Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №380/9621/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 рокусправа № 380/9621/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.02.2025 №134650025331, яким позивачці відмовлено у переведенні із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-УІІІ та ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у зв`язку з відсутністю законних підстав та необхідного стажу на посадах державної служби;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачці стаж роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-УІІІ, на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДПС, ДФС, Міндоходів України за період з 11.01.1994 до 03.09.2014 (день звільнення ) та з 21.12.2021 до 06.04.2025 (по день подання позову) а саме з:

11.01.1994 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб в ДПІ по Личаківському району м. Львова;

26.11.1996 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб в ДПА у Личаківському районі м. Львова;

01.04.1997 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб у тій же податковій;

05.12.1997 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб і фінансових установ у ДПА у м. Львові;

14.02.1998 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб і фінансових установ в ДПІ у м. Львові;

08.05.1998 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації і проведення документальних перевірок ;

19.06.1998 на посаді начальника відділу організації та проведення документальних перевірок в ДПІ у м. Львові;

01.12.1998 на посаді начальника відділу проведення документальних перевірок юридичних осіб;

01.08.2000 на посаді виконуючого обов`язки начальника відділу документальних перевірок управління документальних перевірок юридичних осіб;

01.08.2001 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок в галузях не виробничої сфери управління дослідних перевірок;

15.08.2001 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу по контролю за розрахунковими операціями та сферою готівкового обігу управління податкового аудиту;

01.01.2002 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оперативного контролю управління податкового аудиту та валютного контролю;

02.10.2003 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань УПМ ДПА у Львівській області;

02.12.2005 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій УПМ ДПА у Львівській області;

28.03.2006 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора УПМ ДПА у Львівській області;

31.01.2012 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом в ДПС у Львівській області;

29.05.2013 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмивання доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів у Львівській області по час звільнення 03.09.2014 у зв`язку зі скороченням штатної чисельності за п.1 ст.40 КЗпП України ;

21.12.2021 на посаді головного державного інспектора відділу відомчого контролю Головного управління ДПС у Львівській області;

21.07.2022 на посаді головного державного інспектора відділу забезпечення відомчого контролю Головного управління ДПС у Львівській області;

07.10.2024 на посаді головного державного інспектора відділу контролю міжнародної діяльності управління трансфертного ціноутворення Головного управління ДПС у Львівській області де працюю на час подання даного позову 06.05.2025;

- зобов`язати відповідача перевести позивачку з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-УІІІ та ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII з 31.01.2025 на підставі поданої заяви, зареєстрованої за № 926 та доданими до неї документами, у тому числі Довідками, виданими позивачу ГУ ДПС у Львівській області 31.01.2025: № 90-13- 01-10-00-11; № 91-13-01-10-00-11.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. Вказує, що 31.01.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.02.2025 №134650025331 відмовлено в переведенні її на зазначений вище вид пенсії у зв`язку з тим, що працівникам податкової служби присвоюються спеціальні звання, тому такі посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, а отже позивачка немає 20 років стажу на посадах віднесених до державних службовців та станом на 01.05.2016 не обіймала посади державної служби. Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача позивачка звернулась з цим позовом до суду, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Кисильової О.Й. від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

На підставі Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №7/р від 26.01.2026 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 року та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 11.11.2024 року №39 (із змінами) було проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/9621/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 справу №380/9621/25 передано для розгляду судді Кузану Р.І.

Ухвалою судді від 02.02.2026 адміністративну справу прийнято до провадження.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначив, що позивачка 31.01.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії. До заяви були додані наступні документи: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, трудова книжка НОМЕР_2 від 22.01.1988, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 91-13-01-10-00-11 від 31.01.2025 та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 90-13-01-10-00-11 від 31.01.2025, які видані ГУ ДПС у Львівській області. За принциом екстериторіальності, заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Аналіз наданих документів показав, що станом на 01.05.2016 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців у заявниці відсутній. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №134650025331 від 04.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з вищевикладеним. Відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.03.2003.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.01.1988 позивачка в межах спірного період працювала в органах державної податкової служби, зокрема:

- з 11.01.1994 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб в ДПІ по Личаківському району м. Львова;

- з 26.11.1996 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб в ДПА у Личаківському районі м. Львова;

- з 01.04.1997 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб у ДПА у Личаківському районі м. Львова;

- з 05.12.1997 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб і фінансових установ у ДПА у м. Львові;

- з 14.02.1998 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб і фінансових установ в ДПІ у м. Львові;

- з 08.05.1998 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації і проведення документальних перевірок ;

- з 19.06.1998 на посаді начальника відділу організації та проведення документальних перевірок в ДПІ у м. Львові;

- з 01.12.1998 на посаді начальника відділу проведення документальних перевірок юридичних осіб;

- з 01.08.2000 на посаді виконуючого обов`язки начальника відділу документальних перевірок управління документальних перевірок юридичних осіб;

- з 01.08.2001 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок в галузях не виробничої сфери управління дослідних перевірок;

- з 15.08.2001 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу по контролю за розрахунковими операціями та сферою готівкового обігу управління податкового аудиту;

- з 01.01.2002 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оперативного контролю управління податкового аудиту та валютного контролю;

- з 02.10.2003 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань УПМ ДПА у Львівській області;

- з 02.12.2005 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій УПМ ДПА у Львівській області;

- з 28.03.2006 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора УПМ ДПА у Львівській області;

- з 31.01.2012 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом в ДПС у Львівській області;

- з 29.05.2013 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмивання доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів у Львівській області по час звільнення 03.09.2014 у зв`язку зі скороченням штатної чисельності за п.1 ст.40 КЗпП України ;

- з 21.12.2021 на посаді головного державного інспектора відділу відомчого контролю Головного управління ДПС у Львівській області;

- з 21.07.2022 на посаді головного державного інспектора відділу забезпечення відомчого контролю Головного управління ДПС у Львівській області;

- з 07.10.2024 по момент звернення до суду на посаді головного державного інспектора відділу контролю міжнародної діяльності управління трансфертного ціноутворення Головного управління ДПС у Львівській області.

31.01.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Вказана заява від 31.01.2025 відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.02.2025 №134650025331 позивачці відмовлено у призначенні зазначеної вище пенсії, посилаючись на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання — не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Аналіз наданих документів показав, що станом на 01.05.2016 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців у заявниці відсутній. У зв`язку з наведеним позивачці вирішено відмовити в проведенні перерахунку пенсії.

Позивачка, вважаючи таке рішення протиправним, звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 11 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.

Водночас, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.

При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII).

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.

Зі змісту спірного рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.02.2025 №134650025331 суд встановив, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII через відсутність стажу державної служби. Зокрема, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби.

Так, згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 , позивачка працювала на різних посадах в органах державної податкової служби України в період з 11.01.1994 по 03.09.2014 та з 21.12.2021 по момент звернення до суду.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Податковим кодексами України від 12.08.2012 (про що зазначено вище).

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивачки, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної та податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, де закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

З огляду на вказане суд критично оцінює посилання відповідача на положення п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VIII, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що нормами Податкового кодексу України та ст. 46 Закону № 889-VIII (яка є спеціальною щодо ст. 3 цього ж Закону) передбачено протилежне.

Отже, період роботи позивачки в органах податкової служби з 11.01.1994 по 03.09.2014, який підтверджуються записами у її трудовій книжці, має зараховуватися до стажу державної служби.

З огляду на наведене суд приходить висновку, що станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом України № 889-VIII) стаж державної служби позивачки становив більше 20-ти років.

Таким чином, відмова ГУ ПФУ в Полтавській області в переведенні позивачки на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з підстав відсутності необхідного стажу державної служби є протиправно, тому рішення відповідача необхідно визнати протиправним та скасувати.

Водночас, що стосується зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 21.12.2021 по 06.04.2025 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, після 01 травня 2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VIII кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.

З огляду на викладене суд вважає, що положенням вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.

Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності суд приходить до висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби.

Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.

Суд наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

З огляду на вказане, стаж державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця згідно Закону № 3723-XII, періоду роботи позивачки з 21.12.2021 по 06.04.2025 не підлягає зарахуванню.

Що стосується обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, буде зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивачки від 31.01.2025 про призначення/перерахунок пенсії, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 11.01.1994 по 03.09.2014 на посадах в органах державної податкової служби України.

При цьому, враховуючи також той факт, що спірне рішення скасовується судом та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву з врахуванням наведених обставин, тому позовні вимоги в частині переведення позивачки на пенсію державного службовця, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця задоволенню не підлягають як передчасні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №134650025331 від 04.02.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: 36000, Львівська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 31.01.2025 про перерахунок пенсії, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, періоди роботи в органах державної податкової служби з 11.01.1994 по 03.09.2014.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: 36000, Потавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан