Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №382/2513/25 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2513/25

Провадження № 2/382/325/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Яготинської міської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі представника заявника адвоката Вак Ольги Володимирівни звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Яготинської міської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до позовних вимог просила встановити, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із своїм чоловіком, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 13.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Яготинської міської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, залишено без руху, та надано строк для виправлення недоліків .

19.11.2025 року від представника позивача адвоката Вак О.В. надійшла заява про усунення недоліків.

Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 .

Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 , а також частини житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивачка являється єдиною спадкоємицею першої черги за законом.

В передбачений законодавством термін із заявою про прийняття спадщини позивачка не зверталася, оскільки вважала, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, так як проживала разом з чоловіком на день смерті.

Разом з тим, нотаріусом після перегляду документів було роз`яснено позивачці, що з поданих нею документів вбачається, що вона та померлий не були зареєстровані за однією адресою, а тому з огляду на вказані обставини позивачкою пропущений шестимісячний строк для прийняття нотаріусом заяви про прийняття спадщини та відповідно видати свідоцтво про право на спадщину він не може.

В той же час, факт постійного проживання позивачки та її чоловіка – ОСОБА_3 ,- до дня його смерті однією сім`єю за адресою: по АДРЕСА_3 , підтверджується актом обстеження депутата Яготинської міської ради та показаннями свідків.

При цьому, враховуючи те, що позивачка з огляду на вищевказані обставини позбавлена можливості успадкувати майно після смерті ОСОБА_3 , позивачка вважає за необхідне заявити вимогу про визнання права власності на спадкове майно, а саме на частину житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, направила заяву про розгляд справи в її відсутність, у вирішенні питання покладається на розсуд суду.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши представника позивача, покази свідків, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення.

Так, з показів свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона знає позивача біля 20 років, та знала чоловіка позивача ОСОБА_3 біля 20 років, та біля 15 років позивачка і ОСОБА_3 проживали разом як чоловік та дружина, його речі були у позивача, разом придбали побутову техніку, спільно вели домашнє господарство, вона і поховання його здійснювала.

З показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що вона є сусідкою, та знайома з ОСОБА_3 проживали біля 20 років, а в зареєстрованому шлюбі 2-3 роки, проживали разом за однією адресою як чоловік та дружина, і потім він помер.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 , а також частини житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . В передбачений законодавством термін із заявою про прийняття спадщини позивачка не зверталася, оскільки вважала, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, так як проживала разом з чоловіком на день смерті. Разом з тим, нотаріусом після перегляду документів було роз`яснено позивачці, що з поданих нею документів вбачається, що вона та померлий не були зареєстровані за однією адресою, а тому з огляду на вказані обставини позивачкою пропущений шестимісячний строк для прийняття нотаріусом заяви про прийняття спадщини та відповідно видати свідоцтво про право на спадщину він не може. (а.с.7-20)

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що за вказаними параметрами ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі інформація відсутня. (а.с.36)

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, п. 3.21 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого в МЮУ 22.02.2012 за №282/20595, передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦКУ він не заявив про відмову від неї.

У постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 295/15914/19, постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 204/2707/19, постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 569/15147/17 вказано, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Тобто, для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу.

Сама по собі реєстрація місця проживання відповідача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити про своєчасність прийняття спадщини та не є беззаперечним доказом постійного проживання на момент смерті, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України.

В обгрунтування позовної заяви посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 , а також 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . В передбачений законодавством термін із заявою про прийняття спадщини позивачка не зверталася, оскільки вважала, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, так як проживала разом з чоловіком на день смерті. Разом з тим, нотаріусом після перегляду документів було роз`яснено позивачці, що з поданих нею документів вбачається, що вона та померлий не були зареєстровані за однією адресою, а тому з огляду на вказані обставини позивачкою пропущений шестимісячний строк для прийняття нотаріусом заяви про прийняття спадщини та відповідно видати свідоцтво про право на спадщину він не може.

Згідно п.п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч.2 ст.1270, ст.1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Слід зазначити, що у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Крім того, отримання постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії має важливе значення, оскільки з часу відмови обчислюється строк для звернення до суду, і надання належної оцінки обґрунтованості вимог позивача неможливо без з`ясування причин та мотивів відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Отже реалізація права на звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадщину здійснюється після відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Оскільки позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із не наданням документів, що підтверджують факт прийняття спадщини, однак нотаріусом не зазначено, що свідоцтво про право власності на майно, яке має намір успадкувати позивач, не може бути ним видано після встановлення факту, який заявляє у своїх вимогах спадкоємець, тому з огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позову підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 265, 268, 354, 315 ЦПК України, ст.ст. 1217-1218, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Яготинської міської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити частково.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 09 квітня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.04.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.