Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №183/7631/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

10 квітня 2026 року

Справа № 183/7631/25

Провадження № 2/642/608/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Карпухіна Д.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду за підсудністю з Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 24056-08/2023 від 19.08.2023 у сумі 36 200 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 28 200 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 19.08.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 24056-08/2023, який підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов вказаного кредитного договору кошти кредиту надаються ТОВ «Аванс Кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Представник позивача зазначає у позовній заяві, що 21.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21032024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило, зокрема право вимоги за кредитним договором № 24056-08/2023 від 19.08.2023 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Представник позивача вказує, що відповідачем не виконані належним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у останнього наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 36 200 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 28 200 грн.

Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2026 провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.

Позивач не надавав суду клопотань про розгляд справи в загальному порядку або в спрощеному порядку з викликом сторін.

Відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлені відповідачу за місцем його реєстрації. Відповідач відзиву не подав.

Оскільки відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.08.2023 шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора № W1305 підписала паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого: кредитодавець – ТОВ «Аванс Кредит»; тип кредиту – кредит, сума/ліміт кредиту становить 8000 грн; строк кредитування – 360 днів; мета отримання кредиту – на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на поточний рахунок споживача за реквізитами вказаної ним банківської картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту); процентна ставка становить 2,50 % в день, що становить 912,50 % річних; тип процентної ставки – фіксована; загальні витрати за кредитом становлять 72 000 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 80 000 грн; реальна річна процентна ставка становить 133 859,83 % річних.

19.08.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту № 24056-08/2023 (далі – договір), відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 19.08.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту – 12.08.2024.

Згідно з п. 1.4., 1.5. договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього договору. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включно із використанням реквізитів платіжної картки № 4323-34хх-хххх-8445 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно до п. 2.1. договору перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу.

Згідно з п. 3.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання клієнтом зобов`язань за ним.

У додатку № 1 до договору відображено графік платежів, відповідно до якого: дата видачі кредиту – 19.08.2023; сума кредиту – 8000 грн; кількість платежів – 15, із періодичністю сплати чергового платежу 25 днів; сума кожного чергового платежу, крім останнього – 5000 грн; сума останнього чергового платежу становить 10 000 грн; загальна вартість кредиту становить 80 000 грн, з яких: тіло кредиту у розмірі 8000 грн, проценти за користування кредитом у сумі 72 000 грн.

Вказаний кредитний договір та додаток до нього підписано позичальником електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора W1305.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, який відповідач використав для підписання як паспорту споживчого кредиту, так і кредитного договору та додатку до нього.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

21.03.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) уклали між собою договір факторингу № 21032024 (далі – договір факторингу), відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт – відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включно суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Згідно з п. п. 3.3., 3.4. договору факторингу ціна продажу за договором становить 6 071 722,77 грн. Фактор сплачує клієнту 100 % ціни продажу, передбаченої п. 3.3. договору, протягом 6 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта.

Пунктом 9.2. договору факторингу передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами.

Як вбачається з копії акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 21032024 від 21 березня 2024 року, ТОВ «Аванс Кредит» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло реєстр боржників кількістю 7771, після чого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги заборгованості від боржників.

Відповідно до копії платіжної інструкції № 21039 від 22.03.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на рахунок ТОВ «Аванс Кредит» грошові кошти у сумі 6 071 722,77 грн, призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 21032024 від 21.03.2024 без ПДВ.

Згідно з копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21032024 від 21 березня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 24056-08/2023. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором на момент передачі права вимоги становить 36 200 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 8000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 28 200 грн.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено факт переходу права вимоги за кредитним договором № 24056-08/2023 від 19.08.2024 від первісного кредитора ТОВ «Аванс Кредит» до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 24056-08/2023 від 19.08.2024, складеного представником ТОВ «ФК «ЄАПБ», станом на 30.04.2025 заборгованість за вказаним договором відповідачем не сплачена та становить 36 200 грн, що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 36 200 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас суд звертає увагу, що доказів, які б свідчили про належне виконання первісним кредитором умов кредитного договору щодо перерахування коштів на картковий рахунок, вказаний відповідачем у кредитному договорі, представником позивача не надано.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

При цьому в разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Представником позивача не надано суду доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитним договором, в якому відповідач є позичальником, і по якому право вимоги перейшло до позивача. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Суд звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду пересвідчитися, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.

Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а відтак інформація, що зазначена в них, за відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі № 857/7/22).

Водночас суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той же час клопотань від представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування таких доказів до суду не надходило.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивачем не доведено факт надання відповідачеві грошових коштів за кредитним договором, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 352, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.04.2026.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА