Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №401/917/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 401/917/24

провадження № 22-ц/4809/629/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л., Єгорової С. М.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1)приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович,

2)приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Іващенко В. М.) від 17.12.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

07.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», казавши як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександра Олександровича, просила суд про таке:

- визнати таким, що не підлягають виконанню виконавчий напис № 25268 від 31.08.2021, виданий приватним нотаріусом Київського МНО Бригіда В. О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» грошових коштів в сумі 85444,19 грн;

- визнати таким, що не підлягають виконанню виконавчий напис № 35919 від 26.10.2021, виданий приватним нотаріусом Київського МНО Бригіда В. О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» грошових коштів в сумі 36663,77 грн;

- стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 , 44269,85 грн безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтувань ти, що приватний нотаріус Київського МНО Бригіда В. О. було вчинено виконавчі написи № 25268 від 31.08.2021 та № 35919 від 26.10.2021 про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь АТ «Альфа-Банк» грошових коштів.

Про існування цих виконавчих написів вона довідалась з матеріалів виконавчого провадження.

Згідно з довідкою від 29.02.2024 № 5774, виданою приватним виконавцем Шмалько О. О., за період перебування оскаржуваних виконавчих написів на виконанні з неї було стягнуто: 29109,77 грн у виконавчому провадженні № 67229162 та 15160,08 грн у виконавчому провадженні № 67435597.

Позивачка визнає, що між нею та АТ «Альфа-банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», існували кредитні договори. Також вона вказала, що між нею і банком існував спір щодо сум заборгованості за договорами, який перебував на розгляду у Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, а тому стягувана на виконавчими написами заборгованість не є безспірною.

Крім того, позивачка вважає, що нотаріус вчинив оспорювані виконавчі написи з порушенням вимог законодавства, ст. ст. 87 – 91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

З огляду на це оспорювані позивачкою виконавчі написи виконанню не підлягають, а вже стягнуті з неї на виконання цих виконавчих написів грошові кошти підлягають поверненню, оскільки підстав для їх стягнення немає.

2.Короткий зміст рішення суду

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.12.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів відмовлено.

Суд обґрунтував своє рішення тим, що під час розгляду справи ним не було встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» існували спори про заборгованість за кредитними договорами № 491043351 від 11.01.2021 та № 491043354 від 11.01.2021, зокрема, відсутні будь-які судові рішення щодо цього, а тому підстав ставити під сумнів правомірність видачі оспорюваних виконавчих написів не має.

Суд констатував, що на момент видачі оспорюваних виконавчих написів нотаріус не володів відомостями, що свідчили про спірність вимог стягувача.

Таким чином, суд виснував, що під час судового розгляду цієї справи не доведено наявності підстав для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Суд також вказав, що вимогою позивача про стягнення з АТ «Сенс Банк» на її користь 44269,85 грн безпідставно набутих в порядку примусового стягнення коштів є похідною від первісних вимог про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. Враховуючи, що суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, відповідно відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення безпідставно набутих банком грошових коштів.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

ОСОБА_1 звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.12.2025 у справі № 401/917/24 в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 уклала АТ «Альфа-банк» два кредитних договори: від 11.01.2021 № 4910433351 та від 11.01.2021 № 491043354.

За цими договорами дійсно утворилася заборгованість, але також виник спір щодо її розміру.

Попри це, за заявою Банку приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О. видав два оспорювані у цій справі виконавчі написи, не перевіривши при цьому безспірність стягуваної заборгованості.

Банк не надав та й не міг надати нотаріусу допустимі докази безспірності стягуваної заборгованості, перелік яких визначено законодавством, оскільки кредитні договори не були посвідчені нотаріально.

4.Про відзив на апеляційну скаргу

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.12.2025 у справі № 401/917/24. Крім того, відповідно до ст. 360 ЦПК України суд апеляційної інстанції роз`яснив відповідачу АТ «Сенс Банк» право подати відзив на апеляційну скаргу та встановив йому для цього строк – 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали (Т. 2, а. с. 123, 124).

04.02.2026 вказану ухвалу апеляційного суду доставлено до електронного кабінету АТ «Сенс Банк» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (Т. 2, а. с. 127).

У встановлений судом строк від відповідача до суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи.

5.Про розгляд справи у судовому засіданні 09.03.2026

Сторони у справі повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку судових повісток у їх особисті електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС (Т. 2, а. с. 134, 135), але у призначений час до суду апеляційної інстанції не з`явилися. Представник відповідача адвокат Луньова А. Г. засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Інші учасники справи, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Бригіда В. О. та приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О. О., також повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але до суду не з`явилися.

20.02.2026 представник АТ «Сенс Банк» адвокат Луньова А. Г. засобами підсистеми «Елекатронний суд» ЄСІКС подала до апеляційного суду свої письмові пояснення в яких вона, зокрема, вказує, що твердження позивачки про спірність стягуваної за виконавчими написами нотаріуса заборгованості є голослівним. Банк підтвердив безспірність заборгованості позивачки належним чином, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172. Крім того, норми ст. 1212 ЦК України, на які посилається позивач, регулюють виключно позадоговірні зобов`язання, натомість між сторонами у цій справі існують правовідносини за кредитними договорами. При цьому позивачка має перед відповідачем несплачену прострочену заборгованість, відтак її твердження про абсолютну безпідставність набуття відповідачем коштів, які вона просить стягнути, є помилковим. Крім того, загальна сума надходжень коштів за виконавчим написом № 25268 від 31.08.2021 складає 25959,16 грн, а за виконавчим написом № 35919 від 26.10.2021 - 13 327, 27 грн. Решта стягнутих приватним виконавцем з позивачки коштів – винагорода виконавця та витрат виконавчого провадження, які не можуть бути стягнуті з АТ «Сенс Банк» на підставі ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, але частково.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

11.01.2021 між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 491043351, за умовами якого розмір кредиту становить 74767,77 грн, процентна ставка – фіксована, розмір процентної ставки – 39,90% річних, строк кредитування – 60 місяців (а. с. 16, 17).

Крім того, 11.01.2021 між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 491043354, за умовами якого розмір кредиту становить 30189,67 грн, процентна ставка – фіксована, розмір процентної ставки – 39,90% річних, строк кредитування – 60 місяців (а. с. 21, 22).

30.08.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., пославшись на положення ст. ст. 87 - 91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинив виконавчий напис за № 25268, яким пропонується звернути стягнення з громадянки ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором від 11.01.2021 491043351 на суму 84794,19 грн (а. с. 18).

26.10.2021 приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., пославшись на положення ст. ст. 87 - 91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинив виконавчий напис за № 35919, яким пропонується звернути стягнення з громадянки ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором від 11.01.2021 № 491043354 на суму 36013,77 грн.

22.09.2021 та 04.11.2021 АТ «Альфа-банк» звернулось до приватного виконавця Шмалько О. О. з питання примусового виконання виконавчих написів від 30.08.2021 та від 26.10.2021, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О. (а. с. 15 - 20).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 05.07.2022 у справі № 401/2319/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-банк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення незаконно отриманих коштів відмовлено.

Вказане рішення суду стосується кредитного договору від 13.06.2018, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-банк» (а. с. 48 - 57).

01.12.2022 АТ «Альфа-банк» змінено назву на АТ «Сенс-Банк» (а. с. 11).

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Норми права та їх джерела

8.1.1. Щодо виконавчого напису

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Таким актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).

У п. 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ст. 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, які згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом апеляційної інстанції.

8.1.2. Щодо повернення коштів

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, передбачена ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Нотаріальна дія, відмова у її вчиненні та нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Боржник, який має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

У п. 45 постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 758/14854/20 вказано: «Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 на тій підставі, що нею не надано до суду доказів того, що на час видачі нотаріусом оспорюваних нею виконавчих написів її заборгованість перед банком була іншою (меншою).

Чинне національне законодавство України не визначає виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних принципів цивільного судочинства за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (принципи диспозитивності та змагальності процесу).

Так на обґрунтування свого твердження про спірність заборгованості, яку запропоновано до стягнення згідно з оспорюваними виконавчими написами нотаріуса, позивачка вказала на спір, який перебував на розгляді у Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, а саме: справа № 401/2319/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-банк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення незаконно отриманих коштів відмовлено.

Проте, зі змісту рішення Світловодського міськрайонного суду від 05.07.2022 у справі № 401/2319/21, яке згідно з інформацією з ЄДРСР набрало законну силу 05.08.2022, вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-банк» було визнання іншого кредитного договору від 13.06.2028 № 630944775 та застосування наслідків недійсності цього правочину.

Натомість оспорювані позивачкою у справі № 401/917/24 виконавчі написи було вчинено нотаріусом щодо заборгованостей за зовсім іншими кредитними договорами: від 11.01.2021 № 491043351 та від 11.01.2021 № 491043354.

Інших доказів, як от власних розрахунків, доказів часткової сплати боргу тощо, відповідачка до суду не надала.

Тож, щодо неспростовності розміру дійсної заборгованості за оспорюваними виконавчими написами місцевий суд вказав правильно.

Проте, поза увагою суду залишився інший аргумент позивачки, який полягає у тому, що нотаріус вчинив оспорювані виконавчі написи з порушенням вимог законодавства, ст. ст. 87 – 91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Станом на час вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О. оспорюваних у цій справі виконавчих написів безспірність заборгованості мала підтверджуватись документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

У п. 1 вказаного Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, як вже було зазначено вище за текстом цієї постанови, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, які згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом апеляційної інстанції.

З наявних у справі доказів вбачається, що укладені між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 кредитні договори від 11.01.2021 № 491043351 та від 11.01.2021 № 491043354, який були надані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О.для вчинення оспорюваних у справі виконавчих написів, не були посвідчені нотаріально.

Таким чином, вчиняючи 230.08.2021 та 26.10.2021 виконавчі написи № 25268 та № 35919, відповідно. приватний нотаріус Бригіда В. О. неправомірно керувався п. 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

З цього слід зробити висновок, що у справі наявні підстави для визнання виконавчих написів нотаріуса таким, що не підлягають виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Викладене у письмових поясненнях представника АТ «Сенс Банк» адвоката Луньової А. Г. від 20.02.2026 твердження, що Банк підтвердив безспірність заборгованості позивачки належним чином, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172, колегія суддів апеляційного суду відхиляє з наведених підстав.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий суд не дотримався загальних вимог процесуального права, закріплених у статтях 76-81, 83, 84, 228, 229, 235, 263, 264 ЦПК України, якими визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, надання оцінки всім доводам сторін, якими вони обґрунтовують свої вимоги або заперечення, оцінки зібраних у справі доказів.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про повернення їй коштів в сумі 44269,85 грн, стягнутих приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О. О. на виконання оспорюваних виконавчих написів, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що в цій частині вимога підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Загальні підстави виникнення цивільних прав та обов`язків наведено в ч. ч. 2 – 6 ст. 11 ЦК України. Зокрема, такі права та обов`язки виникають з договорів, інших юридичних фактів.

У цивільному праві підстава виникнення зобов`язання є причиною, а саме зобов`язання - наслідком. Тобто, певна подія або дія (підстава) породжує виникнення правового зв`язку між сторонами (прав та обов`язків).

З довідки приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О. О. від 24.02.2024 № 5774 вбачається, що у виконавчому провадженні № 67229162 з примусового виконання виконавчого напису від 30.08.2021 № 25268 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 85444,19 грн з боржника було стягнено кошти в сумі 29109,77 грн, які були розподілені наступним чином: 25959,16 грн – перераховано АТ «Сенс-Банк»; 300 грн – повернутий АТ «Сенс-Банк» авансовий внесок; 2595,90 грн – основна винагорода приватного виконавця; 254,71 грн – перераховано мінімальні витрати на проведення виконавчих дій (Т. 1, а. с. 25).

Крім того, з тієї ж довідки вбачається, що у виконавчому провадженні № 67435597 з примусового виконання виконавчого напису від 26.10.2021 № 35919 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 36663,77 грн з боржника було стягнено кошти в сумі 15160,08 грн, які були розподілені наступним чином: 13327,37 грн – перераховано АТ «Сенс-Банк»; 1332,71 грн – основна винагорода приватного виконавця; 500,00 грн – перераховано мінімальні витрати на проведення виконавчих дій.

Отже, на підставі виконавчого напису від 30.08.2021 № 25268 від ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс-Банк» перейшли грошові кошти в сумі 25959,16 грн, а на підставі виконавчого напису від 26.10.2021 № 35919 - 13327,37 грн, всього 39286,53 грн, а не 44269,85 грн, як вказано в позові.

Вище вже наведено висновок суду про те, що вказані виконавчі написи вчинено нотаріусом з порушенням вимог закону, а тому вони не підлягають виконанню.

Таким чином, підстава, на якій відповідач отримав примусово стягнуті з позивачки грошові кошти, відпала.

За таких обставин у відповідача виникло так зване кондикційне зобов`язання, передбачене ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Кондикційне зобов`язання є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів, зокрема договорів. Договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт чи надання послуги, сплати коштів.

Відповідно, за відсутності або згодом «відпадіння» правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція).

Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття/збереження майна.

Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 сформульовано висновок: «Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно».

Аналогічний висновок про застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18.

Отже, аргумент відповідача АТ «Сенс Банк» про те, що між сторонами існують правовідносини у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за укладеними кредитними договорами, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, є хибним, оскільки факти визнання виконавчих написів, на підставі яких у виконавчих провадженнях було здійснено стягнення грошових коштів з позивачки, таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення цих коштів.

При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором, її розміру можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача безпідставно набуті (збережені) кошти, колегія суддів апеляційного суду враховує фактично отриману банком під час примусового виконання цих виконавчих написів суму коштів - 39286,53 грн.

Ця сума підтверджена не лише довідкою приватного виконавця (Т. 1, а. с. 25), а й письмовими поясненнями представника АТ «Сенс Банк» (т. 1, а. с. 110, Т. 2, а. с. 137, 138)).

Решта стягнутих з позивачки коштів – винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, що підтверджується наданими сторонами доказами, які узгоджуються між собою.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі більшій за ту, яку він фактично отримав, суперечить змісту кондикціного зобов`язання.

До того ж згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження»:

-виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону);

-у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (ч. 7 ст. 27 Закону);

-основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст. 45 Закону).

Таким чином, стягнуті з боржника винагорода приватного виконавця підлягають поверненню в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із визнанням судом виконавчого документа, зокрема виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

10.Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація за сплачений нею судового збору за подання до суду першої інстанції позовної заяви (968,96 грн. Т. 1, а. с. 47) та за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги (4360,32 (Т. 2, а. с. 108, 122) пропорційно задоволеним позовним вимогам (88,7%), а саме: за подання позовної заяви в сумі 823,62 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 4196,08 грн.

Крім того, при зверненні до суду першої інстанції позивачка недоплатила судовий збір в сумі, про що було зазначено в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 20.01.2026 (Т. 2, а. с. 117, 118), а тому, враховуючи часткове задоволення позову, з АТ «Сенс Банк» в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 2664,64 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.12.2025 у справі № 401/917/24 скасувати й ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання такими, що не підлягають виконання виконавчі написи нотаріуса та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, який зареєстровано у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 25268, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код юридичної особи у ЄДР: 23494714) заборгованості за договором від 11.01.2021 № 491043351 в сумі 84794,19 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту – 2171,65 грн, простроченої заборгованості за комісією та процентами - 10026,42 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту – 72596,12 грн, строкова заборгованість за комісією та процентами – 0,00 грн, крім того, плата за вчинення виконавчого напису – 650,00 грн, а всього – 85444,19 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код юридичної особи у ЄДР: 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набутих коштів 25959,16 грн.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, який зареєстровано у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 35919, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код юридичної особи у ЄДР: 23494714) заборгованості за договором від 11.01.2019 № 491043354 в сумі 36013,77 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту – 1105,72 грн, простроченої заборгованості за комісією та процентами – 5988,29 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту – 28919,76 грн, строкова заборгованість за комісією та процентами – 0,00 грн, крім того, плата за вчинення виконавчого напису 650,00 грн, а всього – 36663,77 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код юридичної особи у ЄДР: 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набутих коштів 13327,37 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код юридичної особи у ЄДР: 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 823,62 грн та а подання апеляційної скарги в сумі 4196,08 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код юридичної особи у ЄДР: 23494714) в дохід держави судовий збір в сумі 2664,64 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 09.04.2026.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: О. Л. Дуковський

С. М. Єгорова