Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №642/3918/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

10 квітня 2026 року

Справа № 642/3918/25

Провадження № 2/642/404/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю: секретаря судового засідання Карпухіна Д.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020 у загальному розмірі 4240 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн та заборгованості за відсотками у загальній сумі 240 грн; а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 500 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 29.11.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 164380 про надання фінансового кредиту. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту становить 4000 грн; дата надання кредиту: 29.11.2020; строк кредиту: 30 днів; стандартна процентна ставка – 2% в день або 730 відсотків річних. Товариство свої зобов?язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

Представник позивача зазначає у позовній заяві, що 17.02.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш ту гоу» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 01-17/02/2022 ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Відповідач не виконав належим чином свої зобов`язання, передбачені умовами кредитного договору. Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на 16.04.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 4240 грн та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 240 грн.

Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн.

Заочним рішенням суду від 10.11.2025 позовну заяву ТОВ «ФК Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020 у загальному розмірі 4240 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 240 грн. Також стягнуто з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн.

10.12.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов документ під назвою «Відзив на позовну заяву», відповідно до змісту якого відповідач зазначає про свою незгодою із заочним рішенням, визнає позовні вимоги частково, однак просить переглянути заочне рішення суду від 10.11.2025 та врахувати те, що відповідач є військовослужбовцем ЗСУ та учасником бойових дій, з огляду на що переглянути можливість зменшення суми нарахованих відсотків за кредитним договором під час дії воєнного стану та суми витрат позивача на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 11.12.2025 вказану заяву залишено без руху, надано відповідачу п`ятиденний строк на усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали суду.

17.12.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення у новій редакції.

Ухвалою суду від 29.12.2025 заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволена, заочне рішення від 10.11.2025 у цивільній справі № 642/3918/25 за позовом ТОВ «ФК Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позовну заяву.

14.01.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволені позовних вимог у частковому обсязі (без зазначення в якому саме обсязі).

Так, відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем за контрактом осіб офіцерського складу Збройних Сил України, а також учасником бойових дій. На думку відповідача, позивачем неправомірно нараховано ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, оскільки оформлення кредитного договору здійснено у період проходження відповідачем військової служби. Крім того відповідач не погоджується із заявленою позивачем сумою витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума у два з половиною рази перевищує розмір тіла кредиту, є неспівмірною складності справи і ціні позову.

16.01.2026 до суду від представника позивача ТОВ «ФК Кеш ту гоу» адвоката Пархомчука С.В. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача вказує у відповіді на відзив, що твердження відповідача щодо списання нарахованих процентів є необґрунтованим. Заборгованість була нарахована не позивачем, а первісним кредитором за укладеним договором та з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач мала повідомити первісного кредитора, що вона є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги. Отже в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач не надала первісному кредитору відповідні документи. Крім того, на думку представника позивача, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

Відповідач правом на подання заперечень не скористалася.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 29.11.2020 між ТОВ «Займер» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 164380 (далі – договір). Договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктами 1.2. – 1.4. договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28.12.2020. Строк дії договору 30 днів. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (проценти) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

В п. 7 договору вказано реквізити рахунку позичальника: НОМЕР_1 .

У додатку № 1 до договору визначено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, в якому відображено строк видачі кредиту, його суму, фіксовану процентну ставку. Також у вказаному додатку зазначено, що сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 2400 грн; до оплати всього: 6400 грн. Вказаний графік підписано представником ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 в електронному вигляді.

Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, надану директором ТОВ «Займер», Грінівецька О.О., з якою укладено договір № 164380 від 29.11.2020 ідентифіковано ТОВ «Займер». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі. Одноразовий ідентифікатор KL9739, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 29.11.2020; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380937686888.

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, шляхом накладення відповідачем аналогу ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора KL9739. Додаток до вказаного договору також підписано відповідачем шляхом накладення аналогу ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора KL9739.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до копії інформаційної довідки від 05.05.2025 № 47/05, виданої директором ТОВ «Платежі онлайн», ТОВ «Платежі онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Номер транзакції: 30667-37625-38748; сума: 4000 грн; дата та час проведення: 29.11.2020 о 20:16:05; номер платіжної картки: НОМЕР_1 .

Факт укладання кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів не заперечується самим відповідачем.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між сторонами дійсно було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови, а також підтверджено факт перерахування первісним кредитором на рахунок відповідача грошових коштів в узгодженому розмірі на вказаний у договорі рахунок, відповідно до умов кредитного договору.

17.02.2022 ТОВ «ФК Кеш ту гоу» (фактор) та ТОВ «Займер» (клієнт) уклали між собою договір факторингу № 01-17/02/2022 (далі – договір факторингу), відповідно до умов якого на умовах цього договору та керуючись ст. 1077 ЦК України фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (додатку № 1 до цього договору) (п. 1.2. договору факторингу).

Відповідно до п. п. 6.2.3. договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору. В разі невиконання фактором вимог п. 7.2 договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов`язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а клієнт повертає першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7.2. договору.

Згідно з п. п. 7.1. договору факторингу в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги фактор сплачує клієнту плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору становить 311979,08 грн.

12.10.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш ту гоу» укладено додаткову угоду до договору факторингу № 01-17/02/2021 від 17.02.2022 про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (далі – додаткова угода), відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про заміну предмету договору з послуг факторингу на відступлення права вимоги за кредитними договорами на підставі ст. 512 ЦК України, в зв`язку із чим всі особливі вимоги, що передбачені в договорі та пов`язані з відносинами факторингу, не застосовуються (п. 1 додаткової угоди).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди зобов`язання відступлення згідно з умовами факторингу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, замінюється на зобов`язання на підставі ст. 512 ЦК України здійснити відступлення права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено в реєстрі боржників, що є додатком № 1 до цієї угоди (п.п. 3.1. додаткової угоди). Зобов`язання передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату замінюється зобов`язанням здійснити оплату за відступлення на підставі ст. 512 ЦК України права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено в реєстрі боржників, що є додатком № 1 до цієї угоди, в сумі 202128,71 грн. (п.п. 3.2. додаткової угоди). При цьому сторони домовилися, що перша частина суми в розмірі 155989,54 грн вже сплачена за умовами договору і зараховується як частина оплати за п.п. 3.2. цієї угоди (п.п. 3.2.1. Друга частина в розмірі 46139,17 грн має бути сплачена за умовами цієї угоди не пізніше, ніж через 5 днів після підписання цієї угоди (п.п. 3.2.2. додаткової угоди).

Згідно з копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17.02.2022 ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК Кеш ту гоу» право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 164380 у загальному розмірі 4240 грн, яка складається із: суми виданого кредиту у розмірі 4000 грн, залишку по відсотках у сумі 240 грн.

Відповідно до копій платіжного доручення № 3668 від 21.02.2022,платіжних інструкцій № 3878 від 12.10.2022, № 3876 від 12.10.2022 ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» перерахувало ТОВ «Займер» грошові кошти у загальній сумі 202128,71 грн, призначення платежів: сплата за відступлення права грошової вимоги до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17.02.2022, зг. Реєстру боржників додаток 1 від 17.02.2022; остаточний розрахунок за відступл. права грош. вим. згідно з дод. угодою. від 12.10.2022 до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 сформував правову позицію, відповідно до якої боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже позивачем підтверджено відступлення до нього права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з копією вимоги від 14.04.2025 про виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 повідомлено про зміну кредитора у кредитному договорі № 164380 від 29.11.2020 та про розмір нарахованої та несплаченої боржником заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 164380, наданої директором ТОВ «ФК Кеш ту гоу», заборгованість за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020 станом на 16.04.2025 становить 4240 грн та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 240 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 4000 грн в рамках кредитного договору № 164380 від 29.11.2020 належним чином підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, оцінку яким судом викладено вище.

Водночас відомостей на підтвердження того, що відповідачем сплачено заборгованість за наданим кредитом матеріали справи не містять та відповідачем не надано, з огляду на що суд доходить висновку, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020, яка становить 4000 грн.

Стосовно позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором суд зазначає таке.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020, відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що на час укладання вказаного договору та по теперішній час вона є діючим військовослужбовцем за контрактом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статтях 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а саме: встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на момент укладення та під час строку дії кредитного договору, укладеного між сторонами) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період.

Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Отже, особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Національним Банком України надано роз`яснення стосовно перегляду умов кредитних договорів позичальників-військовослужбовців, а саме: роз`яснено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 8 червня 2014 року, внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Як вбачається з копії посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 наказом командира Повітряних Сил ЗСУ № 267 від 06.06.2019 призначена на посаду молодшого наукового співробітника факультету «Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба». Вказане також підтверджується довідкою від 24.11.2025 № 25/95/1293/ж, виданою начальником відділу персоналу та стройового – заступником начальника штабу «ХНУПС ім. І. Кожедуба».

Відповідно до висновку щодо застосування відповідних норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21, відсутність звернення відповідача до кредитора із відомостями на підтвердження її статусу не спростовує той факт, що на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Отже, оскільки як на час укладення та строку дії кредитного договору, укладеного між сторонами, як і на час розгляду цієї справи, відповідач має статус військовослужбовця та на неї поширюється дія пільг, передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тому у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за договором № 164380 від 29.11.2020, які були нараховані відповідачу за період з 29.11.2020 по 28.12.2020, тобто коли ОСОБА_1 проходила військову службу під час дії в Україні особливого періоду, а тому у позовних вимогах в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020 у розмірі 240 грн слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, які підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (94,34 %), що становить 2285,29 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2023 між ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» в особі директора ОСОБА_2 та адвокатом Пархомчуком С.В. укладено договір про надання правової допомоги (далі – договір про надання правової допомоги), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору про надання правової допомоги).

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору про надання правової допомоги вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата) та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2000 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Фактичні витрати адвоката, пов`язані з наданням правової допомоги за цим договором за умови надання документів, що підтверджують ці витрати, сплачуються клієнтом адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладеної між ТОВ «ФК Кеш ту гоу» в особі директора Осипенко І.С. та адвокатом Пархомчуком С.В., сторони погодили продовжити строк дії договору про надання правової допомоги до 31.12.2025.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копію акту про отримання правової допомоги від 21.07.2025, згідно з яким адвокатом Пархомчуком С.В. надано ТОВ «ФК Кеш ту гоу» правничу допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020 загальною вартістю 10 500 грн, з детальним описом виконаних адвокатом робіт.

Також представником позивача надано суду копію платіжної інструкції № 39482 від 21.07.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК Кеш ту гоу» сплачено на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 10 500 грн. Призначення платежу: оплата за правничу допомогу відповідно до рахунку 21.07.2025-31 від 21.07.2025 договору про надання правової допомоги від 29.12.2023.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 638/6000/22, від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Водночас при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Беручи до уваги рівень складності цієї справи, яка є типовою у своїй категорії, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи, ціни позову, заперечень з боку відповідача, часткового задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 3500 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором № 164380 від 29.11.2020 у загальному розмірі 4000 (чотири тисячі) грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2285 (дві тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 29 коп., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.04.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу», код ЄДРПОУ 42228158, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА