Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №285/272/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/272/26

провадження у справі №2/0285/903/26

10 квітня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

17.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати спільним сумісним майном три автомобілі: автомобіль Ford Kuga, 2013 року випуску; автомобіль Opel Astra, 2004 року випуску; автомобіль Mersedes-Benz B200, 2007 року випуску; стягнути з відповідача на користь позивача половину вартості вказаних трьох автомобілів в загальній сумі 472 грн 970 грн, а також судовий збір в розмірі 3 764 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.08.1996 до 16.05.2025. У період шлюбу сторонами набуто спільне сумісне майно подружжя: 1) автомобіль Ford Kuga, 2013 року випуску; 2) автомобіль Opel Astra, 2004 року випуску; 3) автомобіль Mersedes-Benz B200, 2007 року випуску. За договорами купівлі-продажу автомобілів, відповідач, без письмової згоди позивачки, відчужив вказані три автомобілі за явно заниженою ціною. Відповідно до експертиз транспортних засобів загальна сума половини вартості трьох автомобілів становить 472 грн 970 грн. Оскільки транспортні засоби набуті в період шлюбу і були відчужені без письмової згоди позивачки, остання просила задовольнити позов.

Короткий зміст відзиву на позов

У відзиві на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначав, що дійсно в період шлюбу подружжям було набуто три спірні автомобілі, однак автомобілі були відчужені за спільної згоди подружжя, при цьому кошти, отримані від продажу автомобілів були витрачені на потреби сім`ї. Тобто будь якого спору з приводу продажу спірних автомобілів у подружжя не було, це було їх спільне рішення. Також позивач посилається на правову позицію, викладену у Постанові ВП ВС № 523/14489/15-ц від 23.01.2024, згідно якої при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (п. 70). Отже відповідач вважає, що заявлення вимоги про визнання транспортних засобів спільною сумісною власністю не є ефективним способом захисту порушеного права, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню (а.с. 49).

Доводи сторін у справі

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити. Позивач в судовому засіданні також доповнила, що спірні три автомобілі були придбані в період шлюбу. У 2023 році відповідач перестав надавати кошти на сім`ю. У цьому ж році, позивач дізналась, що у її чоловіка є коханка. У 2023 році спільний дохід сім`ї ОСОБА_5 складав орієнтовно 60 тис. грн. Автомобіль Mersedes-Benz B200 перебував у гаражі, відповідач замкнув гараж і не давав ключі від гаража позивачці, а згодом продав цей автомобіль. Спірні три автомобілі були відчужені відповідачем без будь якої згоди позивачки (усної чи письмової).

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, заслухавши покази свідків з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.08.1996 до 16.05.2025 - дня набрання законної сили рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 15.04.2025 № 285/875/25 про розірвання шлюбу (а.с. 23).

Судом встановлено, що в період шлюбу сторони набули у власність три автомобілі, а саме:

1) 19.05.2021 автомобіль Ford Kuga, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

2) 09.12.2022 автомобіль Opel Astra, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ;

3) 12.07.2022 автомобіль Mersedes-Benz B200, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 .

Учасники справи визнали, що вказані три автомобілі були набуті подружжям у період шлюбу, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

22.11.2023 між ОСОБА_4 , в інтересах якого діяло ТОВ «Мейк-Дейта», та ОСОБА_6 , укладено договорів купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого ОСОБА_6 набула право власності на автомобіль Opel Astra, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , за ціною 5 000 грн. У змісті зазначеного договору відсутня згода другого з подружжя - ОСОБА_1 на відчуження вказаного автомобіля (а.с. 111).

22.11.2023 між ОСОБА_4 , в інтересах якого діяло ТОВ «Мейк-Дейта», та ОСОБА_6 , укладено договорів купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого ОСОБА_6 набула право власності на автомобіль Ford Kuga, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , за ціною 5 000 грн. У змісті зазначеного договору відсутня згода другого з подружжя - ОСОБА_1 на відчуження вказаного автомобіля (а.с. 109).

У 2023 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договорів купівлі-продажу транспортного засобу № 1844/2023/3635773, відповідно до умов якого ОСОБА_7 набула право власності на автомобіль Mersedes-Benz B200, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 . У змісті зазначеного договору відсутня згода другого з подружжя - ОСОБА_1 на відчуження вказаного автомобіля (а.с. 113).

Отже, без згоди другого з подружжя відповідач відчужив три автомобілі, які були набуті подружжям у період шлюбу.

Згідно висновку експерта, станом на 07.11.2025 ринкова вартість автомобіля Ford Kuga, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування ПДВ може складати 541 800 грн (а.с. 16).

Згідно висновку експерта, станом на 07.11.2025 ринкова вартість автомобіля Opel Astra, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , без урахування ПДВ може складати 177 160 грн (а.с. 17).

Згідно висновку експерта, станом на 05.01.2026 ринкова вартість автомобіля Mersedes-Benz B200, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , без урахування ПДВ може складати 226 980 грн (а.с. 18).

Свідок ОСОБА_8 , яка є сусідкою позивачки, в судовому засіданні пояснила, що з 2016 року свідок проживала разом зі сторонами у справі в одному багатоквартирному будинку. Сім`я ОСОБА_5 жила дружньо. Згодом свідок дізналась про розлучення цього подружжя. Свідок бачила, як відповідач ОСОБА_4 декілька разів заходив в сусідній багатоквартирний будинок. Згодом позивачка повідомила свідку, що відповідач орендував у сусідньому будинку квартиру для своєї коханки. Це було орієнтовно у 2022 році. Свідок бачила, що автомобілем Ford Kuga, відповідач користувався у період з 2022 до 2025 року. Відповідач також користувався автомобілем Opel Astra. При цьому відповідач припарковував вказані транспортні засоби біля сусіднього багатоквартирного будинку, де проживає його коханка, і піднімався у квартиру до коханки.

Свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою позивачки, в судовому засіданні пояснила, що сім`я ОСОБА_5 проживала дружньо. Спочатку відповідач ОСОБА_4 придбав автомобіль Opel Astra, а згодом ним було придбано автомобіль Ford Kuga. Періодично відповідач використовував ці два автомобілі у період 2023-2025 років. У період шлюбу сторони проживали спільно у кв. АДРЕСА_1 , однак після розлучення у 2025 році сторони перестали проживати разом.

Свідок ОСОБА_10 , який є сусідом позивачки, в судовому засіданні пояснив, що після розлучення сторони не проживають разом. У період 2023-2024 відповідач користувався двома автомобілями Opel Astra та Ford Kuga. Свідок не бачив, що в користуванні відповідача був автомобіль Mersedes-Benz B200.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

І. Щодо позовних вимог про визнання майна спільним сумісним майном подружжя

Позивачем заявлено вимогу про визнання спільним сумісним майном трьох автомобілів.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання спільним майном подружжя є неефективним, виходячи з наступного.

Способи захисту цивільних прав та інтересів може визначені п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду № 523/14489/15-ц від 23.01.2024, зазначено, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (п. 70).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції враховує вказану правову позицію Верховного Суду.

Метою заявленого позивачем позову є стягнення половини вартості спільного сумісного майна (трьох автомобілів), які були набуті в період шлюбу.

Оскільки відповідачем не спростовано презумпцію спільної сумісної власності подружжя на три автомобілі, суд приходить до висновку, що вказані автомобілі є спільним сумісним майном подружжя.

Однак, враховуючи вищевказаний правовий висновок Верховного Суду, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про визнання спільним сумісним майном подружжя не підлягають задоволенню, оскільки є неефективним способом захисту цивільних прав та інтересів.

ІІ. Щодо позовних вимог про стягнення вартості половини трьох автомобілів

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно із ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. 4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У пункті 76 Постанови Верховного Суду від 22.09.2022 № 125/2157/19 висловлену правову позицію про те, що у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Отже, системний аналіз статей 60, 65, 71 СК України дає підстави для висновку, що право на звернення до суду із позовом про стягнення грошової компенсації половини вартості спільного сумісного майна подружжя, має той із подружжя (колишнього подружжя), без згоди якого було відчужено вказане майно.

Як встановлено судом, три спірні автомобілі, які є спільним сумісним майном подружжя, були відчужені відповідачем без письмової згоди позивачки, а тому позовні вимоги про стягнення грошової компенсації половини вартості вказаних автомобілів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню грошова компенсація половини вартості трьох автомобілів в загальній сумі 472 970 грн (270 900 грн + 88 580 грн + 113 490 грн).

Доводи відповідача про те, що відчуження автомобілів відбулось за усної згоди позивачки не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні позивачка заперечує факт надання нею усної згоди, а норма ст. 65 СК України передбачає надання другим з подружжя виключно письмової згоди.

Твердження відповідача, що кошти, отримані від продажу трьох автомобілів частково були використані в інтересах сім`ї, на спільні потреби (оплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, речей, тощо), не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошової компенсації половини вартості спільного майна подружжя підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованими та підтверджуються належними і допустимими доказами. У задоволенні позовних вимоги про визнання спільним майном подружжя необхідно відмовити, оскільки вказаний спосіб захисту прав та інтересів є неефективним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) грошову компенсацію 1/2 вартості трьох автомобілів: Ford Kuga, 2013 року випуску, Opel Astra, 2004 року випуску, Mersedes-Benz B200, 2007 року випуску, в сумі 472 970 грн, а також судовий збір в розмірі 3 764 грн.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та оголошено 10.04.2026.

Суддя Т.Б. Сташків