Вирок від 09 квітня 2026 р. у справі №752/9496/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9496/26

Провадження №: 1-кп/752/1944/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите судове засідання у кримінальному провадженні № 12025100010002312, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта вища, неодружений, військовослужбовець, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 України,

ВСТАНОВИВ:

У невстановлені у ході досудового розслідування місці, час та спосіб ОСОБА_4 придбав бойові припаси та вибухові пристрої, не маючи на те легальних підстав, зокрема без урахування того, що такі предмети матеріального світу (речі) є обмежено оборотноздатними та не можуть перебувати у власності громадян без спеціального дозволу, що надається в установленому законодавством порядку, а також без урахування того, вони мають спеціальний порядок набуття у власність.

Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 "Про право власності на окремі види майна" зброя, боєприпаси, спеціальна військова техніка, бойові речовини і засоби вибуху, а також спеціальні матеріали та обладнання для їх виробництва не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України.

Особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян становить собою дозвільну систему.

Відповідно до Положення про дозвільну систему, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами).

Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, зі змісту якої слідує, що такі предмети не можуть перебувати у вільному обігу.

1) Так, судом визнано доведеним, що у невстановлені у ході досудового розслідування місці, час та спосіб придбав вибухові пристрої та бойові припаси без передбаченого законом дозволу, а саме: наступальну осколкову ручну гранату М67, оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ та 60 (шістдесят) патронів калібру 5,45х39 мм, що споряджені кулями "ПС" зі сталевим осердям, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї. У подальшому обвинувачений зберігав ці вибухові пристрої та бойові припаси у невстановленому органом досудового розслідування місці без передбаченого законом дозволу.

10.09.2025 о 14 год 28 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Йорданська, 11-Д, керуючись своєю попередньою домовленістю щодо купівлі-продажувибухових пристроїв та бойових припасів з ОСОБА_6 (брав участь у проведенні заходів контролю за вчиненням злочину в порядку ст. 271 КПК України), зустрівся з указаною особою та передав йому наступальну осколкову ручну гранату М67, оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ та 60 (шістдесят) патронів калібру 5,45х39 мм, що споряджені кулями "ПС" зі сталевим осердям, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, отримавши за це грошові кошти у сумі 3 000,00 грн, з яких 2 500,00 грн 13.08.2025 надійшли на картковий рахунок ОСОБА_4 в якості попередньої плати, а 500,00 грн передані особисто ОСОБА_4 при зустрічі ОСОБА_6 . Таким чином ОСОБА_4 здійснив збут вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

2) Також, судом визнано доведеним, що у невстановлений у ході досудового розслідування місці, час та спосіб придбав вибухові пристрої та бойові припаси без передбаченого законом дозволу, а саме: дві оборонно осколково ручні гранати Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ та уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2. Надалі обвинувачений зберігав ці вибухові пристрої та бойові припаси у невстановленому органом досудового розслідування місці без передбаченого законом дозволу.

14.01.2026 о 13 год 20 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, на паркувальному майданчику торгівельно-розважального центру "Ocean Plaza", керуючись своєю попередньою домовленістю з ОСОБА_6 (брав участь у проведенні заходів контролю за вчиненням злочину в порядку ст. 271 КПК України), зустрівся з указаною особою та передав йому дві оборонно осколково ручні гранати Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ та уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, отримавши за це грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, з яких 2 500,00 грн 13.01.2026 надійшли на картковий рахунок ОСОБА_4 у якості попередньої плати. Решту обумовленої суми - 2500,00 грн 14.01.2026 ОСОБА_4 отримав під час зустрічі від ОСОБА_6 . Таким чином ОСОБА_4 здійснив збут вибухових пристроїв та бойових припасів.

3) Також, судом визнано доведеним, що у невстановлений у ході досудового розслідування місці, час та спосіб придбав вибухові пристрої та бойові припаси без передбаченого законом дозволу, а саме: наступальну осколково ручну гранату М67, оборонну осколково ручну гранату Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, 70 (сімдесят) патронів калібру 5,56 мм та 210 (двісті десять) патронів калібру 5,45 мм. Надалі обвинувачений зберігав ці вибухові пристрої та бойові припаси у невстановленому органом досудового розслідування місці без передбаченого законом дозволу.

10.02.2026 близько 17-ї години ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3-А на території автозаправної станції "Паралель", керуючись попередньою домовленістю з ОСОБА_6 (брав участь у проведенні заходів контролю за вчиненням злочину в порядку ст. 271 КПК України), зустрівся з указаною особою та передав останньому бойові припаси, а саме: 210 (двісті десять) патронів до нарізної вогнепальної зброї, калібру 5,45 мм ОСОБА_6 , отримавши за це грошові кошти в сумі 3 000,00 грн та попередньо домовився про подальший збут наступальної осколково ручної гранати М67, оборонно осколково ручної гранати Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та 70 (сімдесят) патронів калібру 5,56 мм. Таким чином ОСОБА_4 здійснив збут зазначених бойових припасів.

Керуючись своїм єдиним умислом, направленим на протиправне збагачення та продовжуючи кримінально-протиправну діяльність ОСОБА_4 12.02.2026 близько 18 год 30 хв прибув за адресою: м. Київ, просп. Науки, 1, де зустрівся з ОСОБА_6 (брав участь у проведенні заходів контролю за вчиненням злочину в порядку ст. 271 КПК України) і передав останньому вибухові пристрої та бойові припаси, а саме: наступальну осколково ручну гранату М67, оборонну осколково ручну гранату Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та 70 (сімдесят) патронів калібру 5,56 мм, отримавши за це грошові кошти у сумі 8 000,00 грн. Таким чином ОСОБА_4 здійснив збут зазначених раніше вибухових пристроїв та бойових припасів.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив тотожні кримінальні правопорушення, що за нормами ст. 12 КПК України класифікується як тяжкий злочин - придбання, зберігання, збут бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Відповідальність за вчинене передбачена у ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім того, судом визнано доведеним, що у ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 12.02.2026, виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Реалізуючи цей кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_4 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, але не пізніше 12.02.2026, придбав наркотичний засіб, обіг якої обмежено - канабіс, для власного вживання, без мети збуту, що становив собою подріблену висушену речовину рослинного походження зеленого кольору, яку він помістив до паперових згортків, приніс за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_3 , помістив до шухляд столу, де вони зберігалися до вилучення під час обшуку правоохоронцями, що мав місце з 22 год 05 хв 12.02.2026 по 00 год 49 хв 13.02.2026

Факт того, що вилучена у ОСОБА_4 речовина становить собою наркотичний засіб, обіг якого обмежено, а її маса становить 17,09 г, доводиться висновком судового експерта.

Відповідно до висновку експерта, надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є наркотичним засобом - канабісом, його загальна маса становить 17,09 г.

Канабіс, згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Відповідно до Таблиці № 1 "Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2020 маса канабісу 17,09 г, становить собою розмір наркотичного засобу, достатній для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України та визнається винним у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, що за нормами ст. 12 КПК України класифікується як кримінальний проступок.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, а також інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

У ході допиту свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_4 визнав повністю, надав показання, за змістом яких він до початку повномасштабного вторгнення працював за фахом (має вище освіту і спеціальність інженера), добровільно вступив до лав Збройних Сил України, мав неодноразові поранення, приймав участь у бойових діях на Курському напрямку, під час чого у нього помер батько, який тяжко хворів. Надалі мав відмороження кінцівок, прибув до Києва, лікувався. Із зони бойових дій привіз з собою бойові припаси та вибухові пристрої. Відчував нестачу грошей, не був звільнений з військової служби, не міг працювати, потрібно було лікувати матір, яка пережила інсульт після смерті батька, а тому, коли до нього звернулася залегендована особа як військовослужбовець, якому потрібні були бойові припаси, він згодився за гроші продати дві гранати. У вересні 2025 року вперше продав бойові припаси. Не хотів продовжувати протиправні дії, але нестача грошей змусила його знову вчинити злочин, а тому 14.01.2026 продав залегендованій особі ще дві гранати. Продовжував бути на зв`язку з залегендованою особою, чоловік наполягав на більшій кількості боєприпасів. Надалі не втримався і знову продав бойові припаси та вибухові пристрої через потребу у грошах для підтримання майнового стану себе і близьких. Продав майже все, що мав, у нього залишалося ще 50 набоїв, які вилучили під час обшуку. Всі епізоди придбання, зберігання і збуту вибухових пристроїв та бойових припасів, які наведені в обвинувальному акті, час, місце, кількість, суму грошей підтверджує. Щодо придбання, зберігання канабісу, пояснив, що якось 3-4 роки тому, їдучи на велосипеді поза територією садового товариства, де проживає, побачив коноплі, назбирав їх та зберігав вдома у паперових згортках. Вживав особисто, проте після контузії перестав вживати цей канабіс і навіть забув, що він у нього вдома зберігається. Канабіс при обшуку добровільно видав, показавши місце його зберігання.

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до своїх вчинків ставиться негативно, засуджує власну поведінку, розуміє, що дозволу на продаж елементів зброї не мав, вчинив злочини, зобов`язується подібного не вчиняти.

При цьому ОСОБА_4 щиро розкаявся та виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, визнавши свої діяння поведінкою, що не гідна військовослужбовця.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Під час судових дебатів сторони оголосили свої міркування щодо міри необхідного покарання, зокрема, прокурор просив застосувати покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 1 ст. 309 КК України для ОСОБА_4 та у виді позбавлення волі на строк 5 років за ч. 1 ст. 263 КК України, зазначив, серед іншого, про наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, співробітництво зі слідством).

Захисник просив застосувати приписи ст. 69 КК України, призначити покарання нижче нижчої межі за ч. 1 ст. 309 КК України до свого підзахисного та при призначенні покарання за ч. 1 ст. 263 КК України застосувати положення ст. 75 КК України, врахувати особу обвинуваченого, особисті втрати, наявність на утриманні матері, яка в силу вад здоров`я, не може піднімати речі, важчі 2 кг, постійно потребує допомоги навіть у побуті.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінальних правопорушень, мотиви і життєву ситуація, що спонукала до їх вчинення, кількість епізодів, кількість обмежених в обігу предметів, що придбавалися незаконно і були збуті. Також суд враховує особу обвинуваченого, який на профілактичних обліках не перебуває, має вищу освіту, до призову на військову службу підвищував кваліфікацію за фахом, добровільно у 2022 році вступив до лав Збройних Сил України і став на захист Батьківщини, отримував бойові поранення, нагороджений Всеукраїнським об`єднанням громадян "Країна" відзнакою "Знак пошани", має статус учасника бойових дій, проходить постійну реабілітацію у медичних закладах, має осколкове поранення нижньої кінцівки, залишки чого не видалені з ноги, а тому потребує продовження реабілітаційних заходів в амбулаторних умовах, переймається смертю батька, який помер у 2025 році, має на утриманні матір пенсійного віку, з якою спільно проживає і котра потребує стороннього догляду через наявні важкі хронічні захворювання та кардіологічні проблеми, котрій допомагає у побуті, адже остання погано пересувається, раніше не судимий.

Відповідно до ст. 66 КПК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому, яке полягає в осуді своєї поведінки, визнанні обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у тому числі, їх часу, місця, способу учинення, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції частини статті кримінального закону, за якими ОСОБА_4 визнається винуватим. Остаточне покарання призначається судом шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

При цьому суд знаходить можливість звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків за п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

На думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства з огляду на щире каяття, наведені вище дані про його особу, наявність особистих стимулів до законослухняної поведінки у зв`язку з наявністю хворої матері, якою він опікується, бажання продовжити військову службу.

На переконання суду, призначення покарання, яке слід відбувати реально в місцях позбавлення волі, не видається доцільним у громадянському суспільстві сучасної України, яка перебуває у стані війни, адже становитиме надмірний тягар для конкретної суспільної одиниці - родини ОСОБА_4 в частині позбавлення його матері ОСОБА_7 сторонньої фізичної допомоги, а також зважаючи на те, що у разі, якщо після проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_4 все ж таки буде визнаний придатним до військової служби, військо недоотримує одну бойову одиницю, котра має бойовий досвід.

Покарання у виді штрафу за ч. 1 ст. 309 КК України видається таким, що становите надмірний тягар для родини ОСОБА_4 та не виконуватиме саме виховну і превентивну функцію, адже наразі обвинувачений все ще є військовослужбовцем, тобто не працює на загальних засадах та не отримує конкурентоздатну винагороду за свою роботу, яка б дозволила забезпечувати реабілітаційне лікування себе і матері, накопичувати, при цьому, заощадження. Також враховуються мотиви вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 263 КК України - здобуття грошей для забезпечення життєдіяльності.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання має стати перевиховання та виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Доводи захисника про доцільність застосування норм ст. 69 КК України в частині призначення покарання за ч. 1 ст. 309 КК України не були у жоден спосіб обґрунтовані, а тому залишаються судом поза увагою.

Майнова шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Постановлюючи вирок, суд не вбачає підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, як про це клопотав прокурор, оскільки не віднаходить для цього належних і достатніх передумов та правових підстав за ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується).

Так, відповідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.02.2026 у справі № 752/3938/26 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 12.04.2026 до 18:30, що доводиться відповідним судовим рішенням, зокрема його вступною та резолютивною частиною. Повний текст ухвали суду представлено не було, а тому визначити ризики для кримінального провадження не видається за можливе.

Під час свого виступу прокурор не вказав суду на наявність дійсних продовжуваних ризиків за ст. 177 КПК України та не довів їх наявність.

У свою чергу, на переконання суду, обвинувачений не потребує застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження до моменту набуття вироком законної сили, оскільки має сталі соціальні зв`язки, опікується матір`ю, все ще переймається смертю батька, потребує лікування та відвідування медичних установ, а також проходження військово-лікарської комісії, має підтверджене місце реєстрації та має постійне місце проживання, є діючим військовим, що вказує на низьку ймовірність його переховування від суду в частині вироку щодо відбуття покарання та низьку ймовірність виникнення у нього суттєвих криміногенних потреб, тобто бажання вчиняти нові кримінальні правопорушення після перебування в умовах слідчого ізолятора. Ризики незаконного впливу на свідків, знищення доказів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином наразі зникли, адже розгляд кримінального провадження завершено.

Зважаючи на викладене, клопотання прокурора відхиляється, а запобіжний захід у виді тримання під вартою скасовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, які є непридатні для конфіскації тане становлять собою цінності для Держави, підлягають знищенню.

Речі сторонньої особи, які не містять слідів вчинення правопорушення, не використовувалися для вчинення кримінально-протиправних діянь, підлягають залишенню у її володінні.

Повернуті речі родичці обвинуваченого, слід залишити у його власності (володінні, користуванні, розпорядженні).

За постановами слідчого речовими доказами визнано значну кількість бойових приписів (їх частин) без вказівки для придатність для подальшого використання та приналежність певній особі. Такі бойові приписи (їх деталі) доцільним видається передати для потреб Збройних Сил України, з огляду на перебування країни у війні, для чого щодо них потребує застосуванню спеціальна конфіскація, адже їх власника в ході досудового розслідування не з`ясовано, встановити власника або належного користувача не видається за можливе з огляду на специфічність їх суті та особливості походження. Також приймається до уваги та обставина, що описані у постановах слідчого предмети не визнані безхазяйним майном (докази протилежного в матеріалах справи відсутні).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 затверджено Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, який розповсюджується на майно, конфісковане на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, крім майна. відповідно до п. 17 п. 9 названого Порядку військова зброя та боєприпаси до неї, військова техніка, а також товари військового призначення та подвійного використання передаються Міноборони, МВС, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Державній прикордонній службі або СБУ. Передача здійснюється на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України.

26.02.2022 Кабінетом Міністрів України винесено розпорядження № 186-р "Про передачу мана для потреб Збройних Сил", за змістом якого конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у ст. 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, необхіднедля здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, передається до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.

Про наявність арештів, які б накладалися за ухвалою слідчого судді на стадії судового розслідування суду невідомо, відповідні судові рішення не подано.

У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведених досліджень.

Керуючись ст. 177, 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання

-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

-за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

2.На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

3.Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 3 (три) роки.

4.Згідно з приписами ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

5.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відхилити.

6.Скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 12.04.2026 до 18:30, застосований до ОСОБА_4 за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.02.2026 у справі № 752/3938/26.

7.Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.

8.Речові докази, а саме:

8.1.канабіс, вагою 17,09 г, насіння коноплі (кількість не визначена), екстракт вагою 0,423 г, два пристрої для куріння, фрагмент пластикової пляшки, пластикову пляшку, коробку, які поміщені до спецпакету № 6334367, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 004745), знищити;

8.2.три демонтованих патрони, три гільзи, п`ятдесят чотири патрони, які поміщені до поліетиленового пакету зі стяжкою № 7574979, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 204461), конфіскувати у дохід держави та передати для потреб Збройних Сил України;

8.3.шістнадцять патронів (з яких десять патронів у демонтованому стані), чотири кулі, тринадцять гільз, які поміщені до спецпакету № 3584160, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 008567), конфіскувати у дохід держави та передати для потреб Збройних Сил України;

8.4.шістдесят два патрони калібру 5,56х45, чотири патрони у демонтованому стані, чотири гільзи, які поміщені до спецпакету № 6180803, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 008566), конфіскувати у дохід держави та передати для потреб Збройних Сил України;

8.5.дев`ятнадцять патронів, частини дев`яти демонтованих патронів, три гільзи та магазин, які поміщені до спеціального пакету № 6180808, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 008564), конфіскувати у дохід держави та передати для потреб Збройних Сил України;

8.6.один демонтований патрон калібру 5,56х45, два демонтовані патрони калібру 5,45х39, які поміщені до спеціального пакету № 3584164, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 008565), конфіскувати у дохід держави та передати для потреб Збройних Сил України;

8.7.двісті патронів, п`ять демонтований патронів, які поміщені до спецпакету № 6180681, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 008563), конфіскувати у дохід держави та передати для потреб Збройних Сил України;

8.8.предмет, схожий на мисливську рушницю чорного кольору з написом "Ara Arms 18/d12433", що переданий на зберігання громадянці ОСОБА_8 за розпискою від 10.03.2026, залишити у власності ОСОБА_9 ;

8.9.грошові кошти в сумі 3 000 (три тисячі) грн, мобільний телефон "РОСО" чорного кольору, один пустий гаманець, особисті речі, 10 (десять) доларів "Гонконг", які вилучені у ОСОБА_4 під час затримання 12.02.2026 (місце знаходження не встановлене), повернути ОСОБА_4 на його вимогу;

8.10.200 (двісті) доларів США (неплатіжний засіб), три предмети, сході на набої, місце знаходження не встановлене), знищити;

8.11.зв`язки ключів, один пустий гаманець, дисконтні картки, особисті речі, документи на ім`я ОСОБА_4 , а саме: "паспорт гр. України, військовий квиток, тех.паспорт на автомобіль, посвідчення УБД", які передані на зберігання ОСОБА_8 за розпискою від 28.02.2026, залишити у володінні ОСОБА_4 ;

8.12.банківську картку "Укргазбанк" з № НОМЕР_1 , яку поміщено до спецпакету № ICR0112369, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 008568), повернути ОСОБА_4 на його вимогу.

9.Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведених експертних досліджень за висновком експерта від 03.10.2025 № СЕ-19/111-25/57055-ВТХ в сумі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн 20 коп., від 22.09.2025 № СЕ-19/111-25/58001-БЛ в сумі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп., від 04.02.2026 № СЕ-19/111-26/2408-ВТХ в сумі 5 348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) 40 коп., від 19.02.2026 № СЕ-19/111-26/7423-БЛ в сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп., від 24.03.2026 № СЕ-19/111-26/11639-БЛ в сумі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., від 24.03.2026 № СЕ-19/111-26/13914-НЗПРАП в сумі 8 022 (вісім тисяч двадцять дві) 60 коп., від 23.03.2026 № СЕ-19/111-26/9041-ВТХ в сумі 8 914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн, від 17.03.2026 № СЕ-19/111-26/11636-БЛ в сумі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) 20 коп., від 16.03.2026 № СЕ-19/111-26/12185-БЛ в сумі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., від 17.03.2026 № СЕ-19/111-26/12175-БЛ в сумі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп.

Вирок в частині скасування запобіжного заходу набирає законної сили з моменту його постановлення та оскарженню не підлягає.

Вирок в іншій частині може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1