Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №380/22614/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 рокусправа № 380/22614/25

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у наданні відповіді на адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 за вих. №050825/1 від 05.08.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит ОСОБА_2 за вих.№120825/1 від 12.08.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати відповіді на поставлені в адвокатських запитах, поданих в інтересах ОСОБА_1 вих.№050825/1 від 05.08.2025 та за вих.№120825/1 від 12.08.2025 питання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що адвокатський запит - це гарантоване право адвоката письмово звертатися до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Відповідь на адвокатський запит повинна бути надана не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відтак подання адвокатом адвокатського запиту є його професійним правом, у зв`язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правничої допомоги. 05.08.2025 в межах надання професійної правничої допомоги позивачу, відповідачу скеровано адвокатський запит за вих.№050825/1 шляхом надсилання електронною поштою, із проханням надати відповідь по кожному із пунктів і підпунктів. 11.08.2025 надійшла відповідь Військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит за вих.№050825/1, у якій, зокрема, повідомили, що надати запитувані документи та інформацію не вбачається за можливе, оскільки такі, на думку відповідача, належать до інформації з обмеженим доступом - конфіденційної та службової. У зв`язку з наведеною позицією Відповідача, 12.08.2025 адвокатом Кулею В.С. повторно подано адвокатський запит за вих.№120825/1 до Військової частини НОМЕР_1 разом із згодою ОСОБА_1 на розголошення інформації з обмеженим доступом, яка підтверджує право адвоката отримати запитувані відомості. Станом на дату подання позову жодної відповіді на адвокатський запит не отримано - ні на офіційну електронну адресу, зазначену в запиті, ні поштовим відправленням, а тому просить позов задовольнити повністю.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 17.11.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Військовослужбовець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з інформацією, наданою його сім`ї уповноваженими органами, ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти за особливих обставин.

З метою належного з`ясування обставин, пов`язаних із зникненням військовослужбовця та збором документів, необхідних для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абз.15 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", його брат ОСОБА_1 військовослужбовець Військової частини НОМЕР_5 звернувся до адвоката Кулі Володимира Сергійовича із проханням підготувати та направити до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит задля отримання офіційної інформації та копій документів щодо ОСОБА_3 , що мають істотне значення для реалізації прав та законних інтересів Позивача, як родича зниклого безвісти військовослужбовця.

У зв`язку з цим 05.08.2025 в межах надання професійної правничої допомоги позивачу, відповідачу скеровано адвокатський запит за вих.№050825/1 шляхом надсилання електронною поштою, із проханням надати відповідь по кожному із пунктів і підпунктів:

- надати належним чином завірені та прошиті копії Акту службового розслідування із додатками (рапорти, пояснення, накази, свідоцтва, доповіді, довідки тощо) до нього, по факту зникнення безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- надати належним чином завірену та прошиту копію наказу про затвердження результатів службового розслідування по факту зникнення безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- надати належним чином засвідчену копію Довідки про безпосередню участь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що передбачена у додатку 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».

11.08.2025 надійшла відповідь Військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит за вих.№050825/1, у якій, зокрема, повідомили, що надати запитувані документи та інформацію не вбачається за можливе, оскільки вони, на думку відповідача, належать до інформації з обмеженим доступом - конфіденційної та службової.

Відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», забороняється обробка персональних даних. Така норма не застосовуватиметься за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних (п.1 ч. 2 згаданої статті Закону). З-поміж підстав для обробки персональних даних у статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, приміром, згоду суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних (п. 1 ч. 1), а також укладення та виконання правочину (п. 3 ч. 1). Також звертає увагу на роз`яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо доступу до персональних даних за адвокатськими запитами від 05.08.2020 №44, у якому зазначено, що у випадку, якщо адвокатом запитується інформація з обмеженим доступом, а саме конфіденційна інформація про клієнта (персональні дані), у тому числі персональні дані, які стосуються здоров`я, такий запит має відповідати вимогам, які передбачені Законом України «Про захист персональних даних» та містити підтвердження його повноважень на отримання такої інформації, що обумовлено, зокрема статтями 6, 7, 8, 10, 14, 16, 24 Закону України «Про захист персональних даних». Отримання конфіденційної інформації шляхом направлення адвокатського запиту можливе, у разі долучення до адвокатського запиту інших документів, які надають право адвокату на отримання такої інформації.

12.08.2025 адвокат Куля В.С. повторно подав адвокатський запит за вих.№120825/1 до Військової частини НОМЕР_1 разом із згодою ОСОБА_1 на розголошення інформації з обмеженим доступом, яка підтверджує право адвоката отримати запитувані відомості.

03.09.2025 направлено адвокатський запит за вих. №120825/1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подальшого перенаправлення його до Військової частини НОМЕР_1 доступними засобами комунікації та забезпечення надання відповіді.

Станом на дату подання позову жодної відповіді на адвокатський запит не отримано - ні на офіційну електронну адресу, зазначену в запиті, ні поштовим відправленням.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі за текстом - Закон №5076-VI).

Стаття 1 Закону №5076-VI містить такі визначення:

- адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту;

- клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність;

- договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.;

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 7 частини першої статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема:

- звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

- представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

- ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

- складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

Гарантії адвокатської діяльності визначені статтею 23 Закону №5076-VI і до таких гарантій пунктом 1 частини першої цієї статті віднесена заборона будь-яких втручань і перешкод здійсненню адвокатської діяльності.

Стаття 24 Закону №5076-VI визначає, що адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Суд зазначає, що 05.08.2025 в межах надання професійної правничої допомоги позивачу, відповідачу скеровано адвокатський запит за вих.№050825/1 шляхом надсилання електронною поштою про надання інформації.

Отже, адвокатський запит відповідав вимогам статті 24 Закону №5076-VI та мав бути розглянутий відповідачем як суб`єктом владних повноважень у встановленому законом порядку і не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту зобов`язаний був надати адвокату відповідну інформацію або копії документів.

11.08.2025 надійшла відповідь Військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит за вих.№050825/1, у якій, зокрема, повідомили, що надати запитувані документи та інформацію не вбачається за можливе, оскільки вони, на думку відповідача, відносяться до інформації з обмеженим доступом, конфіденційної і службової інформації.

Суд, надаючи правову оцінку підставам для відмови відповідачем у наданні інформації, вказує на те, що конфіденційна та службова інформація є видами інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI (надалі за текстом - Закон № 2939-VI).

Законом визначено види інформації з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації. Так, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна, таємна, службова (частина перша статті 6 Закону).

При цьому відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема у випадку якщо запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону.

Частиною другою статті 6 Закону встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3)шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

З огляду на вказане відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Наявність в документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні. Зокрема, частиною сьомою статті 6 Закону передбачено, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону № 2939-VI).

Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1)виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина восьма статті 6 Закону № 2939-VI).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що з аналізу статті 6 Закону №2939-VI слідує, що розпоряднику інформації надана можливість обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді дана відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону №2939-VI.

Верховний Суд звертав увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону №2939-І передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту". Обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 9901/249/19, у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 820/5938/16, від 30.01.2020 у справі № 806/1959/16 та інших.

Отже, віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом не є автоматичною підставою для відмови у наданні інформації. Розпорядники зобов`язані застосовувати "трискладовий тест" при розгляді запиту.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України "Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів" від 20.05.2020 № 631-ІХ, Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Під поняттям "офіційні документи" розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Приписи статті 5 цієї Конвенції передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Таким чином, в першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.

Статтею 6 цієї Конвенції визначено форми доступу до офіційних документів: у разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим (частина перша); у разі обмеження доступу до деякої інформації, що міститься в офіційному документі, державний орган повинен, тим не менш, надати доступ до решти інформації, що у ньому міститься. Будь-які пропуски у документі повинні бути чітко позначені. Однак, якщо часткова версія документа вводить в оману або не має сенсу, або покладає явно необґрунтоване навантаження на орган щодо оприлюднення решти документу, у такому доступі може бути відмовлено (частина друга).

У пунктах 57 та 58 Пояснювального звіту до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18.09.2009 деталізовано ситуації у випадках, якщо обмеження поширюється тільки на частину інформації, що міститься в документі, то інша частина документа, як правило, має бути надана. У такому документі треба чітко вказувати, де саме було видалено інформацію та в якому обсязі. За можливості, у рішенні також треба вказувати обмеження, згідно з яким було зроблено кожне видалення. Що стосується паперових документів, то частини інформації, на які поширюється обмеження, можна видаляти або затирати на копіях таких документів. Якщо оригінал документа є електронним, то треба надати новий документ або паперову копію з чітким зазначенням того, які частини було видалено (наприклад, залишивши відповідні розділи порожніми).

Відповідач у ході розгляду справи не надав доказів того, що доступ до вказаної інформації обмежено фізичною або юридичною особою, а також не зазначив, який із запитуваних документів чи, яка їх частина, містить конфіденційну інформацію.

Відповідач також не довів належними доказами, що вказана інформація становить внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, та що вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, або зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

З таких підстав суд висновує, що відмовляючи у наданні запитуваної інформації, відповідач, будучи розпорядником цієї інформації, не обґрунтовує відмови на основі критеріїв, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, у зв`язку з чим така відмова не може вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону №2939-VI.

Тому, суд вважає за необхідне визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у наданні інформації та документів стосовно військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 Івасюка М.С., на адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 за вих. №050825/1 від 05.08.2025.

Суд зазначає, що відсутні достатні підстави для однозначного висновку про те, що запитувані представником позивача інформація та документи, належать чи не належать до інормцаії з обмеженим доступом. У зв`язку з цим, передчасним буде зобов`язання відповідача надати представнику позивачу запитувану ним інформацію та документи.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 за вих. №050825/1 від 05.08.2025, та надати відповідь у порядку і строки, визначені статею 24 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовних вимог, які стосуються адвокатського запиту від 12.08.2025 за вих.№120825/1, суд зазначає таке.

12.08.2025 адвокат Куля В.С. повторно подав адвокатський запит за вих.№120825/1 до Військової частини НОМЕР_1 разом із згодою ОСОБА_1 на розголошення інформації з обмеженим доступом, яка підтверджує право адвоката отримати запитувані відомості.

03.09.2025 направлено адвокатський запит за вих. №120825/1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подальшого перенаправлення його до Військової частини НОМЕР_1 доступними засобами комунікації та забезпечення надання відповіді.

Адвокатський запит відповідав вимогам статті 24 Закону №5076-VI та мав бути розглянутий відповідачем як суб`єктом владних повноважень у встановленому законом порядку і не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту зобов`язаний був надати адвокату відповідну інформацію або копії документів.

Станом на дату подання позову жодної відповіді на адвокатський запит не отримано - ні на офіційну електронну адресу, зазначену в запиті, ні поштовим відправленням.

Позивач стверджує, що відповідь на адвокатський запит не надана.

Відповідач таку обставину не спростував належними та допустимими доказами.

Виходячи із установлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав вимоги статті 24 Закону №5076-VI та не надав протягом п`яти робочих днів відповіді на адвокатський запит, чим допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на адвокатський запит, поданий в інтересах ОСОБА_1 вих.№120825/1 від 12.08.2025, в порядку і строки, визначені статтею 24 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати щодо сплати судового збору не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" та такий фактично не сплачував.

Окрім цього, 23.12.2025 позивач подав до суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просить:

- стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 8000,00 грн, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та адвокатом Кулею В.С. укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №100725-3д від 10.07.2025 року, якою регулюється обсяг та вартість відповідних послуг адвоката. Додатковою угодою було обумовлено послуги, які надаються адвокатом та їх вартість, зокрема: 1)Ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання та подання до суду Позовної заяви - 8000,00грн; 2) написання та подання до суду відповіді на відзив у справі - 4000,00грн один документ / дві години; 3) Участь та представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях засіданні по справі за Позовом про визнання протиправною відмови в наданні відповіді на адвокатський запит Кулі В.С. за вих.№050825/1 від 05.08.2025, а також визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненаданні відповіді на адвокатський запит Кулі В.С. за вих.№120825/1 від 12.08.2025 в інтересах Клієнта, а також зобов`язання надати відповіді на них - 4 000, 00 грн/одне судове засідання; 4) подання заяв, клопотань, пояснень у справі - 2 500, 00 грн один документ/дві години.

З урахуванням наданих послуг станом на 23.12.2025, що складаються із ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання та подання до суду позовної заяви - 8 000, 00 гривень, які підлягають стягненню із відповідача.

Вирішуючи заяву про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що з урахуванням наданих послуг станом на 23.12.2025, що складаються із ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання та подання до суду позовної заяви вартість правничої допомоги становить 8000,00 гривень

Загальна вартість робіт за договором становить 8000,00 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на послуги, надані згідно з вказаним переліком на загальну суму 8000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними, оскільки справа за своїм характером не є складною, не потребує значного часу на виконання відповідних робіт (надання послуг) та не є співмірною із обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

Тому заяву представника позивача про розподіл судових витрат необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у наданні інформації та документів стосовно військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , на адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 за вих. №050825/1 від 05.08.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 за вих. №050825/1 від 05.08.2025, та надати відповідь у порядку і строки, визначені статею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 вих.№120825/1 від 12.08.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 вих.№120825/1 від 12.08.2025, у порядку і строки, визначені статею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати щодо сплати судового збору за подання позовної заяви між сторонами не розподіляються.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович