Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №380/16005/25 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 09 квітня 2026 р.

Справа: №380/16005/25

Суддя: Карп'як Оксана Орестівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 рокусправа № 380/16005/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф Інвест" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф Інвест" (адреса: вул. Домобудівна, 25А, м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.,50103; код ЄДРПОУ - 35601501) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів,79007; код ЄДРПОУ - 43971343) (далі - відповідач), в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000215/1 від 04.06.2025.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000263 від 04.06.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400082/2 від 16.06.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000255/2 від 03.07.2025.

Позов обґрунтований тим, що до митних декларацій декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною контракту) Львівській митниці надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Позивач вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому така скоригована вартість не може братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Позивач стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити, рішення про коригування митної вартості товарів визнати протиправними та скасувати.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що подані декларантом документи до митного оформлення містять суперечності та розбіжності. Відповідач вказує, що оскаржуване рішення винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що підстав для коригування митної вартості товару в спірних правовідносинах у Львівської митниці не було. Декларантом були надані усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару. При цьому, аналіз наданих первинних документів свідчить про дотримання Позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів. У наданому відзиві митний орган на обґрунтування витребування ним у спірних митних оформленнях від Позивача усіх можливих документів наводить посилання про те, що «банківські платіжні документи та транспортні (перевізні) документи є тими документами, що мали би містити дані щодо складових вартості товару, подання яких є передбачене п. 6 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України», однак жодним чином не спростовує доводи адміністративного позову, які належним чином підтверджують вичерпне надання Позивачем при митних оформленнях усіх банківських платіжних документів та транспортних перевізних документів, які підтверджують заявлені числові складові митної вартості оцінюваних товарів.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 08.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

27 лютого 2024 року між компанією QINGDAO HAOSAIL MACHINERY CO., LTD Китай, в особі генерального менеджера Li Hong, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» Україна, в особі директора Рудича В.В., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено Контракт №119 від 27 лютого 2024 року, згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються Товар) в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного Контракту.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №119 від 27 лютого 2024 року Позивачем до відділу митного оформлення Львівської митниці, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного органу наступні митні декларації:

№25UA209190013883U0 від 03.06.2025, для визначення митної вартості товару за якою Позивачем були надані наступні документи

Пакувальний лист (Packing list) HS01-25011 від 18.03.2025

Рахунок-проформа (Proforma invoice) HS01-25011-SKIF-ZLJ від 13.02.2025

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) HS01-25011 від 18.03.2025

Коносамент (Bill of lading) BW25030454 від 25.03.2025

Автотранспортна накладна (Road consignment note) 513 від 02.06.2025

Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 25PL322080NSI2FQK7 від 30.05.2025

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 25C523120016/00022 від 08.05.2025

Банківський платіжний документ, що стосується товару бн від 14.02.2025

Банківський платіжний документ, що стосується товару бн від 26.03.2025

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №61844 від 26.05.2025

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62344 від 02.06.2025

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62345 від 02.06.2025

Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг №7231 від 26.05.2025

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №9986 від 02.06.2025

Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.02.2025

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №119 від 27.02.2024

Доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 24.04.2025

Договір про надання послуг митного брокера №181223-МБ від 18.12.2023

Договір (контракт) про перевезення №12956/AG/1 від 08.04.2025

Договір (контракт) про перевезення 1919-Т/24 від 09.10.2024

Договір (контракт) про перевезення Е-1007/22 від 01.02.2022

Інші некласифіковані документи - Довідка АБ №444134 від 28.02.2012

Інші некласифіковані документи - Заявка на перевезення №5 від 25.03.2025

Інші некласифіковані документи - Лист № 105 від 26.05.2025

Інші некласифіковані документи - Опис товару від 03.06.2025

Інші некласифіковані документи - Перепустка №100650 від 03.06.2025

Інші некласифіковані документи - Сертифікат якості JRHS25030012 від 17.03.2025

Копія митної декларації країни відправлення 422720250000294696 від 23.03.2025

04.06.2025 Львівською митницею ухвалено рішення №UA209000/2025/000215/1 від 04.06.2025 «Про коригування митної вартості товарів», та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів митним органом Позивачу видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000263 від 04.06.2025.

З метою уникнення простою та у зв`язку виробничою необхідністю Позивач здійснив митне оформлення товарів зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідно до митної декларації №25UA209190013955U2 від 04.06.2025.

Відповідно до митної декларації №25UA209190013955U2 від 04.06.2025 за оскаржуваним рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000215/1 від 04.06.2025 сплачені Позивачем митні платежі та ПДВ після коригування митним органом вартості товарів, тобто після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів складають 148 695.94 грн.

№25UA209140014988U3 від 16.06.2025, для визначення митної вартості товару за якою Позивачем були надані наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) №HS01-24126/25002 від 26.03.2025

Рахунок-проформа (Proforma invoice) №HS01-24126-SKIF-ZLJ від 12.12.2024

Рахунок-проформа (Proforma invoice) №HS01-25002-SKIF-ZLJ від 13.01.2025

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №HS01-24126/25002 від 26.03.2025

Коносамент (Bill of lading) №BW25030820 від 05.04.2025

Автотранспортна накладна (Road consignment note) №515 від 11.06.2025

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №CCPIT5232500010502 25C52312001 від 08.05.2025

Банківський платіжний документ, що стосується товару - повідом.сист.SWIFT MUR: 007890 від 13.12.2024

Банківський платіжний документ, що стосується товару - повідом.сист.SWIFT MUR: 007890 від 09.04.2025

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62682 від 06.06.2025

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62974 від 11.06.2025

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62975 від 11.06.2025

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про трансп. витроку №10157 від 11.06.2025

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №119 від 27.02.2024

Внутрішній договір (контракт) доручення №1919-Т/24 від 09.10.2024

Договір про надання послуг митного брокера №007/ТБО від 15.07.2020

Договір (контракт) про перевезення №13105/AG/1 від 05.06.2025

Договір (контракт) про перевезення №37 від 05.05.2025

Договір (контракт) про перевезення №Е-1007/22 від 01.02.2022

Інші некласифіковані документи - заявка про надання ТЕП №7 від 05.04.2025

Інші некласифіковані документи - лист отримувача №124 від 09.06.2025

Інші некласифіковані документи - опис вантажу від 16.06.2025

Копія митної декларації країни відправлення №422720250000339035 від 02.04.2025

16.06.2025 Львівською митницею ухвалено рішення №UA209000/2025/400082/2 від 16.06.2025 «Про коригування митної вартості товарів», та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів митним органом Позивачу видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000550 від 16.06.2025.

Відповідно до митної декларації №25UA209140015263U1 від 19.06.2025 за оскаржуваним рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400082/2 від 16.06.2025 сплачені Позивачем митні платежі та ПДВ після коригування митним органом вартості товарів, тобто після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів складають 246 813,37 грн.

№25UA209190016651U5 від 03.07.2025, для визначення митної вартості товару за якою Позивачем були надані наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) HS01-25037 від 18.04.2025

Рахунок-проформа (Proforma invoice) HS01-25037-SKIF-ZLJ від 03.04.2025

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) HS01-25037 від 18.04.2025

Коносамент (Bill of lading) ZJSM25041215 від 03.05.2025

Автотранспортна накладна (Road consignment note) бн від 01.07.2025

Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 25PL322080NSKKZ6K2 від 28.06.2025

Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) HS01-25037 від 18.04.2025

Банківський платіжний документ, що стосується товару бн від 04.04.2025

Банківський платіжний документ, що стосується товару бн від 12.05.2025

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №283 від 26.06.2025

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №305 від 01.07.2025

Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг №10645 від 27.06.2025

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару OV01869 від 01.07.2025

Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.04.2025

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №119 від 27.02.2024

Доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 24.04.2025

Договір про надання послуг митного брокера 181223-МБ від 18.12.2023

Договір (контракт) про перевезення №0501/2024-1 від 05.01.2024

Договір (контракт) про перевезення №2001/ОВ від 20.01.2025

Договір (контракт) про перевезення №2025.1.10.2/30.06 від 30.06.2025

Інші некласифіковані документи - Довідка АБ №444134 від 28.02.2012

Інші некласифіковані документи - Заявка на перевезення №6 від 28.04.2025

Інші некласифіковані документи - Лист №136 від 18.06.2025

Інші некласифіковані документи - Опис товару від 03.07.2025

Інші некласифіковані документи - Перепустка 102702 від 03.07.2025

Інші некласифіковані документи - Сертифікат якості JRHS25040071 від 13.04.2025

Копія митної декларації країни відправлення №422720250000449789 від 30.04.2025

03.07.2025 Львівською митницею ухвалено рішення №UA209000/2025/000255/2 від 03.07.2025 «Про коригування митної вартості товарів», та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів митним органом Позивачу видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000311 від 03.07.2025.

Відповідно до митної декларації №25UA209190016685U5 від 03.07.2025 року за оскаржуваним рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000255/2 від 03.07.2025 сплачені Позивачем митні платежі та ПДВ після коригування митним органом вартості товарів, тобто після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів складають 278 596,58 грн.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст.2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 розділу ІІІ.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норму, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскарженого рішення.

Проаналізувавши положення ст. 53 МК України та подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості, судом встановлено, що подані декларантом позивача для митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.53 МК України. В той же час, відповідачем не наведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Проаналізовано, що майже у випадку, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлену митну декларацію, у графі 43 відповідної митної декларації вказувався код методу визначення вартості 6 (резервний), що свідчить про коригування митницею відповідної вартості. Відповідачем жодним чином не було спростовано згадану невідповідність в декларації, використаній ним як джерело інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності» (постанова від 02.07.2020 у справі №826/23118/15);

- «… Суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

… встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами» (постанова від 28.10.2020 у справі №1.380.2019.000724).

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17);

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15);

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», (постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/17);

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Суд зазначає, що в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є: - право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом; - виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2018 року у справі №820/2014/17.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд керується такими міркуваннями:

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за другорядними методами є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують тому який застосований.

У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України. Натомість відповідач вказав у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості ряд зауважень до поданих декларантом позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000215/1 від 04.06.2025.

Відповідач наводить свої застереження стосовно відомостей про виробника товару.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.

Тож ненадання продавцем документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Відповідач наводить свої застереження стосовно платіжних інструкцій.

Суд висновує про те, що нездійснення передоплати може свідчити про невиконання покупцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частина сьома статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189 (далі за текстом - Постанова №216), а саме розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит найменування платника, зокрема, п.п. 3 п. 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Відповідно до пункту 7 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172, установа зобов`язана забезпечити можливість перевірки цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою. Обов`язок доведення цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою, покладається на установу (незалежно від технологічних можливостей і компетенцій персоналу установи).

Згідно з пунктом 26 Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Відтак, наявність на платіжних інструкціях від 14.02.2025 на суму 6450 дол.США та від 26.03.2025 на суму 15 050 дол.США відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення №216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Таким чином, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТзОВ «Скіф Інвест» на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Відповідач наводить свої застереження стосовно змісту прайс-листа.

Суд вказує на те, що прайс-лист відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем не віднесений до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Жодним нормативно - правовим актом не встановлено вимоги до оформлення прайс-листа та відповідно необхідності зазначення в ньому конкретного покупця товарів (договору) чи не обмеженого кола осіб.

Окрім цього, прайс-лист складається виробником товару та може бути адресованим як окремому покупцю так і не обмеженому колу, при цьому може діяти в обмежений проміжок часу або без часу дії комерційної пропозиції в ньому викладеній.

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження митної вартості товарів (відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі N 420/18880/21, від 08.12.2022 у справі N 420/2792/19).

Відповідач наводить свої застереження стосовно підпису покупця на інвойсі.

Частина друга статті 7 МК України передбачає, що митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.1992 № 2479-ХІІ Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року.

Рекомендаціями Ради від 16.05.1979 членам Ради та членам Організації Об`єднаних Націй або її спеціалізованим агентствам, митним або економічним Об`єднанням рекомендовано приймати комерційні рахунки, складені у будь-який спосіб, наприклад, методом одноразового запису, у випадках, коли представлення комерційного рахунку потрібне у зв`язку з митним очищенням товарів, а також утриматись від вимоги підпису для митних цілей на комерційних рахунках, представлених на підтвердження декларації на товари.

