по даній справі» враховуючи, що зазначене свідчить про здійснення судового контролю за виконання рішень суду.

Стосовно позовних вимог з приводу зазначення в облікових записах щодо пенсії позивача, що підставою її перерахунку є «призначення за рішенням суду»; у строк, який не перевищує 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили зазначити в облікових записах (протоколах перерахунку пенсії) щодо пенсії позивача, що підставою її перерахунку є абзац 3 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід зазначити наступне..

З матеріалів справи вбачається, що визначення «призначення за рішенням суду» в протоколі перерахунку пенсії позивача свідчить про те, що пенсію перераховано на підставі судового рішення по справі №640/2568/20, яке набрало законної сили.

Однак, на думку позивача, зазначене рішення суду виконане не в повному обсязі та його сам порядок його виконання порушує законні права ОСОБА_1 , так як заборгованість з пенсії буде виплачена на умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Так, 14 липня 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 821, якою затвердив Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок №821).

Згідно з п.3 вказаного Порядку №821 судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі перелік). Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно з п.7 Порядку №821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Відповідно до п.8 Порядку №821 невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5,7 цього Порядку.

Таким чином, виплата пенсій згідно з рішеннями судів щодо їх перерахунку відбувається за чітко встановленим законодавчим механізмом, який з метою дотримання принципу верховенства права та справедливості відбувається у чіткій черговості задля уникнення порушення прав тих осіб, чиє рішення суду надійшло на виконання раніше наступних таких осіб.

Згідно з п.9 Порядку №821 інформація про видатки на виплату нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду відображається у звіті про виконання бюджету та у фінансовій звітності відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419.

У той же час, положеннями ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

З огляду на те, що суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу, відтак з метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють соціальні права, гарантовані ст. 46 Конституції України, наявні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконання рішення суду по справі № 640/2568/20 здійснити з урахуванням ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходу (пенсії) за період січень 2020- лютий 2022 слід зазначити таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159).

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).

У силу вимог пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно із пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу.

При цьому, за правилами статтей 3-5 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Слід звернути увагу на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, в якій зазначено, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі соціальних виплат).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, однак суд звертає увагу, що, як вказано Верховним судом України, основною умовою для виплати компенсації є порушення строків виплати саме нарахованих доходів.

У постанові від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

З наведеного слідує, що у випадку коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

У той же час, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, компенсація втрати частини доходів у разі порушення строків виплати страхових виплат пов`язана з фактичною виплатою заборгованості пенсії за відповідний місяць.

Як свідчать матеріали справи, на виконання рішення у справі №640/2568/20, яке набуло законної сили, пенсійним фондом проведено нарахування та виплату пенсії, однак відповідачем не сплачено компенсацію втрати частини доходу за зазначений період.

Вказані обставини свідчать про необхідність зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на перераховану частину пенсії за період січень 2020 року- лютий 2022 року, яка виплачена на викоанння рішення суду по справі №640/2568/20 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III.

Щодо позовних вимог стосовно необхідності «у строк, який не перевищує 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили задовольнити звернення позивача від 26.04.2022 р.», «у строк, який не перевищує 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили зазначити в облікових записах…», «у строк, який не перевищує 30 днів з дня набрання цим рішенням законної сили…», «у строк, який не перевищує 90 днів з дня набрання цим рішенням законної сили вжити заходи, які забезпечать виплату компенсації втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати, в розмірі передбаченому законодавством та виключно в тому місяці, коли виплачується несвоєчасно виплачена пенсія (її частина), в тому числі та, яка виплачується одним платежем після перерахунку (донарахування) проведеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а саме: здійснити запровадження у програмних засобах, які застосовує відповідач для перерахунків, донарахування тощо та виплати пенсій, змін, які забезпечать автоматичне нарахування компенсації втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати, разом з перерахунком, донарахуванням тощо пенсій, який здійснюється відповідачем на виконання судових рішень які набрали законної сили, з місяця за який пенсія (її частина) нараховується по місяць її фактичної виплати, та виплату такої компенсації в місяць, в якому виплачується несвоєчасно виплачена пенсія (її частина), в тому числі та, яка виплачується одним платежем після перерахунку (донарахування) проведеного на виконання судових рішень; до завершення вказаного заходу - відповідачу, в особі керівника відповідача, визначити посадових осіб, які безпосередньо одночасно з перерахунком, донарахуванням тощо пенсії, в тому числі на виконання судових рішень, нараховуватимуть компенсацію втрати частини доходу (пенсії), у зв`язку із порушенням строків її виплати. Керівнику відповідача здійснювати особистий контроль за одночасним нарахуванням компенсації у таких випадках перерахунку пенсій за минулі періоди, і не допускати випадків невиплати такої компенсації у місяць виплати донарахованої чи перерахованої відповідачем пенсії (її частини) на виконання судових рішень слід зазначити, що такі вимоги передбачають встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

Відповідно, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо:

- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;

- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;

- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:

- загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,

- або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Таким чином, головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

У той же час, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду та згідно приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи, що в позовній заяві позивачем не наведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про надання ОСОБА_1 копії рішення про перерахунок пенсії слід звернути увагу на наступне.

Відповідно п. 1 розд. І Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-1 (далі - Положення № 13-1), це Положення визначає організаційні засади прийому та обслуговування осіб, які звертаються до територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - органи Пенсійного фонду), у тому числі за допомогою засобів технічних засобів електронних комунікацій, відповідно до вимог Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Як визначено п. 5 Положення № 13-1, під час здійснення прийому та обслуговування особи користуються правами, передбаченими Законами України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», законодавством про соціальне та пенсійне забезпечення, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відповідні відносини. Особи, що звертаються до органів Пенсійного фонду, мають право: звертатися до органів Пенсійного фонду особисто або через представника, повноваження якого оформлено у встановленому законом порядку; одержати відповідь про результати розгляду звернення в обраний ними спосіб (усно, в письмовій та/або електронній формі, шляхом СМС-повідомлення); ознайомлюватись з матеріалами пенсійної справи (отримувати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії, про періоди страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії, копії документів, які знаходяться в пенсійній справі), справи одержувача житлової субсидії, справи одержувача пільг, справи пільговика, справи про страхові виплати, отримувати виписку з рішень (розпоряджень, постанов) про призначення (перерахунок) пенсії/ житлової субсидії / пільги, копії документів, які знаходяться в пенсійній справі / справі одержувача житлової субсидії / справі пільговика / справі про страхові виплати;

Згідно пункту 7 Положення № 13-1, органи Пенсійного фонду зобов`язані: надавати безоплатно будь-якій особі, в тому числі пільговикам, одержувачам житлової субсидії, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги, які звертаються до органу Пенсійного фонду безпосередньо або за допомогою засобів комунікації, з питань, що належать до компетенції органів Пенсійного фонду, консультації в усній та письмовій формі щодо застосування законодавства про пенсійне забезпечення, призначення житлової субсидії, пільг, здійснення страхових виплат, обліку осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, їх прав та обов`язків, порядку сплати страхових внесків, заповнення звітності та інших питань; об`єктивно, всебічно і вчасно розглядати звернення.

Вказані обставини свідчать про те, що обов`язок надати рішення про перерахунок пенсії передує зверненню позивача із заявою щодо отримання такого рішення.

Оскільки зазначені вимоги спрямовані на майбутнє, тому підстави для їх задоволення - відсутні.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко