Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №642/5969/24 — Холодногірський районний суд міста Харкова

10 квітня 2026 року

Справа № 642/5969/24

Провадження № 2/642/329/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карпухіна Д.Д.,

представника позивача – адвоката Голубцова В.А.,

представника відповідача – адвоката Кошарновської С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якій представник позивача просив суд здійснити поділ спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в такому порядку: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 305 100 грн у якості компенсації 50 % ринкової вартості майна з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, з яких: компенсація 50 % ринкової вартості легкового автомобіля «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, у сумі 153 700 грн, компенсація 50 % ринкової вартості легкового автомобіля «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, у сумі 151 400 грн; визнати право ОСОБА_1 на 50 % металевого гаражного боксу за обліковим номером НОМЕР_3 , площею 23 кв.м., який розташований на території обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сотня».

В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначено, що 24 грудня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22.09.2022 року у справі № 639/1716/22. Під час перебування у шлюбі подружжям придбано автомобіль «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , та «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , які були зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 , та продовжують перебувати на обліку за ОСОБА_2 . Крім того під час перебування у шлюбі подружжям придбано металевий гараж/гаражний бокс за обліковим номером НОМЕР_3 , площею 23 кв.м., розташований на території обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сотня", членом якого ОСОБА_2 є з 11.05.2011. Окрім того спільні грошові кошти подружжя збереглись на банківських рахунках відповідача, при цьому позивачка довіряла своєму чоловіку, ніколи не цікавилась номерами банківських рахунків та в яких банках ці рахунки відкриті. З метою встановлення інформації, де та в яких банках відповідач має рахунки, та подальшого звернення до цих банків, для отримання інформації про залишки коштів на момент розірвання шлюбу, з метою заявлення вимоги про поділ грошових коштів, представником позивача адвокатом Голубцовим В.А. направлено запит до Державної податкової служби. Своїм листом від 22.11.2023 ГУ ДПС України в Харківській області відмовило у наданні інформації, внаслідок чого у позивачки виникли труднощі з поданням доказів. Автомобілі «Hyundai Tucson»та «Renault Kangoo»є неподільними, при цьому позивачці не відомо місце їх знаходження, відповідач користується ними одноособово та не надає доступу до них. Відповідно до звітів з оцінки майна вартість автомобіля «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 ,становить 307 400 грн; вартість автомобіля «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , становить302 800 грн; вартість гаража № НОМЕР_3 , площею 23 кв.м., розташованого на території обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сотня" становить 40 000 грн.

На підставі викладеного представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.09.2024 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали суду.

08.10.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голубцова В.А. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій представник позивача просив суд прийняти до розгляду позовну заяву у новій редакції, а саме: виключити з переліку позовних вимог позивача вимогу щодо визнання за ОСОБА_1 права на 50 % металевого гаражного боксу за обліковим номером НОМЕР_3 , площею 23 кв.м., який розташований на території обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сотня».

Ухвалою суду від 09.10.2024 відкрито провадження у цій справі, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження, відповідачу надано строк на подання відзиву на позовну заяву.

15.11.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кошарновської С.Л. надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, представник відповідача зазначає у відзиві на позовну заяву, що дійсно автомобіль «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , був придбаний в період перебування сторін у шлюбі. Проте зазначений автомобіль був і відчужений подружжям у період перебування у шлюбі, що не заперечується позивачем та підтверджується відповіддю РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області № 31/22-Г-29зі від 06.11.2024 року, відповідно до відомостей з ЄДР ТЗ – автомобіль Hyundai Tucson 2008 року випуску, кузов номер НОМЕР_5 , станом на 06.11.2024 перереєстрований на іншого власника 24.11.2018 року. Належних та допустимих доказів з приводу того, що спірний автомобіль було продано відповідачем без згоди позивача та що відповідач діяв не в інтересах сім`ї, використав кошти виключно в особистих інтересах суду надано не було, тому поділу вказаний автомобіль не підлягає. Отже, ще до розірвання шлюбу сторони здійснили відчуження спірного об`єкту, у власності відповідача автомобіль «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 , не перебуває. Кошти були витрачені спільно подружжям в інтересах сім?ї. Щодо стягнення 50% ринкової вартості легкового автомобіля «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов номер НОМЕР_6 , то зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві.

15.11.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кошарновської С.Л. надійшла зустрічна позовна заява, в якій представник відповідача просить суд визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов номер НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 .

В обґрунтування зустрічної позовної заяви представник відповідача зазначає, що в період шлюбу ОСОБА_2 придбав автомобіль «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов номер НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 . Розпочинаючи з 1980 року у власності ОСОБА_2 перебувало вісім автомобілів, що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області № 31/22-Г-283і від 06.11.2024. Кошти від продажу зазначених автомобілів використовувались для придбання наступного автомобіля. Крім того, позивач з 1998 року має постійний дохід, що підтверджується випискою з індивідуальних відомостей про застраховану особу (дата формування 26.07.2024 року). Автомобіль Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов номер НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 , був придбаний позивачем за власні кошти, які були отримані від продажу попередніх автомобілів та накопичені від постійного джерела доходів. ОСОБА_1 з моменту реєстрації шлюбу з позивачем і до розірвання шлюбу жодного дня не працювала, джерел доходів не мала. Жодних доказів того, що відповідач матеріально приймала участь у придбанні спірного автомобіля немає. Оскільки спірне нерухоме майно, хоч і придбано в період шлюбу сторін, проте в силу положень ст. 57 СК України не відноситься до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

25.12.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кошарновської С.Л. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник відповідача просила суд витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Харківській області інформацію щодо отриманого ОСОБА_1 доходу від підприємницької діяльності або діяльності юридичної особи, або інші види доходів за період з 24.12.2003 по 22.09.2022.

Ухвалою суду від 25.12.2024 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, надано відповідачу за зустрічним позовом строк на подання відзиву на зустрічну позовну заяву.

27.02.2025 до суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Голубцова В.А. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача за первісним позовом просив витребувати в Територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ 6350 такі інформацію та документи: коли та на підставі яких правовстановлюючих документів, транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, кузов номер НОМЕР_1 , 30.07.2008 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , вибув із його володіння; та копії документів, на підставі яких вказаний транспортний засіб вибув з володіння ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18.03.2025 клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвоката Кошарновської С.Л. від 25.12.2024 про витребування доказів залишено без розгляду, клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Голубцова В.А. про витребування доказів задоволено, витребувано у ТСЦ МВС 6350 інформацію щодо того, коли та на підставі яких правовстановлюючих документів транспортний засіб «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , вибув із його володіння, із наданням суду копій відповідних документів.

24.06.2025 до суду від ТСЦ № 6350 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях надійшли витребувані судом докази.

26.08.2025 до суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Голубцова В.А. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача за первісним позовом просив суд в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 % ринкової вартості майна з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, а саме: компенсацію 50 % ринкової вартості легкового автомобіля «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, у сумі 153 700 грн, інфляційні втрати рахувати з 24.11.2018 (день відчуження транспортного засобу); компенсацію 50 % ринкової вартості легкового автомобіля «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, у сумі 151 400 грн, інфляційні втрати рахувати з 24.09.2024 (день звернення до суду).

Протокольною ухвалою суду від 16.09.2025 заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Голубцова В.А. про збільшення розміру позовних вимог задоволено, постановлено продовжувати розгляд цієї справи з урахуванням збільшених позовних вимог.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Голубцов В.А. правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву за первісним позовом, а також на подання відзиву на зустрічну позовну заяву не скористалися.

У підготовчому судовому засіданні 21.10.2025 представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Голубцов В.А. в усному порядку заявив клопотання про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 для їх допиту у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про виклик свідків, викликано у судове засідання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . У подальшому в ході судового розгляду представник позивача відмовився від допиту вказаних свідків.

18.12.2025 до суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Голубцова В.А. надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник позивача за первісним позовом просив суд визнати поважною причину неподання доказів та долучити до матеріалів справи відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, допитати відповідача ОСОБА_2 у якості свідка, викликати та допитати свідка ОСОБА_9 .

Протокольною ухвалою суду від 18.12.2025 у задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Голубцова В.А. про долучення доказів та допит свідків відмовлено у зв`язку із пропущенням строку на подання відповідних доказів та подання клопотання про виклик свідків, а також у зв`язку із тим, що з огляду на те, що такі докази не відносяться до предмету доказування у цій справі.

У судовому засіданні 12.03.2026 представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Голубцова В.А. подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, в якій просив суд розглядати позовні вимоги, що були заявлені позивачем у редакції від 08.10.2024, а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 305 100 грн у якості компенсації 50 % ринкової вартості майна з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, з яких: компенсація 50 % ринкової вартості легкового автомобіля «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , у сумі 153 700 грн, з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, компенсація 50 % ринкової вартості легкового автомобіля «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , у сумі 151 400 грн, з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Голубцов В.А. підтримав позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити, заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Кошарновська С.Л. у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні первісної позовної заяви в повному обсязі, задовольнити зустрічну позовну заяву, а також вказала на те, що автомобіль «Renault Kangoo», 2014 року випуску, не є легковим автомобілем, як про це зазначає представник позивача за первісним позовом, а тому його вартість є меншою, ніж вказана у відповідному висновку спеціаліста, наданого стороною позивача за первісним позовом.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до копії рішення Київського районного суду м. Полтави від 22.09.2022 у справі № 639/1716/22 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.12.2003 було укладено шлюб, зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Вказаний шлюб розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22.09.2022 у справі № 639/1716/22.

Згідно з копією листа начальника Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Харківській області від 13.07.2023 № 31/20-2535 30.07.2008 на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб «Hyundai Tucson» 1975, (2008), кузов № НОМЕР_8 ; 11.09.2018 на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб «Renault Kangoo» 1461, (2014), двигун № НОМЕР_9 , кузов № НОМЕР_2 .

Відповідно до копії листа начальника Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області від 06.11.2024 № 31/22-Г-29зі транспортний засіб «Hyundai Tucson» 1975, (2008), кузов № НОМЕР_8 , який 30.07.2008 було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , 24.11.2018 перереєстровано на іншого власника.

Власником транспортного засобу «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , на теперішній час значиться ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 .

Згідно з копією листа начальника Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області від 15.11.2024 № 31/22-Г-30зі станом на 14.11.2024 транспортний засіб «Hyundai Tucson», кузов № НОМЕР_8 , 24.11.2018 перереєстровано в ТСЦ № 6350 на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ. Відомості про перебування на обліку на ім`я ОСОБА_2 вказаного транспортного засобу з технічних причин помилково зазначено в листі РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області від 06.11.2024 № 31-22-Г28зі.

Як вбачається з листа начальника Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 6350 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській області від 15.05.2025 № 31/32/6350, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС за ОСОБА_2 було зареєстровано транспортний засіб «Hyundai Tucson», кузов № НОМЕР_8 , який було перереєстровано на іншого власника 24.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2018 № 6350/2018/1204340, укладеного в присутності адміністратора сервісного центру МВС. Надати копії документів, що стали підставою реєстраційних дій з транспортним засобом «Hyundai Tucson», кузов № НОМЕР_8 , від 24.11.2018 неможливо, оскільки такі документи знищені за закінченням терміну зберігання.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2251, спадкова справа № 458/2011, посвідченого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори, спадкоємцем 3/4 частки спадщини, на яку видане це свідоцтво, а саме: 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Оцінка спадкового майна становить 33 560,50 грн, в т. ч. того, на яке видається це свідоцтво, становить 25 170,37 грн.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі № 426, спадкова справа № 106/2017, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області, спадкоємцем спадщини, на яку видано це свідоцтво, а саме: 5/8 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Оцінка вказаного майна відсутня.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 448514030 від 20.10.2025 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м., із надвірними будівлями та спорудами: сарай – літ. «Б», погріб – літ. «В», убиральня – літ. «Г», нараж – літ. «Ж», сарай – літ. «Е», літній душ – літ. «Д», огорожа – № 1, 2. З 04.08.2021 на праві власності належить ОСОБА_10 .

Згідно з копією листа начальника Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Харківській області від 23.10.2024 №45зі/119-25/01-2024 повідомлення ОСОБА_11 щодо події за адресою: АДРЕСА_2 , яке надійшло до служби «102» ГУ НП в Харківській області 06.10.202 о 13:56 год. стосовно конфлікту із колишньою дружиною, зареєстровано в ІП «Єдиний облік» ІКС ІПНП ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області за № 1104, на місце події направлявся екіпаж патрульної поліції № 3102 УПП в Харківській області ДПП.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, а також в інших постановах Верховного Суду, наприклад, у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 662/1069/17.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділу спільного майна подружжя", вирішуючи суперечки між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Частиною першою ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71 СК України, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині рішення. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певного майна об`єктом права спільної сумісної власності та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання, не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Як було встановлено судом, автомобіль «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 30.07.2008, тобто у період перебування останнього у шлюбних відносинах із ОСОБА_1 , було перереєстровано на іншого власника 24.11.2018.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України). Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Верховний суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 295/98/21 зазначив, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Аналогічний висновок також зроблено в постанові ВС України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, про що зазначила у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).

Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого з подружжя (правові висновки Верховного Суду викладених в постановах від 30 січня 2019 року в справі №158/2229/16-ц, від 10 червня 2022 року в справі № 544/856/20, від 01 березня 2023 року в справі №359/10855/19, від 20 грудня 2023 року в справі №127/21002/21).

Доводи представника відповідача за первісним позовом про те, що позивачем за первісним позовом не доведено, що відчуження вказаного автомобіля було здійснено без згоди позивача, а також не надано доказів того, що відповідач за первісним позовом діяв не в інтересах сім`ї та використав кошти в особистих інтересах, є неспроможними з огляду на те, що тягар доказування наявності згоди на відчуження такого автомобіля та використання коштів від його продажу на потреби сім`ї лежить на тому з подружжя, хто здійснив відчуження такого майна.

Водночас матеріали справи не містять та суду не надано доказів на підтвердження наявності згоди ОСОБА_1 на відчуження автомобіля «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 ,та використання ОСОБА_2 коштів від його продажу на потреби сім`ї.

З метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14- 40цс21).

Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).

Згідно з копією висновку оцінювача про вартість майна від 23.04.2024 станом на 23.04.2024 ринкова вартість автомобіля «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_8 , без врахування технічного стану та пробігу становить 307 400 грн.

Отже, враховуючи той факт, що відповідач за первісним позовом розпорядився спірним транспортним засобом на власний розсуд без письмової згоди позивачки за первісним позовом та не довів використання коштів від його продажу на потреби сім`ї, суд доходить висновку, що позивач має право на грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , розрахованої виходячи з ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, представник позивача за зустрічним позовом зазначає, що з 1980 року у власності ОСОБА_2 перебувало вісім автомобілів, кошти від продажу яких використовувалися для придбання наступного автомобіля, крім того у ОСОБА_2 з 1998 року був постійний дохід, тому автомобіль «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , був придбаний ОСОБА_2 за власні кошти.

Як вже було вказано судом, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з копії листа начальника Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області від 06.11.2024 № 31/22-Г-28зі, до перебування у шлюбі з ОСОБА_12 , тобто до 24.12.2003, на ім`я ОСОБА_2 було зареєстровано два транспортні засоби, а саме: 20.12.1995 на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб «Ford Sierra», (1985), двигун № НОМЕР_11 , кузов № НОМЕР_12 ; 09.10.1997 на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб «Ford Scorpio», (1988), двигун № НОМЕР_13 , кузов № НОМЕР_14 , який 10.09.2005 знято з обліку для реалізації. Під час перебування у шлюбі з ОСОБА_12 , на ім`я ОСОБА_2 крім транспортних засобів «Renault Kangoo», 2014 року випуску, та «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, були зареєстровані такі транспортні засоби: 30.07.2005 – автомобіль «Chevrolet Lacetti», (2005), кузов № НОМЕР_15 ; 28.07.2011 – автомобіль ЗАЗ 110307-42 1197 (2008), двигун № НОМЕР_16 , кузов № НОМЕР_17 , який 21.03.2012 знято з обліку для реалізації.

Водночас матеріали справи не містять та суду не надано відомостей стосовно ціни продажу транспортного засобу «Ford Sierra», (1985), двигун № НОМЕР_11 , кузов № НОМЕР_12 , а також автомобіля «Ford Scorpio», (1988), двигун № НОМЕР_13 , кузов № НОМЕР_14 , які було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 до укладення останнім шлюбу із ОСОБА_1 , так само як і відсутні відомості щодо ринкової вартості вказаних транспортних засобів на час їх відчуження.

Посилання сторони позивача за зустрічним позовом про наявність у ОСОБА_2 в особистій власності нерухомого майна, отриманого ним у спадщину за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , судом до уваги не береться з огляду на те, що суду не надано відомостей щодо відчуження ОСОБА_2 такого майна, а також щодо отримання ним грошових коштів за реалізацію такого майна.

Згідно з довідкою форми ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 26.07.2024 ОСОБА_2 у період з 1998 по 2003 рік включно (тобто за період до перебування у шлюбі із ОСОБА_12 ) отримав дохід у сумі 49 202,67 грн; у період з 2004 по 2018 рік включно (тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_12 та у період придбання транспортних засобів «Renault Kangoo», 2014 року випуску, та «Hyundai Tucson», 2008 року випуску) отримав дохід у сумі 1 368 877,99 грн.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 у період з 2003 року по 2018 рік включно не була офіційно працевлаштованою та не мала офіційного доходу, що не оспорюється сторонами та визнається судом доведеним.

Суд зауважує, що сама по собі наявність у позивача за зустрічним позовом грошових коштів, зокрема, отриманих у вигляді компенсації за інше майно, отримання доходу за місцем роботи тощо, не свідчить автоматично про те, що саме ці кошти були використані для придбання спірного автомобіля. Сам факт володіння коштами не є достатнім доказом цільового використання таких коштів на придбання конкретного майна, якщо це не підтверджується належними та допустимими доказами.

Водночас у суду відсутні будь-які відомості, які б свідчили про те, що зазначені грошові кошти не були використані відповідачем на інші потреби, зокрема побутові, приватні чи навіть не пов`язані з інтересами сім`ї, а були збережені до моменту придбання транспортного засобу «Renault Kangoo», 2014 року випуску,та безпосередньо витрачені на його придбання. Такі припущення не можуть покладатися в основу судового рішення.

Доведення факту особистого походження коштів та їх цільового використання на придбання конкретного майна, що має істотне правове значення для визначення режиму власності, покладається саме на ту особу, яка заявляє про відповідну обставину. Проте жодного прямого чи опосередкованого доказу, який би підтверджував зв`язок між наявністю особистих коштів та використанням саме таких коштів на купівлю транспортного засобу «Renault Kangoo», 2014 року випуску, у період шлюбу стороною позивача за зустрічним позовом до суду не подано.

Крім того, у контексті доводів представника позивача за зустрічним позовом щодо відсутності у позивача власного доходу, який міг бути використаний для придбання спірного нерухомого майна, суд зазначає, що навіть повна відсутність доходів у одного з подружжя не виключає дії презумпції спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Чинне законодавство не пов`язує режим спільної сумісної власності виключно з фінансовим внеском кожного з подружжя у придбання того чи іншого об`єкта. Відповідно до статті 60 СК України спільною сумісною власністю є все майно, набуте подружжям за час шлюбу, незалежно від того, хто саме з них мав дохід. Закон прямо передбачає, що навіть у разі, якщо один з подружжя не мав самостійного заробітку з поважних причин, таких як: ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, навчання, хвороба тощо, майно, придбане у цей період, є спільною сумісною власністю.

Суть вказаної правової презумпції полягає у тому, що внесок кожного з подружжя у сімейне життя визнається рівноцінним незалежно від його форми, як-то заробіток, побутова праця, виховання дітей, підтримка, організація та ведення домашнього господарства, ведення спільного побуту або інші нематеріальні форми участі у створенні та збереженні сімейного майна.

Отже, сам по собі факт, що кошти на придбання спірного майна могли бути зароблені лише одним з подружжя, не є безумовною та достатньою підставою для визнання цього майна його особистою приватною власністю.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З огляду на вказане, з урахуванням досліджених доказів, вимог статей 60, 70, 71 СК України, презумпції спільної сумісної власності подружжя, на переконання суду, стороною позивача за зустрічним позовом не надано суду доказів, які б могли підтвердити ту обставину, що автомобіль «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , було придбано позивачем за зустрічним позовом за кошти, належні особисто йому, з огляду на що суд не вбачає підстав для визнання вказаного транспортного засобу його особистою власністю, тому у задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити.

Відповідно до копії висновку оцінювача про вартість майна від 23.04.2024 станом на 22.04.2024 ринкова вартість автомобіля «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , без врахування технічного стану та пробігу становить 302 800 грн.

Посилання представника відповідача за первісним позовом на те, що вказаний автомобіль є вантажним, а не легковим, як це зазначено, на думку представника, у вказаному висновку, а тому його вартість є меншою, ніж вказано у відповідному висновку спеціаліста, є помилковими з огляду на те, що, як вбачається з копії звіту з оцінки майна від 23.04.2024, суб`єктом оціночної діяльності встановлено ринкову вартість транспортного засобу «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , із визначенням того, що «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , є колісним транспортним засобом.

При встановленні вартості вказаного транспортного засобу оцінювачем було застосовано порівняльний підхід шляхом порівняння ринкової вартості транспортних засобів відповідної марки та моделі із відповідними технічними характеристиками, а тому у суду відсутні підстави сумніватись у достовірності та обґрунтованості висновку оцінювача щодо ринкової вартості такого транспортного засобу.

При цьому стороною відповідача за первісним позовом не було надано відомостей на спростування встановленої оцінювачем ринкової вартості вказаного транспортного засобу, як і не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для з`ясування його дійсної вартості у разі наявності сумніву щодо визначеної оцінювачем вартості такого транспортного засобу.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що автомобіль «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги за первісним позовом у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 151 400 грн в якості компенсації за 1/2 частини вартості вказаного автомобіля підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 50 % вартості майна саме з урахуванням індексу інфляції на момент стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу стягнення грошової компенсації за належну частину спільного майна подружжя, тобто з сімейних правовідносин, суд не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Понесені витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 365, 368 ЦК України, ст. ст. 60-63, 65, 69-71 СК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 305 100 (триста п`ять тисяч сто) грн, з яких: компенсація 1/2 частини ринкової вартості транспортного засобу «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , у сумі 153 700 грн та компенсація 1/2 ринкової вартості транспортного засобу «Renault Kangoo», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , у сумі 151 400 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю залишити без задоволення.

Стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.04.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_18 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_19 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА