Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №208/14880/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/14880/24

провадження № 2/208/289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовоської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Мотуза О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 245000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу в період часу з 07.06.1988 року по 17.04.1997 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». Звільнений 17.04.1997 року за станом здоров`я, за ст. 40 КЗпП України.

За час роботи на підприємстві відповідача, позивач набув хронічних професійних захворювань.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 березня 1997 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: хронічне попереково-крижова радикулопатія; хронічна рецидивуюча попереково-крижова радикулопатія з вираженим больовим компонентом статико-динамічним порушенням.

Відповідно до акту розслідування від 20 березня 1997 року професійне захворювання виникло за таких обставин: працював гірничим очисного забою і машиністом гірничо-виїмочних машин. При цьому, виконував вручну буріння вугілля шпурівел ектросвердлами з послідуючим прибиранням вугілля після вибуху у ніші. Виконував зачистку лави при перенесенні контейнеру СК-38. Вага рештака – 40 кг, на відстань – 1 м., кріплення лави індивідуального кріплення, металом, посадочне кріплення – 120 кг., керував широко захватуючим комбайном 2КЦГГ та ін.

Згідно зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: фізичні перевантаження, обумовлені динамічною роботою з перевагою запрягання м`язів і нижніх кінцівок при підійманні та переміщенні вантажів в 1,5-2 і більше, які перевищують навантаження на чоловіків. Робота у вимушеній позі зігнувшись або на колінах з багатьма нахилами тулуба більше 300 р. за зміну. Довготривала взаємодія фактора 85-90%. Потужність зовнішньої роботи при роботі з взаємодією м`язів нижніх кінцівок і тулуба більше 99 Вт – 90% за зміну і т.д.

Згідно виписки із акту огляду МСЕК від 07 липня 2005 року серії ДОН-05 № 012249 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням та протипоказана важка фізична праця.

Згідно виписки із акту огляду МСЕК від 07 липня 2005 року серії ДОН-04 № 072346 позивачу повторно встановлено 60% втрати працездатності за професійним захворюванням.

Згідно довідки Медико соціально-експертної комісії від 19 серпня 2008 року серії ДОН-04 № 014045 позивачу повторно встановлено 60% втрати працездатності за професійним захворюванням.

Згідно довідки Медико соціально-експертної комісії від 19 серпня 2008 року серії ДОН-07 № 064834 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико соціально-експертної комісії від 17 грудня 2009 року серії ДОН-04 № 086162 позивачу повторно безстроково встановлено 60%втрати працездатності за професійним захворюванням.

Згідно довідки Медико соціально-експертної комісії від 17 грудня 2009 року серії ДОН-07 № 116698 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, має скарги на виражені болі та обмеження активних рухів в попереково-крижовому відділі хребта, з іррадіацією в ноги, слабкість та оніміння в них, дискомфорт в грудному відділі хребта, не стабільні цифри АТ.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 245000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-5).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.12.2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 34).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Ніколенком М. С.(діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими через те, що існує ряд фактів, які свідчать про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю ПРАТ «ШУ «Покровське» та завданням ОСОБА_1 моральної шкоди.

Позивач зазначає, що актом розслідування хронічного професійного захворювання від 20.03.1997 року встановлені обставини за яких у ОСОБА_1 виникло професійне захворювання.

До таких обставин, зокрема, віднесено роботу позивача гірничим робочим очисного забою та машиністом гірничо-виїмкових машин установок на Шахті імені Шевченка в/о Красноармійськвугілля.

ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не є правонаступником шахти імені Шевченко в/о Красноармійськвугілля.

На теперішній час шахта імені Шевченка в/о Красноармійськвугілля ліквідована. Ліквідація шахти ім. Шевченка проводилася у відповідності до Постанови Ради Міністрів Української PCP від 11.07.1983 р. № 299 «Про порядок створення, реорганізації і ліквідації підприємств, об`єднань, організацій і установ республіканського та місцевого підпорядкування», яка у подальшому втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 14.02.2007р. Однак, хоча вказана шахта і була ліквідована як структурний підрозділ в/о Красноармійськвугілля, але сама юридична особа Державне підприємство «Красноармійськвугілля» (нове найменування – Державне підприємство «Мирноградвугілля») існує по теперішній час. Зазначені відомості є відкритими та підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідачем, на думку представника, за даним позовом повинно бути державне підприємство «Мирноградвугілля» (код ЄДРПОУ 32087941).

У випадку, якщо суд і встановить, що ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» є належним відповідачем за даним позовом, підприємство відповідача може відповідати лише за певну частину моральної шкоди, оскільки професійне захворювання у Позивача виникло внаслідок його роботи в шкідливих умовах праці на шахті імені Шевченка в/о Красноармійськвугілля.

Позивачем не надано доказів встановлення стійкої втрати професійної працездатності вперше.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно виписки із акту огляду МСЕК серії ДОН-05 № 012249 від 07.07.2005 р. йому повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, а згідно виписки з Акту огляду МСЕК серії ДОН-04 № 072346 від 07.07.2005р. про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках повторно встановлено 60 % втрати працездатності за професійним захворюванням.

Докази, які долучені до позовної заяви не містять виписки з Акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках при первинному огляді та виписки із Акту огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності при первинному огляді.

Вказані докази мають важливе значення для розгляду справи по суті, оскільки від періоду (дати) встановлення втрати працездатності позивачу вперше, залежить виникнення права на відшкодування моральної шкоди, визначення розміру моральної шкоди, а також визначення відповідального суб`єкта за відшкодування моральної шкоди.

Крім того, на думку представника відповідача заявлений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, справедливості та усталеній судовій практиці з розгляду спорів даної категорії та підлягає зменшенню у разі задоволення судом позову.

Щодо питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди представник відповідача вважає, що повинно вирішуватись не судовим рішенням, а відповідно до норм податкового законодавства України, чинного на момент виконання рішення суду, тобто на час отримання доходу (а.с. 45-60).

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Мотузом О. В. надано відповідь на відзив який зводився до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а саме, щодо відсутності вини підприємства в отриманні професійних захворювань та завищеної суми стягнення моральної шкоди, яка повинна стягуватися з податками та не доведення втрати працездатності вперше.

В позовній заяві зазначено, що заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, що внаслідок хронічного професійного захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Представник позивача зауважив, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем. До юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Щодо надання первинної довідки МСЕК для підтвердження втрати працездатності. У позовні заяви було зазначено, що у позивача не збереглася довідка МСЕК, яка видавалася йому вперше, оскільки з моменту отримання акту розслідування хронічного професійного захворювання до моменту подачі позовної заяви про відшкодування моральної шкоди пройшов досить великий проміжок часу.

Представником позивача було направлено до Головного управління ПФУ в Донецькій

області адвокатський запит з проханням надати довідку МСЕК, яка видавалася позивачу вперше, але листом ГУ ПФУ в Донецькій області повідомлено, що довідка МСЕК, яка видавалася позивачу вперше у них не збереглася у зв`язку з введенням воєнного стану та евакуацією співробітників з місця дислокації паперової справи позивача.

Крім того, починаючи з 01 квітня 2001 року по 01 січня 2006 року відшкодування моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності внаслідок професійного захворювання та нещасного випадку потрібно було саме з Фонду соціального страхування (наразі правонаступник Пенсійний фонд України). Таким чином, позивачем правильно визначено відповідача (а.с.66-73).

Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Мотуз О. В. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.105, 111, 124)

Представник відповідача Ніколенко М. М. суду адресував заяву, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України, про розгляд справи без його участі з урахуванням наданого письмового відзиву (а.с. 113).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»):

- 03.12.1990 року - прийнятий гірничим робочим очисного забою 5 розряду підземним по переводу з повним робочим днем в шахті;

- 17.04.1997 – звільнений за станом здоров`я за ст. 40 КЗпП України, після звільнення з підприємства трудовою діяльністю не займався (підтверджено записами в трудовій книжці позивача, засвідченої нотаріально - а. с. 97-99)

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.03.1997 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: хронічне попереково-крижова радикулопатія, хронічна рецидивуюча попереково-крижова радикулопатія з вираженим больовим компонентом статико-динамічним порушенням (а. с.126-128)

Згідно виписки із акту огляду Медико соціально-експертної комісії від 07.07.2005 року серії ДОН-05 № 012249 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням з 01.03.2005 року та протипоказана важка фізична праця (а.с. 10, 10 зворот).

Згідно виписки із акту огляду Медико соціально-експертної комісії від 07.07.2005 року серії ДОН-04 № 072346 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням з 01.03.2005 року з 60% втрати працездатності (а.с. 10, 10 зворот).

Згідно довідки Медико соціально-експертної комісії від 19.08.2008 року серії ДОН-04 № 014045 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням з 60% втрати працездатності з урахуванням з 02.07.2008 року, з 19.07.2008 року, з 19.08.2010 року (а.с. 11, 11 зворот).

Згідно довідки Медико соціально-експертної комісії від 19.08.2008 року серії ДОН-07 № 064834 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням (а.с. 11, 11 зворот).

Згідно довідки Медико соціально-експертної комісії від 17.11.2009 року серії ДОН-04 № 086162 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням з 60% втрати працездатності безстроково (а.с. 12, 12 зворот).

Згідно довідки Медико соціально-експертної комісії від 17.11.2009 року серії ДОН-07 № 116698 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням безстроково з забороною виконувати важку працю у вимушеному положенні тіла (а.с. 12, 12 зворот).

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Донецькій області, довідка МСЕК, яка видавалася позивачу вперше у них не збереглася у зв`язку з введенням воєнного стану та евакуацією співробітників з місця дислокації паперової справи позивача. Також цим листом встановлено, що з 21 квітня 1997 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 20.03.1997 року - професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникло у зв`язку з фізичною перегрузкою, обумовленою динамічною роботою з переважним напруженням м`язів і нижніх кінцівок при підйомі та переміщенні вантажів, що в 1,5-21 рази перевищує навантаження для чоловіків. Праця в вимушеній позі, зігнувшись чи на колінах (шахта ім. Шевченка) з численними нахилами тулуба, більше 300 разів на зміну (шахта Красноармійська – Західна №1). Тривалість впливу фатора 85-90%. Потужність зовнішньої роботи при роботі за участю мускулатури нижніх кінцівок та тулубу більше 99 ВТ – 90% на зміну. При роботі з переважною участю плечового поясу більше 45 ВВ – 90% на зміну. Статистичне навантаження – величина навантаження за зміну при утриманні вантажа 1 рукою – більше 97000 кг/с, двома руками – більше 208000 кг/с – 87% зміни, з урахуванням мускулатури тулуба і ніг – більше 2600000 – 90% робочої зміни. Робоче місце віднесене до 3 класу 3 ступеню важких та шкідливих робіт (а.с.126-128).

Крім того, з матеріалів справи, а саме із виписки медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_1 періодично перебуває на лікуванні в медичних установах, а саме в період з 06.02.2017 року по 16.02.2017 року, з 01.03.2018 року по 12.03.2018 року, з 02.12.2020 року по 12.12.2020 року з діагнозом: остеохондроз шийного відділу хребта, остеохондроз грудного відділу хребта з лівосторонніми латеральними протрузіями дисків Th5-Th6, Th6-Th7 ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз ГХ 2 ст, 2 ст. тяжкості, ризик 2 СН1 (а. с. 13, 14, 15)

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Таким чином, виходячи з того факту, що акт розслідування хронічного професійного захворювання був складений 20.03.1997 року, а з 21.04.1997 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності, це свідчить про отриманням позивачем довідки МСЕК вперше щодо встановлення йому втрати працездатності у відсотках та встановлення третьої групи інвалідності у період з 20.03.1997 року по 21.04.1997 року.

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.03.1997 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах до моменту свого звільнення за станом здоров`я, та на якому отримав захворювання з втратою 60 % професійної працездатності є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» (на той час ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»), відповідач по справі.

Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки позивач працював на іншому підприємстві. Професійне захворювання отримав у зв`язку з фізичними перевантаженнями, обумовленими динамічною роботою з перевагою запрягання м`язів і нижніх кінцівок при підійманні та переміщенні вантажів в 1,5-2 і більше, які перевищують навантаження на чоловіків. Робота у вимушеній позі зігнувшись або на колінах з багатьма нахилами тулуба більше 300 р. за зміну. Довготривала взаємодія фактора 85-90%. Потужність зовнішньої роботи при роботі з взаємодією м`язів нижніх кінцівок і тулуба більше 99 Вт – 90% за зміну.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров`я.

Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності безстроково.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, розслідування професійного захворювання, довідки МСЕК, виписні епікризи, лист з ГУПФ в Донецькій області - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не є підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 20.03.1997 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання у ОСОБА_1 є важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба), фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - маса вантажу, що підіймається та переміщується. Робоча поза, періодичне перебування в незручній та/або фіксованій позі, при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі. Нахили корпусу.

По суті інших доводів представника відповідача та представника позивача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Дніпропетровської та Донецької областей), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення.

Відповідно до частини третьої ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним частково задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 85000,00 гривень.

Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 85000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 85 000 гривень, тобто на 35% від заявленої суми (245 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 336,17 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 336 (триста тридцять шість) гривень17(сімнадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 08.04.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.

Суддя А. С. Кузнєцова