Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №359/7926/24 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7926/24

Провадження №2/359/314/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Козачук А.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання недійсним договору про надання послуг, стягнення грошових коштів та моральної шкоди,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

1.1. В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та посилалась на те, що вона уклала з ФОП ОСОБА_4 договір про надання послуг, за яким відповідач зобов`язався провести навчальний курс, що складався з відеоуроків, завдань, тестів, вебінарів, інформаційних сесій, тематичних офлайн зустрічей, інструкцій, текстових та графічних матеріалів, чек-листів, шаблонів та програмних засобів. У виконання договору позивач сплатив ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 46428 гривень 55 копійок. Після перегляду 7-8 відеоуроків ОСОБА_1 зрозуміла, що вона отримала неякісну послугу. Договір про надання послуг був укладений нею під впливом обману та помилки. Його умови були несправедливими в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», договір був фіктивним, оскільки він не був спрямований на створення правових наслідків. Позивач зазнав душевні переживання, у зв`язку з чим йому було заподіяно моральну шкоду в розмірі 20000 гривень 00 копійок. Тому ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним укладений з відповідачем договір про надання послуг, стягнути з ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 46428 гривень 55 копійок та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень 00 копійок.

1.2. В ході розгляду цивільної справи представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.263-265): просить визнати недійсним договір про надання послуг, укладений між його довірителем ОСОБА_1 та відповідачем, стягнути з ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 57000 гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 29000 гривень 00 копійок.

1.3. У судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 підтримують позов в зміненій редакції та наполягають на його задоволенні.

1.4. Представник відповідача ОСОБА_3 не визнає позов та посилається на відсутність підстав для визнання недійсним договору про надання послуг, укладеного між його довірителем та позивачем. У випадку отримання неякісних послуг ОСОБА_1 має право пред`явити позов про розірвання договору, а не вимагати визнання його недійсним. Ця обставина свідчить про те, що позивач обрав неналежним спосіб захисту права. Тому представник відповідача ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову.

2. Інформація про рух цивільної справи.

2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2024 року (а.с.65-66) вбачається, що цивільну справу за позовом, пред`явленим ОСОБА_1 , було розподілено судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.

2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 8 серпня 2024 року (а.с.68-69) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 6 березня 2025 року (а.с.219-220) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. В матеріалах цивільної справи міститься публічна оферта ФОП ОСОБА_4 на укладення договору про надання послуг (а.с.50-59). Зі змісту п.5.4 вказаного договору вбачається, що акцептом публічної оферти є повна або часткова оплата замовником обраної ним послуги. Договір вважається укладеним з моменту надходження на рахунок відповідача повної або часткової оплати за послуги з навчання.

3.2. 22 березня 2024 року ОСОБА_1 сплатила відповідачу грошові кошти в розмірі 20000 гривень 00 копійок. Це підтверджується копією квитанції №19476832 від 22 березня 2024 року (а.с.62).

3.3. В той же день позивач уклав з АТ «Універсал Банк» кредитний договір, за яким АТ «Універсал Банк» перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 37000 гривень 00 копійок.

3.4. Аналіз наведених обставин свідчить про те, що 22 березня 2024 року між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір про надання послуг, за яким ФОП ОСОБА_4 зобов`язався провести навчальний курс, що складався з відеоуроків, завдань, тестів, вебінарів, інформаційних сесій, тематичних офлайн зустрічей, інструкцій, текстових та графічних матеріалів, чек-листів, шаблонів та програмних засобів.

3.5. Спірні відносини регулюються главою 16 «Правочини» розділу IV «Правочини. Представництво» книги першої «Загальні положення» ЦК України.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

4.1. Відповідно до ч.1, ч.3, ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може супере-чити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.2. Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

4.3. Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

4.4. Згідно з ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

4.5. Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

4.6. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

4.7. Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про:

звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумов-лене лише власним розсудом виконавця;

надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору;

встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовжен-ням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержан-ням зайвих формальностей;

встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

4.8. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встанов-лених цим Кодексом.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

5.1. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не подали суду докази на підтвердження того, що позивач помилявся щодо правової природи оспорюваного договору, а також відносно прав та обов`язків, що виникнуть у сторін внаслідок його укладення. Зокрема, неуважне ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом навчального курсу, як і помилка позивача щодо мотивів вчинення правочину, не можуть бути достатньою підставою для визнання недійсним договору про надання послуг, укладеного 22 березня 2024 року між ОСОБА_1 та відповідачем. Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року у справі №204/4474/22 (провадження №61-15811св23), зміст якої полягає у тому, що правочини, вчинені внаслідок помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка – це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести, що така помилка дійсно була і мала істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

5.2. Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в іншій постанові від 16 грудня 2021 року у справі №910/15715/19, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у право-відносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман – це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто позивач. Однак всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не подали докази на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_4 умисно вчиняв дії, спрямовані на введення позивача в оману щодо обставин, які мали істотне значення для укладення оспорюваного договору. Навпаки, у п.4.2 – п.4.4 договору про надання послуг міститься категоричне застереження щодо недопустимості укладення договору без ознайомлення або повного розуміння призначення пакету послуг, у разі невпевненості у необхідності його придбання; без ознайомлення або неповного розуміння умов публічної оферти та у разі незгоди з умовами публічної оферти.

5.3. Після укладення договору про надання послуг відповідач надав ОСОБА_1 навчальні матеріали у вигляді відеолекцій. Ця обставина спростовує посилання позивача та його представника ОСОБА_2 на те, що оспорюваний договір був укладений без наміру створення правових наслідків. В пред`явленому позові навіть не конкретизовані умови договору про надання послуг, які, на думку ОСОБА_1 , є несправедливими в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема умови, які зумовили виникнення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивача. За правилом, передбаченим ч.1 ст.217 ЦК України, недійсність окремої умови, якщо таке навіть буде встановлено, не матиме наслідком недійсність оспорюваного договору в цілому.

5.4. Таким чином, договір про надання послуг, укладений 22 березня 2024 року між ОСОБА_1 та відповідачем, не суперечив цивільному та іншому законодавству, відповідав волевиявленню позивача та був спрямований на настання правових наслідків. Ці обставини свідчать про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним. У випадку отримання неякісних послуг ОСОБА_1 має право вимагати розірвання договору, а не пред`являти позов про визнання його недійсним. Тому суд погоджується з доводом представника відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач обрав неналежним спосіб захисту права.

5.5. З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання недійсним договору про надання послуг, укладеного 22 березня 2024 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 належить відмовити.

5.6. У зв`язку з тим, що оспорюваний договір не визнаний судом недійсним, відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 57000 гривень 00 копійок та моральної шкоди в розмірі 29000 гривень 00 копійок. Зокрема, в матеріалах цивільної справи навіть відсутні докази на підтвердження того, що укладення договору про надання послуг заподіяло позивачу душевні страждання та глибокі переживання. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог ОСОБА_1 слід відмовити також.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання недійсним договору про надання послуг, стягнення грошових коштів та моральної шкоди відмовити.

Повний текст рішення суду складений 6 березня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець