Суд: Коростишівський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 11 березня 2026 р.
Справа: №935/3002/24
Суддя: Василенко Р. О.
Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3002/24
Провадження № 2/935/45/26
РІШЕННЯ
Іменем України
12 березня 2026 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області складі:головуючого судді Василенка Р.О., за участю секретаря судового засідання Криворучко Я.В., позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Василевської О.А., представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Рибакова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільною сумісною власністю колишнього подружжя, визнання права власності на 1/2 частки у праві власності на об`єкт незавершеного будівництва,
ВСТАНОВИВ:
Позивача ОСОБА_1 , подала позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання права спільною сумісною власністю колишнього подружжя, визнання права власності на 1/2 частки у праві власності на об`єкт незавершеного будівництва. В обґрунтування позову вказує 24 вересня 2011 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 19 грудня 2023 року було розірвано рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області. З часу перебування у шлюбі з 2012 р. за спільні сумісні кошти із відповідачем розпочали будівництво житлового будинку садибного типу із господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . 30.07.2012 р. відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Коростишівської районної державної адміністрації було видано будівельний паспорт №17. 14.09.20212 р. інспекцією ДАБК у Житомирській області було зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок будівельних робіт – житлового будинку з мансардним поверхом та терасою. В 2014 р. будівництво було завершено та позивач з відповідачем почали в ньому проживати. Даний житловий будинку побудований загальною площею 94,6 кв., житлова площа 48,0 кв.м. Приміщення будинку обладнано електропостачанням, місцевим опаленням, водопроводом, каналізацією. До складу житлового будинку належать: гараж, навіс, огорожа. Технічний стан будинку задовільний. Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,1200 га. кадастровий номер земельної ділянки: 1822587905:06:001:0070. Цільове призначення ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Житловий будинок є одноповерховий з мансардою. Будівельні роботи, купівля матеріалів та інші послуги здійснювались за спільні кошти подружжя, однак між ними не досягнуто домовленості щодо поділу незавершеного будівництвом житлового будинку, гаражу, навісу, огорожі як об`єкта спільної сумісної власності подружжя. Ступінь готовності домоволодіння - 100%, проте відповідач його не реєструє Державному реєстрі нерухомого майна, хоча він придатний для проживання, бо як позивач зазначила вище, у вказаному житловому будинку вони проживали з 2014 року до розірвання шлюбу. 28 листопада 2023 року у КП «Коростишівське архітектурно-планувальне бюро» Коростишівської міської ради було проведено обстеження житлового будинку садибного типу, обміри та видано технічний паспорт. Відповідно до характеристика об`єкта нерухомого майна (узагальнена інформація) житловий будинок, гараж, навіс та огорожа – збудовані в 2014 році. Не реєстрація будинку з вини відповідача перешкоджає позивачу реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу спірного майна, в зв`язку із чим остання змушена звернутися до суду.
Позивача ОСОБА_1 та її представник адвокат Василевська О.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, просить визнати майно спільною сумісною власністю оскільки сторони перебували у шлюбі і в цей період здійснили будівництво будинку за спільні кошти, а 2014 будівництво було завершено і сторони почали в ньому проживати постійно, приміщення будинку обладнано електропостачанням, місцевим опаленням, водопроводом, каналізацією є всі необхідні умови для проживання, ступінь готовності будинку станом на 2023 рік на 99,98 %. Проте відповідач не реєструє будинок в Державному реєстрі нерухомого майна для того, шоб не ділити будинок з позивачем, таким чином чинить перешкоди у поділі майна після розірвання шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в ході розгляду справи проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Рибаков О.В. в судовому засіданні проти позовних вимоги заперечив, просив у задоволенні позову відмовити, пояснив, що будівництво незавершене, тому подавалась декларація про завершення будівництва, земельна ділянка належить відповідачу, поділ будинку зробити не можливо, оскільки будівництво не завершене, а тому відповідно до чинного законодавства не може бути поділено.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2023 шлюб укладений 24 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
14.09.20212 р. інспекцією ДАБК у Житомирській області було зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту виготовленого 28.11.2023 даний житловий будинку побудований загальною площею 94,6 кв., житлова площа 48,0 кв.м. До складу житлового будинку належать: гараж (літ. Б), навіс (літ. В), огорожа №1.
Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,1200 га. кадастровий номер земельної ділянки: 1822587905:06:001:0070. Цільове призначення ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку експертів № Т920/12-2025 від 16.12.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ступінь будівельної готовності об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що зазначені в переліку складових будинковолодіння в технічному паспорті складеного КП «Коростишівське архітектурно-планувальне бюро Коростишівської міської ради» станом на 28.11.2023, станом на дату проведення обстеження становить для: - житлового будинку - 99,88 %; - гаража - 56,88 %; - навісу - 87,47 %; - огорожі - 100,0 %. Визначити окремі частини, що підлягають поділу у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 не вбачається за можливе, оскільки основною річчю є житловий будинок, а господарські будівлі і споруди є допоміжними (приналежними). Здійснити поділ житлового будинку загальною площею 94,6 кв.м з належними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1/2 частині, не вбачається за можливе, про що детально описано в дослідницькій частині висновку.
В ході розгляду справи представник позивач – адвокат Василевська О.А. подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить визнати житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частку у праві власності на об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яку суд примає.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач та відповідач з 24.09.2011 р. по 19.12.2023 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого за спільні сумісні кошти провели будівництво житлового будинку садибного типу із господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .
Відповідно вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.
Вказане свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18) та ін.
Однак, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, про те, що оскільки спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, є підстави для визнання за позивачкою права на частину спірного об`єкта незавершеного будівництва.
Факт будування вказаного житлового будинку в період перебування сторін у шлюбі не оспорено відповідачем. Матеріалами справи не підтверджено факту укладання шлюбного договору, або факту існування домовленості між сторонами про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя судом не встановлено. Згідно висновку експерта від 16.12.2025 ступінь готовності будинку становить 99,88 %, сторони у будинку проживали з 2014 року, приміщення будинку обладнано електропостачанням, місцевим опаленням, водопроводом, каналізацією, будівництво будинку закінчено й він фактично експлуатуєтьсяз 2014 року за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього відповідач не оофрмлює ,а позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна.
Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов до висновку про визнання об`єкту незавершеного будівництва житловий будинок загальною площею 94,6 кв.м. з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частку на об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок загальною площею 94,6 кв.м. з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ПЦК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог суд стягує зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн та 23 898 (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн за проведення експертизи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 133, 141 174, 212-215, 294 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок загальною площею 94,6 кв.м. з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частку на об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок загальною площею 94,6 кв.м. з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн та 23 898 (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн за проведення експертизи.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Повний текст судового рішення складено 23.03.2026
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua