Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №642/5396/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

10 квітня 2026 року

Справа № 642/5396/25

Провадження № 2/642/5/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря – Панової М.І.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Кукуєвої В.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ХМР, в якому просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю його разом зі спадкодавцем, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01 січня 1994 року по день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок літ. А-1 загальною площею 124,3 кв.м, житловою площею 74,5 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Померлий ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, до складу якої входить вищезазначений будинок. У ОСОБА_3 відсутні спадкоємці за законом та за заповітом. Позивач, ОСОБА_2 , є чоловіком доньки померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто заявник є зятем спадкодавця. Починаючи із вересня 1993 року, після укладення шлюбу із ОСОБА_4 , заявник, ОСОБА_2 , почав постійно проживати однією сім`єю разом із дружиною та її батьком, ОСОБА_3 , у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та вести спільне господарство зі спадкодавцем. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла. 25 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . 28 квітня 2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 87/02-31, відповідно до якої ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю документів, підтверджуючих факт родинних або інших відносин спадкоємця зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту проживання однієї сім`єю разом зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, оскільки він позбавлений можливості у здійсненні свого права на спадкування за законом.

Ухвалою суду від 19.09.2025 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, відповідачу надано 15-денний строк з моменту отримання цієї ухвали на подання відзиву на позов.

13.10.2025 до суду надійшов відзив на позов від ХМР, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, вказуючи, що наданими позивачем доказами не доводиться факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем саме однією сім`єю, ведення ними спільного побуту, наявності спільного бюджету, та наявністю у них взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї.

Відповіді на відзив позивачем та його представником не надано.

06.11.2025 судом за клопотанням представника позивача витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 06.01.2026 судом задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків та закрито підготовче провадження у справі, позовну заяву призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що після укладення шлюбу із ОСОБА_4 він почав постійно проживати однією сім`єю разом із дружиною та її батьком, ОСОБА_3 , у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та вести спільне господарство зі спадкодавцем, в тому числі. ІНФОРМАЦІЯ_7 дружина позивача, ОСОБА_4 , померла, однак, після її смерті позивач продовжив проживати однією сім`єю із тестем та вести спільний побут. Зазначив, що він готував їжу, утепляв будинок, придбав телевізор, який вони разом дивились.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що факт проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю з 90-х років підтверджується матеріалами справи, показами свідків, позивач робив ремонт в спільному будинку, готував їжу, на позивача спадкодавець оформив договір страхування як на довірену особу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказуючи, що позивачем не доведено наявності між ним та спадкодавцем спільного побуту, спільних витрат, в тому числі на житло. Наявність факту спільного проживання не свідчить про проживання саме як однією сім`єю.

Суд, вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.1993 позивач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 , батьком ОСОБА_4 зазначений ОСОБА_3 .

Відтак, позивач, ОСОБА_2 , є зятем ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 .

Постановою приватного нотаріуса ХМНО Куксіна С.Ю., ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних або інших відносин спадкоємця зі спадкодавцем.

Відповідно до копії будинкової книги та відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, позивач, ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

З Договору добровільного страхування життя РС №0590754 від 28.12.2020, ОСОБА_3 застрахував своє життя, вигодонабувачем зазначений ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивача він знає приблизно з 1995 року, так як є сусідом в АДРЕСА_1 . Часто бував у них вдома, так як дружив з сім`єю позивача та його дружиною ОСОБА_4 . Весь час, протягом якого свідок знає позивача, останній проживає за адресою АДРЕСА_1 . Знає, що позивач готував їжу, так як тесть не готував, а дружина хворіла. Позивач робив ремонт будинку, утепляв його. На питання представника відповідача щодо того, чи відомо йому, як склались сімейні відносини померлого з позивачем після смерті дружини позивача (доньки спадкодавця), після 2019 року, свідок повідомив, що після її смерті вони рідко бачились, враховуючи, що ОСОБА_3 хворів.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що знайома з позивачем більше 30 років. Все життя позивач та його дружина проживали за адресою АДРЕСА_1 , в будинку батька дружини. Поки вони були молодші, проживали окремо, коли її мама захворіла, вони почали проживати разом. Позивач готував їжу, вів господарство, так як дружина хворіла. ОСОБА_3 готував їжу, робив ремонт. Вони разом збирали на ліки ОСОБА_7 . На питання представника відповідача щодо того, чи відомо йому, як склались сімейні відносини померлого з позивачем після смерті дружини позивача (доньки спадкодавця), після 2019 року, свідок повідомила, що після її смерті вони рідко бачились, враховуючи, що ОСОБА_3 хворів.

Нормами ст.ст.1216-1218 ЦК України, встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадщину за законом почергово отримують особи, які вказані в ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, встановлено, в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження, а в іншому випадку – в позовному. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи, згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.1999 року № 5-рп/99 у справі № 1- 8/99 роз`яснив, що до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.02.2023 року вказав, що «...З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин...».

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 638/9040/23 вказано на наступне.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період не менше ніж п`ять років.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Позивач як на підстави підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, послався на факт реєстрації за однією адресою та на договір страхування життя.

Однак, суд вважає, що лише сам факт проживання осіб за однією адресою не може свідчити про наявність між такими особами відносин, притаманних саме сім`ї.

При цьому, суд враховує, що позивач ОСОБА_2 проживав в будинку спадкодавця з 1994 по 2019 рік разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 (донькою спадкодавця ОСОБА_3 ), з якою вів побут як сім`я. Надалі, після її смерті, він продовжив проживати в цьому будинку, де також і проживав спадкодавець ОСОБА_3 .

Доказів того, що як за життя дружини, так і після її смерті позивач проживав саме із тестем, ОСОБА_3 , однією сім`єю, позивачем не надано.

Крім того, суд враховує, що згідно з показами свідків, останнім не відомо про спільний побут позивача та спадкодавця ОСОБА_3 в період після смерті дружини, тобто останні 5 років. До того ж, покази свідків були взаємосуперечливі щодо того, зокрема, хто готував їжу, робив ремонт. Загалом покази свідків зводяться до їхнього спілкування та проведення спільного часу саме разом із позивачем та його дружиною, за її життя.

Таким чином, позивачем не доведено наявності обов`язкових ознак, що притаманні сімейним відносинам, тобто: наявність спільного бюджету, харчування за спільні кошти, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин позивача та спадкодавця ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом не встановлено підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, відсутні і підстави для задоволення похідної позовної вимоги про визнання за позивачем права власності, а тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 29, 1216-1218, 1220-1223, 1258, 1264 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Харківської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.04.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, м-н Конституції, 7.

Головуючий: