Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №359/1995/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Cправа № 359/1995/26

Провадження № 3/359/1062/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченко Д.В.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Бориспільської окружної прокуратури Гайфуліна Н.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості Міністерства економіки України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУаАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 розділу VII Закону № 1700-VII, 20.04.2023 року, припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 06.03.2025 року, несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію за 2023 рік (після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні скоєного правопорушення не визнав та просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. ОСОБА_1 звернув увагу суду, що з часу виявлення правопорушення – 20.02.2025 року, що підтверджується листом НАЗК № 42-02/14538-25, яким надіслано повідомлення про факт неподання декларації минув шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, що є правовою підставою для закриття провадження по даній справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Прокурор Гайфуліна Н.П. під час судового розгляду підтримала позицію Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи прокурора, суд дійшов до таких висновків.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується поясненнями, які він надав в судовому засіданні, даними протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією № 338 від 03.03.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на використання функцій держави або місцевого самоврядування, даними поданої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та або місцевого самоврядування з реєстру НАЗК, даними супровідного листа ДСР НП України з додатками, даними запиту ДСР НП України до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, а також даними супровідного листа ДСР НП України із додатком відповіддю Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на запит ДСП НП України з додатками.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №175-к від 17.01.2020 року «Про призначення ОСОБА_1 » останнього призначено на посаду державного експерта експертної групи з питань охорони, безпеки та гігієни праці директорату норм та стандартів гідної праці з 17.01.2020 року. Наказом Міністерства економіки України від 26.09.2022 року №1038-к «Про переведення ОСОБА_1 » його переведено на посаду державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості Міністерства економіки України з 26.09.2022 року.

Надалі, наказом від 10.08.2022 року №775-к «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 » останньому присвоєно 8 ранг державного службовця з 12.08.2022 року.

Відповідно до посадової інструкції посада державного експерта належить до категорії «В» посад державної служби.

Так, ст. 8 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції України та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

16.01.2020 року ОСОБА_1 ознайомлений з попередженням про обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу», «Про запобігання корупції».

Згідно з наказом Міністерства економіки України від 07.04.2023 року №472-К «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 » останнього звільнено з посади державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки здоров`я працівників директорату праці та занятості Міністерства економіки України з 20.04.2023 року.

Таким чином, ОСОБА_1 був суб`єктом, на якого поширюється дія Закону та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції обов`язкові до виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону.

Також, відповідно до пп. 1 п. 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр), затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 року №3, щорічна декларація подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в»-«г» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Так, відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 року №449/21 щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону (щороку), абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 год. 00 хв. 01 січня до 00 год. 00 хв. 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2023 рік після звільнення до 00 год. 00 хв. 01.04.2024 року.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік після звільнення ОСОБА_1 подав лише 06.03.2025 о 10 год. 27 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин. Граничним терміном подання вказаної декларації є 01.04 .2024 року.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП установлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).

Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону, у тому числі вимог його ч. 2 ст. 45.

Поважних причин, які б перешкоджали вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 під час судового розгляду не встановлено.

Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є місце подання декларації, а саме: АДРЕСА_1 .

Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначними.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог статті 22 КУпАП.

Судом відхиляються доводи ОСОБА_1 щодо закінчення на момент розгляду справи строків накладення адмініст ративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та частинами третьою - шостою статті 164-14, статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Суд вважає, що станом на момент розгляду справи із дати вчинення правопорушення (06.03.2025 р.) дворічний строк накладення адміністративного стягнення не закінчився.

Також, на думку суду з дня виявлення правопорушення (22.12.2025 р.) шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення не закінчився. При цьому, суд наголошує на тому, що у саме у грудні 2025 року уповноважений на складення протоколу орган державної влади (Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України) дізнався про вчинене ОСОБА_1 правопорушення, тобто після отримання листа НАЗК від 18.12.2025 року (а.с. 17). Протокол про адміністративне правопорушення № 338 від 03.03.2026 року стосовно ОСОБА_1 складено 03.03.2026 року. Вказаний протокол до суду надійшов 05.03.2026 року.

Таким чином, оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, судом не встановлено.

Отже, суд приходить до висновку, що у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 наявна подія та склад адміністративного правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суд приходить до висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

З огляду на викладене, враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, доцільно накласти стягнення у виді штрафу.

Керуючись ст. ст.23, 33, 40-1, ст. 172-6, ст.283-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. (одержувач: ГУК у Київській області; банк: Казначейство України (ЕАП); ЄДРПОУ: 37955989; МФО: 899998; номер рахунку: UА398999980313010106000010103; код класифікації доходів бюджету 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення і підлягає виконанню протягом 3-х місяців з дня набрання нею чинності.

Постанова суду набрала законної сили ___________________

Суддя Д.В. Ткаченко