На дотримання зазначених рекомендацій звертає увагу Європейська економічна комісія ООН (рекомендації СЕК ООН 1982 року № 18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» та 1983 року №6 «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі»).

Рекомендацією СЕК ООН 2001 року № 18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (переглянутою) пропонується по можливості уникати внесення від руки підписів або еквівалентних їм відміток на паперових документах (наприклад, на рахунках-фактурах).

У постанові від 16.04.2019 у справі № 815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно з листом Державної митної служби від 01.03.2011 № 11/3- 10.10/3339-ЕП роз`яснено, що у міжнародній практиці допускається застосування навіть рахунків (іnvoice) без підпису особи, рахунки (іnvoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису та відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.

Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

У спірному випадку, позивач надав рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутність підпису та печатки покупця на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не може вважатися невідповідністю поданих до митного оформлення документах, а тому не може бути підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом.

Відповідач наводить свої застереження стосовно умов поставки.

Суд вказує на те, що умови поставки FOB означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

У статті А.6. Розподіл витрат передбачено, що продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

Таким чином, вартість завантаження товару на борт судна у спірних правовідносинах включена у ціну товарів.

Наведені обставини кореспондують наданим Позивачем з митним оформленням Довідці про транспортні витрати №9986 від 02.06.2025, Рахунку на оплату № 61844 від 26 травня 2025 року від експедитора ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» та зіставній платіжній інструкції №7213 від 26.05.2025, за якими декларантом було понесено витрати на перевезення оцінюваних товарів, морським транспортом за маршрутом Qingdao-Gdansk, після їх навантаження продавцем на борт судна.

Суд наголошує на тому, що митному органу був наданий контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту.

При цьому, зауваження митного органу щодо такої складової митної вартості, як навантаження товару на борт судна в порті QINGDAO, є безпідставними та належним чином не обґрунтованими.

Відповідач наводить свої застереження стосовно дати заявки на надання транспортно-експедиторський послуг.

Суд вказує на те, що митним органом в оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано, яким чином дата погодження заявки експедитором Позивача може вплинути на формування числової складової митної вартості товарів у погоджених с продавцем умовах поставки – FOB.

Позивач лише здійснив покликання на дату заяви без вказівки на можливі неточності числової складової митної вартості товарів, а тому суд відхиляє вказані твердження відповідача як підставу для коригування митної вартості.

Відповідач наводить свої застереження передоплати транспортно-експедиторський послуг.

Суд висновує про те, що нездійснення передоплати може свідчити про невиконання замовником умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як замовником та експедитором.

Відповідач також наводить свої застереження щодо митної декларації країни відправлення.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Крім того, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.

Відповідач наводить свої застереження стосовно неповного заповнення CMR.

Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) містить перелік інформації, яка зазначається в CMR, а саме: вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Отже, стаття 6 Конвенції не містить жодного згадування про те, що в CMR в обов`язковому порядку повинен міститися штамп та підпис відправника, а також перевізника. В той же час, CMR, які надані митному органу під час митного оформлення товару, містили усі дані, які надавали змогу підтвердити дані про: дату складання CMR; вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, вагу і кількість товару, місце навантаження та місце розвантаження товару.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі N 380/1221/20, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400082/2 від 16.06.2025.

Відповідач наводить свої застереження стосовно відомостей про виробника товару.

Відповідач наводить свої застереження стосовно платіжних інструкцій.

Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Відтак, наявність на платіжних інструкціях від 13.12.2024 та 09.04.2025 відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення №216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Відповідач наводить свої застереження стосовно підпису покупця на інвойсі.

Відповідач наводить свої застереження стосовно ненадання заявок на надання транспортних послуг

Суд вказує на те, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту. До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МКУ, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а замовлення, як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості, нормами ст. 53 МКУ не визначений.

Відповідач наводить свої застереження стосовно ненадання договору № 1919-Т/24 від 09.10.2024.

Як встановив суд, вказані твердження митного органу про ненадання договору №1919-Т/24 від 09.10.2024 не відповідають дійсності, та відповідний документ на підтвердження складових митної вартості було надано позивачем до митного оформлення як разом з первинною МД№25UA209140014988U3 від 16.06.2025, так і з МД №25UA209140015263U1 від 19.06.2025, за якою товар було випущено у вільний обіг.

Як вбачається з граф 44 наведених митних декларацій позивача, у таких наявне посилання на документ: « 1919-Т/24 09.10.24».

Окрім цього, відповідно до оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000550 від 16.06.2025, відповідачем констатовано надання декларантом до митного оформлення відповідного документу.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу спростоване долученими до митної декларації доказами.

Відповідач також наводить свої застереження щодо митної декларації країни відправлення.

Відповідач наводить свої застереження стосовно неповного заповнення CMR.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000255/2 від 03.07.2025.

Відповідач наводить свої застереження стосовно відомостей про виробника товару.

Відповідач наводить свої застереження стосовно платіжних інструкцій.

Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Відтак, наявність на платіжних інструкціях від 04.04.2025 на суму 6932,31 дол.США та від 12.05.2025 на суму 16 175,39 дол.США відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення №216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Відповідач наводить свої застереження стосовно змісту прайс-листа.

Відповідач наводить свої застереження стосовно підпису покупця на інвойсі.

Відповідач наводить свої застереження стосовно умов поставки.

Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Таким чином, вартість завантаження товару на борт судна у спірних правовідносинах включена у ціну товарів.

Окрім цього, згідно довідки про транспортні витрати №OV01869 від 01.07.2025 «транспортно-експедиційні витрати на доставку вантажу з порту Tianjin (Китай) до митного кордону Korchowa – Krakowiec (Польща-Україна) складають 168577,50 грн. (сто шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень 50 копійок) контейнер MSKU7561349 за коносаментом 252872139 (ZJSM25041215) у тому числі:

- З порту Tianjin (Китай) до порту Gdansk (Польща) складають 62 475,00грн. (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят п`ять гривень 00 копійок)

- З порту Gdansk (Польща) до митного кордону Korchowa Krakowiec (Польща-Україна) складають 106 102,50грн. (сто шість тисяч сто дві гривні 50 копійок)

В вартість входить оформлення транзитної декларації.

Послуги зі страхування не надавалися.

При цьому, зауваження митного органу щодо такої складової митної вартості, як навантаження товару на борт судна в порті TIANJIN, є безпідставними та належним чином не обґрунтованими.

Відповідач наводить свої застереження стосовно дати заявки на надання транспортно-експедиторський послуг.

Відповідач наводить свої застереження передоплати транспортно-експедиторський послуг.

Відповідач також наводить свої застереження щодо митної декларації країни відправлення.

Відповідач наводить свої застереження стосовно неповного заповнення CMR.

Ще одним доказом неправомірності дій відповідача є те, що згідно з п.2 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. У даному ж випадку з наведених документів чітко випливає, що фактично митницею при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо безпідставності та неправомірності коригування відповідачем заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Скіф Інвест».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000215/1 від 04.06.2025, №UA209000/2025/400082/2 від 16.06.2025 та № UA209000/2025/000255/2 від 03.07.2025 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім цього, у частині позову щодо визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив таке: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000263 від 04.06.2025, №UA209140/2025/000550 від 16.06.2025 та №UA209190/2025/000311 від 03.07.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Враховуючи наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8089,27 гривень.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф Інвест" (адреса: вул. Домобудівна, 25А, м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.,50103; код ЄДРПОУ - 35601501) до Львівської митниці (79000, вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000215/1 від 04.06.2025, №UA209000/2025/400082/2 від 16.06.2025 та №UA209000/2025/000255/2 від 03.07.2025.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000263 від 04.06.2025, №UA209140/2025/000550 від 16.06.2025 та №UA209190/2025/000311 від 03.07.2025.

Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф Інвест" (адреса: вул. Домобудівна, 25А, м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.,50103; код ЄДРПОУ - 35601501) судовий збір у сумі 8089,27 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua