Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №296/12880/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/12880/25

2/296/744/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи із дня пред`явлення даного позову і до закінчення дитиною навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23 (двадцяти трьох) років.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітньої ОСОБА_3 . Після досягнення повноліття дитина продовжує навчатись в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, починаючи з 01 вересня 2025 року строком по 30 червня 2029 року. Навчання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідач є працездатним, є військовослужбовцем Збройних Сил України, отримує стабільний, щомісячний дохід. Дитина потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається на денній формі навчання, стипендію не отримує, працювати не має можливості. Витрати на навчання є значними та складаються з: витрат на проїзд близько 600 гривень на місяць з місця проживання до місця навчання; витрат на харчування, канцелярські приладдя (зошити, ручки, папір, тощо); кошти на особисті витрати; витрати на одяг, взуття та засоби особистої гігієни; витрати на лікування та обстеження стану здоров`я. Доходів позивачки недостатньо для утримання доньки та забезпечення власних потреб, оскільки на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина зі статусом дитини з інвалідністю, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий теж потребує забезпечення та фінансових витрат. Наразі, дохід позивачки складається з соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, з надбавкою на догляд. Відповідач, в свою чергу, має достатній дохід та може забезпечити себе і допомагати дитині.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира у даній справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

26 грудня 2025 року на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить: зменшити та визначити розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно; визначити спосіб сплати аліментів шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок повнолітньої дитини. Зазначив, що не заперечує щодо сплати аліментів доньці на навчання, проте заявлений розмір аліментів є значно завищеним та не відповідає реальним потребам повнолітньої. Так, дочка навчається на бюджетній формі, тобто витрати на оплату навчання відсутні, заклад освіти знаходиться у пішій доступності, а будь-які вимоги щодо значних витрат на навчання у такому разі мають бути підтверджені виключно документально і стосуватися інших фактичних витрат. Позивачем наведено загальний перелік витрат (харчування, канцелярія, особисті витрати, одяг, гігієна, лікування/обстеження), однак не надано жодного конкретного розрахунку та доказів фактичного понесення таких витрат. Позивач зазначає, що дитина стипендію не отримує. Однак це твердження також підлягає доказуванню довідкою з навчального закладу (наявність/відсутність стипендії та підстави неотримання). За наявними у нього відомостями позивачка фактично проживає не за місцем реєстрації, а разом з цивільним чоловіком - батьком їх спільного сина за адресою: АДРЕСА_1 , у його будинку. Разом з тим, відповідач не має можливості самостійно отримати офіційні підтвердження цих обставин, а наявні відомості грунтуються на спостереженнях третіх осіб (сусідів), вихователів дитсадка, які бачили позивачку за відповідною адресою, а також бачили, що вона керує автомобілем марки TESLA, який належить її співмешканцю (батькові їх спільної дитини). Матеріальний стан позивачки та її домогосподарства може бути кращим, ніж заявлено у позові (зокрема, можливі додаткові доходи, у тому числі від здачі житла в найм/оренду, а також забезпечення проживання третьою особою). У свою чергу, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно колишня дружина має у власності квартиру на АДРЕСА_2 , яку більше 15 років здає квартирантам без офіційного договору оренди. Також вона є власником будинку у с.Вереси Житомирського району Житомирської області, має земельну ділянку, яку здає в оренду. Інформація про те, що потрібні значні витрати для її сина, якого вона утримує самостійно, спростовуються. Позивачка не надала жодного доказу щодо того, що батько дитини не утримує хлопчика. Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач «може сплачувати аліменти, оскільки є військовослужбовцем та має стабільний щомісячний дохід». Разом з тим, такі твердження є загальними. Сам факт проходження служби не доводить автоматично можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі без оцінки реального фінансового навантаження та інших обставин, які суд зобов?язаний врахувати при визначенні розміру аліментів. Заявлена позивачем частка 1/5 є явно завищеною та непропорційною обставинам справи, оскільки фактично приводить до стягне близько 12 000 грн щомісячно. Визначення аліментів у розмірі 1/10 становитиме близько 5 800 грн щомісячно, що є співмірною сумою для забезпечення потреб повнолітньої дитини з урахуванням того, що вона навчається на бюджеті та проживає з матір?ю (не несе витрат на оренду/гуртожиток). Зазначає, що між ним та ОСОБА_5 23.10.2015 укладено шлюб, в якому народилось двоє дітей, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_7 . Його дружина є інвалідом 3 групи. Також на його утриманні перебуває донька дружини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає разом з ними та навчається на платній основі у Національному авіаційному університеті з 2023 року. Вартість навчання складає 128000 грн, а також додатково послуга навчання англійською мовою складає 38800 грн. Батько його доньки-падчерки їй фінансово не допомагає, аліменти на утримання не сплачує. Крім того, ним здійснюються постійні витрати на сплату комунальних та медичних послуг, купівлю військових амуніцій для побратимів. Відтак, він не погоджується із розміром аліментів, які просить встановити позивачка, оскільки на його утриманні перебувають: 2 неповнолітніх дітей, донька-падчерка, яка навчається за контрактом, дружина з 3-ю групою інвалідності та його мати, яка потребує фінансової допомоги, оскільки її пенсія є надто маленькою. Відповідач не має у власності житла (квартири/будинку). Окрім військової служби іншого пасивного доходу не має.

02 січня 2026 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги, викладені у позовній заяві задовольнити в повному обсязі. В поданій відповіді на відзив позивачка додатково вказала, що дитина навчається на денній формі навчання, що позбавляє її можливості працювати, незалежно від графіку її занять, як на те вказує відповідач. Позивачка теж має власні потреби та несе витрати на комунальні послуги на придбання речей, їжу, тощо. Безкоштовне навчання дитини не означає відсутність в неї потреби в утриманні з боку батьків. У відзиві відповідач вказує, що він забезпечує свою сім?ю та оплачує потреби своєї падчерки, а тому не має можливості утримувати власну дитину. Відповідач, надає документи, з яких вбачається, що він платить за навчання дитини, котра має батьків, 16 000 гривень, скидає їй кошти на особисті потреби, поповнює мобільні рахунки. Він не вказує на те, що в дитини є матір та батько, які повинні її утримувати, він не вказує на те, що донька могла б іти підробляти. Тобто, надавати утримання власній дитині відповідач не бажає, проте утримувати дитину, котра має батьків - вважає власним покликанням. Тобто, відповідач порушує принцип рівності дітей - він прямо вказує на те, що одна дитина (котра є його падчеркою) потребує і оплати за навчання, і потреби в допомозі і тд., а інша дитина цього всього не потребує. Відповідач утримує свою сім?ю, в якій є він та дружина. Вони обидва працюють та отримують заробітну плату. Вони обидва утримують спільних дітей. В той же час в її сім?ї, котра складається з неї, їхньої спільної з відповідачем доньки та її сина, якій має особливі потреби - вона сама несе всі витрати по утриманню дитини, вона сама забезпечує дитину всім необхідним, сама годує дитину та вдягає. Посилання відповідача на вигадані ним автомобілі, будинки не мають жодного обгрунтування та не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому взагалі не можуть бути взяті судом до уваги. Щодо наявних в позивачки будинку та квартири - це успадковане майно і не вказує на наявність в неї прихованого доходу, котрий би дозволив придбати це майно. Відповідач забув уточнити той факт, що він одружений, має власне житло та автомобіль, котрі оформлені на дружину, яка маючи інвалідність, зареєстрована ФОПом, має власну фотостудію та активно займається фотографією. В свою чергу, позивачка не перебуває у шлюбі, здогадки відповідача про цивільного чоловіка - не підтверджені жодними доказами. Її дохід - це виплати на дитину, котра потребує постійного стороннього догляду та допомога від держави як малозабезпеченій родині. Також у відзиві вказується, що вона не надала доказів неотримання допомоги на меншого сина від його батька. В той же час, утримання молодшої дитини не стосується жодним чином відповідача. Посилання відповідача на утримання власної матері та батька не підтверджені належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт перебування матері та батька на утриманні відповідача. Сам по собі факт перебування батьків на пенсії не вказує на їх потреби в допомозі. Пенсія перевищує розмір прожиткового мінімуму на людину, а тому покриває базові потреби батьків. Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу дитині, котра продовжує навчання.

02 січня 2026 року на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 надійшов лист, в якому вказала, що повністю підтримує позовні вимоги, викладені в позовній заяві. До листа долучено заяву, в якій зазначає, що з 2008 року її батько ОСОБА_2 не брав участі у її вихованні, не цікавився її життям і досягненнями, не відвідував її вдома, в дитячому дошкільному закладі №39, у ліцеї №21, не піклувався про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально не забезпечував, не підтримував з нею зв`язок. Вона не отримувала від батька подарунків на день народження та інші свята. Також, батько ухилявся від сплати аліментів до 2018 року, про що свідчить позовна заява від 26 липня 2018 року та рішення суду від 21 січня 2019 року.

15 січня 2026 року на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Цюпик Ольги Вікторівни надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, та на підтвердження повноважень останньої до заперечень додано: ордер серії АМ №1178065, виданий 06.01.2025.

Частиною першою статті 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Згідно положень ч.2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 №41, ордер має містити наступні реквізити: прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.

Верховний Суд у своїх рішеннях дотримується позиції про те, що в разі коли ордер на надання правової допомоги не містить обов`язкових реквізитів, то він не може вважатися належним документом для здійснення представництва, а тому адвокат, який його надав, не мав права підпису (ухвали КГС ВС від 02.04.2018 у справі №910/11162/17, від 07.08.2018 у справі №905/2497/17, від 23.02.2018 у справі №13/187, від 16.04.2018 у справі №922/1676/15, від 21.05.2018 у справі №18/257, від 09.08 2018 у справі №916/3266/17, від 12.09.2018 у справі №905/2865/17, від 02.05.2018 у справі №910/16014/17, від 30.03.2018 у справі №908/1843/17).

Разом з тим, вищевказаний ордер серії АМ №1178065, міститься назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом, а саме: у всіх державних установах, організаціях, підприємствах.

Ордер, у якому узагальнено вказано «у всіх установах, підприємствах та організаціях України», не можна вважати належним документом для підтвердження повноважень адвоката, згідно з практикою Верховного Суду. В ордері має бути зазначено конкретну назву органу або групу органів.

Отже такий ордер не може слугувати підтвердженням наявності у адвоката Цюпик Ольги Вікторівни повноважень на представництво інтересів відповідача в Корольовському районному суді м. Житомира, а тому заперечення не приймаються судом до розгляду та повертаються заявнику без розгляду на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_3 , та її батьками записані сторони по справі: ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно договору №442 про навчання у Житомирському державному університеті імені Івана Франка від 11.08.2025, ОСОБА_3 є студенткою Житомирського державного університету імені Івана Франка денної форми здобуття освіти за освітньою програмою "Англійська мова та зарубіжна література" за спеціальністю «А4 Середня освіта (спеціалізація А4.02 англійська мова та зарубіжна література)».

У відповідності до довідки №117/2526 від 21.10.2025, ОСОБА_3 є здобувачем (студентом) 1 курсу спеціальності А4 Середня освіта освітньої програми Англійська мова та зарубіжна література першого (бакалаврського) рівня вищої освіти очної (денної) форми здобуття освіти, навчання за кошти державного бюджету навчально-наукового інституту іноземної філології Житомирського державного університету імені Івана Франка. Зарахована з 01.09.2025. Закінчує навчання 30.06.2029.

З довідки про доходи № 653, виданої Житомирським державним університетом імені Івана Франка 22.10.2025, встановлено, що ОСОБА_3 за вересень 2025 року не отримувала дохід.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_4 , та його батьками записані: ОСОБА_9 і ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 20 вересня 2024 року, ОСОБА_4 , 2020 року народження, є дитиною з інвалідністю.

Згідно довідки Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.10.2025, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та їй призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям. Отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 01.07.2025 по 31.08.2026 на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з надбавкою на догляд.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною першою статті 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, згідно з положеннями статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №6 від 15.05.2006 роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Положеннями частини 1 статті 182 СК України закріплено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , відповідач ОСОБА_2 23.10.2015 одружився з ОСОБА_5 , яка змінила прізвище на ОСОБА_10 .

Від цього шлюбу у відповідача є двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_11 є особою з інвалідністю 3 групи з 13.09.2024 (копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 та довідки МСЕК серії 12 ААГ № 668597).

Матір відповідача - ОСОБА_12 - є пенсіонером, перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за віком (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 08.09.1980, довідка про доходи № 8765 0177 5771 2481).

У відповідності до інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , та власником будинку і земельної ділянки кадастровий номер 1822081200:02:002:0209 за адресою: АДРЕСА_4 . Також позивачка є орендодавцем земельної ділянки площею 1,6753 га, реєстраційний номер об`єкта 2735125618220, за договором оренди від 01.05.2025 (орендар ТОВ "Агро-Юніверсал").

У постанові від 16 лютого 2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають до стягнення, суд враховує положення статті 182 СК України, а також те, що:

- ОСОБА_3 на даний час є повнолітньою, навчається на денній формі за кошти державного бюджету в Житомирському державному університеті імені Івана Франка з 01 вересня 2025 року, стипендії не отримує. Термін закінчення навчання 30 червня 2029 року;

- відомості щодо незадовільного стану здоров`я ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Долучені до позовної заяви чеки про купівлю медичних препаратів не є належними доказами такого стану здоров`я, оскільки не підтверджені встановленим медичним діагнозом;

- докази щодо оплати гуртожитку чи іншого орендованого житла з метою навчання, а також необхідність нести витрати, пов`язані із відвідуванням ОСОБА_3 . Житомирського державного університету імені Івана Франка (оплата проїзду до навчального закладу) матеріали справи не містять;

- позивачка ОСОБА_13 має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дитиною з інвалідністю, отримує соціальну допомогу як малозабезпечена та на сина. Відомості про інші джерела доходів позивачки матеріали справи не містять;

- відомості про тяжкий стан здоров`я відповідача в матеріалах справи відсутні;

- відповідач є військовослужбовцем, за період з червня 2025 року по листопада 2025 року отримав дохід у розмірі 351 339 грн 29 коп., що підтверджується копією довідки №883/1313 від 16.12.2025. Відомості про інші доходи відсутні;

- відповідач має на утриманні малолітніх дітей – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

- твердження відповідача про те, що він утримує дружину не є обгрунтованим, оскільки, як встановлено із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_11 є діючою фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності у сфері фотографії, тобто має можливість забезпечувати себе самостійно, незважаючи на інвалідність 3 групи;

- твердження відповідача про те, що він утримує матір безпідставне, оскільки наявність самого лише статусу його матері як пенсіонера не є достатнім для встановлення факту її утримання ОСОБА_2 ;

- відповідач добровільно надає кошти на утримання повнолітньої ОСОБА_8 (в різних сумах), яка не є його дочкою, а є дитиною дружини ОСОБА_11 , і у якої є батько ОСОБА_14 , що не позбавлений батьківських прав. Зокрема, згідно наявних платіжних інструкцій, відповідачем за її навчання у вересні 2025 року було сплачено 20 850 грн, в лютому 2025 року - квітні 2025 року, червні 2025 року, серпні 2025 року, жовтні 2025 року, листопаді 2025 року, було переказано ОСОБА_8 коштів на загальну суму 7 000 грн. З огляду на наведене, суд зауважує, що добровільна сплата коштів відповідачем на користь ОСОБА_8 не є обставиною, яку суд враховує при визначенні розміру аліментів на його дочку ОСОБА_3 в контексті частини 1 статті 182 СК України;

- у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності на праві власності, володіння та/або користування у відповідача майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. Позивачка ОСОБА_1 є власником ряду нерухомих об`єктів та орендодавцем земельної ділянки.

З урахуванням всіх встановлених обставин у цій справі у відповідності до ст.182 СК України, та наданих сторонами доказів, а також того, що ОСОБА_3 потребує матеріального забезпечення у зв`язку із навчанням, що полягає в придбанні приладдя для навчання, витратах на харчування, одяг, засоби особистої гігієни, тобто забезпеченні базових потреб, та оскільки дочка не працює у зв`язку з денною формою навчання, суд дійшов висновку про присудження на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на час її навчання, у розмірі 1/9 частини від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо прохання відповідача визначити спосіб сплати аліментів шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок повнолітньої дитини, то суд зазначає, що вирішує справу в межах заявлених позовних вимог позивачем. Водночас, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення визначається статтею 435 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів 11 листопада 2025 року, а тому аліменти підлягають присудженню саме з цієї дати.

Положеннями статті 430 ЦПК України закріплено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Згідно положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", беручи до уваги те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, -

ухвалив:

Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 ) про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , аліменти на утримання повнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у розмірі 1/9 частини від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 11 листопада 2025 року та до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х років.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2026 року.

Суддя М. В. Петровська