Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №162/112/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/112/26

Провадження № 2/162/164/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Савича А. С.,

з участю секретаря судового засідання – Гичук О. М.,

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 11.02.2026 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Свій позов обґрунтовує тим, що 24.06.2010 вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у них народилися діти: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя з відповідачем не склалось, у зв`язку із чим 19.11.2024 шлюб було розірвано рішенням Любешівського районного суду Волинської області. На теперішній час вона з відповідачем не проживає та не веде спільного господарства. Вона разом з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і зареєстровані за місцем проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дітей. Всі питання щодо матеріального утримання, виховання, лікування та розвитку дітей вона вирішує сама. Угоди про добровільну сплату належних та стабільних аліментів між відповідачем не досягнуто. З врахуванням наведеного, просить стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати їх від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 12.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На відкладену дату судового розгляду позивачка та відповідач не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили. Позивачка в своїй позовній заяві просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 16.03.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав письмові пояснення (з додатком), у яких зазначив, що відповідач ОСОБА_3 на теперішній час проходить військову службу в ЗСУ, бере безпосередню участь у бойових діях. Вважає заявлений позов та викладені в ньому обставини безпідставними, тому вони не підлягають до задоволення. Вважає, що оскільки дочка сторін по справі ОСОБА_6 проживає із батьком ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 , а не із матір`ю ОСОБА_2 в м.Володимир Володимирського району Волинської області, тому позивачка відповідно до норм сімейного законодавства не має права на звернення до суду щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання їх спільної неповнолітньої дочки ОСОБА_4 . Щодо стягнення аліментів ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , сторона відповідача також вважає, що вони не підлягають до задоволення, оскільки позивачка посилається не те, що відповідач відмовляється надавати їй достатню матеріальну підтримку. Не заперечуючи при цьому, що відповідач все таки надає їй матеріальну допомогу на утримання їх неповнолітніх дітей, а також не вказує, в якому розмірі має бути належна матеріальна підтримка.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивачки та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав свої вищевказані письмові пояснення та просив їх врахувати при ухваленні рішення. Звернув увагу, що позивачка не надала суду жодних доказів про проживання дітей разом з нею. Не заперечував, що донька сторін по справі ОСОБА_5 фактично проживає разом з своєю матір`ю не за місцем реєстрації. Однак, просив врахувати, що інша донька сторін по справі ОСОБА_4 на теперішній час навчається у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, при досягненні 15 років вона обрала місце проживання разом з своїм батьком в с.Ветли Камінь-Каширського району, куди у вільний від навчання час приїжджає та там проживає. За відсутності батька вдома, вона відвідує свою сестру з мамою за місцем їх проживання. Дані обставини ОСОБА_4 ствердила у своїх поясненнях від 08.03.2026, адресованих суду. Відповідач повністю утримує своїх двох дітей, однак підтвердити ці обставини не може, оскільки не бажає брати від дітей розписок про отримання коштів. Натомість, позивачка також не подала докази, які свідчать про те, що відповідач не надає допомогу своїм дітям.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим між сторонами існує спір з цього приводу.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, який рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 19.11.2024, розірвано (а.с.4).

Від шлюбу у сторін народилися діти, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 22.07.2011 та серії НОМЕР_2 від 24.06.2010 (а.с.2, 3).

Згідно з витягів реєстру територіальної громади, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8, 9). Відповідно до матеріалів справи, зазначена адреса є також місцем проживання та реєстрації відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Позивачка до своєї позовної заяви не надала будь-яких доказів, які свідчать про те, що двоє дітей фактично проживають разом з нею (акт обстеження умов проживання, довідку органу місцевого самоврядування, тощо).

Разом з тим, стороною відповідача не заперечується той факт, що дочка сторін ОСОБА_5 проживає разом з позивачкою, проте заперечується, що дочка ОСОБА_4 проживає разом з нею.

Довідкою старости Ветлівського старостинського округу Любешівської селищної ради від 05.03.2026 № 175, яка подана стороною відповідача, стверджується, що ОСОБА_7 за адресою реєстрації в АДРЕСА_2 не проживає, а фактично проживає разом з своєю матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 34).

Цією ж довідкою стверджується, що ОСОБА_6 зареєстрована за вищевказаною адресою та проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_3 .

ОСОБА_6 на адресу суду 08.03.2026 подала письмові пояснення, у яких зазначила, що її батько проходить військову службу в складі ЗСУ. Вона на теперішній час навчається у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні. При досягненні 15 років вона обрала місце проживання разом з своїм батьком в с.Ветли Камінь-Каширського району, куди у вільний від навчання час приїжджає і там проживає. За відсутності батька вдома, вона відвідує свою сестру з мамою за місцем їх проживання (а.с. 37).

Таким чином, на підставі вищевказаних доказів судом встановлено, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_5 фактично проживає разом з позивачкою, а неповнолітня ОСОБА_4 – разом з відповідачем.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до положень Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, неповнолітніх дітей, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на їх утримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи вищевикладене, дані про місце проживання неповнолітніх дітей, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_5 перебуває на забезпеченні позивачки, відповідач не надає матеріальної допомоги на її утримання, суд доходить висновку про задоволення позову частково, а саме про стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини усіх доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивачка згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору в розмірі 1331,20 гривень, тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача в дохід держави зазначений розмір судового збору.

На підставі статей 180, 182, 183, 191 СК України, керуючись статтями 2, 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини – дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення 09.04.2026.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А.С. Савич