Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №363/4974/25 — Вишгородський районний суд Київської області

"10" квітня 2026 р. Справа № 363/4974/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

25 серпня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1523443 від 28 березня 2023 року у розмірі 150 000 грн, з яких: сума основного боргу (тіла кредиту) становить 15 000 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом — 101 625 грн, а також нараховані позивачем проценти за 89 календарних днів — 33 375 грн.Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, а також інфляційні втрати та 3% річних, які підлягають нарахуванню з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту повного виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості.Також позивач просить роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу інфляційні втрати та 3% річних підлягають нарахуванню на залишок заборгованості, при цьому день часткової сплати не включається до періоду, за який здійснюється таке нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 березня 2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1523443, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, тоді як відповідач належним чином умови договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 24 грудня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу № 24122024 відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», яке набуло право грошової вимоги до відповідача. Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором № 1523443 від 28 березня 2023 року становить 150 000 грн та складається з: 15 000 грн — основний борг; 101 625 грн — проценти, нараховані первісним кредитором; 33 375 грн — проценти, нараховані новим кредитором за 89 календарних днів користування кредитом.

Процесуальні дії та рішення у справі.

25 листопада 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження та витребувано інформацію від АТ «ТаскомБанк».

05 січня 2026 року до суду надійшла витребувана інформація від АТ «ТаскомБанк» щодо імітування платіжної картки.

19 березня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності відповідача, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Згідно позовної заяви представник позивача просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, трекінгом поштових відправлень Укрпошти, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання», оголошеннями про виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідно до інформації про підтверджене зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

28 березня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1523443 про надання споживчого кредиту за продуктом «Комфортний» шляхом обміну електронними повідомленнями, який ОСОБА_1 підписав за допомогою одноразового ідентифікатора «К087».

Відповідно до п. 1.3–1.4 договору сума кредиту становить 15 000,00 грн. Тип кредиту — кредит. Строк кредиту — 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів — кожні 30 днів.

Згідно з п. 1.5–1.5.2 договору, процентна ставка є фіксованою. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною ставкою 2,50 % на день у межах строку кредиту.

Також умовами договору передбачено знижену процентну ставку 0,625 % на день, яка застосовується за умови виконання позичальником умов програми лояльності щодо своєчасного внесення першого платежу або часткового дострокового погашення кредиту.

Відповідно до п. 1.8–1.10.2 договору загальні витрати за кредитом становлять: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом — 135 000,00 грн; за стандартною ставкою з урахуванням зниженої ставки — 126 562,50 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить:90 465,53 % річних — за стандартною ставкою; 20 502,69 % річних — з урахуванням зниженої ставки.

Орієнтовна загальна вартість кредиту становить:150 000,00 грн — за стандартною ставкою; 141 562,50 грн — з урахуванням зниженої ставки.

Згідно з листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250115-1154 від 15 січня 2025 року, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 28 березня 2024 року перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ТАСКОМБАНК» надано інформацію № 7757/47.7.-БТ від 26 грудня 2025 року, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 28 березня 2024 року було зараховано 15 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» станом на 24 грудня 2025 року за договором № 1523443 заборгованість ОСОБА_1 становить 124 125,00 грн, з яких:15 000,00 грн — основний борг; 101 625,00 грн — проценти; 7 500,00 грн — штрафні санкції.

24 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до боржника за зазначеним кредитним договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість ОСОБА_1 становить 124 125,00 грн та включає:15 000,00 грн — основний борг; 101 625,00 грн — проценти; 7 500,00 грн — штрафні санкції. Крім того, відповідно до розрахунку ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором № 1523443 за період 89 календарних днів (25.12.2024–23.03.2025) нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 33 375,00 грн.

Застосовані норми права.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа № 910/4518/16, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з тим, 17.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року за №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався й діє до теперішнього часу.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Мотиви та висновки суду.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про часткову доведеність позивачем заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання ним чинності.

Оскільки договір № 1523443 від 28 березня 2024 року укладено до набрання чинності зазначеними змінами, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд здійснює перерахунок заборгованості за відсотками за договором №1523443 від 28 березня 2024 року та виходить з наступного:

за період з 28.03.2024 по 21.04.2024 розмір відсотків становить 9 375 грн (15 000 грн х 2,5 % х 25 днів);

за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 розмір відсотків становить 27 000 грн (15 000 грн х 1,5 % х 120 днів); за період з 20.08.2024 по 23.03.2025 розмір відсотків становить 32 400 грн (15 000 грн х 1 % х 216 днів).

Таким чином, загальний розмір заборгованості за відсотками становить 68 775 грн.

Щодо вимоги позивача про нарахування інфляційних втрат та 3% річних з моменту набрання рішенням суду законної сили до його повного виконання, суд зазначає, що відповідно до норм цивільного процесуального законодавства питання нарахування відповідних сум може бути вирішено судом, однак є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у разі їх нарахування, підстав для їх стягнення на цій стадії суд не вбачає.

Крім того, з огляду на дію в Україні правового режиму воєнного стану, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо роз`яснення органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання рішення суду, порядку нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 83 775 грн, яка складається з 15 000 грн основного боргу та 68 775 грн заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором та новим кредитором.

Щодо судових витрат.

10 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір № 10/12-2024 про надання юридичних послуг, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 10 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Разом з тим, суд, оцінюючи подані докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховує їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим адвокатом часом та характером виконаних робіт.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн не є повністю співмірним зі складністю даної справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, у зв`язку з чим вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково у розмірі 83 775 грн із заявлених 150 000 грн, що становить приблизно 55,85 % від заявлених вимог, суд вважає за необхідне пропорційно розподілити судові витрати.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

судовий збір у розмірі 1 332,32 грн (2 422,40 грн х 0,55); витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 650,00 грн (3 000 грн х 0,55).

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 280-282, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 83 775 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 1 332,32 гривні, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 650 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2. ЄДРПОУ: 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., адреса: АДРЕСА_2 ., РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Олійник С.В.