Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №524/3802/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3802/25

Провадження №2/524/131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - представників позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» - Посенко А.О. та Титаренко В.Г., - представника відповідача ОСОБА_1 - Скиби В.Б., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року до суду звернулося Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову позивач вказував, що основним напрямком господарської діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунальних та інших побутових об`єктів, які надаються у нежитлове приміщення (магазин непродовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв.м., яке належить відповідачу ОСОБА_1 .

Дане нежитлове приміщення має підключення до внутрішньо-будинкової системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1 , яке оснащене вузлом комерційного обліку теплової енергії, а також індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії.

З 01 листопада 2022 року по 31 січня 2025 року відповідач отримала послугу з постачання теплової енергії, але оплату не здійснювала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 76 402,68 грн., з яких: 66 128,70 грн. заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 2374,12 грн. нараховані 3% річних, 7726,32 грн. інфляційні втрати та 173,54 грн. пеня, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою судді від 28 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

01 липня 2025 року, 04 липня 2025 року та 12 вересня 2025 року до суду надійшли клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, які були розглянуті остаточно в судовому засіданні 14 жовтня 2025 року, матеріали приєднані до справи.

18 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача та представника відповідача щодо приєднання додаткових доказів, які були здобуті під час розгляду справи, матеріали були приєднані до справи.

У судовому засіданні представники позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» - Посенко А.О. та Титаренко В.Г., позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, які були викладені у позовній заяві. Пояснили, що відповідач борг не сплатила.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з позовом не погодився, вказавши, що нежитлове приміщення було відключене від системи централізованого опалення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не прибула з невідомих суду причин, була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежитлове приміщення - магазин непродовольчих товарів, загальною площею 46,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 27.06.2008 року, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області (а.с. 21).

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було надавачем послуг з централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води до квартир, будинків, нежитлових приміщень споживачів лівобережної частини міста Кременчука з 01.11.2022 року по 31 березня 2025 року включно.

У своїй діяльності позивач керується Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та іншими нормативними документами у сфері житлово-комунальних послуг.

01 жовтня 2021 року набрали чинності постанови КМ України № 1022 та № 1023 від 08.09.2021 року, якими затверджені публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 договору).

Так, згідно з пунктом 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії позивач зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до умов п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, в редакції постанови КМУ від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Позивач зазначає, що протягом періоду з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року на адресу відповідача ОСОБА_1 направлялися рахунки на оплату.

За даними позивача, відповідач за вказані послуги не розрахувалася, з огляду на що заявили про стягнення заборгованості, яка виникла за період з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року, у розмірі 76 402,68 грн., з яких: 66 128,70 грн. заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 2374,12 грн. нараховані 3% річних, 7726,32 грн. інфляційні втрати та 173,54 грн. пеня.

За приписами ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 статті 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 526 цього Кодексу визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме:

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У ст. 625 ЦК України установлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, зокрема:

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг у вигляді постачання теплової енергії за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021 року.

Спірні правовідносини за період з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії» (далі - Правила), відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 13, 14 Закону (п. 13 Правил).

Форма Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії затверджена постановами Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022).

Відповідно до п. 13 Правил № 830 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем; фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.; споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Згідно із положень ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: - плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; - плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг (правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17).

Як було встановлено судом, відповідач є власником нежитлового приміщення площею 46,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке є прибудованим до житлового багатоквартирного будинку.

Таким чином, відповідач як власник нежитлового приміщення в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна, в тому числі й щодо сплати комунальних послуг.

Як стверджував представник відповідача, відповідач не отримувала послуги із теплопостачання від позивача у спірний період внаслідок встановлення пломб на закритій запірній арматурі теплового вводу. Так, представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у клопотанні про долучення до матеріалів справи письмових доказів заявив, що відповідач послуги від позивача у вигляді теплопостачання не отримувала, оскільки позивачем були встановлені пломби на вводі ГВП, а запірна арматура на подавальному та зворотному трубопроводі знаходиться в закритому стані та опломбована. З огляду на зазначене просив відмовити у задоволенні позову.

Такі посилання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, по факту опломбування запірної арматури, яка на його думку свідчить про відключення від мереж централізованого опалення, спростовуються наступним.

До матеріалів справи стороною відповідача надано копію Акту прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії від 31.07.2007 року, з якого суд вбачає, що інспектором Кременчуцької філії ВАТ «Полтаваобленерго» Мельник В.М. було прийнято вузол обліку за адресою: АДРЕСА_2 магазин непродовольчих товарів 31.07.2007 року. Зроблено технічний огляд вузла обліку, у результаті чого встановлено, що прилад обліку споживання теплової енергії встановлено згідно проекту, держперевірка від 30.07.2007 року, технічна документація в наявності, зауважень немає (а.с. 148).

Одночасно судом достовірно встановлено, що позивачем не було проведено відключення нежитлового приміщення належного відповідачу ОСОБА_1 від постачання теплової енергії, а лише проведено опломбування запірної арматури. Вказана обставина вбачається з акту ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про пломбування від 01.04.2024 р., та підтверджується наявними в матеріалах справи, Актом обстеження нежитлового приміщення від 22.10.2025 р. та Актом перевірки системи теплопостачання від 22.10.2025р.

Згідно з Актом обстеження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , представників підприємства: начальника групи контролю за якістю теплопостачання ОСОБА_3 та провідного інженера служби реалізації теплової енергії юридичним особам ОСОБА_4 , в присутності представника власника ОСОБА_5 та адвоката Скиби В.Б., було допущено до нежитлового приміщення для огляду та здійснення фотофіксації системи опалення. Додатково також було проведено обстеження підвального приміщення та житлової квартири АДРЕСА_3 цього будинку, яка розташована на 3-му поверсі по «стояку» даного приміщення (копії акта, фото системи теплопостачання в нежитловому приміщенні та квартирі АДРЕСА_3 наявні в матеріалах справи).

За результатами проведеного обстеження 22 жовтня 2025 року представниками підприємства: начальником групи ОСОБА_3 та провідним інженером ОСОБА_4 було складено Акт перевірки системи теплопостачання, відповідно до якого проведено перевірку системи теплопостачання нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено, що нежитлове приміщення переобладнане з квартири АДРЕСА_4 , має окремий вхід з вулиці та складається з п`яти кімнат. У приміщенні наявні три опалювальні прилади з нижнім підключенням трубопроводів. Інженерні мережі в межах приміщення зашиті оздоблювальними матеріалами. Додаткове обстеження проведене в підвальному приміщенні та квартирі АДРЕСА_3 , розташованої на третьому поверсі по «стояку» вказаного нежитлового приміщення даного житлового будинку показало, що в межах приміщення ОСОБА_1 проходять три трубопроводи загальнобудинкової мережі централізованого опалення, орієнтовно діаметром 20 мм, через котрі забезпечується опалення квартир по «стояку» (копія акта в матеріалах справи).

Такі висновки підтверджуються також Схемою реконструкції системи опалення, наданою відповідачем в телефонному режимі, на якій позначено наявність трубопроводів централізованого опалення в межах нежитлового приміщення відповідача (копії в звичайному та збільшеному розмірі в матеріалах справи).

Відключення приміщення і пломбування запірної арматури це різні заходи, хоча обидва можуть бути використані для припинення постачання ресурсу.

Відключення приміщення передбачає повне від`єднання приміщення від інженерних мереж, тоді як пломбування запірної арматури обмежується лише перекриттям потоку у певній точці системи.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169, затверджено Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Порядок), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.08.2019.

Цей Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Міністерством розвитку громад та територій України порядку не допускається.

До 17.09.2019 року діяв Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4, що визначав процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Відповідно до вказаного Порядку для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення він повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі ЦО і ГВП з відповідною письмовою заявою. У заяві повинні бути зазначені причини відключення. З урахуванням технічних можливостей даного населеного пункту комісія виносить рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО виконує проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника приміщення (квартири). По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і в десятиденний строк подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води можливо здійснювати виключно у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі Методика №315).

При цьому пункт 2 розділу І Методики №315 не містить поняття «неопалюваного приміщення», натомість визначає, що: допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти імашинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення-витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції)-втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловом упункті; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Одночасно, абзацом 2 пункту 3 Розділу І Методики №315 визначено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень.

Виходячи з вищевикладеного, якщо житлове або нежитлове приміщення є частиною житлового будинку, до якого здійснюється постачання теплової енергії, в розумінні положень Законів України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, не залежно від того, чи підключено приміщення до загальнобудинкової системи опалення, власник такого приміщення є споживачем послуги з постачання теплової енергії.

Щодо не дотримання відповідачем процедури відключення визначеної Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169, суд виходить з наступного.

Порядок відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП передбачено Розділом ІІІ Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169.

Так, пунктом 1 цього Порядку передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Таким чином, цим Порядком регламентується процедурні підстави для відключення від централізованого опалення за видом будинку і при наявності половини квартир, відключених від ЦО, або за наявністю протоколу зборів співвласників будинку щодо ухвалення рішення про відключення будинку від ЦО.

Відповідно до пунктів 3-6 розділу ІІІ Порядку для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП, власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Порядок зобов`язує Комісію розглянути заяву про відокремлення від мережі централізованого опалення та надати рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) і протоколи.

У матеріалах справи інформація щодо звернення відповідача ОСОБА_1 до постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання та результати його розгляду у ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відсутня.

За викладених обставин, враховуючи факт відсутності рішення співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про вибір моделі договірних відносин протягом 30-денного строку з моменту опублікування позивачем на офіційному веб-сайті Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, суд дійшов висновку, що взаємовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 врегульовано індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, і опублікований на офіційному сайті підприємства, якому присвоєно №4790, у зв`язку із чим у відповідача наявний обов`язок оплати наданих позивачем послуг у зазначених вище розмірах.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічно, згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому, стаття 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласники зобов`язані, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку (п.1); своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (п.10)

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 зазначеного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають в тому числі витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина 2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, відповідач, як власник нежитлового приміщення, що розташоване у багатоквартирному житловому будинку, повинен нести витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач та її представник не подали до суду належних і допустимих доказів на спростування позову у повному обсязі чи у певній частині вимог і доводів позивача, встановлених та наведених обставин.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлений в судовому засіданні факт наявності заборгованості відповідача як власника нежитлового приміщення, за яким нараховано борг, перед позивачем за оплату вартості спожитої теплової енергії, суд вважає, що позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн., який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 11 - 16, 509 - 510, 525 - 527 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 142, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279, 352 - 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 03338030, м. Полтава, вул. Польська, буд. № 2-А) заборгованість по оплаті вартості наданих послуг з централізованого постачання теплової енергії до нежитлового приміщення - магазину непродовольчих товарів, загальною площею 46,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року включно на загальну суму 76 402,68 грн., з яких: - 66 128,70 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання; - 2374,12 грн. - нараховані 3% річних; - 7726,32 грн. - інфляційні втрати; - пеня у розмірі 173,54 грн., а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 квітня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: