Вирок від 08 квітня 2026 р. у справі №161/10342/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10342/25

Провадження № 1-кп/161/798/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 09 квітня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580001014 від 16.03.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Скригове Горохівського району Волинської області, зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта вища, одружений, не працює, несудимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився та зареєстрований у АДРЕСА_3 та проживає у АДРЕСА_4 , громадянин України, освіта середня спеціальна, працює кухарем у ФОП ОСОБА_5 , неодружений, несудимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_3 15.03.2025 року близько 22 години, перебуваючи в громадському місці - поблизу будинку №4 по вулиці Сухомлинського у місті Луцьк, будучи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою самоутвердження за рахунок приниження інших осіб, проявляючи зневагу до існуючих правил і норм у суспільстві, з особливою зухвалістю, що виразилась в ігноруванні загальноприйнятих норм суспільної поведінки та демонстрації зверхності і вседозволеності, в присутності очевидців, діючи групою осіб та мовчазною змовою спільно із ОСОБА_4 , використовуючи нікчемний привід, розпочав бійку із ОСОБА_9 .. Під час бійки ОСОБА_3 наніс численні удари ногами та руками по тулубу потерпілого, чим спричинив йому тілесні ушкодження. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_3 застосовував принесений заздалегідь заготовлений пневматичний пістолет марки Crosman PSM 45 та безпричинно здійснив декілька пострілів у ОСОБА_9 , завдаючи йому фізичному болю та пошкодження одягу.

Діючи в продовження раніше виниклого єдиного умислу, спрямованого вчинення хуліганських дій, з метою самоутвердження за рахунок приниження інших осіб, перебуваючи в громадському місці у присутності сторонніх осіб, умисно, діючи групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, здійснюючи фізичний опір ОСОБА_8 , яка намагалася припинити хуліганські дії останніх, примусово штовхали потерпілу у вхідні двері під?їзду будинку АДРЕСА_5 , чим спричинили їй фізичний біль.

Крім того, під час вчинення даних протиправних дій, ОСОБА_3 , наніс два удари кулаком руки по голові потерпілій та здійснив декілька пострілів із вищезазначеного пістолета по тілу ОСОБА_8 , в результаті чого останній було пошкоджено одяг та спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця на задній поверхні лівого передпліччя, садна видовженої форми із синцем навколо на внутрішній поверхні лівого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінуються умисні протиправні дії, які виразилися у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, пов`язаного з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчиненого групою осіб, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 15.03.2025 року близько 22 години, перебуваючи в громадському місці - поблизу будинку №4 по вулиці Сухомлинського у місті Луцьк, будучи в стані алкогольного сп?яніння, діючи з прямим умислом, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою самоутвердження за рахунок приниження інших осіб, проявляючи зневагу до існуючих правил і норм у суспільстві, з особливою зухвалістю, що виразилась в ігноруванні загальноприйнятих норм суспільної поведінки та демонстрації зверхності і вседозволеності, в присутності очевидців, діючи групою осіб та мовчазною змовою спільно із ОСОБА_3 , використовуючи нікчемний привід, розпочав бійку із ОСОБА_9 .. Під час бійки ОСОБА_4 наніс численні удари ногами та руками по тулубу потерпілого, чим спричинив йому тілесні ушкодження.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_4 , хоча особисто й не застосовував пневматичний пістолет марки Crosman PSM 45, але свідомо сприяв його застосуванню ОСОБА_3 , який заздалегідь приготував зазначене знаряддя для спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , внаслідок чого останньому завдано фізичного болю та пошкоджено одяг після здійснення декількох пострілів.

Діючи в продовження раніше виниклого єдиного умислу, спрямованого на вчинення хуліганських дій, з метою самоутвердження за рахунок приниження інших осіб, перебуваючи в громадському місці у присутності сторонніх осіб, умисно, діючи групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ОСОБА_4 здійснював фізичний опір ОСОБА_8 , яка намагалася припинити хуліганські дії, примусово штовхав потерпілу у вхідні двері під?їзду будинку АДРЕСА_5 та наніс один удар кулаком руки по голові потерпілій, чим спричинив їй фізичний біль. Крім того, під час вчинення даних протиправних дій, ОСОБА_4 , хоч і не здійснював особисто пострілів із вищезазначеного пістолета, проте свідомо сприяв ОСОБА_3 у застосуванні ним зброї проти ОСОБА_8 в результаті чого останній було пошкоджено одяг та спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця на задній поверхні лівого передпліччя, садна видовженої форми із синцем навколо на внутрішній поверхні лівого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 інкримінуються умисні протиправні дії, які виразилися у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, пов`язаного з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчиненого групою осіб, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що йшов із обвинуваченим ОСОБА_4 та іншими особами, потерпілий зробив зауваження, через що між ними почалася словесна перепалка, яка переросла в бійку. Підтвердив, що дійсно в групі з ОСОБА_4 вчинив хуліганські дії по відношенню до потерпілих, факт перебування у стані алкогольного сп`яніння не заперечував. Просив суд суворо не карати. Цивільний позов визнав частково у розмірі 25000 гривень, оскільки заподіяв моральну шкоду потерпілим.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.296 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно вчинив хуліганство разом з обвинуваченим ОСОБА_3 по відношенню до потерпілих. Підтвердив факт перебування у стані алкогольного сп`яніння. Просив суд суворо не карати. Цивільний позов визнав частково у розмірі 25000 гривень, оскільки заподіяв моральну шкоду потерпілим.

Допитаний в режимі відеоконференції потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив факт вчинення відносно нього хуліганських дій обвинуваченими, за обставин місця і часу, зазначених в обвинувальному акті та показав, що 15.03.2025 з балкону побачив як особи вчиняли хуліганські дії, він зробив їм зауваження, на що вони почали кричати, він спустився вниз, у його сторону вистрілили, вийшла дружина із стартовим пістолетом, просила осіб зупинитися, на що також отримала постріли в свою сторону. Щодо призначення обвинуваченим покарання поклався на розсуд суду, цивільний позов підтримав, просив його задовольнити повністю.

Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердила факт вчинення відносно неї хуліганських дій обвинуваченими, при обставинах місця і часу, зазначених в обвинувальному акті та показала, що 15.03.2025 її чоловік з балкону побачив вчинення обвинуваченими хуліганських дій, згодом він вийшов, після нього і вона пішла, взяла стартовий пістолет. Хотіла їх ним злякати, оскільки обвинувачені стріляли по її чоловіку, однак вони переключилися на неї та почали її бити. Сусід, який вийшов зі зброєю припинив протиправні дії. Наполягала на суворому покаранні обвинувачених. Цивільний позов підтримала, просила його задовольнити.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Цивільні позови розглянуті судом в загальному порядку з повним дослідженням письмових доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчиненими групою осіб, пов`язаними з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України.

Окрім того, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчиненими групою осіб, пов`язаними з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про осіб винних та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи в скоєнні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Однак в досліджених в судовому засіданні документах відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачені поряд із визнанням своєї винуватості намагалися будь-яким чином вжити належних заходів для відшкодування збитків потерпілим, що прямо вказує про відсутність щирого каяття. А тому, суд не визнає щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання.

Разом з тим, в силу положень ч.2 ст.66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинувачених, їхній молодий вік.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повністю беззаперечно визнали свою винуватість, несудимі, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебувають, обвинувачений ОСОБА_4 працює.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, позицію сторони обвинувачення щодо міри покарання, дані про осіб обвинувачених, наявність обтяжуючої обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України та враховуючи вимоги ч.2 ст.416 КПК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 винуватими, вважає за необхідне призначити останнім покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченими, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Норма матеріального права, а саме ст.75 КК України, не містить заборони її застосування до осіб, котрі вчинили злочин, за який обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючої обставини, суд вважає за можливе звільнити обвинувачених від відбування призначеного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому максимальний іспитовий строк, із покладенням на них обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

В цьому конкретному випадку суд дійшов висновку про можливість досягнення мети виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства за умови контролю за їхньою поведінкою упродовж іспитового строку, адже обвинувачені після вчиненого злочину ведуть законослухняний спосіб життя, що підтверджується відсутністю даних про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Стороною обвинувачення не надано суду жодних відомостей про те, що обвинувачені після вчинення злочину продовжують девіантну поведінку.

Потерпілий ОСОБА_9 звернувся з позовом до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 гривень, а також витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, у розмірі 15000 гривень. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що завдана моральна шкода полягала у фізичному болі та стражданнях, які він зазнав у зв?язку із посяганням обвинувачених на його тілесну недоторканість та здоров`я. В результаті зазначених дій обвинувачених він зазнав фізичного болю та психоемоційних переживань, що проявилися у: больових відчуттях в ділянках голови, тулуба, кінцівок внаслідок численних ударів та пострілів із пневматичної зброї; переживаннях за збереження свого життя, оскільки на момент нападу він не усвідомлював, що застосована відносно нього зброя не є летальною. Так як з 2022 року він перебуває в зонах бойових дій та безпосередньо бере участь у заходах із забезпечення оборони території України, будь-які гучні звуки, вибухи, постріли негативно впливають на його психо-емоційний стан; психоемоційному стресі, пов?язаному з нападом в публічному місці; переживаннях за життя та здоров?я колишньої дружини, яку також били руками та ногами, здійснювали постріли по тілу; приниженні людської гідності; довготривалому страху та дискомфорті, викликаному необхідністю звернення до лікаря, проходження обстежень, та повернення до військової частини з наявними наслідками побиття.

Потерпіла ОСОБА_8 звернулася з позовом до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 гривень, а також витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, у розмірі 15000 гривень. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що завдана моральна шкода полягала у фізичному болі та стражданнях, які вона зазнала у зв`язку із посяганням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на її тілесну недоторканість та здоров`я. В результаті протиправних дій обвинувачених вона зазнала фізичного болю та психоемоційних переживань, що проявилися у: больових відчуттях в ділянках голови, тулуба, кінцівок внаслідок численних ударів та пострілів із пневматичної зброї; переживаннях за збереження свого життя, оскільки на момент нападу не усвідомлювала, що застосована відносно неї зброя не є летальною; психоемоційному стресі, пов?язаному з нападом в публічному місці; переживаннях за життя та здоров?я свого колишнього чоловіка; приниженні людської гідності; довготривалому страху та дискомфорті, викликаному необхідністю звернення до лікаря, проходження обстежень.

Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст.1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Цивільні відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 цивільні позови визнали частково у розмірі 25000 гривень.

Судом установлено, що умисними протиправними діями обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діяли спільно, групою осіб, потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 завдано фізичного болю, тілесних ушкоджень, пошкоджено одяг, а також спричинено душевні страждання та психоемоційні переживання, що підтверджується встановленими судом фактичними обставинами кримінального правопорушення, показаннями потерпілих, характером і способом вчинення насильницьких дій, обстановкою події та наслідками протиправного посягання.

Суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення було вчинене у публічному місці, групою осіб, з особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, при цьому потерпілі зазнали фізичного насильства, пострілів з пневматичної зброї, реального страху за власне життя та здоров`я, а також переживань за життя та здоров`я один одного.

З огляду на характер вчиненого насильства, спосіб його вчинення, інтенсивність та тривалість протиправних дій, ступінь приниження людської гідності потерпілих, фізичний біль, моральні переживання, необхідність звернення за медичною допомогою, а також подальші психоемоційні наслідки події, суд приходить висновку, що потерпілим заподіяно моральну шкоду, яка перебуває у прямому причинному зв`язку з кримінально протиправними діями обвинувачених.

При цьому суд враховує, що обвинувачені діяли спільно, узгоджено, в межах єдиного злочинного умислу, а відтак несуть цивільно-правову відповідальність за завдану потерпілим шкоду у повному обсязі незалежно від конкретного розподілу насильницьких дій між ними.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер і обсяг моральних та фізичних страждань потерпілих, ступінь вини обвинувачених, тяжкість та обставини вчиненого кримінального правопорушення, глибину та тривалість негативних переживань потерпілих, а також те, що заявлений розмір відшкодування має бути співмірним характеру заподіяної шкоди та не повинен призводити до безпідставного збагачення потерпілих.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, суд приходить висновку, що заявлений потерпілими розмір моральної шкоди є завищеним та таким, що не повною мірою відповідає критеріям розумності і справедливості.

Водночас, з урахуванням встановленого характеру та обсягу страждань потерпілих, суд вважає обґрунтованим і справедливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 гривень на користь кожного потерпілого, у зв`язку з чим цивільні позови підлягають частковому задоволенню в цій частині.

Суд вважає, що саме такий розмір відшкодування є співмірним заподіяній моральній шкоді, відповідає засадам розумності та справедливості, забезпечує справедливу компенсацію потерпілим за зазнані страждання, водночас не маючи характеру безпідставного збагачення.

Що стосується витрат потерпілих на правничу допомогу, то і в цій частині суд вважає їх обґрунтованими та підставними, оскільки представником потерпілих надані відповідні витяги з договорів про надання правничої допомоги, попередні розрахунки та копії квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Враховуючи положення ст.ст. 118, 124 КПК України, посилаючись на обсяг наданої правничої допомоги та підтвердження понесених витрат, суд стягує такі витрати на правничу допомогу з обвинувачених в користь потерпілих.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт майна відповідно до ст.174 КПК України.

На підставі ч.3 ст.194 КПК України, суд зобов`язує обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду.

Керуючись ст.ст. 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_8 процесуальні витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі по 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень з кожного.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_9 процесуальні витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі по 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень з кожного.

Арешт, накладений на майно ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.03.2025, скасувати.

Речові докази, а саме:

-предмет, зовні схожий на пневматичний пістолет, чорного кольору із предметом, зовні схожим на магазин, у якому знаходяться предмети, зовні схожі на кулі в кількості 7 штук, знищити;

-DVD –R диск – залишити при матеріалах кримінального провадження впродвож усього часу їх зберігання.

На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий