Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №161/3625/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3625/26

Провадження № 2-а/161/97/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судового засідання – Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – Дірік О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2026 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Зазначає, що 01 лютого 2026 року, він, відкривши додаток «Дія» на власному смартфоні отримав інформацію, що щодо нього відкрите виконавче провадження про виконання Постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №4165 від 10 вересня 2025 року (далі – оскаржувана постанова) та стягнення штрафу у розмірі 34000 грн. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубими порушеннями матеріального та процесуального законодавства, суттєвими порушеннями його прав, в т.ч. на справедливий та неупереджений розгляд адміністративної справи щодо нього і тому є протиправною та підлягає скасуванню. з підстав, викладених нижче. Датою винесення постанови є 10 вересня 2025 року. Це день, коли працівники групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 з перевищенням владних повноважень затримали його на АДРЕСА_1 , заштовхали в бус і доставили у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Там його повідомили про те, що він не уточнив (не оновив) свої облікові дані, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП. Надали йому підписати відповідну постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Примірник постанови йому не надали, натомість видали документ, що містив реквізити і суму для сплати штрафу у розмірі 8 500,00грн. Даний штраф у сумі 8500,00 грн. він сплатив 17 вересня 2025 року. Оскільки, у нього цукровий діабет у важкій формі, його відпустили, видавши направлення для проходження ВЛК. Також, після цих подій він встановив на власний смартфон додаток «Резерв+», де у розділі «Штрафи онлайн» відобразилась інформація про притягнення його 10 вересня 2025 року до адміністративної відповідальності за не уточнення даних і інформація про те, що штраф за це сплачений. Отже, даними обставинами підтверджується той факт, що у день його затримання, 10 вересня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 на нього було накладено адміністративне стягнення за не уточнення (не оновлення) даних. Щодо іншої постанови, яка є предметом даного оскарження, постанови №4165 від 10 вересня 2025 року, зазначає, що в день його затримання, 10 вересня 2025 року, її ніхто в його присутності не виносив, ніхто не надавав йому такої постанови для ознайомлення та підписання. Також, ні 10 вересня 2025 року, ні в інший день його ніхто не повідомляв про не проходження його повторного медичного огляду та про вчинення ним порушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУПАП. Вказує, що притягнення його до відповідальності за не оновлення облікових даних (ст. 210 КУпАП) було внесене в Єдиний реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів («Оберіг») та відображене у відповідному застосунку «Резерв+», а притягнення його до відповідальності за не проходження повторного медичного огляду та винесення відповідної постанови не внесене в Реєстр «Оберіг» і, відповідно, як наслідок, не відображене у застосунку «Резерв+». Крім того, за логікою вчинків відповідача, 10 вересня 2026 року він розглядав щодо нього одночасно дві адміністративні справи, а тому мав застосувати правило ч. 2 ст. 36 КУпАП, та накласти на нього лише одне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне порушення. Але і ця вимога законодавства, як і всі інші, не була дотримана відповідачем. Зазначає, що заяви про притягнення його до адміністративної відповідальності у його відсутності він не писав, нікому її не подавав, жодних порушень він не визнавав. Інформація, викладена в постанові про те, що він написав заяву про згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності не відповідає дійсності та є неправдивою. Повідомлення про розгляд справи йому ніхто не надсилав, з протоколом про адміністративне правопорушення та постановою не ознайомив. Вказує, що був позбавлений своїх законних прав щодо участі у розгляді адміністративної справи, передбачених ст. 268 КУпАП. Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Також, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 210 -1 КУпАП, є наслідком помилкової кваліфікації діяння і тому, незаконним та безпідставним. Диспозиція ст. 210 -1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Законодавством про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є Конституція України, ЗУ «Про оборону», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу». Порушенням законодавства є невиконання вимог і обов?язків, яке воно встановлює. З тексту оскаржуваної постанови зрозуміло, що відповідач ставить йому у вину не проходження повторного медичного огляду, передбаченого ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-1X (Далі - Закон №3621-1X). Але, у спеціальних законах, які складають поняття законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ніде не передбачено обов?язку проходження повторного медичного огляду осіб від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними. Закон України №3621-IХ не входить у диспозицію ст. 210-1 КУпАП, оскільки він регулює сферу прав військовослужбовців і поліцейських на соціальний захист і не є частиною законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Отже, порушення вимог ЗУ №3621-IX не є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки його обов?язки, за порушення яких статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність, перелічені у ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 ЗУ «Про оборону», ч. 10 ст. 1 3У «Про військовий обов?язок і військову службу». І цей перелік, як видно зі змісту цих норм, є вичерпним. Вони не були змінені чи доповнені Законом №3621-IX. І зазначені закони по відношенню до Закону №3621-IХ є спеціальними законами, при конфлікті норм повинні застосовуватись саме вимоги спеціального законодавства. Разом з тим, вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов?язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Враховуючи, що його дані є в різних державних реєстрах, зокрема, Єдиному демографічному реєстрі України, Електронній системі охорони здоров?я, державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та, можливо, інших реєстрах, зазначена в коментованій статті можливість отримати його персональні дані з інших інформаційно - комунікаційних систем та реєстрів була. На підставі викладеного просить оскаржувану постанову скасувати.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.

25 лютого 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що 10 вересня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії особливого періоду було встановлено, що громадянин України віком від 25 до 60 років ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX (не будучи визнаним в установленому порядку особою з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. 10 вересня 2025 року офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) було здійснено перевірку позивача щодо вчинення порушень за ч. 3 ст. 210 та ч. 3 ст 210-1 КУпАП та було виявлене дане правопорушення, оскільки в розшуку даний громадянин не перебував. Повідомлено ОСОБА_1 , що буде складено протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та роз`яснено ст. 63 КУ, ст. 268 КУпАП, ст. 279-9 КУпАП. Позивач повідомив, що бажає написати заяву відповідно до ст. 279-9 КУпАП, про визнання вини, що не оспорює допущене порушення та згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Оскаржувана постанова винесена відповідно до ст. 279-9 КУпАП та прийнята в межах тримісячного строку визначеного ч. 7 ст. 38 КУпАП, з дня виявлення порушення офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією про порушення ВО з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Факт невиконання позивачем обов`язку до 05.06.2025 року є встановленим і підтвердженим матеріалами справи, а також не заперечується Позивачем. Останній медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 був пройдений 19 вересня 2018 року при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується обліковою карткою з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідач не зобов`язаний здійснювати персональне інформування кожного військовозобов`язаного про зміни законодавства. Закони України оприлюднюються в офіційних джерелах, а отже вважаються доведеними до відома всіх громадян (ст. 57 Конституції України ). Стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було накладено на позивача за порушення вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, а саме за те, що він протягом встановленого законом терміну з 04.05.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Крім того, вважає, що позивачем. пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку. На підставі викладеного, просив суд: відмовити в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; залишити позовну заяву без розгляду за ч. 3 ст. 123 КАС України; відмовити у задоволені адміністративного позову про скасування постанови № 4165 від 10 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

26 березня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Вказує, що 10 вересня 2025 року його силоміць доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдавши ударів в ділянку спини в проекції нирок, його незаконно утримували в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , через стрес у нього підвищився рівень цукру в крові, а відтак він не пам?ятає достеменно, які саме документи заповнював та підписував в приміщенні територіального центру. Наголошує, що в той день працівники ТЦК та СП повідомили його лише про наявність адміністративного порушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, а саме: що він не уточнив (не оновив) свої облікові дані. Йому видали реквізити для сплати штрафу за таке порушення, який він і сплатив. Роз?яснення про наявність порушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (не проходження повторного медичного огляду) йому не надавали. Крім того, 13 листопада 2025 року він приїжджав до ІНФОРМАЦІЯ_2 для підписання протоколу №5825 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП (не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Це вже третє порушення, яке ставиться йому у вину Відповідачем. І відповідач, знаючи, що його Постанова №4165 не була доставлена йому поштою (лист повернувся поштою з відміткою «неможливо вручити»»), не повідомив його про наявність такої постанови щодо нього. Отже, наявність його заяви №4165 про визнання адміністративного порушення не є доказом того, що він був ознайомлений з результатом розгляду такої заяви і з прийнятим щодо нього ІНФОРМАЦІЯ_5 рішенням. Засобами поштового зв`язку оскаржувану постанову він не отримував. Також, заяву Відповідача про «певну пасивну поведінку в частині дій щодо з?ясування фактів та обставин прийняття такої постанови та якнайшвидшого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з?ясування розгляду справи» вважає безпідставною, та голослівною, оскільки а після 10 вересня 2025 року він неодноразово прибував у ІНФОРМАЦІЯ_5 для пред?явлення квитанцій про сплату штрафів, застосованих до нього за не уточнення (не оновлення) облікових даних та за не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, прибував для пред?явлення висновків ВЛК щодо його непридатності до військової служби, прибував для складання протоколу № 5825 від 13 листопада 2025 року. Отже, він був сумлінний щодо виконання своїх обов?язків, про які його було повідомлено і про які він, відповідно, знав. Він, як особа, яка притягалась до адміністративної відповідальності, мав право бути повідомленим про те, яке рішення було прийняте Відповідачем щодо нього, і яка відповідальність була застосована до нього. Оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_5 приймав рішення щодо його прав та обов?язків, його обізнаність в цьому рішенні мала бути гарантована. Без такої обізнаності він був позбавлений права не тільки оскаржити дане рішення, а і виконати його у передбачений законом і винесеною постановою спосіб. Не отримавши постанову №4165, не маючи змоги ознайомитись з її змістом, не знаючи навіть про її існування, відповідно, не міг її оскаржити, тим більше в термін, передбачений КУпАП. Вважає, що якби відповідач діяв добросовісно, враховуючи його сумлінну поведінку по виконанню його рішень в інших адміністративних провадженнях, він мав би направити йому постанову №4165 повторно.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 додатково пояснив, що ВЛК проходив у 2018 році, в РТЦК пояснили, що треба пройти ВЛК, щоб підтвердити дані з 2018 року. Коли він приніс в РТЦК квитанцію про сплату штрафу за перше порушення, йому не сказали, що є інша постанова. Заяву в РТЦК він підписував, але за яке порушення не розумів. Про оскаржувану постанову дізнався з Дії в лютому 2026 року. Дані оновив в кінці 2025 року.

Представник позивача Дірік О.А. додатково пояснила, що оскаржувана постанова не була доставлена позивачу. Позивача затримали і завезли в приміщення РТЦК, виписали штраф за неоновлення даних, дали в руки рахунок. Йому дали щось підписати, але він був в тяжкому стані, бо піднявся рівень цукру в крові, він підписав заяву про визнання порушення. Тоді його відпустили для проходження ВЛК. Попередили, що будуть складати постанову за неоновлення даних. Постанову за непроходження ВЛК не вручили. Процедура винесення постанови не була дотримана, оскільки не роз?яснили обов?язки, просто дали підписати заяву про визнання порушення. Обов?язок пройти ВЛК передбачений для працівників органів поліції і військовослужбовців, і не стосується позивача. До позивача застосували в один день два правопорушення, а сказали лише за одне.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився; у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розгляд справи здійснювати у відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 4165, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 10 вересня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії особливого періоду було встановлено, що громадянин України віком від 25 до 60 років ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX (не будучи визнаним в установленому порядку особою з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим не виконав вимоги пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX де зазначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, тобто він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач вважає вищевказану постановою незаконною та такою, що підлягає скасуванню, так як вона була винесена із грубими порушеннями вимог КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діє до сьогодні.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження того факту, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач надав копію заяви ОСОБА_1 від 10 вересня 2025 року, відповідно до якої останній не оспорюює не проходження ним ВЛК до 05 червня 2025 року, наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ВО.

Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про: 1) оборону 2) мобілізаційну підготовку 3) мобілізацію в особливий період.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших норм законодавства, якими встановлено певні обов`язки для військовозобов`язаних.

За змістом ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-ІХ громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності вказаним Законом, та у строк до 05 червня 2025 року останній не звернувся до відповідача особисто або через електронний кабінет призовника, з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Дана обставина останнім в судовому засіданні не заперечувалась.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконав обов`язку, визначеного ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист від 21.03.2024 № 3621-ІХ, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Суд зазначає, що оскаржувана Постанова складена уповноваженою особою, за своїм змістом відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів, містить необхідну інформацію та усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, згідно яких уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, розмір штрафу відповідає санкції статті.

Під час винесення оскаржуваної Постанови посадова особа відповідача діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи позивача про порушення його права на участь у розгляді справи та неповідомлення про дату, час і місце її розгляду.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2025 року позивачем до органу ТЦК була подана заява, яка ним підписана власноруч, у якій останній висловив згоду на розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності та зазначив, що не оспорює не проходження ним ВЛК до 05 червня 2025 року.

Відповідно до вимог статті 279-9 КУпАП України у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Таким чином, подання позивачем зазначеної заяви свідчить про його обізнаність щодо провадження у справі, добровільну відмову від реалізації права на участь у її розгляді.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, а доводи позивача про порушення процедури розгляду справи є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.

Суд також не приймає доводи позивача про те, що він не пам?ятає факту підписання відповідної заяви у територіальному центрі комплектування, з огляду на нібито застосування до нього фізичного впливу, погіршення стану здоров?я та перебування у стресовому стані.

Такі твердження позивача є лише його суб?єктивними поясненнями та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами у розумінні процесуального закону. Саме по собі посилання на стресовий стан або погіршення самопочуття без належного доказового підтвердження не може бути підставою для визнання такої заяви недійсною чи такою, що не відображає волевиявлення особи.

Суд також критично оцінює доводи особи про неотримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки матеріалами справи підтверджується, що така постанова була направлена уповноваженим органом за адресою, яку сама особа зазначила у поданій нею заяві до ІНФОРМАЦІЯ_1 про розгляд справи за її відсутності від 10 вересня 2025 року.

Отже, направлення постанови здійснено за належною адресою, визначеною самою особою, а тому обставини фактичного непроживання за цією адресою не можуть бути підставою для визнання її неналежно повідомленою або для скасування постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

На підставі ст.210-1, 251, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови – залишити без задоволення, а постанову по справі про адміністративне правопорушення №4165 від 10 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - без змін.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 09 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій