Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №155/248/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/248/26

Провадження №1-кп/155/108/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030600000007 від 13 січня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Мислині, Луцького району, Волинської області, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , неодруженої, раніше несудимої, не працюючої, з базовою середньою освітою, українки, громадянки України, на утриманні особи не перебувають, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в період часу з 01 січня 2026 року по 11 січня 2026 року, перебуваючи в кімнаті житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де керуючись прямим умислом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного дії воєнного стану в Україні» № 4643- ХІ від 21 листопада 2025 року, розуміючи, що її дії не будуть помічені іншими особами, з корисливих мотивів, таємно, викрала срібну брошку, 925 проби, вагою 12,91г, вартістю 12936,47 гривень, золотий перстень, 585 проби, вагою 2,05 г, вартістю 13412,15 гривень, золотий перстень, 585 проби, вагою 2,63 г, вартістю 17990,00 гривень, золотий перстень 585 проби, вагою 1,19 г, вартістю 15490,00 гривень, золоту каблучку, 585 проби, вагою 0,98 г, вартістю 5299,00 гривень, золоту каблучку, 585 проби, вагою 2,49 г, вартістю 13707,00 гривень, які знаходились на дерев`яній тумбочці, та розпорядилась викраденим на власний розсуд. Внаслідок чого спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 78 834,62 гривень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненій в умовах воєнного стану, та їх кваліфікує, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнала повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця і часу та вартості викраденого майна, способу нею заволодіння, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред`явленого їй обвинувачення суду повідомила, що вона дійсно в період часу з 01 січня 2026 року по 11 січня 2026 року, в кімнаті житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , викрала срібну брошку, три золотих персні, дві золотих каблучки, які знаходились на дерев`яній тумбочці та продала за грошові кошти, якими розпорядилась на власний розсуд. Вказувала, що їй важко пояснити чому вона вчинила такі дії, у вчиненому розкаялась, готова понести покарання. Також заначила, що цивільний позов потерпілої визнає в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні суду повідомила, що в період часу з 01 січня 2026 року по 11 січня 2026 року була відсутня за місцем проживання. Коли повернулась додому, виявила відсутність ювелірних виробів. Оскільки доступ до місця їх зберігання мала лише її сестра ОСОБА_3 , вона зрозуміла, що їх викрала остання. Оскільки обвинувачена добровільно відмовилась повернути коштовності, про дану подію вона повідомила поліцію. Вказувала, що на даний час шкода їй не відшкодована в повній мірі, щодо міри покарання покладалась на розсуду суду, в судових дебатах просила суд не призначати обвинуваченій покарання пов`язане з реальним позбавлення волі. Поданий цивільний позов підтримує, просила його задовольнити.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

У відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про особу та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд відносить визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує інформацію про її стан здоров`я, яка не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра та за допомогою не зверталася, є особою молодого віку, раніше несудима, посередню характеристику з місця проживання, відсутність постійного місця роботи.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченій ОСОБА_3 мінімальне покарання, в межах санкції частини статті, за якою її засуджує у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України, звільняє від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши при цьому їй іспитовий строк, із покладенням на неї обов`язків, згідно ст.76 КК України.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами. А також про можливість досягнення мети виправлення засудженої без ізоляції від суспільства за умови контролю за її поведінкою упродовж іспитового строку.

До початку судового розгляду представник потерпілої ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 подав цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих злочином в сумі 37096,00 гривень, а також, про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок дій обвинуваченої потерпілій завдано матеріальної шкоди в розмірі 78934,62 гривень. Вказує, що за час досудового розслідування, обвинувачена ОСОБА_3 завдяки працівникам поліції повернула їй окремі викрадені ювелірні вироби на загальну суму 41838,62 гривень. Інші викрадені ювелірні вироби обвинувачена відмовляється повернути або відшкодувати їх вартість. В результаті чого загальна вартість не відшкодованої матеріальної шкоди складає 37096,00 гривень.

Щодо стягнення моральної шкоди з обвинуваченої зазначає, що обвинувачена є рідною сестрою потерпілої з якою проживають разом в спільному будинку, який успадкували після смерті баби. Викрадення належних їй ювелірних виробів обумовлено зі сторони обвинуваченої вирішення її необхідних матеріальних потреб, пов`язано лише з бажанням легкої наживи та її приниженням в очах сусідів і знайомих. Також вказує, що потерпіла перенесла тяжкий і тривалий емоційний зрив та серйозні психоемоційні перевантаження, пов`язані з такою неправомірною поведінкою рідної сестри, з якою разом виросла і довіряла їй повністю.

В судовому засіданні потерпіла та її представник, поданий цивільний позов підтримали у повному обсязі з мотивів викладених в ньому, обвинувачена, заявлений до неї позов визнала повністю.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення цивільного позову.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правовий аналіз наведеної норми Основного Закону свідчить про наявність механізму такого захисту, за умов додержання правил відповідних проваджень.

Відповідно до положень ст.124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37096,00 гривень необхідно задовольнити в повному обсязі, оскільки зазначені витрати підтверджені належними, допустимими та достовірними письмовими доказами.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає, наступне.

У відповідності до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Статтею 23 ЦК України, визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з роз`ясненнями, відображеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25 травня 2001 року та 27 лютого 2009 року), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Такий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду №752/17832/14-ц, провадження №14-538цс19 від 15 грудня 2020 року.

Суд приймає до уваги доводи цивільного позивача, що завдана їй моральна шкода полягає у протиправній поведінці її рідної сестри з якою проживають разом в спільному житловому будинку, в результаті чого було завдано потерпілій психоемоційного перевантаження.

Цивільний позивач оцінила розмір завданої моральної шкоди у сумі 15000,00 гривень.

Оскільки закон не містить чітких приписів щодо розміру відшкодування моральної шкоди для таких випадків, то оцінюючи розмір позовних вимог в цій частині суд враховує обставини цієї справи, а саме: характер правопорушення, глибину душевних страждань потерпілої, істотність змін у її житті. При визначенні розміру відшкодування суд виходить з вимог розумності і справедливості.

Беручи до уваги вищевказані вимоги Закону, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 на підставі вимог ст.1167 ЦК України, суд враховує позицію обвинуваченої, яка цивільний позов визнала повністю, вимоги розумності та справедливості, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілої, зміни в її повсякденному житті, порушення нормальних життєвих зв`язків, інші обставини справи, ступінь вини обвинуваченої, приходить до висновку, що цивільний позов в цій частині підлягає до задоволення.

На думку суду, вказана сума моральної шкоди не буде такою, яка б свідчила про бажання потерпілої до збагачення.

Судом також, відповідно до вимог ст.ст.100, 124 КПК України вирішується питання щодо речових доказів, процесуальних витрат.

Запобіжний захід обвинувачені у даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (місяців), не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, а саме:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

Арешт, накладений ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 15 січня 2026 року на дві каблучки з металу сірого кольору, одне з яких має камінець зеленого кольору, друге має симетричний розріз, а також брошку з металу сірого кольору у вигляді двох голубі з наявною на ній биркою з надписом «SOVA», Артикул 6011487106, Вага 12,91, Ціна 8400 гривень, 85704183 Т, які на праві приватної власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – скасувати.

Речові докази:

-дві каблучки з металу сірого кольору, одне з яких має камінець зеленого кольору, друге має симетричний розріз, а також брошку з металу сірого кольору у вигляді двох голубів - залишити власнику ОСОБА_5 .

-товарні чеки про купівлю ювелірних виробів, накладну №58260102001 – повернути ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення товарознавчої експертизи в сумі 3565,60 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок та за проведення гемологічної експертизи – 3565,60 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Цивільний позов представника позивача ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 37096,00 (тридцять сім тисяч дев`яносто шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Горохівський районний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1