Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №369/23167/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/23167/25

Провадження № 2/369/8093/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/23167/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , останній самостійно повністю опікується інтересами і потребами дитини, турбується про стан його здоров`я, займається його вихованням, навчанням та розвитком, забезпечує його усім необхідним для життя та забезпечує гарні побутові умови проживання.

Також Позивач зазначає, що встановлення вказаного юридичного факту необхідно останньому для захисту прав та інтересів сина, включаючи, але не обмежуючись: оформлення документів для допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, швидкого переміщення батька і дитини, зміни місця проживання та розвитку дитини в безпечних умовах отримання, можливості виїзду з дитиною за кордон для оздоровлення, навчання, участі в спортивних змаганнях, отримання можливості одноосібного звернення батьком до державних, медичних та освітніх закладів він імені та в інтересах дитини, без участі матері, тощо.

Крім того, оскільки Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини дасть можливість Позивачеві реалізувати права, надані йому чинним законодавством України, а саме Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», шляхом звернення Позивача до відповідних органів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2025 року відкрито провадження у цивільній справі.

Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

27.12.2025 року до суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій Відповідач підтверджує обставини, викладені Позивачем в позовній заяві, визнає позовні вимоги Позивача в повному обсязі та згідна на їх повне виконання.

23.03.2026 року до суду від Позивача надійшло клопотання, в якому Позивач просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази (Акт обстеження умов проживання №26 від 19.03.2026 року).

26.03.2026 року до суду від Відповідача надійшла заява, згідно якої остання просила розглянути справу за її відсутності.

26.03.2026 року до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської Ради Бучанського району Київської області надійшла заява, згідно якої остання просила розглянути справу за її відсутності.

06.04.2026 року до суду від Позивача надійшла заява, згідно якої Позивач просив розглянути справу за його відсутності.

06.04.2026 року до суду від представника Позивача надійшла заява, якою просив розглянути справу за його відсутності.

У судове засідання 06.04.2026 року учасники справи не з`явилися, про дату та час судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2023 року по справі № 369/3961/23 через втрату всіх фізичних та духовних зв`язків, фактичне припинення шлюбних відносин, припинення ведення спільного господарства, втрату взаєморозуміння та почуття любові, шлюб, зареєстрований 07.08.2009 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 1791 (свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 ), між Позивачем та Відповідачем було розірвано.

Від даного шлюбу Позивач та Відповідач мають двох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , факт батьківства підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького району управління юстиції у м. Києві 07.12.2012 року; та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 17.09.2025р., орган, що видав 3247 (додаток №5), факт батьківства підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького району управління юстиції у м. Києві 18.11.2010 року.

Після розірвання шлюбу, між Позивачем та Відповідачем було укладено договір між батьками щодо визначення місця проживання дітей, посвідчений Бойсак Ю.Ю., приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області, 18.03.2023 року та зареєстровано в реєстрі за № 189, згідно з яким місцем проживання сина - ОСОБА_3 , батьки визначили місце проживання батька - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час, з наявних матеріалів справи вбачається, що Відповідач виїхала на постійне проживання за кордон до Федеративної Республіки Німеччина (м. Хемніц).

Підтвердженням виїзду Відповідача до Федеративної Республіки Німеччина (м. Хемніц) свідчить копія її закордонного паспорту з відмітками щодо перетину кордону, нотаріально засвідчений переклад Додатку до Дозволу на перебування/проживання Відповідача на території Федеративної Республіки Німеччина (м. Хемніц) та відповідь Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.09.2025 року щодо перетину кордону, відповідно до якого Відповідач 19.03.2023 року виїхала за межі України і більше кордон України не перетинала. Крім того, у відзиві Відповідач повідомила, що вона не планує повертатись в Україну.

Відповідно до довідки ТОВ «Управління комфорту» за вих. №64 від 19.11.2025 р. Позивача разом з сином проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач з лютого 2022 року не проживає за даною адресою.

Актом обстеження умов проживання №26 від 19.03.2026 року, виданим ТОВ «Управління комфорту», встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , Позивач проживає вдвох з сином; в місці проживання забезпечено належні умови проживання та створено належні умови для виховання та розвитку дитини.

Згідно довідки за вих. №300 від 16.10.2025р. син Позивача – ОСОБА_5 , є учнем 9-Г класу Вишнівського академічного ліцею «Основа» (м. Вишневе, Київська обл.). З характеристики учня ОСОБА_3 , наданої керівництвом ліцею «Основа», вбачається, що вихованням дитини займається батько (Позивач), який забезпечує дитину фінансово, активно цікавиться її навчанням та особистісним розвитком, регулярно відвідує батьківські збори, спілкується з вчителями, допомагає з домашніми завданням, пояснює складні теми, стимулює до самостійного вивчення предметів тощо. При цьому, в характеристиці зазначається, що Відповідач з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році жодного разу не з`являлася до ліцею, не цікавилася навчанням та вихованням дитини, у шкільному житті дитини участі не брала.

У довідці за вих. №20-06-1 від 20.06.2025р., виданій Громадською організацією «Клуб традиційного карате «ЕМПІ» (м. Вишневе, Київська обл.), зазначено, що син Позивача з 2017 року займається спортом (традиційне карате) та є учасником і призером регіональних, всеукраїнських та міжнародних змагань. З довідки вбачається, що вихованням дитини займається Позивач, який регулярно відвідує батьківські збори, спілкується з тренером, бере активну участь в житті клубу та організовує виїзди спортсменів на змагання та відпочинок. При цьому, починаючи з 2022 року Відповідач не цікавилася успіхами дитини, не відвідувала змагання та інші заходи Клубу традиційного карате «ЕМПІ», у спортивному житті дитини участі не приймала.

Судом встановлено, що освітою та розвитком малолітньої дитини займається повністю Позивач.

Доходи Позивача підтверджуються поданими податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи – підприємця за 2023, 2024 та І півріччя 2025 року.

Суд зауважує, що отриманий Позивачем дохід в повній мірі дозволяє останньому самостійно утримувати та виховувати малолітнього ОСОБА_3 , забезпечуючи його фізичний, духовний та інтелектуальний розвиток на найвищому рівні.

Згідно витягу з інфомаційно-аналітичної системи «Обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості МВС України ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно статті 51 Конституції України дитинство являється об`єктом охорони держави.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно до частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Таким чином, після досягнення ОСОБА_3 чотирнадцяти років він мав право самостійно визначити місце проживання, а, оскільки він і надалі проживає з батьком – Позивачем, означене свідчить про свідоме волевиявлення дитини проживати разом з батьком.

Згідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 року № 91 одинокою матір`ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Поняття «одинокий батько» також було предметом судового вивчення. Так, Верховний Суд, переглядаючи касаційну скаргу у справі № 822/2446/17, у своїй постанові від 13.06.2018 року висловив таку позицію: «Так як правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, вбачається можливим застосування аналогії поняття «одинокої матері». Тобто для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько» необхідні 2 факти: 1) неперебування у шлюбі, 2) виховання й утримання дитини самими матір`ю чи батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Суд наголошує, що Позивач має постійний та достатній дохід для утримання сина, при цьому створює для нього всі належні умови для проживання та навчання, забезпечує дитину матеріально, піклується про нього, проявляє батьківську турботу, піклується про його здоров`я та забезпечує всім необхідним.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У матеріалах справи наявні докази того що Позивач звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської Ради Бучанського району Київської області. Листом за вих. №944 від 02.07.2024р. Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської Ради Бучанського району Київської області відмовила Позивачу здійснити обстеження умов проживання Позивача з дитиною та надати відповідний акт обстеження.

Суд погоджується з доводами Позивача, якими останній обґрунтовує необхідність встановлення вказаного юридичного факту. Оскільки безперешкодне (без згоди матері) вчинення таких дій, як оформлення документів для допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, швидкого переміщення батька і дитини, зміни місця проживання та розвитку дитини в безпечних умовах отримання, можливості виїзду з дитиною за кордон для оздоровлення, навчання, участі в спортивних змаганнях, отримання можливості одноосібного звернення батьком до державних, медичних та освітніх закладів він імені та в інтересах дитини, без участі матері, повністю відповідає інтересам дитини.

Крім того, статтею 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначено перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Диспозиція пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період з подальшими змінами.

У додатку 5 до вказаного Порядку наведено перелік документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед яких рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Таким чином, судом установлено, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком у судовому порядку надасть можливість Позивачу виконати вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і в Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Іншого порядку встановлення такого факту законодавством України не передбачено, а про необхідність надання саме «рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини» дійсно міститься пряма вказівка в Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.

Суд також враховує, що Законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.

Також суд враховує, що встановлення такого факту не позбавляє Відповідача батьківських прав, не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому і не створює жодних перешкод для матері у спілкуванні та вихованні її дитини.

Суд вважає, що доводи Позивача знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи факт того, що неповнолітній ОСОБА_3 тривалий час проживає з Позивачем та перебуває на його вихованні та утриманні, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини Позивачем.

З огляду на вищенаведене, враховуючи досліджені докази, на які Позивач послався як на підставу своїх вимог, з`ясувавши відомості про встановлений факт, які підтверджено належними та допустимими доказами та мету встановлення факту, що іншого способу встановлення вищевказаного факту у Позивача, крім судового немає, суд доходить висновку, що позовну вимогу Позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком необхідно задовольнити.

Оскільки Позивач не заявляв про компенсацію витрат із сплати судового збору за подання позовної заяви, судом не стягується з Відповідача на користь Позивача судовий збір.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання - задовольнити повністю.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, місцезнаходження: 03150, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, ідентифікаційний код 44155569.

Повне рішення складено: 10.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко