Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №600/5460/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5460/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Позивач, з урахуванням заяв про зміну предмету позову, просить суд:

- визнати протиправним і скасувати висновок службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) полковником ОСОБА_2 20.10.2025 року за №06.1.5/1637/25-Вн за фактом можливої незаконної виплати додаткової винагороди на загальну суму 2542400,04 гривень;

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) від 20.10.2025 року №8777-АГ “Про результати службового розслідування”;

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовій частині НОМЕР_1 ) від 29.10.2025 року №9269-АГ “Про доповнення матеріалів службового розслідування”;

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.11.2025 року №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності” та наказ начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 31.01.2026 року №210-ОД “Про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності”;

- зобов`язати НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) повернути позивачу ОСОБА_1 утриману частину грошового забезпечення під час реалізації наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.11.2025 року №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності”.

Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у даній справі; встановлено строк для подання відзивів на позовну заяву.

У ході підготовки справи до розгляду по суті судом: отримано від сторін заяви по суті справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, отримано такі, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків, відмовлено у задоволенні заяв позивача про забезпечення цього позову, продовжено строк підготовчого провадження, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання позовів, вчинено інші дії, передбачені частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно змісту поданих позивачем заяв по суті справи, письмових та усних пояснень у судовому засіданні, в обґрунтування заявлених вимог позивач вказав про неповне з`ясування обставин, які підлягали дослідженню та встановленню під час проведення службового розслідування за фактом виявлення під час проведення внутрішнього аудиту зайво виплачених коштів додаткової та одноразової винагород, за наслідком якого прийнято оскаржувані накази. Зокрема, позивач звертав увагу на те, що наявні в матеріалах службового розслідування письмові пояснення, які були відібрані безпосередньо в ОСОБА_1 та інших осіб, на яких покладався обов`язок з організації нарахування та виплати винагород у розмірах 30000,00 грн, 70000,00 грн та 100000,00 грн (включаючи розробку відповідних розпорядчих документів (наказів)), не відповідають формі, встановленій Додатком 1 до Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року №815. Позивач стверджує, що у більшості цих пояснень відсутні відомості про дату та місце їх складання, а також про осіб, які відбирали такі пояснення. Крім того, на думку позивача, останні не відображають у повній мірі повного з`ясування обставин щодо порядку ініціювання, перевірки, нарахування та виплати додаткової та одноразової винагороди. Неналежно проведеним службове розслідування позивач вважає і з тих підстав, що в ході його не було опитано посадових осіб, які ініціювали підписання додатків до наказу про нарахування та виплату додаткової та одноразової винагород службовцям особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , осіб, які виконували обов`язки з ведення обліку військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання та здійснювали узгодження, візування і підписання документів, на підставі яких було підписано відповідні накази, а також безпосередньо тих військовослужбовців, яким, на думку військової частини НОМЕР_1 , було протиправно та безпідставно нараховано додаткову та одноразову винагороду. Також у позові зазначено про те, що до матеріалів службового розслідування не долучено посадових інструкцій позивача та інших посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , не з`ясовано організаційних положень комендатури та роботи відділів за напрямком опрацювання наказів про виплату додаткових та одноразових винагород, не додано витягів чи копій журналів бойових дій щодо окремих військовослужбовців, і при цьому у висновку службового розслідування не зазначено чітко ідентифікаційних номерів цих журналів і дат їх видачі, а також не долучено та, відповідно, не досліджено документи (витяги з них) з електронного документообігу ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгорнутими візами та резолюціями посадових осіб щодо розгляду та узгодження рапортів ОСОБА_1 щодо виплати у квітні 2024 року особовому складу першої прикордонної комендатури швидкого реагування прикордонного загону додаткової та одноразової винагород у розмірах 30000,00 грн, 70000,00 грн та 100000,00 грн. Крім цього, позивач звертав увагу на те, що при проведенні службового розслідування уповноваженою комісією не надано жодної оцінки документам, які слугували підставою видачі рапортів про нарахування та виплату у квітні 2024 року додаткової та одноразової винагороди особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані за підписом ОСОБА_1 . Також у позові вказано про порушення ІНФОРМАЦІЯ_1 строків проведення службового розслідування, а вирішуючи питання про визначення розміру матеріальної шкоди уповноваженою комісією, яка проводила службове розслідування, не долучено до його матеріалів жодних документів про вартісну оцінку завданої шкоди або ж акту оцінки завданих збитків, оскільки службовим розслідуванням було встановлено їх розмір у сумі 3228866,73 грн, тоді як згідно з рекомендаціями внутрішнього аудиту сума збитків із зайво виплаченої додаткової та одноразової винагороди становить 2542400,04 грн. Поряд з цим позивач вважає, що всупереч вимогам Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не вказали в оскаржуваному висновку службового розслідування та виданих за результатами його проведення наказах жодних норм законодавства, порушення яких призвело до заподіяння матеріальних збитків виключно позивачем, не встановлено достовірних обставин наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями саме позивача та заподіяними наслідками. Також позивач вважає протиправним і наказ про доповнення матеріалів службового розслідування, оскільки такий було прийнято вже після затвердження висновків службового розслідування, а тому дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення наказу про доповнення матеріалів службового розслідування є протиправними, адже вказаного не передбачено ані нормами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», ані нормами Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року №815.

Згідно змісту відзиву та усних пояснень у судовому засіданні, відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив про належне проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , яке відповідає вимогам статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних сил України та Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 листопада 2021 року №815. Зокрема, допущене позивачем порушення полягає в тому, що перебуваючи в період з 17 травня 2023 року по 26 листопада 2024 року на посаді коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), допустив недбале ставлення до виконання своїх службових обов`язків та військової дисципліни, що виразилось у не здійсненні належного веденням журналів бойових дій, не володінні інформацією, що міститься у них, безпідставному включенні без перевірки даних журналів бойових дій до рапортів на нарахування та виплату додаткових винагород у розмірі 30000 та 100000 гривень і одноразової винагороди у розмірі 700000 гривень переліку військовослужбовців, які фактично участі у бойових діях чи інших заходах не брали, були відсутніми на лінії бойового зіткнення, включаючи й тих, які перебували на лікуванні чи були відрядженими, а тому не мали права на отримання відповідних винагород. При цьому відповідач звертав увагу на те, що в силу своїх посадових та службових обов`язків позивач був зобов`язаний був це зробити у силу свого посадового становища, а тому, будучи відповідальною особою за рішення, що ним приймаються, позивач, не перевіривши достовірність даних, що слугували підставою видачі рапортів для підготовки проектів наказів на здійснення військовослужбовцям виплат відповідних винагород, допустив безпідставне включення певного кола військовослужбовців до наказів на здійснення їм виплати відповідних додаткових винагород та одноразової винагороди, незважаючи на фактичну відсутність у них права на такі виплати, що спричинило завдання державі матеріальної шкоди на загальну суму 3228866,73 грн. Вказано, що у зв`язку з вибуттям позивача на нове місце служби - НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін матеріали службового розслідування були направлені 22 жовтня 2025 року на адресу вказаного мобільного прикордонного загону для прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності. Крім того, 30 жовтня 2025 року до НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону було направлено довідку-розрахунок про вартісну оцінку збитків. Вказані документи у сукупності і слугували підставою видачі начальником НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону наказу від 06 листопада 2025 року №3737-ОД, яким позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 3228866,73 грн. Твердження позову, якими позивач обґрунтовує неповноту та неналежність проведеного службового розслідування, відповідач вважає безпідставними, оскільки оскаржуваний висновок службового розслідування від 20 жовтня 2025 року за №06.1.5/1637/25-Вн та наказ від 20 жовтня 2025 року №6777-АГ «Про результати службового розслідування» не створюють безпосередньо для позивача будь-яких правових наслідків, не впливають на хід розслідування і не спростовують висновків, ухвалених за результатами його проведення. Також відповідач вважає безпідставними доводи позивача про порушення строків проведення службового розслідування, яке було розпочато 19 серпня 2025 року та мало тривати по 19 вересня 2025 року, оскільки наказом начальника загону від 12 вересня 2025 року №7416-АГ строк проведення службового розслідування продовжено за вмотивованим рапортом до 15 жовтня 2025 року. Додатково наказом начальника загону строк проведення службового розслідування було продовжено до 19 жовтня 2025 року, який був вихідним днем, а тому затвердження висновку про результати проведення службового розслідування відбулося у перший робочий день після 19 жовтня 2025 року, тобто 20 жовтня 2025 року. Тому строки проведення службового розслідування не порушені. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач – військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) у поданих до суду заявах по суті справи та поясненнях у судовому засіданні вказав, що рішення про притягнення позивача до матеріальної відповідальності було прийнято у зв`язку з надходженням 22 жовтня 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_2 листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого були долучені матеріали службового розслідування. Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на положення статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», видача начальником НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону наказу від 06 листопада 2025 року №3727-ОД про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності було єдиним правомірним рішення командира (начальника) за новим місцем служби позивача після дослідження матеріалів службового розслідування. Стосовно видачі наказу від 31 січня 2026 року №210-ОД представник військової частини НОМЕР_2 вказав, що такий було прийнято у зв`язку з потребою внести зміни у раніше прийнятий наказ від 06 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, що узгоджується з приписами Інструкції з діловодства в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 31 грудня 2020 року №144. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні, яке відбулося 17 березня 2026 року, учасники справи, надавши пояснення в обґрунтування вимог позову та заперечень щодо нього, заявили про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, подавши відповідні заяви у письмовій формі.

Так, згідно частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 10 травня 2023 року по 26 листопада 2024 року проходив службу на посаді коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).

Починаючи з 22 листопада 2024 року позивач перебуває на службі у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді першого заступника начальника загону – начальника штабу.

Вказане підтверджується витягом з послужного списку полковника ОСОБА_1 та довідкою начальника відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 від 28 листопада 2025 року №08/7055/25-Вн.

У зв`язку з находженням на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Рекомендацій за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року, яким встановлено порушення вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726, в результаті чого допущені незаконні видатки відносно 19 військовослужбовців на загальну суму 2542400,04 грн, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 20 серпня 2025 року №6460-АГ видано наказ про призначення службового розслідування за фактом можливої незаконної виплати додаткової винагороди на загальну суму 2542400,04 грн з визначенням складу комісії для проведення службового розслідування.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 12 вересня 2025 року №7416-АГ продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом від 20 серпня 2025 року №6460-АГ, до 15 жовтня 2025 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 14 жовтня 2025 року №8651-АГ продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом від 20 серпня 2025 року №6460-АГ, до 19 жовтня 2025 року.

За результатами проведеного службового розслідування уповноваженою комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) складено Висновок №06.1.5/1637/25-Вн від 20 жовтня 2025 року, в якому зазначено таке.

У ході проведення службового розслідування уповноваженою комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснено вибірковий контроль з перевірки результатів виконання бойових завдань першого відділу прикордонної служби (впс) першої прикордонної комендатури швидкого реагування (приккшр), комендантом якої був ОСОБА_1 , і виявлено неналежне ведення журналу бойових дій з порушенням вимог наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 грудня 2022 року №104 «Про організацію ведення обліку участі особового складу в бойових діях».

Перевіркою результатів виконання бойових завдань першим відділом прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування виявлено 38 випадків здійснення видатків з порушенням п. 3, 8, 9 вимог наказу МВС від 01 вересня 2023 року №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», виконання бойових завдань не підтверджено журналом бойових дій першого впс першої приккшр від 13.01.2024 25-8 (гриф) том 5, на суму 1816000,03 грн. З урахуванням нарахувань компенсованого ПДФО 18% та ЄСВ 22% сума порушення становить 2542400,04 грн.

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування, в ході його проведення було допитано посадових осіб першого відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування, а саме: колишнього начальника першого відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_3 , колишнього коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_4 , заступника начальника оперативного відділу штабу НОМЕР_4 прикордонного загону майора ОСОБА_5 .

Так, капітан ОСОБА_6 , який обіймав зазначену посаду у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) з 14 травня 2023 року по 13 квітня 2024 року, надав наступні пояснення щодо можливих порушень, вказаних у рекомендаціях за результатами внутрішнього аудиту: опрацювання рапортів на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, 100000 гривень та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень військовослужбовцям зведеного підрозділу від першої приккшр НОМЕР_4 прикордонного загону за квітень 2024 року здійснювалося на підставі журналу бойових дій. Виплата 30 тисяч гривень здійснювалась відповідно до вимог постанови КМУ від 28.02.2022 №168, «Особливостей виплати за період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», які затверджені наказом МВС України від 01.09.2023 №726 «Деякі питання виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям державної прикордонної служби України». Виплата 100 тисяч гривень здійснювалась по цим же вимогам, що і 30 тисяч гривень, але тільки для військовослужбовців, які безпосередньо перебували в районах їх здійснення, де виконували бойові (спеціальні) завдання на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних завдань) підрозділами ДПСУ першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки). Виплата 70 тисяч гривень в квітні місяці ще не здійснювалася так як наказ МВС ще не дійшов до ДПСУ, так йому доводило керівництво 1 ПКШР. Особисто ним здійснювалося ведення журналу бойових дій, але не завжди, так як він постійно безпосередньо знаходився на КСП ротних опорних пунктів, особисто заводив особовий склад на позиції, і це не давало йому фізично в повній мірі вести журнал бойових дій. Ведення журналу бойових дій опрацьовував заступник з МПЗ капітан ОСОБА_7 . Керівництво ПКШР постійно наполягало на його (Плясулі) прямій участі в знаходженні з особовим складом на лінії бойового зіткнення. Він виконував накази і постійно знаходився на різних КСП ротних опорних пунктів. Отримавши наказ від коменданта 1 ПКШР, він прибув у підпорядкування НОМЕР_5 батальйону, який на той час підпорядковувався НОМЕР_6 ОМПБР. Від командира 24 батальйону отримав наказ висуватись на КСП одної з його підпорядкованих рот, яка знаходилась близько одного кілометра, до н.п. Богданівка, де були прямі стички з ворогом. Перевірка журналу бойових дій керівництвом першої прикшр здійснювалась постійно. ЗНШ капітан ОСОБА_8 здійснював перевірку. Зауваження чи недоліки ведення журналу бойових дій не доводились. Усі бойові розпорядження знаходились на КСП 1 ПКШР, і всю інформацію можна перевірити, де і коли в/сл. Зведеного підрозділу від 1 ПКШР, брали участь в бойових діях. Були надані списки о/с, де і хто знаходиться. Навіть на КСП 56 ОМПБР, знаходився представник від НОМЕР_4 прикордонного загону, в якого були всі бойові розпорядження, які надходили на 1 ПКШР. О\с дійсно знаходився на лінії бойового зіткнення, в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 омпбр.

Полковник ОСОБА_1 пояснив, що підставою опрацювання рапортів на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 тис. грн, 100 тис. грн та одноразової винагороди у розмірі 70 тис. грн військовослужбовцям першої приккшр НОМЕР_4 ПРИКЗ за квітень 2024 року здійснювалось на підставі рапортів командирів підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування, на яких ним було визначено обов`язок перевірки достовірності поданих даних. Посадовий контроль за достовірністю подачі інформації стосовно підлеглого особового складу, щодо прийняття безпосередньої участі в бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій здійнювався вибірково, офіцерами управління, штабом, начальником медичного пункту та сержантом менеджером (з обліку особового складу) прикордонної комендатури швидкого реагування. Посадовий контроль за порядком ведення журналу бойових дій зведеного підрозділу від першої приккшр НОМЕР_4 ПРИКЗ, що виконував бойові (спеціальні) завдання в оперативному підпорядкуванні командира НОМЕР_6 омпбр здійснювався вибірково, офіцерами управління та штабом прикордонної комендатури швидкого реагування. До підрозділу, яким він керував безпосередньо не надходили довідки від 56 омпбр, що підтверджують участь військовослужбовців першої прикшр 3 ПРИКЗ про участь в бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки безпосереднє листування підрозділу з іншими військовими формуваннями не здійснюється. Облік особового складу щодо прийняття безпосередньої участі в бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій дублювався в журналі бойових дій першої приккшр НОМЕР_4 ПРИКЗ. Якщо посадові особи відповідальні за достовірність ведення журналу бойових дій зведеного підрозділу допускали прорахунки, це не означає, що особовий склад не перебував та не брав участі у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій.

ОСОБА_9 пояснив, що нарахування і виплата додаткової винагороди передбаченої ПКМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» здійснюється у відповідності до вимог «Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». У відповідності до пункту 8 наказу «Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», керівники підрозділів опрацьовують рапорти про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Після надходження рапортів передбачених пунктом 8 «Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726, здійснюється перевірка викладеної інформації визначеними посадовими особами загону, щодо достовірності наданої інформації керівниками структурних підрозділів прикордонного загону за напрямками діяльності для недопущення безпідставного використання бюджетних коштів. Після перевірки рапортів за напрямки діяльності здійснюю включення особового складу в проєкти додатків до наказу «Про виплату додаткової винагороди».

Під час проведення службового розслідування встановлено, що у травні 2024 року додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень та додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень отримали військовослужбовці першого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону, які взагалі не мали право на її отримання. Так, частина військовослужбовців, які вказані у рекомендаціях за результатами внутрішнього аудиту і яким могли надлишково виплачуватись додаткові винагороди, у квітні 2024 року перебували на лікуванні, у відпустці або були відрядженими, а у травні 2024 року отримали відповідні виплати. Крім того, по військовослужбовцях, перелік яких визначених в рекомендаціях за результатами внутрішнього аудиту військовослужбовців, не співпадають дані щодо кількості днів, що містяться в записах журналів бойових дій (ЖБД), з тими, що занесені до рапортів про включення їх на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень та додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень.

Таким чином, на підставі рапорту коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_1 від 02 травня 2024 року №25/22823/24-Вн військовослужбовцям надмірно виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень на загальну суму (з урахуванням компенсованих ПДФО та ЄСВ) 2300666,74 грн. На підставі рапорту коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_1 від 02 травня 2024 року №25/22825/24-Вн військовослужбовцям надмірно виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень на загальну суму (з урахуванням компенсованих ПДФО та ЄСВ) 575400,00 грн.

Загалом на підставі вказаних рапортів полковника ОСОБА_4 частині особового складу військовослужбовців першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 надмірно сплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень та додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень із врахуванням компенсованих ПДФО та ЄСВ на загальну суму 2876066,74 грн.

Під час проведення службового розслідування було встановлено і включення частини військовослужбовців першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 27 червня 2024 року №25/31335/24-Вн до переліку військовослужбовців, які мають право на виплату одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень за кожні сумарно обчислених 30 днів, у тому числі із включенням до них безпідставно зазначених днів на право отримання цієї винагороди, що не відповідало даним журналів бойових дій. Загалом, на підставі рапорту полковника ОСОБА_4 від 27 червня 2024 року №25/31335/24 частині військовослужбовців було надмірно виплачена одноразова винагорода у розмірі 70000 гривень у сумі 252000,01 грн, що з урахуванням компенсованих ПДФО у розмірі 18% та ЄСВ у розмірі 22% становить 352799,99 грн.

Як вбачається з Висновку службового розслідування №06.1.5/1637/25-Вн від 20 жовтня 2025 року, вказані порушення допущені з вини та стали можливими через неправомірні дії коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_1 .

Так, на думку уповноваженої комісії, протиправна поведінка коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 полягає у його недбалому ставленні до виконання своїх службових обов`язків та військової дисципліни, у порушенні ним вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, статей 9 та 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзаців 2 та 4 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, яка діяла станом на 02.02.2024), абзаців другого та четвертого підпункту 1 пункту 2, підпункту 4 пункту 2, пунктів 3, 4 та 8 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, наказу Адміністрації Держприкордонслужби №104/0/8-22-ОД від 30.12.2022 року «Про організацію ведення обліку участі особового складу в бойових діях», Порядку ведення Журналу бойових дій, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби № 73 від 17.08.2023 року «Про організацію ведення обліку особового складу в бойових діях», та виразились у не здійсненні ним належного веденням ЖБД, не володінні інформацією, що міститься у ньому, безпідставному включенні без перевірки даних ЖБД до рапортів на отримання додаткових винагород у розмірі 30000 та 100000 гривень і одноразової винагороди у розмірі 700000 гривень військовослужбовців, які фактично участі у бойових діях чи інших заходах не брали, були відсутніми на лінії бойового зіткнення, у тому числі таких, які перебували на лікуванні чи були відрядженими, а отже не мали права на отримання відповідних винагород, хоча мав таку можливість і зобов`язаний був це зробити у силу свого посадового становища, та подальшій подачі підписаних ним таких рапортів для підготовки проектів наказів на здійснення військовослужбовцям виплат відповідних винагород, будучи при цьому, як комендант комендатури, відповідальною особою за рішення, що ним приймаються, що призвело у подальшому до включення таких військовослужбовців до наказів на здійснення їм виплати відповідних додаткових винагород та одноразової винагороди, і як наслідок, - до їх неправомірного нарахування та виплати, що спричинило завдання державі матеріальної шкоди на загальну суму 3228866,73 грн.

Комісією під час проведення службового розслідування встановлено факт завдання матеріальної шкоди у сумі 3228866,73 гривень з вини коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону полковника ОСОБА_1 та причинний зв`язок між його протиправною поведінкою і завданою шкодою.

З огляду на те, що станом на день складення та затвердження Висновку службового розслідування (20 жовтня 2025 року) ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_3 мобільному прикордонному загоні, вирішено надіслати матеріали службового розслідування до нового місця служби позивача для вирішення питання про його притягнення до повної матеріальної відповідальності на суму 3228866,73 гривень.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 20 жовтня 2025 року №8777-АГ зобов`язано начальника служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 направити матеріали службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорськ для прийняття відповідного правового рішення, до відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_4 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Державної прикордонної служби України для відома та до НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону « ІНФОРМАЦІЯ_5 » для прийняття правового рішення в частині притягнення до матеріальної відповідальності.

Також судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 29 жовтня 2025 року №9269-АГ долучено до матеріалів службового розслідування від 20 жовтня 2025 року №06.1.5/1637/25-Вн довідку-розрахунок про вартісну оцінку збитків завданої шкоди полковником ОСОБА_10 . Зобов`язано старшого офіцера служби забезпечення паливно-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення направити довідку-розрахунок про вартісну оцінку збитків завданої шкоди полковником ОСОБА_10 до Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Державної прикордонної служби України до НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ.

Так, згідно із змістом довідки-розрахунку про вартісну оцінку збитків, у ній вказано, що в межах службового розслідування, призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 20 серпня 2025 року №6460-АГ, встановлено, що при відпрацюванні рапортів на військовослужбовців на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, які не мали права на її отримання, полковником ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду в сумі 3228866,73 грн. Дана довідка підписана головним бухгалтером – начальником фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) підполковником ОСОБА_11 та заступником начальника оперативного відділу майором ОСОБА_12 .

Як вбачається зі змісту листа начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 31 жовтня 2025 року №10/22095-25-Вих, матеріали службового розслідування в частині вирішення питання про притягнення до матеріальної відповідальності, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_3 22 жовтня 2025 року, були повернуті адресату без виконання у зв`язку з неможливістю прийняття законного рішення за результатами їх розгляду.

Так, у листі від 31 жовтня 2025 року начальником НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону зазначено про те, що матеріали службового розслідування надійшли для прийняття рішення пози граничним п`ятиденним строком з моменту завершення службового розслідування; матеріалами службового розслідування не надано оцінку діям інших посадових осіб, на підставі відомостей яких порушувалось питання про нарахування додаткової винагороди, а також посадових осіб, які перевіряли подані військовослужбовцем документи щодо нарахування додаткової винагороди, що свідчить про поверхневість проведення службового розслідування; за результатами проведення службового розслідування не визначено та не зазначено підстав, встановлених статтею 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності.

У відповідь на вказаний лист начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено на адресу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону листа від 05 листопада 2025 року №06.1.5/25958-25-Вих, в якому наголошено, що наказ від 20 серпня 2025 року №6460-АГ, яким призначено службове розслідування та висновок за результатами його проведення є чинними та ніким не скасовані. Відповідно, з урахуванням положень статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», в даному випадку передбачено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону, а саме – прийняття правового рішення щодо притягнення до матеріальної відповідальності полковника ОСОБА_1 . Як наголошено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , в даному випадку начальник органу охорони державного кордону не наділений повноваженнями оскаржувати чи надавати оцінку обставинам, що встановлені в ході службового розслідування. При цьому, Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року №815, встановлено чітке коло осіб, хто вправі доручати начальнику, який призначив службове розслідування, усунути порушення щодо неповноти чи необ`єктивного розслідування. При цьому особа, відносно якої проводиться службове розслідування, має право оскаржувати рішення, прийняте за результатами його проведення. З урахуванням наведеного начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 висловив прохання повторно розглянути матеріали службового розслідування з метою прийняття управлінського рішення в частині притягнення полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Наказом начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06 листопада 2025 року №3727-ОД притягнуто першого заступника начальника загону – начальника штабу полковника ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму 3228866,73 грн.

Зазначеним наказом також зобов`язано головного бухгалтера – начальника фінансового-економічного відділу (бухгалтерської служби): здійснити записи до «Книги обліку грошових стягнень і нарахувань НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону» про суми збитків, завданих державі полковником ОСОБА_1 на суму 3228866,73 грн; у разі згоди в добровільному порядку відшкодувати шкоду завданих державі збитків організувати утримання грошового забезпечення на суму 3228866,73 грн. Утримання проводити не більше 20% від нарахованого щомісячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданих збитків.

Крім того, наказом від 06 листопада 2025 року №3727-ОД зобов`язано відділ юридичного забезпечення: у разі відмови добровільно відшкодувати шкоду завданих державі збитків подати встановленим порядком позовну заяву про стягнення матеріальних збитків на суму 3228866,73 грн.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 подано начальнику НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону рапорт, в якому висловлено незгоду з відшкодування завданої шкоди в добровільному порядку, оскільки вважає, що службове розслідування, яке проводилось складом комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (висновок службового розслідування від 20 жовтня 2025 року №06.1.5/1637/25-Вн) проведено не об`єктивно і будь-яких збитків державі він не завдавав.

Як вбачається зі змісту довідки від 21 листопада 2025 року №1440, виданої головним бухгалтером НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону, на виконання вимог наказу від 06 листопада 2025 року №3727-ОД з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримано у листопаді 2025 року грошові кошти в сумі 11072,92 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі. Залишок грошових коштів до утримання станом на день видачі вказаної довідки становив 3217793,81 грн. Утримання буде проводитися щомісячно в розмірі 20% від грошового забезпечення до фактичного погашення заборгованості.

В подальшому, начальником НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону прийнято наказ №210-ОД від 31 січня 2026 року “Про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності””.

Так, названим наказом внесено до наказу від 06.11.2025 №3727-ОД такі зміни:

1.1.Підпункт 2.2. пункту 2 викладено в наступній редакції: “2.2. Забезпечити здійснення утримання з грошового забезпечення військовослужбовця на суму 3228866,73 грн. Утримання проводити не більше 1% від нарахованого щомісячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданих збитків.”.

1.2. Підпункт 3.1 пункту 3 викласти в наступній редакції: “ 3.1. За наявності підстав вжити заходів претензійно-позовного характеру”.

Крім цього, згідно поданих позивачем у ході судового розгляду справи довідок бухгалтерської служби НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 02.02.2026 року №134, від 16.02.2026 року №188 та від 16.03.2026 року №298 на виконання вимог наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 року №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності” та наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 31.01.2026 року №210-ОД “Про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності”” з грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 02 лютого 2026 року утримано грошові кошти в сумі 11072,92 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заданої державі, станом на 16 лютого 2026 року утримано грошові кошти в сумі 11625,25 грн, а станом на 16 березня 2026 року - в сумі 12177,58 грн. Залишок грошових коштів до утримання станом на 16 березня 2026 року становить 3216689,15 грн, утримання буде проводитись щомісячно в розмірі 1% від грошового забезпечення до фактичного погашення заборгованості.

До указаних обставин суд застосовує такі норми права та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9-2 Закону №2011-XII на період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Абзацами 2, 4 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022, №43 від 20.01.2023, №836 від 09.08.2023, №1001 від 15.09.2023, №1162 від 07.11.2023, №103 від 30.01.2024) було встановлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба), визначені та встановлені Особливостями виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за №1543/40599 (далі – Особливості №726 з урахуванням змін, внесених наказами Міністерства внутрішніх справ України №904 від 08.11.2023, №1062 від 22.12.2023, №268 від 26.04.2024).

Так, відповідно до абзаців другого та четвертого підпункту 1 пункту 2 Особливостей №726 на період воєнного стану виплачуються: 1) додаткова винагорода: у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах; у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з пунктом 3 Особливостей №726 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці другому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:

1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:

на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;

з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов`язаних з вогневим ураженням противника;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;

з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;

2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії;

4) з вогневого ураження противника або вирішення інших бойових (спеціальних) завдань (цілевказання, ведення повітряної розвідки, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби) зовнішніми екіпажами безпілотних авіаційних комплексів у складі підрозділу (засобу) експлуатації безпілотних авіаційних комплексів у районах здійснення заходу, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій (пункт 3 доповнено підпунктом 4 на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №268 від 26 квітня 2024 року, який набрав чинності 15 травня 2024 року);

5) з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби (в районах виконання ними завдань) у межах українсько-російської ділянки державного кордону поза районами ведення воєнних (бойових) дій (пункт 3 доповнено підпунктом 5 на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №268 від 26 квітня 2024 року, який набрав чинності 15 травня 2024 року).

Відповідно до пункту 4 Особливостей №726 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:

1) включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:

з організації та ведення військового спостереження за тимчасово окупованою територією України, територією держави-агресора, Республіки Білорусь, Придністровського регіону Республіки Молдова, акваторіями Чорного та Азовського морів прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби (у районах виконання ними завдань);

з польотів, пов`язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;

з бойового чергування або сприяння цивільному судноплавству відповідно до міжнародних зобов`язань України екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового перебування;

з наземної охорони та оборони військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об`єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу) у складі добового наряду, що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення (редакція абзацу п`ятий підпункту 1 пункту 4 відбулась на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №268 від 26 квітня 2024 року, який набрав чинності 15 травня 2024 року);

з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також забезпечення їх проведення у складі підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, українсько-молдовської ділянки державного кордону, яка межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, та в межах Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області (редакція абзацу сьомого підпункту 1 пункту 4 відбулась на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №268 від 26 квітня 2024 року, який набрав чинності 15 травня 2024 року);

з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв`язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;

з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);

з лікувально-евакуаційного забезпечення поранених та надання їм екстреної та (або) спеціалізованої медичної допомоги в межах областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;

2) бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

3) без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:

з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з безпосереднього виявлення та фіксації повітряних цілей та інших об`єктів противника.

Пунктом 8 Особливостей №726 встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Для військовослужбовців, які відряджені до військових частин, органів військового управління інших складових сил оборони, безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачається виплата додаткової винагороди у розмірах, зазначених у в абзацах другому - четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління інших складових сил оборони з наданням відомостей про періоди участі в бойових діях або заходах, виконання таких завдань.

Документами, що підтверджують здійснення підготовки та навчання персоналу військовослужбовцями, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) Державної прикордонної служби України, є:

розклад занять або витяг з нього, затверджений керівником закладу освіти на відповідний період;

журнал обліку навчальних занять або витяг з нього;

рапорт керівника відповідного навчального підрозділу із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), дат та кількості (фактичного часу) проведених занять, а для керівника військової частини (навчального центру, навчального підрозділу) - рапорт його першого заступника (заступника).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (абзац 1 статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до частини сьомої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Так, підстави та процедура проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначені Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року №815, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 січня 2022 р. за №39/37375 (далі – Порядок №815).

Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку №815 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам (далі - шкода), проводиться з дотриманням Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та цього Порядку.

Підставою для призначення службового розслідування є: наявність інформації про невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків; наявність інформації про порушення військової дисципліни або громадського порядку, вимог законодавства, наказів начальників (командирів), розпорядчих документів або виявлення ознак таких порушень; виявлення фактів завдання шкоди; припис Національного агентства з питань запобігання корупції або подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань; неправомірне застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки (пункт 4 Розділу І Порядку №815).

Пунктом 7 Розділу І Порядку №815 встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який учинив правопорушення; порушення вимог законодавства, організаційно-розпорядчих актів Адміністрації Держприкордонслужби, посадових інструкцій, які було допущено військовослужбовцем; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків; наявність шкоди та її розмір

Відповідно до пунктів 1, 5 Розділу ІІ Порядку №815 службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. У наказі про призначення службового розслідування зазначаються: підстави для призначення службового розслідування; посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, стосовно якої має бути проведено службове розслідування (якщо її встановлено); посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови та членів комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування); мета проведення службового розслідування; дати початку проведення службового розслідування та подання висновку службового розслідування на затвердження; матеріально-технічне забезпечення роботи посадової особи чи комісії на час проведення службового розслідування (за потреби); інші, прийняті в разі потреби, рішення начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Пунктом 8 Розділу ІІ Порядку №815 передбачено, що у службовому розслідуванні бере участь безпосередній начальник (командир) військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. У разі виникнення таких обставин особа, яка проводить службове розслідування, упродовж двадцяти чотирьох годин повинна повідомити про це начальнику (командиру) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 Розділу IV Порядку №815 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. У разі потреби за мотивованим рапортом особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії строк службового розслідування може бути продовжено начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив таке розслідування, або старшим начальником (командиром), але не більш як на один місяць, про що видається письмовий наказ. Службове розслідування починається з дня, визначеного в наказі про призначення службового розслідування. Днем закінчення службового розслідування є день затвердження висновку службового розслідування начальником (командиром), який призначив службове розслідування.

Пунктом 2 Розділу V Порядку №815 встановлено, що особи, які проводять службове розслідування, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин правопорушення або подій, що стали підставою для призначення службового розслідування:

1) уповноважені: оглядати місце вчинення правопорушення, іншої події, що стало підставою для призначення службового розслідування; запрошувати до службових приміщень військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших осіб (за їх згодою), які володіють інформацією або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмові або усні пояснення (з подальшим письмовим оформленням) за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, отримувати документи, які стосуються службового розслідування; ознайомлюватися з документами, що стосуються службового розслідування, у разі потреби знімати з них копії і долучати до матеріалів службового розслідування; готувати запити про надання інформації, яка стосується службового розслідування, до органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, отримувати від них, за їх згодою, консультації, пояснення, роз`яснення з питань, що можуть сприяти проведенню службового розслідування; у разі потреби проведення значного обсягу дій звертатися з рапортом до начальника (командира) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, про продовження строку службового розслідування та (або) додаткове залучення особового складу з метою своєчасного його закінчення; у разі проведення службового розслідування в складі комісії та незгоди з рішенням голови або інших її членів щодо встановлених фактів, визначення ступеня відповідальності винних осіб або з інших принципових питань подавати мотивований рапорт (доповідну записку) на ім`я начальника (командира), який призначив службове розслідування, в якому викладати свою думку та пропозиції щодо результатів службового розслідування;

2) зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства під час проведення службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування; не допускати упередженості, приниження честі та гідності осіб, зокрема тих, стосовно яких проводиться службове розслідування; доповідати начальнику (командиру) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, про виявлені порушення вимог законодавства, а також інші недоліки; виявляти та досліджувати причини й умови, що сприяли вчиненню порушення, готувати пропозиції щодо їх усунення; записувати усне пояснення опитуваної особи за сутністю предмета службового розслідування в разі відмови (неможливості) надавати пояснення в письмовій формі; у разі відмови опитуваної особи давати пояснення засвідчувати таку відмову шляхом складання акта про відмову від надання пояснень за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, та долучати його до матеріалів службового розслідування; отримувати пояснення від військовослужбовця, який перебуває в прикордонному наряді або на чергуванні, лише після закінчення ним несення служби в добовому наряді, чергування або заміни його іншим військовослужбовцем, а від військовослужбовця, який перебуває в стані сп`яніння,- після його протверезіння; у разі встановлення під час проведення службового розслідування ознак кримінального чи адміністративного правопорушення негайно доповісти про це начальнику (командиру) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, задля вжиття заходів у межах компетенції; письмово повідомити начальника (командира) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, про виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, який може вплинути на повноту, всебічність та об`єктивність проведення службового розслідування; у визначений строк підготувати та подати на розгляд і затвердження начальнику (командиру) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, висновок службового розслідування;

3) крім повноважень, визначених підпунктами 1, 2 цього пункту, голова комісії: здійснює загальне керівництво діяльністю членів комісії, за потреби скликає її засідання; забезпечує проведення службового розслідування у визначені строки, за наявності підстав ініціює їх продовження; за потреби ініціює питання щодо зміни складу комісії, у тому числі включення до неї інших осіб.

Особи, які проводять службове розслідування, забезпечують повноту, всебічність та об`єктивність проведення службового розслідування та не повинні допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування (пункт 3 Розділу V Порядку №815).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Розділу VІ Порядку №815 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування. У висновку службового розслідування зазначаються: посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування; установлені під час службового розслідування обставини, за яких військовослужбовцем (військовослужбовцями) учинено правопорушення, які стали підставою для призначення службового розслідування; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість); посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), персональні дані (дата та місце народження, освіта, період військової служби, період перебування на займаній посаді, наявність або відсутність у неї незнятих дисциплінарних стягнень), характеристика особи, яка вчинила правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли його вчиненню; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; завдана шкода та її розмір; наявність вини військовослужбовця (військовослужбовців), обставин, що її пом`якшують чи обтяжують, а також ставлення військовослужбовця (військовослужбовців) до вчиненого; відомості про залучення фахівців та дані про них (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), посада), надані ними висновки; відомості, що підтверджують чи спростовують інформацію, яка стала підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо застосування до військовослужбовця (військовослужбовців) дисциплінарного стягнення, притягнення до матеріальної відповідальності, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень (за наявності), обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, а також відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів та про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. До висновку службового розслідування додаються пояснення, акти, довідки, характеристики, копії службових карток та інші матеріали, що стосуються службового розслідування. Висновок службового розслідування підписується особами, які проводили службове розслідування, та візується посадовою особою юридичної служби. У разі встановлення порушення порядку проведення службового розслідування та/або вимог законодавства посадова особа юридичної служби надає свої письмові заперечення, які долучаються до матеріалів службового розслідування, про що робиться запис у висновку службового розслідування. Після підписання та візування посадовою особою юридичної служби висновок службового розслідування з матеріалами, що стосуються службового розслідування, подаються на розгляд та затвердження начальникові (командиру) органу Держприкордонслужби, який призначив таке розслідування.

Абзацом 3 пункту 3 Розділу VII Порядку №815 у разі доведення вини військовослужбовця в завданні шкоди державі начальник (командир) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, а якщо шкода завдана кількома військовослужбовцями,- суми, що підлягає стягненню окремо з кожного військовослужбовця, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначені Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-IX (далі – Закон №160-IX).

Так, згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності. Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Частинами першою, другою, четвертою статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4 Закону №160-IX).

Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-IX передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Частинами третьою, п`ятою, шостою, сьомою статті 8 Закону №160-ІХ передбачено, що розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Статтею 9 Закону №160-ІХ визначено перелік обставин, які виключають матеріальну відповідальність військовослужбовця за заподіяння прямої дійсної шкоди.

Згідно з указаною статтею завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті. Відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування. Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування (частини друга, третя, абзац перший частини четвертої статті 10 Закону №160-ІХ).

Відповідно до статті 11 Закону №160-ІХ у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні. Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Частиною першою статті 13 Закону №160-ІХ встановлено, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 14 Закону №160-ІХ наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством. Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню. У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Крім цього, варто зазначити і те, що принципи та порядок діяльності, права та обов`язки прикордонних комендатур швидкого реагування Державної прикордонної служби України визначені Положенням про прикордонну комендатуру швидкого реагування Державної прикордонної служби України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 березня 2016 року №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2016 р. за № 566/28696 (далі – Положення №190).

Так, відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 Положення №190 прикордонна комендатура швидкого реагування (далі - комендатура) є структурним підрозділом прикордонного загону, призначеним для захисту та посилення охорони визначеної ділянки державного кордону. Рішення щодо організації виконання завдань комендатури затверджується наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Пунктом 9 Положення №190 встановлено, що керівництво комендатурою здійснює комендант комендатури. Призначення на посаду й звільнення з посади коменданта комендатури здійснюються в порядку, встановленому Головою Державної прикордонної служби України, відповідно до вимог чинного законодавства. Комендант комендатури підпорядковується начальнику прикордонного загону і є його заступником. Він затверджує посадові інструкції своїх заступників, начальників структурних підрозділів комендатури. Коменданту комендатури підпорядковується весь особовий склад комендатури. Керівництво підпорядкованими підрозділами комендант комендатури здійснює особисто, через своїх заступників, штаб та керівників структурних підрозділів комендатури.

Комендант комендатури є відповідальною особою за бойову готовність комендатури, успішне виконання підрозділами завдань; підготовку, дисципліну та правопорядок, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, спеціальної та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів комендатури і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки комендатури. Комендант комендатури повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів (пункт 13 Положення №190).

Обов`язки коменданта комендатури закріплені пунктом 14 Положення №190, до яких віднесено, зокрема: планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами (підпункт 1 пункту 14); знати стан справ у комендатурі, ділові, морально-психологічні якості підпорядкованого особового складу, спеціальну та іншу техніку, озброєння, що є у підрозділах, керувати комендатурою у повсякденному житті і під час виконання завдань (підпункт 3 пункту 14); організовувати та безпосередньо керувати підготовкою особового складу, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати найкращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази (підпункт 5 пункту 14); завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, спеціальну та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби, що є у підрозділі за штатом, списком і в наявності (підпункт 8 пункту 14); встановлювати у підрозділі такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України, положень статутів Збройних Сил України, актів організаційно-розпорядчого характеру (підпункт 9 пункту 14); організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту (підпункт 15 пункту 14); підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування комендатури, перевіряти несення служби особовим складом (підпункт 23 пункту 14).

Згідно з пунктом 15 Положення №190 комендант комендатури має право: 1) віддавати накази й визначати завдання з усіх питань оперативно-службової діяльності підпорядкованому особовому складу; 2) визначати порядок виконання завдань комендатурою у межах наданих йому повноважень; 3) вносити пропозиції начальнику прикордонного загону щодо удосконалення оперативно-службової діяльності комендатури; 4) отримувати допуск та доступ до державної таємниці та її матеріальних носіїв у встановленому законодавством порядку; 5) у межах повноважень працювати з матеріальними носіями секретної інформації, секретними документами та проектами секретних документів.

Пунктом 16 Положення №190 встановлено, що комендант комендатури є відповідальною особою за рішення, що ним приймаються, за правильне застосування підпорядкованих підрозділів (підлеглих) та успішне виконання ними поставлених завдань. Комендант комендатури користується дисциплінарними правами командира батальйону.

З обставин справи вбачається, що на думку військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) протиправна поведінка позивача як коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 полягає у його недбалому ставленні до виконання своїх службових обов`язків та військової дисципліни, що, фактично, виразились у не здійсненні ним належного веденням ЖБД, не володінні інформацією, що міститься у ньому, безпідставному включенні без перевірки даних ЖБД до рапортів на отримання додаткових винагород у розмірі 30000 та 100000 гривень і одноразової винагороди у розмірі 700000 гривень військовослужбовців, які фактично участі у бойових діях чи інших заходах не брали, були відсутніми на лінії бойового зіткнення, у тому числі таких, які перебували на лікуванні чи були відрядженими, а отже не мали права на отримання відповідних винагород, хоча він мав таку можливість і зобов`язаний був це зробити у силу свого посадового становища, та подальшій подачі підписаних ним таких рапортів для підготовки проектів наказів на здійснення військовослужбовцям виплат відповідних винагород, будучи при цьому, як комендант комендатури, відповідальною особою за рішення, що ним приймаються, що призвело у подальшому до включення таких військовослужбовців до наказів на здійснення їм виплати відповідних додаткових винагород та одноразової винагороди, і як наслідок, - до їх неправомірного нарахування та виплати, що спричинило завдання державі матеріальної шкоди на загальну суму 3228866,73 грн.

Суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Так, згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Однак у ході судового розгляду цієї справи відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не було надано належних та достовірних доказів на підтвердження обґрунтованості указаної вище його позиції, яка відображена у Висновку службового розслідування, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) полковником ОСОБА_2 20.10.2025 за №06.1.5/1637/25-Вн.

Так, зі встановлених обставин справи вбачається та було підтверджено представником військової частини НОМЕР_1 під час судового розгляду справи, приходячи до висновку про не здійснення позивачем належного веденням журналів бойових дій, не володіння інформацією, що міститься у них, безпідставному включенні без перевірки даних журналів бойових дій до рапортів на отримання додаткових винагород у розмірі 30000 та 100000 гривень і одноразової винагороди у розмірі 700000 гривень військовослужбовців, які фактично участі у бойових діях чи інших заходах не брали, були відсутніми на лінії бойового зіткнення, під час проведення службового розслідування за фактом можливої незаконної виплати додаткової винагороди на загальну суму 2542400,04 військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не було досліджено безпосередньо журнали бойових дій, про які указувалося у Рекомендаціях за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року, які слугували підставою для призначення службового розслідування. Фактично, указаним відповідачем були взяті до уваги лише твердження із названих Рекомендацій. При цьому, як вбачається з обставин справи, у ході службового розслідування бралися до уваги лише Рекомендації без дослідження загальних результатів аудиторського звіту від 13.08.2025 року №4, який в поданих відповідачем до суду матеріалах службового розслідування відсутній.

До того ж, згідно обставин справи, під час проведення службового розслідування військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), окрім не дослідження журналів бойових дій, не були досліджені і бойові накази та розпорядження, посилання на які містяться у рапортах позивача від 02 травня 2024 року №25/22823/24-Вн, від 02 травня 2024 року №25/22825/24-Вн та від 27 червня 2024 року №25/31335/24-Вн як підстави для їх підписання та подання.

Військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) під час проведення службового розслідування усупереч приписам пункту 2 Розділу V Порядку №815 не було направлено запитів про надання інформації, яка стосується службового розслідування, до органів та підрозділів вищого та військового управління, які видавали бойові розпорядження на предмет підтвердження участі або не участі військовослужбовців першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 у заходах, які дають право на отримання додаткової та одноразової винагород (до Головнокомандувача Збройних сил України, оперативного угруповування військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », Адміністрації Державної прикордонної служби України, оперативно- стратегічного угруповування військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » оперативного командування південь оперативно-тактичного угруповування « ІНФОРМАЦІЯ_8 », штабу оборони м.Краматорськ оперативно- тактичного угруповування « ІНФОРМАЦІЯ_9 », НОМЕР_6 омпбр, штабу оборони м.Краматорськ оперативно-тактичного угруповування « ІНФОРМАЦІЯ_10 », 10 огшб).

Не було направлено запитів і до ІНФОРМАЦІЯ_11 , яким проведено аудит в ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання для дослідження безпосередньо аудиторського звіту від 13.08.2025 року №4 з додатками до нього.

Також суд зауважує, що, ставлячи за провину позивачу неналежне ведення журналів бойових дій та не володіння інформацією, що міститься у них, під час проведення службового розслідування військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не було достовірно та об`єктивно встановлено на кого саме покладалися такі обов`язки у першій прикордонній комендатурі швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) у період, що перевірявся. У поданих відповідачем матеріалах службового розслідування відсутні посадові інструкції як коменданта першої прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_12 (військової частини НОМЕР_1 ), тобто посади, яку займав позивач, так і інших осіб, які були чи могли бути причетні до ведення журналів бойових дій.

До цього суд звертає увагу на те, що у поясненнях, посилання на які містяться у Висновку службового розслідування, колишнього начальника першого відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_3 (обіймав указану посаду з 14.05.2023 по 13.04.2024) вказано, що особисто ним здійснювалося ведення журналу бойових дій, але не завжди; ведення журналу бойових дій опрацьовував заступник з МПЗ капітан ОСОБА_7 ; перевірка журналу бойових дій керівництвом першої прикшр здійснювалась постійно, ЗНШ капітан ОСОБА_8 здійснював перевірку.

Однак військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) усупереч приписам пункту 2 Розділу V Порядку №815 під час проведення службового розслідування не надано жодної оцінки указаним обставинам, а також не було одержано пояснень від названих осіб, які, фактично, володіли інформацією або мали відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування.

За таких обставин суд приходить до висновку про не забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин правопорушення або подій, що стали підставою для призначення службового розслідування за фактом можливої незаконної виплати додаткової винагороди на загальну суму 2542400,04 грн.

Крім цього, як встановлено судом під час судового розгляду цієї справи, військовою частиною НОМЕР_1 у ході проведення службового розслідування усупереч приписам пункту 2 Розділу V Порядку №815 не було одержано пояснень і від інших осіб, які володіли інформацією або мали відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування.

Так, відповідно до матеріалів справи до таких осіб належать як посадові особи, які вчиняли дії, що передували підписанню позивачем рапортів від 02 травня 2024 року №25/22823/24-Вн, від 02 травня 2024 року №25/22825/24-Вн та від 27 червня 2024 року №25/31335/24-Вн (зокрема, сержант-менджер з обліку особового складу 1 ПКШР старший солдат ОСОБА_13 , який, за твердженнями позивача, здійснював перевірку на предмет відсутності осіб у відпустках та звільнення від виконання службових обов`язків, СЗЧ, медичного забезпечення; лікар медичного пункту 1 ПКШР штаб-сержант ОСОБА_14 , який, за твердженнями позивача, здійснював перевірку на предмет відсутності осіб звільнених від виконання службових обов`язків; відповідальний виконавець 1 ПКШР ОСОБА_15 , яким, за твердженнями позивача, здійснювалося опрацювання проєктів рапортів), так і посадові особи, які на підставі указаних поданих позивачем рапортів здійснювали підготовку проекту наказу на здійснення військовослужбовцям виплат відповідних винагород (перший заступник начальника загону - начальник штабу полковник ОСОБА_16 , заступник начальника загону з морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_17 , начальник відділу кадрів підполковник ОСОБА_18 ; головний бухгалтер - начальник фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) капітан ОСОБА_19 ; начальник служби охорони здоров`я старший лейтенант медичної служби ОСОБА_20 ).

Згідно матеріалів справи ці особи підписували додатки 1 та 3 до наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.05.2024 року №379-ОС «Про виплату додаткової винагороди», яким, фактично, і були реалізовані подані позивачем рапорти щодо виплати додаткової винагороди у розмірах до 30000,00 грн та до 100000,00 грн.

До цього суд звертає увагу на відсутність у матеріалах службового розслідування наказу на реалізацію рапорту позивача від 27 червня 2024 року №25/31335/24-Вн щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 70000,00 грн.

Також варто зазначити, що у наданих відповідачем матеріалах службового розслідування наявні лише пояснення позивача, колишнього начальника першого відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_3 , заступника начальника оперативного відділу штабу НОМЕР_4 прикордонного загону майора ОСОБА_5 та заступника начальника відділу аналітичного забезпечення та поточного планування штабу підполковника ОСОБА_21 .

Водночас суд звертає увагу на те, що згідно приписів пункту 2 Розділу V Порядку №815 в рамках проведення службового розслідування одержувати письмові пояснення від осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших осіб (за їх згодою), які володіють інформацією або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також записувати усне пояснення опитуваної особи за сутністю предмета службового розслідування уповноваженні та зобов`язані лише особи, які проводять службове розслідування.

Проте усупереч наведеному пояснення від 10.09.2025 року у позивача були одержані посадовою особою НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України - заступником начальника ВЮЗ лейтенантом юстиції ОСОБА_22 , тобто не особою, яка проводила службове розслідування, призначене наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 20 серпня 2025 року №6460-АГ, яким також визначено склад комісії для проведення службового розслідування.

У письмових поясненнях від 08.09.2025 року колишнього начальника першого відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_3 та поясненнях від 01.10.2025 року заступника начальника відділу аналітичного забезпечення та поточного планування штабу підполковника ОСОБА_21 взагалі відсутні відомості про те, ким та де вони були одержані.

Відсутні вказані відомості, а також дата їх одержання і у поясненнях заступника начальника оперативного відділу штабу НОМЕР_4 прикордонного загону майора ОСОБА_5 .

Наведене дає підстави для висновку про недотримання військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вимог Розділу V Порядку №815 при проведенні службового розслідування, призначеного наказом від 20 серпня 2025 року №6460-АГ.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Оскільки вказані письмові пояснення одержані з порушенням вимог Порядку №815, то такі є недопустимими доказами на підтвердження правомірності висновків службового розслідування за фактом можливої незаконної виплати додаткової винагороди на загальну суму 2542400,04 грн, призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 20 серпня 2025 року №6460-АГ.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд вважає, що указане службове розслідування було проведено не повно, не всебічно та не об`єктивно, що призвело до необґрунтованих висновків про завдання матеріальної шкоди у сумі 3228866,73 грн з вини коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону полковника ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що відсутність у матеріалах службового розслідування зазначених вище письмових документів (журналів бойових дій, бойових наказів та розпоряджень, посадових інструкцій, матеріалів аудиторського звіту) та не одержання у встановлений законом спосіб пояснень від інших осіб, які володіли інформацією або мали відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування (такими особами є посадові особи-військовослужбовці, які вели журнали бойових дій, які вчиняли дії, що передували підписанню позивачем рапортів від 02 травня 2024 року №25/22823/24-Вн, від 02 травня 2024 року №25/22825/24-Вн та від 27 червня 2024 року №25/31335/24-Вн, а також посадові особи-військовослужбовці, які на підставі названих рапортів позивача здійснювали підготовку проєкту наказу на здійснення військовослужбовцям виплат відповідних винагород та підписували додатки 1 та 3 до наказу від 08.05.2024 №379-ОС «Про виплату додаткової винагороди», яким фактично і реалізовано подані позивачем рапорти щодо виплати додаткової винагороди у розмірах до 30000,00 грн та до 100000,00 грн) зумовило прийняття ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовою частиною НОМЕР_1 ) передчасних висновків про завдання матеріальної шкоди у сумі 3228866,73 грн виключно з вини ОСОБА_1 як коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким підписувалися рапорти від 02 травня 2024 року №25/22823/24-Вн, від 02 травня 2024 року №25/22825/24-Вн та від 27 червня 2024 року №25/31335/24-Вн щодо виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі до 30000,00 грн, до 70000,00 грн та до 100000,00 грн.

Наявні матеріали справи дають підстави для висновку, що у ході службового розслідування за фактом можливої незаконної виплати додаткової винагороди на загальну суму 2542400,04 грн усупереч вимогам пункту 7 розділу І Порядку №815 достовірно не було встановлено як усіх осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення, так і ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, а також форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця (чи військовослужбовців) і його (їх) ставлення до вчиненого.

Поряд з цим у ході судового розгляду справи відповідачами не було наведено доводів та не надано відповідних доказів щодо учинення дій, спрямованих на встановлення, зокрема, але не виключно, ступеню та форми вини начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_23 , який, як вбачається з матеріалів справи, і підписав наказ від 08.05.2024 року №379-ОС «Про виплату додаткової винагороди», яким фактично було реалізовано підписані позивачем рапорти від 02 травня 2024 року №25/22823/24-Вн та від 02 травня 2024 року №25/22825/24-Вн.

Наведене у своїй сукупності мало наслідком ухвалення необґрунтованих та передчасних, а також таких, що прийнятті з недотриманням статей 3 та 6 Закону №160-IX висновків про наявність підстав для притягнення виключно коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму 3228866,73 грн.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані позивачем рішення суб`єктів владних повноважень на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідачі діяли не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; упереджено, недобросовісно та нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи-позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії).

З огляду на викладене, оскаржувані позивачем Висновок службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , затверджений начальником полковником ОСОБА_2 20.10.2025 за №06.1.5/1637/25-Вн за фактом можливої незаконної виплати додаткової винагороди на загальну суму 2542400,04 гривень; наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) від 20.10.2025 №8777-АГ «Про результати службового розслідування»; наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовій частині НОМЕР_1 ) від 29.10.2025 року №9269-АГ «Про доповнення матеріалів службового розслідування»; а також, фактично, похідний від зазначених рішень наказ начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.11.2025 року №3727-ОД «Про притягнення до матеріальної відповідальності» та наказ начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 31.01.2026 року №210-ОД «Про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД «Про притягнення до матеріальної відповідальності» є незаконними та підлягають скасуванню.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заявлені позовні вимоги зобов`язального характеру нерозривно пов`язані із попередніми вимогами, які підлягають задоволенню, то, як наслідок, підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про зобов`язання НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) повернути позивачу утриману частину грошового забезпечення під час реалізації наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності”, ураховуючи наказ начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 31.01.2026 року №210-ОД «Про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД «Про притягнення до матеріальної відповідальності».

Задовольняючи ці позовні вимоги, суд також виходить з того, у справі наявні довідки бухгалтерської служби НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 21.11.2025 року №1440, від 02.02.2026 року №134, від 16.02.2026 року №188 та від 16.03.2026 року №298, у яких вказано, що на виконання вимог наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності” та наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 31.01.2026 року №210-ОД “Про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності”” з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримуються грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі, залишок грошових коштів до утримання станом на 16 березня 2026 року становить 3216689,15 грн, утримання буде проводитись щомісячно в розмірі 1% від грошового забезпечення до фактичного погашення заборгованості.

При цьому під час судового розгляду справи у судовому засіданні представником військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) було підтверджено процес реалізації наказів від 06.11.2025 року №3727-ОД та від 31.01.2026 року №210-ОД шляхом утримання коштів з грошового забезпечення позивача.

Водночас представником військової частини НОМЕР_2 не було надано обґрунтованих пояснень щодо правомірності утримання коштів з грошового забезпечення позивача з огляду на те, що згідно підпункту 3.1 пункту 3 наказу від 06.11.2025 року №3727-ОД у редакції до внесення змін наказом від 31.01.2026 року №210-ОД, та підпункту 3.1 пункту 3 наказу від 06.11.2025 року №3727-ОД у редакції після внесених наказом від 31.01.2026 року №210-ОД змін, матеріальні збитки на суму 3226688,73 грн можуть бути стягнені з ОСОБА_1 лише у разі задоволення судом позову НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про їх стягнення. До того ж за змістом пункту 2.2 наказу від 06.11.2025 року №3727-ОД головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) було зобов`язано організувати утримання грошового забезпечення на суму 3228866,73 грн лише у разі згоди ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодувати шкоду завданих державі збитків, а, як вбачається з наявного у матеріалах справи рапорту позивача від 06.11.2025 року, у ньому вказано про незгоду із наказом від 06.11.2025 року №3727-ОД та про відмову у відшкодуванні в добровільному порядку завданої шкоди.

Наведені обставини, які встановлені під час судового розгляду справи по суті, свідчать про безпідставність та неправомірність здійснення утримання коштів з грошового забезпечення позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі.

Тому позовні вимоги про зобов`язання повернути утриману частину грошового забезпечення також підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів протиправність оскаржуваних рішень. Натомість доводи відповідачів є безпідставними та необґрунтованими, вони не спростовують доводів позову й не свідчать про законність оскаржуваних рішень. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Висновок службового розслідування, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) полковником ОСОБА_2 20.10.2025 за №06.1.5/1637/25-Вн за фактом можливої незаконної виплати додаткової винагороди на загальну суму 2542400,04 гривень.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) від 20.10.2025 №8777-АГ “Про результати службового розслідування”.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) від 29.10.2025 №9269-АГ “Про доповнення матеріалів службового розслідування”.

Визнати протиправними та скасувати накази начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності” та від 31.01.2026 №210-ОД «Про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності”».

Зобов`язати НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) повернути ОСОБА_1 утриману частину грошового забезпечення під час реалізації наказів начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності” та від 31.01.2026 №210-ОД «Про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 06.11.2025 №3727-ОД “Про притягнення до матеріальної відповідальності”».

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10.04.2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ), відповідачі: військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Суддя О.П. Лелюк