Вирок від 08 квітня 2026 р. у справі №161/7129/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7129/26

Провадження № 1-кп/161/978/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024240030001777 від 19 вересня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нововолинськ Волинської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, неодруженого, військовослужбовця ЗСУ, в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2026 року за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.05.2024 №132 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зараховано на всі види забезпечення та визнано таким, що з 07.05.2024 приступив до виконання службових обов`язків у складі військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час.

Таким чином, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , відповідно до положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Однак, солдат ОСОБА_3 , в порушення зазначених норм, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), о 07 год 20 хв 03.06.2024, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 .

У період часу з 03.06.2024 до 12.12.2025 солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд, після чого останній 12.12.2025 року повернувся для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Окрім того, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , 06.02.2026, близько 15 год 22 хв, перебуваючи поблизу під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_4 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, який введений на території України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом ривка заволодів грошовими коштами із рук потерпілого ОСОБА_5 , чим завдав майнової шкоди останньому на загальну суму 15700 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які виразились в самовільному залишенні військової частини або місця служби, військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, та кваліфікує їх, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 186, ч.5 ст. 407 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред`явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, з 03.06.2024 до 12.12.2025 був відсутній на службі в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану, а також, що він 06.02.2026, близько 15 год 22 хв, перебуваючи поблизу під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_4 , вирвав з рук невідомого чоловіка кошти, в сумі 15700 гривень та втік. Просив суд суворо не карати, у вчиненому щиро розкаювався.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про його особу та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінальних правопорушень та їх кількість, інформацію про стан його здоров`я, який на обліках у лікарів нарколога і психіатра не знаходиться, разом з тим, перебував на стаціонарному лікуванні з 08.02.2026 по 12.02.2026 у Центрі терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Стан відміни з делірієм», з 02.05.2019 по 06.05.2019 року з діагнозом: «Гостра алкогольна інтоксикація з деліріозними включеннями», з 05.09.2020 о 05.09.2020 року з діагнозом: «Гострий поліморфний психотичний розлад», з 17.09.2020 по 18.09.2020 з діагнозом: «Гостра алкогольна (наркотична) інтоксикація з вираженими поведінковими розладами», а також те, що він не вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, разом з тим, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, часткове повернення викрадених коштів, шляхом вилучення, його відношення до вчиненого, задовільну характеристику по місцю проходження служби, думку потерпілого, який в судовому засіданні вказував про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого та призначення покарання на розсуд суду.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, в межах санкцій частин статтей, за яким його засуджується та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та на підставі ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком більш суворим покаранням за даним вироком, до відбуття визначає йому остаточне покарання, у виді позбавлення волі, яке не можливе без ізоляції від суспільства.

Разом з цим, підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не знаходить.

У відповідності до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України, суд вирішує долю речових доказів та приймає рішення питанню скасування арешту, накладеного на майно.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2026 року, більш суворим покаранням за даним вироком, остаточно ОСОБА_3 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

У строк покарання остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати ОСОБА_3 частково відбуте покарання за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2026 року у відповідності до вимог ст. 72 КК України.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 , терміни перебування його під вартою з 13 травня 2025 року по 15 травня 2025 року включно, з 06 лютого 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що одному дню тримання вартою відповідає один день позбавлення волі, а також строк цілодобового домашнього арешту з 16 травня 2025 року по 13 липня 2025 року включно, із розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді тримання під вартою.

Речові докази: грошові кошти у сумі 10991 грн., які поміщено до спеціального пакету НПУ №NPU5797876 – повернути ОСОБА_5 ; шапку синього кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ №NPU5980174, куртку зеленого кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ №NPU6185202 – повернути ОСОБА_3 .

Арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2026 року, а саме, на: грошові кошти у сумі 10991 грн., які поміщено до спеціального пакету НПУ №NPU5797876; шапку синього кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ №NPU5980174; куртку зеленого кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ №NPU6185202 – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та потерпілому.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1