Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №643/20632/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/20632/25

Провадження № 2/643/2243/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Сімутіної А.А., яка діє на підставі довіреності, звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: 1) за Кредитним договором №3261285 в сумі 17 517,50 грн, з яких: 5 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 017,50 грн – сума заборгованості за відсотками; 2) за Кредитним договором №3411005292/344956 в сумі 12 600,00 грн, з яких: 3 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 100,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 3) за Кредитним договором №02385-12/2020 в сумі 12 047,00 грн, з яких: 3 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 547,00 грн – сума заборгованості за відсотками. Всього просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами в сумі 42 164,50 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 27 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3261285, підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що 30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №30062021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Зазначив, що відповідно до Реєстру Боржників від 30.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 17 517,50 грн, з яких: 5500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 12017,50 грн – сума заборгованості за відсотками. Зауважував, що з моменту отримання права вимоги до відповідача – 30.06.2021 позивачем не здійснювалося нарахувань жодних штрафних санкцій.

Крім того, посилався, що 05 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3411005292/344956, підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що 30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №30092021, відповідно до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Зазначив, що відповідно до Реєстру Боржників від 30.09.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 12 600,00 грн, з яких: 3 500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 9 100,00 грн – сума заборгованості за відсотками. Зауважував, що з моменту отримання права вимоги до відповідача – 30.09.2021 позивачем не здійснювалося нарахувань жодних штрафних санкцій.

Крім того, посилався, що 04 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №02385-12/2020, підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що 11.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №11082021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Зазначив, що відповідно до Реєстру Боржників від 11.08.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 12 047,00 грн, з яких: 3 500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 8 547,00 грн – сума заборгованості за відсотками. Зауважував, що з моменту отримання права вимоги до відповідача – 11.08.2021 позивачем не здійснювалося нарахувань жодних штрафних санкцій.

Аргументи учасників справи

23 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Калініна С.К. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». В обґрунтування обраної позиції посилався, що у матеріалах позовної заяви відсутні докази щодо перерахування кредитних коштів на його рахунок за кредитними договорами. Зауважував, що у позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які він не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Посилався, що позивач не надав суду докази про отримання ним, ОСОБА_1 , листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, про здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, а тому в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору в електронному вигляді. Зазначив, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме йому, ОСОБА_1 . Крім того, посилався, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки розмір заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору. Зауважував, що пункт кредитного договору, відповідно до якого нарахування відсотків за кредитом може бути автоматично продовжено без згоди споживача на 90 календарних днів поспіль, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та є несправедливим по відношенню до позичальника, оскільки призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та встановлює йому непропорційно велику суму зобов`язань за вказаним правочином. На думку відповідача, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №3261285 від 27 листопада 2020 року повинен становити 6 545,00 грн, що включає в себе: тіло кредиту – 5 500,00 грн та відсотки за кредитним договором – 1 045,00 грн. Зазначив, що розмір заборгованості за відсотками по кредитному договору №3411005292/344956 від 05 грудня 2020 року повинен становити 1 225,00 грн та розраховується таким чином: 3500,00 грн * 2,5% * 14 днів = 1225,00 грн. Розмір заборгованості за відсотками по кредитному договору № 02385-12/2020 від 04 грудня 2020 року повинен становити 1617,00 грн та розраховується таким чином: 3500,00 грн * 2,2% * 21 день = 1617,00 грн.

27 грудня 2025 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Миколаєнко В.М. через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій остання підтримала позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в повному обсязі, просила їх задовольнити. Зазначила, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Посилалася, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспореним. Зазначила, що позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Зауважила, що відповідно до умов кредитного договору, кошти надано клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею. Звертала увагу, що відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Посилалася, що у відповідності до умов укладеного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання кредиту відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Зауважувала, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. На думку позивача, надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, та для обґрунтування розміру заборгованості відповідача, вказаної у позовні заяві.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 21 листопада 2025 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви та у відповіді на відзив просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, у відзиві на позов просили про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що сторони належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та відповіді на відзив, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За правилами ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року, прийнятій у справі №1519/2-5034/11, провадження №61-175сво21, «згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».

З урахуванням положень ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 10 квітня 2025 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

27 листопада 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3261285 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 9-12).

Договір №3261285 від 27.11.2020 про надання споживчого кредиту підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М428879.

Відповідно до п. 1.3-1.5 Договору сторони погодили, що Сума кредиту (загальний розмір) складає 5 500,00 гривень. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту - 25 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 0,76% в день від суми кредиту, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.

27.11.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 підписали Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №3261285 від 27.11.2020, який містить Графік платежів (а.с. 12 зворот).

Крім того, 27.11.2020 ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором М428879 паспорт споживчого кредиту (а.с. 13-14).

30 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Авентус Україна» був укладений договір факторингу №30062021, відповідно до умов п. 1.1 якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 15-19).

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Згідно з п. 3.3 Договору факторингу Ціна Продажу за Договором становить 975 922,16 грн.

У п. 3.4 Договору факторингу сторони погодили, що Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п. 3.3 цього Договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за реквізитами Клієнта IBAN НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк».

Як убачається з копії платіжного доручення №17226 від 01.07.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» було сплачено на рахунок ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу №30062021 від 30.06.2021 грошові кошти в сумі 975 922,16 грн (а.с. 21).

30.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №30062021 від 30 червня 2021 року, відповідно до якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 4737. Загальна сума заборгованості складає 49 416 602,83 (а.с. 20).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №30062021 від 30.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за основною сумою боргу в розмірі 5 500,00 гривень, за відсотками в сумі 12 017,50 гривень, сума заборгованості разом – 17 517,50 грн (а.с. 22).

Як убачається з картки обліку Договору №3261285 від 27.11.2020 (розрахунок заборгованості), складеною ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 17 517,50 грн, з яких: 5500,00 грн - за основним боргом, 12017,50 грн - за процентами (а.с. 23-27).

05 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 була укладена індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту №3411005292/344956, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) R25981 (а.с. 33).

Відповідно до п. 1.1 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі-кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 18.12.2020 (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п. 1.4 Договору).

У розділі 7 Договору містяться відомості зокрема щодо рахунку позичальника ОСОБА_1 : № НОМЕР_3 хх-хххх-3285.

05 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 підписали Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №3411005292/344956, яким погодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту (а.с. 34).

30 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Гоуфінгоу» було укладено Договір факторингу №30092021, згідно з п. 1.1. якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 35-39).

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Згідно з п. 3.3 Договору факторингу Ціна Продажу за Договором становить 294 159,59 грн.

У п. 3.4 Договору факторингу сторони погодили, що Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п. 3.3 цього Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта № НОМЕР_4 в АТ «ОщадБанк».

30 вересня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Гоуфінгоу» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №30092021 від 30 вересня 2021 року (а.с. 40).

Згідно з копією платіжного доручення №17535 від 05 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на користь ТОВ «Гоуфінгоу» грошові кошти в сумі 294 159,59 грн за договором факторингу №30092021 від 30 вересня 2021 року (а.с. 41).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №30092021 від 30 вересня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі 12600,00 грн, з яких: 3 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 100,00 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с. 42).

Позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором №3411005292/344956 від 05 грудня 2020 року, складений ТОВ «ФК «ЄАПБ» за період з 30.09.2021 по 30.09.2025, згідно з яким станом на 31.08.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена та складає 12600,00 грн (а.с. 43).

04 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №02385-12/2020, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» надає ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 47-48).

Згідно з п. 1.2 Договору кредит надається строком на 21 днів, тобто до 24.12.2020.

За користування кредитом клієнт сплачує товариством 803,0000000000001% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,20% (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.3 Договору).

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника Андрієнка М.В. W10017.

04 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 підписано Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №02385-12/2020, в якому сторони погодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Додаток підписано ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису W10017 (а.с. 49).

11 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» був укладений договір факторингу №11082021, відповідно до умов п. 1.1. якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (Клієнт) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 50-53).

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Згідно з п. 3.3 Договору факторингу Ціна Продажу за Договором становить 2 490 710,12 грн.

У п. 3.4 Договору факторингу сторони погодили, що Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п. 3.3 цього Договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта № НОМЕР_5 в АТ КБ «ПриватБанк».

11 серпня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №11082021 від 11 серпня 2021 року (а.с. 55).

Згідно з копією платіжного доручення №17362 від 13 серпня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Інвеструм» грошові кошти в сумі 2 490 710,12 грн за договором факторингу №11082021 від 11 серпня 2021 року (а.с. 56).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №11082021 від 11 серпня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі 12 047,00 грн, з яких: 3 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 547,00 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с. 57).

Представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» складено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №02385-12/2020 від 04.12.2020 за період з 11.08.2021 по 30.09.2025, згідно з яким заборгованість останнього становить 12 047,00 грн (а.с. 58).

Доказів надання кредитних коштів відповідачу матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено вимогами ст. 1055 ЦК України.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За змістом ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), як це унормовано положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України.

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як було установлено судом, 27 листопада 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3261285 про надання споживчого кредиту, підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М428879.

Відповідно до умов вказаного договору Товариство надає Споживачу кредит у сумі 5500,00 гривень, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були перераховані ТОВ «Авентус Україна» відповідачу ОСОБА_1 та отримані останнім.

05 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 була укладена індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту №3411005292/344956, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) R25981, відповідно до умов якого, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі-кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 18.12.2020.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були перераховані ТОВ «Гоуфінгоу» відповідачу ОСОБА_1 та отримані останнім. Більш того, позивачем не надано розрахунку заборгованості за договором №3411005292/344956 від 05.12.2020, складеного первісним кредитором, а надано лише розрахунок заборгованості, сформований позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» за період з 30.09.2021 по 30.09.2025.

Крім того, судом установлено, що 04 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №02385-12/2020, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» надає ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком на 21 днів, тобто до 24.12.2020.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були перераховані ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» відповідачу ОСОБА_1 та отримані останнім. Більш того, позивачем не надано розрахунку заборгованості за договором №02385-12/2020 від 04.12.2020, складеного первісним кредитором, а надано лише розрахунок заборгованості, сформований позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» за період з 11.08.2021 по 30.09.2025.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Відтак позивачем не надано суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов Договору №3261285 про надання споживчого кредиту від 27 листопада 2020 року, Договору про надання фінансового кредиту №3411005292/344956 від 05 грудня 2020 року, Договору про надання фінансового кредиту №02385-12/2020 від 04 грудня 2020 року, первісні кредитори - ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Гоуфінгоу», ТОВ «ФК «Інвеструм», перерахували на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов договорів, а відтак, у зв`язку із відсутністю доказів надання кредиту у погоджений сторонами спосіб, у відповідача не виникло обов`язку з його повернення.

Позивач з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не звертався.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звертаючись до суду з даним позовом, просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача.

За правилами ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом)сторін.

Представник позивача, заявивши у пред`явленому позові клопотання про розгляд справи без виклику представника позивача тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На позивача покладений обов`язок з урахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положень ЦПК України зазначені ним обставини. Однак, таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Таким чином, з огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не доведено і не обґрунтовано заявлені позовні вимоги, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Між тим, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Наведені положення цивільного процесуального законодавства України означають, що закон установлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, як це закріплено положеннями ч. 4 ст. 83 ЦПК України.

За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що заявлені ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано суду: договір №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.12.2025 укладений між Адвокатським бюро «Калінін і партнери» та ОСОБА_1 , додаток №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 16.12.2025, згідно з яким розмір гонорару за надання правничої допомоги складає 7 000,00 грн, підписаний Адвокатським бюро «Калінін і партнери» та ОСОБА_1 , додаток №2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 16.12.2025 - акт виконаних робіт від 23.12.2025 з найменуваннями наданих відповідачу послуг (професійної правничої допомоги), вартість яких складає 7000,00 грн (а.с. 119-128).

Клопотання про зменшення судових витрат від позивача не надходило.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, судом установлено, що представником відповідача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд ураховує, що складання відзиву на позовну заяву не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися, тобто, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання відзиву на позовну заяву.

Ураховуючи предмет та цінну позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача до 3 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 000 (три тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ вул. Симона Петлюри, буд. 30;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 10 квітня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова