Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №240/19987/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/19987/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Бердичівський хлібзавод" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю)у Житомирській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю" Бердичівський хлібзавод" із позовом, у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно -господарського штрафу № 043630 від 01.10.2024 у розмірі 17 000,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 03.09.2024 року о 10 год. 50 хв. старший державний інспектор відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Стеценко М.О. на автошляху М-21, провів перевірку транспортного засобу МАЗ 543205-226, номерний знак НОМЕР_1 . За результатами перевірки, посадовою особою було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР069835 від 03.09.2024 року, в якому зазначено порушення вимог п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385; статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: на момент перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, з повною масою понад 3,5 тон, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». 01.10.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № 043630 від 01.10.2024 року про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зауважив,зокрема, що відсутність необхідних документів (в даному випадку – протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу з повною масою більше 3,5 тонн) визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 03.09.2024 № АР 069835. В результаті проведення перевірки було виявлено, що позивачем по справі транспортним засобом МАЗ 543205-226, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з н/ причепом ПР FELDBINDER EUT 35.3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повною масою більше 3,5 тонн здійснювалося перевезення вантажу згідно ТТН від 03.09.2024 № ПН 000000235, без протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Договору поставки товару № 14/18 від 02.04.2018 року та Специфікації № 19 від 28.08.2024 року, що укладені між позивачем та ТОВ “Полісся-Зернотрейд”, останній зобов`язався поставити борошно житнє обдирне на умовах самовивозу – доставка транспортом Покупця (ТОВ «Бердичівський хлібозавод»).

03.09.2024 року водій ТОВ «Бердичівський хлібозавод» Масан Максим Андрійович, на транспортному засобі підприємства, МАЗ 543205-226, номерний знак НОМЕР_1 (ПР Feldbinder eut 35.3, днз НОМЕР_2 ), здійснював перевезення зазначеного Товару, що підтверджується Товарно-транспортною накладною № ПН0000000235 та видатковою накладною РН-0000067 від 03.09.2024 року.

03.09.2024 року о 10 год. 50 хв. старший державний інспектор відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Стеценко М.О. на автошляху М-21, провів перевірку транспортного засобу МАЗ 543205-226, номерний знак НОМЕР_1 .

Однак, за результатами перевірки, посадовою особою було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР069835 від 03.09.2024 року, в якому зазначено порушення вимог п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: на момент перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, з повною масою понад 3,5 тон, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

01.10.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову № 043630 про застосування до ТОВ «Бердичівський хлібозавод» адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Вважаючи винесену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі – ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно- господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94- ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно- господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Крім того, процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі – Порядок № 1567).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що:

- державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

- органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3);

- державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4);

- рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

- рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно- вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. (пункт 14);

- рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Статтею 48 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Отже, положення наведеної норми закону мають частково бланкетний характер, адже замість викладення у тексті цієї норми вичерпного переліку усіх необхідних документів, законодавець вдався до застосування юридичної конструкції «інші документи, передбачені законодавством».

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17 до іншого законодавства належить, зокрема і Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340 ) та Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі – Інструкція № 385).

Також, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Такі висновки зазначені у Постанові Верховного суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постановах від 12 жовтня 2023 року у справі № 120/554/23, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22.

З матеріалів справи слідує, що долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання актів про проведення перевірки.

Відсутність необхідних документів (в даному випадку – протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу з повною масою більше 3,5 тонн) визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 03.09.2024 № АР 069835.

В результаті проведення перевірки було виявлено, що позивачем по справі транспортним засобом МАЗ 543205-226, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з н/ причепом ПР FELDBINDER EUT 35.3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повною масою більше 3,5 тонн здійснювалося перевезення вантажу згідно ТТН від 03.09.2024 № ПН 000000235, без протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Звертаємо увагу суду, що відповідно до ТТН від 03.09.2024 № ПН 000000235, яка була надана водієм автомобільним перевізником визначено – ТОВ «Бердичівський хлібзавод», вантажовідправником – ТОВ «Придніпровська Аграрна Група», вантажоодержувачем – ТОВ «Полісся – Зернотрейд».

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема:

Відповідно до Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі – Правила №363), наведені в цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:

Перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт – перевезення для власних потреб.

Як вбачається з наведеного, визначення особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб – автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду в постанові від 14 грудня 2023 в справі № 340/5660/22:

«При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на неправомірність застосування до позивача відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60

Закону № 2344-III з огляду на те, що у особи відсутній такий вид економічної діяльності як здійснення вантажних перевезень є помилковими, позаяк сама по собі відсутність реєстрації суб`єктом підприємництва певного виду господарської діяльності не є безумовним свідченням того, що така діяльність ним не здійснюється.

Суд повторно зауважує, що у кожному конкретному випадку при визначенні суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення»

Таким чином, твердження позивача, що він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ не відповідає дійсності.

Вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Водночас, пунктами 25, 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Так, листом від 12.09.2024 за вих. №80080/26/24-24 позивача було запрошено для у часті у розгляді справи про правопорушення законодавства.

На розгляд справи про порушення представник підприємства для надання пояснень стосовно порушення з`явився та надав копію контрольної книжки водія.

За наявності підстав, керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було винесено постанову від 01.10.2024 .№ 043630.

Враховуючи зазначене, приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

Щодо суті порушень, встановлених під час проведення рейдової перевірки, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Приписами підпункту 1 пункту 5 Положення № 340, чітко визначено забезпечити Державній службі України з безпеки на транспорті здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі – Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п. 4 цей наказ (№340) набирає чинності з дня його офіційного опублікування (07.06.2010), крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для:

- нерегулярних і регулярних перевезень, регулярних пасажирських автобусних маршрутах протяжністю небезпечних вантажів - з 01.06.2012;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тон, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тон до 12 тон - з 01.06.2015.

Так, згідно п. 6.1. Положення, з 01.06.2015 року, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Зазначаємо, що виключень щодо критеріїв вказаних в п. 6.1 законодавством не передбачено, а індивідуальну контрольну книжку водія, яка передбачена п. 6.3 Положення, водій зобов`язаний вести, якщо він керує транспортними засобами, які не визначені п. 6.1.

Законодавцем було надано перевізникам, які використовують вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, адаптаційний період для забезпечення обладнання транспортних засобів діючими тахографами з 07.06.2010 по 01.06.2015.

Згідно пункту 7.1. Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року N 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі – Інструкція № 385).

Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Пунктом 1.3 Інструкції визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 3.3.Інструкція № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа – особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, та протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно із пунктом 2.1 Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016).

Відповідно до положень Інструкції №385, ПСТ це пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР ( 994_016 ) функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції, ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР ( 994_016 ), а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відповідно до положень Інструкції №385, адаптація тахографа до транспортного засобу це оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Відповідно до пункту 2.6. ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Пункт 2.7. Інструкції говорить про те, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210 х 297 мм) щільністю 100 г/м2 або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

На виконання пунктів 3.5, 3.6 Інструкції № 385 перевізники, зокрема: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР 994 016 здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами статті 48 Закону № 2344-ІІІ, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 травня 2019 у справі № 816/124/17.

Посилання позивача на наявність індивідуальної контрольної книжки водія вважаємо недоречним, оскільки індивідуальна контрольна книжка водія є належним документом виключно у разі відсутності обов`язку встановлення тахографа

В силу вимог пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.

Таким чином, оскільки транспортний засіб, що належить позивачу і яким здійснювалося перевезення вантажу, має повну масу понад 3,5 тонн, то останній повинен бути обладнаний контрольним пристроєм – тахографом.

Отже, в Положенні № 340 законодавець певною мірою розмежував ведення обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв за такими критеріями, як протяжність маршруту та вага автомобіля, тому саме в пункті 6.1, цього Положення виокремив автобуси, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, і вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн.

Саме з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні вантажних перевезень вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн.

В спірних правовідносинах щодо позивача є правозастосовним пункт 6.1 Положення № 340. Транспортний засіб, що належить позивачу має повну масу понад 3,5 тонн, тому у автомобільного перевізника наявний обов`язок з обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом, і це саме обов`язок а не право автомобільного перевізника, оскільки пункт 6.1 Положення № 340 містить слово «повинен» а не слово «може».

Ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом,

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 620/15081/23 зазначається:

«…Пунктом 1.1 Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4. Положення № 340 встановлено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Облік робочого часу регламентовано розділом VI Положення № 340.

Так, згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 7.1 Положення № 340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

В спірному випадку, автомобіль є вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, а тому має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом…»

Так, в рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року № 620/8912/24 зазначається:

«… Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі Положення №340).

Відповідно до пункту 4 цей наказ (№340) набирає чинності з дня його офіційного опублікування (07.06.2010), крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для: нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів з 01.06.2012; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тон, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тон до 12 тон з 01.06.2015.

Тобто перевізникам, які використовують вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни, законодавством було встановлено адаптаційний період для забезпечення обладнання транспортних засобів діючими тахографами з 07.06.2010 по 01.06.2015.

Пунктом 1.1 Положення №340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4. Положення №340 встановлено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Облік робочого часу регламентовано розділом VI Положення №340.

Так, згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 7.1 Положення №340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відтак, суд приходить до висновку, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами…»

Крім того, аналогічна позиція викладена у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі № 480/9800/21 про таке:

«…Разом з тим, оскільки маса транспортного засобу позивача становить понад 3,5 тонн та він повинен бути обладнаний тахографом, і відповідно до вимог чинного законодавства позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій такого транспортного засобу повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, протоколу перевірки та адаптації тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно- господарські штрафи…».

У рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №140/632/22 зазначено:

«…Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи…».

Зазначений висновок закріплений Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20 грудня 2022, якою рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №140/632/22 (вищенаведена) залишено без змін.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17 лютого 2016 року у справі К/800/19930/15, який визнав наявність складу правопорушення, передбачене частиною третьою статті 60 Закону № 2344-ІІІ, у подібних правовідносинах (водій здійснював послуги по перевезенню вантажу з повною масою понад 12 тонн без оформленого протоколу перевірки та адаптацію тахографа до транспортного засобу).

Крім того, посилання позивача на те, підприємством здійснювалося перевезення власних вантажів власною технікою для власних потреб суд оцінює критично, так як зазначені обставини не змінюють обов`язку водія під час здійснення вантажних перевезень надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.»

Варто зазначити, що позиції наведені у відзиві відповідачем підтверджується позицією Третього апеляційного адміністративного суду у дійсно подібних відносинах – у справах № 340/2442/19 (постанова від 12 березня 2020), 280/10977/21 (постанова від 15 липня 2022), 160/1595/20 (постанова від 14 липня 2020), №340/2717/19 (постанова від 06 травня 2020) та інших.

Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно- господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону № 2344-III.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Факт його вчинення не може бути спростований, дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі № 803/50/17 (адміністративне провадження № К/9901/22356/18).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що перевірка рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень здійснюється судом ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 в справі №814/1460/16.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом (Постанова Верховного суду України №825/1496/17 від 15.05.2019).

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, тому приймаючи постанову Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову № 043630 від 01.10.2024 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю " Бердичівський хлібзавод" адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Бердичівський хлібзавод" (вул. Червона, 4, м. Бердичів, Житомирська область, 13304, ЄДРПОУ: 33394612) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ: 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (майдан С.П.Корольова, 12, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10014. ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович