Вирок від 08 квітня 2026 р. у справі №363/491/26 — Вишгородський районний суд Київської області

09.04.2026 Справа № 363/491/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12025111150000829, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Катюжанка, Вишгородського району, Київської області, із середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 2-ї групи, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2022 року, точної дати та часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 перебуваючи у лісосмузі поблизу села Катюжанка, Вишгородського району, Київської області, виявив один 30-мм бронебійно-трасувальний постріл до автоматичних гармат 2А42 та 2А72 та 55 патронів калібру 5,45х39 мм., в цей час у останнього виник умисел на їх незаконне, тобто без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам визначеним п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 зі змінами, «Положення про дозвільну систему» затверджене постановою КМУ № 576 від 12.10.1992 зі змінами, придбання, перенесення та подальше зберігання без мети збуту, за місцем свого фактичного мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 .

В цей же день та час, ОСОБА_4 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне носіння, придбання та зберігання бойових припасів, умисно усвідомлюючи, що дані предмети являються бойовими припасами, а як наслідок - розуміючи неправомірність своїх дій, добровільно не здав знайдені речі до правоохоронних органів, привласнив вищевказані предмети, таким чином здійснив незаконне придбання бойових припасів та вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне носіння та зберігання бойових припасів та вибухового пристрою, умисно переніс при собі знайдені ним бойові припаси та вибуховий пристрій, а саме: один 30-мм бронебійно-трасувальний постріл до автоматичних гармат 2А42 та 2A72 та 55 патронів калібру 5,45х39 мм. до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де таємно для сторонніх, умисно, став зберігати бойові припаси та вибуховий пристрій, тим самим, своїми діями вчинив незаконне носіння та в подальшому зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Так, 30 вересня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: один 30-мм бронебійно-трасувальний постріл до автоматичних гармат 2А42 та 2A72 та 55 патронів калібру 5,45х39 мм., які ОСОБА_4 зберігав без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_4 , в серпні 2025 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, проте не пізніше 17 годин 41 хвилин 30 вересня 2025 року перебуваючи поблизу свого місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , виявив сухий кущ дикоростучої рослини роду коноплі та в цей час у останнього виник протиправний умисел, направлений на придбання та в подальшому на зберігання наркотичних засобів для власного вживання без мети збуту.

Далі ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне придбання наркотичних засобів, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів та охорону здоров`я населення, всупереч положенням ст.ст. 12, 15, 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», протиправно, зірвав невизначену кількість рослин але не менше 15,84 г., частково відокремивши від стовбурів рослин роду коноплі гілля та листя, які взяв у руки та тим самим ОСОБА_4 незаконно, умисно, придбав наркотичний засіб обіг якого обмежено — канабіс для власного вживання без мети збуту.

В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 ігноруючи норми, що закріплюють порядок поводження з наркотичними засобами, умисно, перебуваючи поблизу свого домоволодіння та тримаючи в руках зірваний ним наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, вирушив за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у сіннику залишив рослину роду коноплі тим самим почав незаконно зберігати вказаний наркотичний засіб за місцем свого мешкання, без мети збуту. Так 30.09.2025 близько 17 годин 03 хвилин в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 15,84 г.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України – а саме незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів та бойових пристроїв без передбаченого законом дозволу та ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В судовому засіданні під час роз`яснення суті обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суд, що суть обвинувачення йому зрозуміла, провину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушення безумовно, беззастережно та беззаперечно визнає у повному обсязі, кається у скоєному, підтверджує обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, будь-якого тиску чи примусу під час досудового розслідування та судового провадження на нього не здійснювалося.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно, безумовно та беззаперечно визнає провину у вчиненні даних кримінальних правопорушень та не оспорює обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність, відповідність об`єктивній дійсності, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі, просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У відповідності до вимог процесуального законодавства судом було роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом було роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.

Судом у судовому засіданні було встановлено добровільність позиції обвинуваченого, правильність розуміння ним тих обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення, проти не дослідження яких він не заперечує, а також правильність усвідомлення ним обмеження права на апеляційне оскарження.

Внаслідок цього відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визначив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , а також дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що безумовно та беззаперечно погоджується з обставинами та фактами, які викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність та правильність, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України визнає у повному обсязі, щиро кається у скоєному, а саме: вказав місце, час і спосіб, мотиви вчинення кримінальних правопорушень; вказав які бойові приписи та наркотичні речовини зберігав вдома.

Так, у судовому засіданні, ОСОБА_4 показав, що в березні 2022 року після деокупації в с. Катюжанці Вишгородського району Київської області він знайшов один 30-мм бронебійно-трасувальний снаряд до автоматичних гармат 2А42 та 2А72 та 55 патронів калібру 5,45х39 мм, які приніс до себе додому та зберігав. У серпні 2025 року біля свого будинку у с. Катюжанці Вишгородського району Київської області він знайшов сухий кущ дикоростучої коноплі, який зірвав, приніс до себе додому та зберігав для власного вживання. 30 вересня 2025 року в ході проведення обшуку у нього вдома, працівниками поліції було виявлено та вилучено зазначені боєприпаси та рослину коноплю. У скоєному щиро кається, зазначає, що подібного більш не допустить, прохав суд не карати суворо, та не позбавляти його волі.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Незважаючи на не оспорювання обвинуваченим своєї винуватості, обов`язок відносно правильної кримінально-правової кваліфікації його дій покладається на суд.

Перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд прийшов висновку, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів та бойових пристроїв без передбаченого законом дозволу та за ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України, суд вважає доведеною.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

У судових дебатах прокурор просив призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, у відповідності до вимог ст. 70 КК України остаточне призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки однак зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах просив суд суворо його не карати, та призначити покарання не пов`язане з позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкцій ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії проступку та тяжкого злочину, конкретні обставини та факти вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України, а також, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого (щиро розкаявся, вину визнав у повному обсязі).

Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 : громадянин України, уродженець села Катюжанка, Вишгородського району, Київської області, громадянин України, із середньою освітою, не працевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалід 2-ї групи, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується задовільно.

Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладених обставин, приймаючи до уваги обставини, що пом`якшують покарання, та відсутні обставини, що обтяжують покарання, враховуючи що обвинувачений є інвалідом другої групи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду, у відповідності до вимог ст. 70 КК України остаточне покарання призначити у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України.

Разом з цим, суд діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 4 ч.3 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Покарання, повністю узгоджується з критерієм справедливості, правову позицію щодо якого висловив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі N 1-33/2004, зазначивши, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного.

В межах даного кримінального провадження обвинуваченому запобіжний захід не обирався. Учасники судового провадження не заявляли клопотання про обрання запобіжного заходу.

Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано. Цивільний позов в межах кримінального провадження не пред`являвся.

Процесуальні витрати по кримінальній справі складаються із витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні № 12025111150000829, що відповідно до довідок: від 27.10.2025 № СЕ-19/111-25/61040-НЗПРАП, від 14.10.2025 № СЕ-19/111-25/61705-БЛ, від 30.10.2025 № КСЕ-19/111-25/63474, від 21.10.2025 № СЕ-19/111-25/63231-ВТХ становлять загальну суму 20 947 (двадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) гривень 90 копійок та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Правову долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України.

Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати за проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів від 27.10.2025 № СЕ-19/111-25/61040-НЗПРАП в розмірі 2674 грн. 20 коп., від 14.10.2025 № СЕ-19/111-25/61705-БЛ в розмірі 2228 грн. 50 коп., від 30.10.2025 № КСЕ-19/111-25/63474 в розмірі 10696 грн. 80 коп., від 21.10.2025 № СЕ-19/111-25/63231-ВТХ в розмірі 5348 грн. 40 коп., що у загальному розмірі складає 20 947 (двадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) гривень 90 копійок.

На підставі ст. 96-2 КК України, 100 КПК України речові докази, а саме:

-бойові проміжні патрони калібру 5,45х39 у кількості 55 штук, які передано на зберігання до КЗЗ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, за квитанцією №14-45 від 10.11.2025 року, упакування №76180554 - передати на потреби ЗСУ;

-бронебійно-трасувальний снаряд калібру 30-мм, який передано на зберігання до КЗЗ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області за квитанцією №14-46 від 10.11.2025 року, упакування № 6181339; речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабіс, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 15,84 г, який поміщено до спеціального пакету №6121632, що переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Вишгородського РУП ГУНП в Київській області – знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1