Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №619/141/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/141/25

провадження № 2/619/30/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 березня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.

прокурора Сапітона Д.В.,

представника відповідача Кайдашова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду, встановив --

Стислий виклад позиції позивача.

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», у якому просить:

усунути перешкоди власнику – державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2438;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, загальною площею 0,1000 га, розташованої на території Русько-Лозівської сільської ради Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, загальною площею 0,1000 га, розташованої на території Русько-Лозівської сільської ради Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї і з закриттям розділу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, загальною площею 0,1000 га, розташовану на території Русько-Лозівської сільської ради Харківського району Харківської області.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до рішення Харківської обласної ради ХХХVIII сесії V скликання від 29.01.2009 створено на території Дергачівського району об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення-регіональний ландшафтний парк «Парк дикої природи «Ольхова балка», площею 465, 5 га. Так, в межах Дергачівського району (на теперішній час Харківського району) Харківської області біля с. Питомник визначено територією, яка оголошена регіональним ландшафтний парк «Парк дикої природи «Ольхова балка», який створено з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних ресурсів Лісобережного лісостепу на території Харківської області, а також збереження умов для організації відпочинку населення. На карті-схемі проекту створення регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка» позначено його розташування на землях Данилівського лісгоспу та на землях Військового лісгоспу. Регіональний ландшафтний парк «Парк дикої природи «Ольховська балка» є об`єктом природно-заповідного фонду та відповідно території (земельна ділянка) під ним –землями природно-заповідного фонду, яка перебуває у постійному користуванні Данилівського лісгоспу (на теперішній час ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») та Військового лісгоспу (на теперішній час Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України). Незважаючи на це, Дергачівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №132 від 12.02.2009, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель державної форми власності (землі запаса) зі зміною цільового призначення із категорії сільськогосподарського призначення на категорію земель рекреаційного призначення громадянам для індивідуального дачного будівництва з подальшою передачею у власність на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту Дергачівського району. Як вбачається зі списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, який є додатком до розпорядження голови райдержадміністрації від 12.02.2009 № 132, громадянці ОСОБА_1 передається земельна ділянка площею 0.1000 га. На підставі розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №2468758 від 08.04.2009 з кадастровим номером: 6322082000:04:000:0110, яка була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2013. Таким чином, на теперішній час ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, яка, розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду-регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка» та перебуває у постійному користуванні ДП «Харківська лісова наукова-дослідна станція».

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у своїх поясненнях зазначив, що тотожна справа між тими ж сторонами вже була розглянута судами всіх інстанцій, які ухвалили рішення на користь громадян України. Харківський окружний адміністративний суд у постанові від 21.02.2011 у справі № 2а-3834/10/2070 дійшов висновку, що визначити межі парку та встановити порушення цих меж неможливо. Доказів розташування ландшафтного парку саме на території, яка була надана громадянам (51 особі) у власність на підставі розпоряджень голови Дергачівської РДА від 31.07.2008 № 972 та №974, і які вже отримали акт на право власності на вказані земельні ділянки та зареєстрували їх у державному реєстрі відповідно до вимог чинного законодавства. Прокурором не був сплачений судовий збір у належному розмірі. Прокурором не надано доказів того, що він звернувся до компетентного органу з відповідним повідомленням та протягом розумного строку після його повідомлення відповідний компетентний орган самостійно не звернувся до суду. Прокурор не мав повноважень звертатися до суду в інтересах позивачів, а тому є всі підстави стверджувати про відсутність в нього процесуальної дієздатності й відповідних повноважень на ведення справи. Заявлені прокурором позовні вимоги (негаторний позов) не є належним способом захисту. Посилаючись на висновки Верховного суду, вважає, що позовні вимоги, заявлені позивачами та прокурором, повинні мати віндикаційний характер. Відповідач не знав й не міг знати про будь-які обмеження щодо спірної земельної ділянки. Він був впевнений в своїх діях, оскільки судовими рішеннями преюдиційно встановлено законність надання громадянам земельних ділянок у їх приватну власність. Вважає, що прокурором порушені строки позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Прокурором не доведено факт наявності порушеного інтересу держави, а отже він не має відповідних повноважень звертатися до суду з цим позовом. Саме по собі рішення обласної ради від 29.01.2009 № 1098-\/, яким створено об`єкт природно-заповідного фонду Регіональний ландшафтний парк «Парк дикої природи «Ольхова балка» не може автоматично, без дотримання процедурних вимог, визначених ст. 23, 24, 51-53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та інших законодавчих актах визначати реальне існування та функціонування такого парку. У позовній заяві прокурор неодноразово звертає увагу на незаконність зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, проте будь-яких вимог щодо визнання незаконності таких змін ним не заявлено. Прокурор ані не заявляє позовних вимог про визнання незаконними первісних нормативних актів про відведення та виділ спірних земельних ділянок, ані не надає вже чинних документів про визнання незаконними таких актів. Якщо не доведений факт незаконності відведення земельної ділянки, то й відсутні підстави стверджувати про недійсність відповідних договорів купівлі-продажу таких ділянок. Зазначає, що будь-які твердження прокурора щодо начебто перебування спірних земельних ділянок в межах ПЗФ не є достовірними та релевантними, оскільки згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру у Харківській області відомості про межі Парку до ДЗК не внесені, відомості про проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій ПЗФ відсутні, проект створення території Парку не передавався. Згідно з положеннями цього Закону, але в редакції станом на 2009 рік, порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, регіональним ландшафтним паркам, визначається Земельним Кодексом України (ст. 53 в редакції станом на момент створення ПЗФ). При цьому, Земельним кодексом України передбачено, що має бути проект відведення земельної ділянки, який погоджується й затверджується за певною процедурою. Таким чином, якщо навіть вважати такий ПЗФ створеним, адміністрацією такого ПЗФ не вжито заходів до визначення меж ПЗФ, а отже відсутні підстави стверджувати про взагалі наявність якоїсь визначеної території такого ПЗФ. Прокурор посилається на проект створення регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка», проте цей документ є лише проектом, а не відповідним розпорядчим документом; не затверджений уповноваженими на те організаціями, не містить чітких меж ПЗФ. Відведення громадянам спірних земельних ділянок відбулося до створення ПЗФ.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача - Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України Сапітон Д.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - Кайдашов В.С. вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, просив застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причину неявки не повідомила, про місце, дату та час судового засідання за зареєстрованим місцем проживання неодноразово була належним чином повідомлена, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення. Також ОСОБА_1 повідомлялась за допомогою оголошення, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час підготовчого засідання повідомлявся через електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» Муха А.І. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Харківської обласної ради ХХХVIII сесії V скликання від 29.01.2009 №1098-V вирішено створити на території Дергачівського району об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення – регіональний ландшафтний парк «Парк дикої природи «Ольхова балка», площею 465, 5 га (а.с. 46 т. 1).

Відповідно до додатку до рішення обласної ради від 29.01.2009 №1098- V (ХХХVIII сесії V) зазначено перелік цінних територій та об`єктів, що резервуються для наступного віднесення до природно-заповідного фонду Харківської області: місце розташування – Дергачівський район, біля с. Руська Лозова; характеристика об`єкта – більша частина площі під рослинністю перелогів, оточених природними кленовими дібровами переважно порослевого походження, в деревостані яких трапляються поодинокі насіннєві дерева дуба звичайного, віком близько 80-100 років. Територія має природоохоронну, наукову та рекреаційну цінність: пропонований тип заповідання – регіональний ландшафтний парк «Парк дикої природи «Ольхова балка»; орієнтована площа – 465, 5 га; адміністративний район, в якому знаходиться об`єкт –Дергачівський (зворотня сторона а.с. 46 т. 1).

У 2007 році Міністерством охорони навколишнього природного середовища Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем виконано проект створення регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка» (а.с. 47-80 т.1).

28.03.2009 заступником начальника державного управління охорони навколишнього середовища в Харківській області О.М. Голобородьком затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк «Парк дикої природи «Ольхова балка» за погодженням начальника Харківського квартирно-експлуаційного відділу Збройних сил України Татаркіним С.О (а.с. 81-85 т. 1).

Згідно з розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації № 132 від 12.02.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель державної форми власності (землі запасу) із зміною цільового призначення із категорії сільськогосподарського призначення на категорію земель рекреаційного призначення громадянам для індивідуального дачного будівництва з подальшою передачею у власність на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області. Змінено цільове призначення земельних ділянок загальною площею 5,5000 га із категорії земель сільськогосподарського призначення (пасовища) на категорію земель рекреаційного призначення на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту. Передано громадянам (згідно зі списком) у власність земельні ділянки загальною площею 5,5000 га (в розмірах) для індивідуального дачного будівництва на території Русько-Лозівської сільської ради. В п. 4.3 зазначено - громадянам приступити до використання земельної ділянки тільки після встановлення її меж в натурі (на місцевості), державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 88 т. 1).

В додаток до розпорядження голови райдержадміністрації від 12.02.2009 № 132 складено список громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, серед яких під № 40 – ОСОБА_1 . Площа ділянки, яка передається їй у власність 0,1000 га (а.с. 89-90 т. 1).

Із пояснювальної записки заступника начальника управління – начальника відділу земельних відносин у Дергачівському районі Харківської області Алфьорової Л.С. вбачається, що підставою для розробки проекту розпорядження були заяви 55 громадян про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок рекреаційного призначення. Земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення (запас), представлені пасовищем, перебувають в державній власності. Предметом правового регулювання розпорядження є земельні ділянки, які бажають одержати у власність 55 громадян, цільове призначення змінюється із категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва, перебувають за межами населеного пункту, обмежень (обтяжень) відносно земельних ділянок немає. Передбачене відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 160097, 85 (по 2910,87 грн кожному громадянину) (зворотня сторона а.с. 90 т. 1).

У 2008 році директором ЗАТ «Галичина» Макагоновим Д.В. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель державної форми власності (землі запасу) зі зміною цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель рекреаційного призначення громадянам для індивідуального дачного будівництва з подальшою передачею у власність на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області (а.с. 91-94 т. 1).

Відповідно до висновку начальника управління держкомзему у Дергачівському районі Харківської області Желішкевич В.Й. від 27.10.2008 – управління держкомзему у Дергачівському районі Харківської області погоджує проект ЗАТ «Галичина» та вважає за можливе надати земельні ділянки громадянам (згідно з додатком) по 0, 1000 га кожному за рахунок земель державної форми власності (землі запасу) зі зміною цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення загальною площею 5,5000 га у тому числі сільськогосподарські пасовища -5,5000 га на категорію земель рекреаційного призначення для індивідуального будівництва загальною площею 5,5000 га з подальшою передачею у власність (зв.сторона а.с. 94-95 т. 1).

Відповідно до висновку начальника відділу містобудування та архітектури Дергачівської райдержадміністрації К.Б. Каратаєва від 27.10.2008 щодо додержання містобудівних вимог – погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель державної форми власності (землі запасу) зі зміною цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель рекреаційного призначення громадянам (згідно додатку) для індивідуального дачного будівництва з подальшою передачею у власність на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області (зворотня сторона а.с. 95-96 т. 1).

Відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи – проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок «земель державної форми власності» (землі запасу) зі зміною цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель рекреаційного призначення громадянам (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва з подальшою передачею у власність на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області – відповідає вимогам діючого санітарного законодавства та погоджується (зворотня сторона а.с. 96-98 т. 1).

Згідно з висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища Харківської області від 24.11.2008 – Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Харківської області погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області для індивідуального дачного будівництва з подальшою передачею у власність. Об`єкти природно-заповідного фонду відсутні (зв. сторона а.с. 98-99 т. 1 ).

Державне підприємство «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» дочірнє підприємство «Слобідська археологічна служба» від 26.11.2008 у своєму висновку зазначило, що вивчивши подані матеріали громадян, земельна ділянка може використовуватись для вказаних цілей у зв`язку з відсутністю археологічних об`єктів та історичного культурного шару на всій площі ділянки, але у разі виявлення давніх речей потрібно звернутися до фахівців ДП ОАСУ «Слобідська археологічна служба (зв.сторона а.с. 99-100 т. 1).

Заступник начальника управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації В.Д. Холодок від 08.12.2008 погодив проект відведення земельної ділянки на вказані цілі громадянам (всього 55 громадян) (зв. сторона а.с. 100 т. 1).

На підставі розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 12.02.2009 №132 – ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №2468758 від 08.04.2009, а саме на земельну ділянку 0, 1000 га, розташовану на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва) з кадастровим № 6322082000:04:000:0110 (а.с. 101 т. 1).

30.07.2013 ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки 0, 1000 га, розташованої на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва) з кадастровим № 6322082000:04:000:0110. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстровано в реєстрі за №2438 (а.с. 102 т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 6322082000:04:000:0110 за адресою Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, категорія земель: землі рекреаційного призначення, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, 0,1000 га належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 103 т. 1).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка № 6322082000:04:000:0110, площа 0,1 га, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, землі рекреаційного призначення, за адресою Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 30.07.2013 приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. (а.с. 104) Кадастрова карта ( а.с. 104 т. 1).

З листа директора Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації А.Нерети від 10.09.2024 вбачається, що межі регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка» з часу оголошення заповідною територією не змінювалися та в натурі (на місцевості) не встановлювалися. Відповідно до проекту створення, який розроблено у 2007 році Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем, 51 земельна ділянка (в тому числі і земельна ділянка з кадастровим №6322082000:04:000:0110) повністю знаходяться в межах регіонального ландшафтного парку. Землевпорядна документація щодо відведення земельних ділянок у приватну власність в межах РЛП на розгляд та погодження до Департаменту не надходила (зв. сторона а.с. 109-110 т. 1)

За даними першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області І.Сосіної від 10.09.2024 – відомості про межі території регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка» та обмеження у використанні земель в установленому порядку до Державного земельного кадастру не внесені. Відомості щодо розробленого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на парк у відділі відсутні, проект створення території парку для використання в роботі до відділу не передавався. Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельні ділянки (в тому числі і земельна ділянка з кадастровим №6322082000:04:000:0110) входять до шару природно-заповідний фонд (межі території регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка»). Земельні ділянка (в тому числі і земельна ділянка з кадастровим №6322082000:04:000:0110) представлені землями лісогосподарського призначення (державний лісовий фонд) та входять до наявних у відділі планшетів лісовпорядкування ДП «Данилівський дослідний держлісгосп» Липецьке лісництво 2014 року (зв. сторона а.с. 112-114 т. 1).

Відповідно до повідомлення начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ю.Кундрюкова від 23.09.2024 – за даними проекту встановлення меж сільських населених пунктів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, розробленого ХФ «УкрНИИЗемпроект» у 1992 році, земельні ділянки (в тому числі і земельна ділянка з кадастровим № 6322082000:04:000:0110), розташовані за межами населених пунктів на території Дергачівської міської ради Харківського (колишнього Дергачівського) району Харківської області (а.с. 117 т. 1).

Як вбачається з відповіді генерального директора Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» В. Мельниченка від 24.09.2024 - геодезична зйомка окружних меж кварталів лісовпорядкування не проводилася, тому для встановлення факту накладення земельних ділянок із відповідними кадастровими номерами (в тому числі і земельна ділянка з кадастровим №6322082000:04:000:0110), чи визначення площі накладення на землі лісового фонду необхідне проведення земельної експертизи, яку ВО «Укрдержліспроект» не проводить. Також ВО «Укрдержліспроект» надав фрагмент накладки на ортофотоплан кв. 1 Чугуївського лісництва ДП «Новомосковський військовий лісгосп» з межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2009, кв. 61 Липецького лісництва ДП «Харківська ЛНДС» з межами його таксаційних виділів та межами земельних ділянок згідно з наданими кадастровими номерами(в тому числі і земельна ділянка з кадастровим №6322082000:04:000:0110) (а.с. 124-125 т. 1).

Листом від 18.11.2024 N?252/02 ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (яка є правонаступником ДІ «Данилівської дослідний держлісгосп») підтвердила факт знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110 в межах кв. 61, виділу 1, 3 Липецького лісництва ДП «Харківська ЛНДС» (а.с. )

Державним підприємством “Харківська державна лісовпорядна експедиція” Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 07.05.2025 надано схему розташування земельної ділянки з кадастровим №6322082000:04:000:0110 відносно земель лісогосподарського призначення кв. 61 Липецького лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція (а.с. 92, 93-94 т. 2).

За даними ТОВ «Лік-проект» земельна ділянка з кадастровим № 6322082000:04:000:0110 повністю знаходяться в межах ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка». Також інженером геодезистом, інженером-землевпорядником ТОВ “Лік-проект” В. Тамановим складено схему земельних ділянок з планом меж знаходження земельних ділянок з кадастровими номерами, з якої вбачається, що 51 земельна ділянка знаходяться в межах ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка» (а.с. 138-139 т. 1).

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим кодексом.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом; землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні, а згідно з ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного призначення (пункт «в» частини першої статті 19 ЗК України).

У статті 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 статті 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Частина 1 статті 150 ЗК України відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності було можливим тільки за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що Верховна Рада України не погодила вилучення земельної ділянки на території ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка» із державної власності, право держави на цю ділянку не припинилося і до ОСОБА_1 , а в подальшому і до ОСОБА_2 не перейшло.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що рішенням Харківської обласної ради від 29.01.2009 вирішено створити на території Дергачівського району об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення – регіональний ландшафтний парк «Парк дикої природи «Ольхова балка» площею 465, 5 га.

Інформація надана Департаментом захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації від 10.09.2024 свідчить про те, що – земельна ділянка з кадастровим № 6322082000:04:000:0110 повністю знаходяться в межах регіонального ландшафтного парку.

За даними Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10.09.2024 – відповідно до даних Державного земельного кадастру земельні ділянки (в тому числі і земельна ділянка з кадастровим №6322082000:04:000:0110) входять до шару природно-заповідний фонд (межі території регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка»).

За даними ТОВ «Лік-проект» земельна ділянка з кадастровим № 6322082000:04:000:0110 повністю знаходяться в межах ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка». Інженером-геодезистом та інженером-землевпорядником ТОВ “Лік-проект” складено схему земельних ділянок з планом меж знаходження земельних ділянок з кадастровими номерами, з якої вбачається, що 51 земельна ділянка знаходяться в межах ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка».

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110 знаходиться на території ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка», а тому належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду і є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання. Вказана земельна ділянка відведена у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 за рахунок земель природно-заповідного фонду.

Відповідно індивідуальне дачне будівництво на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Також за даними Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10.09.2024, ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельна ділянка з кадастровим №6322082000:04:000:0110 має лісогосподарське призначення .

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку «Парк дикої природи «Ольхова балка» і належить до земель природно-заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

З наведених підстав суд доходить висновку, що надання ОСОБА_1 , а в подальшому відчуження нею ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка», суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на здійснення такої діяльності на відповідних землях.

Відтак прокурором доведено факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею, як власника, та наявність порушеного права у виді перешкод у здійсненні Харківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Відведення у власність для ведення індивідуального дачного будівництва земельної ділянки з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110 гр. ОСОБА_1 є незаконним, отже укладання договору купівлі-продажу від 30.07.2013 земельної ділянки з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110 підлягає визнанню недійсним.

Вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку також є обгрунтованими, оскільки задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 . Для поновлення прав держави та територіальної громади на землі природно-заповідного фонду вимога позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей також підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора щодо усунення перешкод Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, загальною площею 0,1000 га шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасування в Державному земельному кадастрі її державної реєстрації з припиненням усіх речових прав на неї; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 з припиненням усіх речових прав на неї і з закриттям розділу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язання ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації спірну земельну ділянку.

Щодо доводів представника відповідача - адвоката Кайдашова В.С., суд вважає їх неспроможними з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (провадження № 12-9гс23) зробила висновки, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено. Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. У випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

Заперечуючи проти позову, представником відповідача зазначено про відсутність чітко встановлених меж території ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка» та недоведеність факту знаходження спірної земельної ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду.

Вказані доводи представника відповідача спростовуються вищенаведеними даними, а також висновками Верховного Суду.

Так, частково скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції Верховний Суд в постанові від 18.02.2026 у справі № 751/5458/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135234743) зазначив, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються виключно на висновку про відсутність установлених у натурі меж об`єкта природно-заповідного фонду, що унеможливило встановлення факту формування земельної ділянки за рахунок земель заповідного урочища. Водночас відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до вимог законодавства, а до моменту їх встановлення межі визначаються на підставі проєктів створення таких територій та об`єктів.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 743/1087/23 погодився з висновком апеляційного суду про те, що нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться РЛП «Міжрічинський», створений за рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року, та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127021087).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18 зазначив, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі, їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18 зазначено, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку як об`єкта природно-заповідного фонду, не може мати наслідком втрату статусу території такого об`єкта, її знищення та/або можливість передачі третім особам його складових, в даному випадку земельної ділянки.

У постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 370/702/21 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що надана стороною позивача інформація ЦГО ім. Б. Срезневського є належним і допустимим доказом, який підтверджує розташування природного водного об`єкта - струмка Сильня поряд зі спірними земельними ділянками. Водночас суд відхилив надані відповідачами на спростування посилань прокурора, суперечливі висновки земельно-технічної експертизи (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132828517).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

При вирішенні справи суд має з`ясувати, у зв`язку із чим між сторонами виник спір та якими обставинами кожна із сторін конфлікту доводить обґрунтованість своєї позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19, постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20)).

Спірні правовідносини у справі, яка є предметом розгляду виникли щодо належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.

Інформація надана ТОВ «Лік-проект» у сукупності та взаємозв`язку з іншими наданими прокурором доказами, зокрема графічними матеріалами створення території ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка», інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, інформацією Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської ОВА, підтверджує факт знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, в межах вказаного ландшафтного парку «Парк Дикої природи «Ольхова балка».

Відповідачами на спростування наданих прокурором доказів не додано доказів щодо перебування спірної земельної ділянки не в межах земель природно-заповідного фонду. Клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи на спростування зазначених обставин суду відповідачами не заявлялось. Крім того, в судовому засіданні судом з`ясовувалося питання щодо зовнішніх ознак земельної ділянки, а також наявності на ній будівель чи насаджень. Водночас представник відповідача ОСОБА_3 повідомив, що зазначені обставини йому невідомі.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та до земель природно-заповідного фонду, її виділення і передання у приватну власність фізичній особі заборонено законом.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погодження органами виконавчої влади або місцевого самоврядування вилучення земельної ділянки чи припинення права постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», тобто відсутні рішення уповноваженого органу про зміну її цільового призначення. Зазначене вказує про незаконність зміни її цільового призначення та неможливість відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Дергачівська районна державна адміністрація всупереч законодавчо визначеному порядку, не маючи на те повноважень, надала земельну ділянку лісогосподарського призначення, розташовану в межах об`єкта природно-заповідного фонду, у власність ОСОБА_1 , при цьому змінила її цільове призначення на категорію земель рекреаційного призначення громадянам для індивідуального дачного будівництва без вилучення з постійного користування та відповідних погоджень, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Щодо доводів представника відповідача щодо неналежно обраного прокурором способу захисту суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц виснувала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Держава не втрачає володіння земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які за законом не можуть бути передані у приватну власність у разі такого їх передання фізичним або юридичним особам і державної реєстрації за останніми права власності. У цих випадках слід усувати перешкоди у користуванні відповідною земельною ділянкою (стаття 391 ЦК України) шляхом її повернення власникові.

Суд також не погоджується з доводами представника відповідача в частині відсутності визнання незаконним та скасування розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації № 132 від 12.02.2009, на підставі якого спірну земельну ділянку було передано ОСОБА_1 , оскільки вказане розпорядження не стосується відповідача як останнього набувача земельної ділянки, вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади не призведе до відновлення порушеного права держави в особі Харківської обласної військової адміністрації.

Стосовно доводів представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про невідповідність розміру сплаченого прокурором судового збору вимогам закону, суд зазначає, що прокурором заявлено немайнові позовні вимоги, в тому числі і позовну вимогу про повернення земельної ділянки, яка є також немайновою вимогою, тому судовий збір ним сплачено у передбаченому законом розмірі.

Доводи представника відповідача адвоката Кайдашова В.С. про те, що тотожна справа між тими ж сторонами вже була розглянута судами всіх інстанцій не відповідає дійсності, адже предмет і підстави позовів у справі № 2а- 3834/10/2070 та у справі № 619/141/25 різні. До того ж висновки, наведені у судовому рішенні у справі № 2а- 3834/10/2070 грунтуються на доказах, зібраних на час розгляду даної справи, а саме станом на 2011 рік.

Щодо повноважень прокурора

Прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що Дергачівською окружною прокуратурою було направлено запити, зокрема, і до Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України.

Посилання представника відповідача про те, що направлення запитів про надання інформації не можна ототожнювати з повідомленням суб`єкта владних повноважень про здійснення прокурором представництва інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову, суд відхиляє, оскільки у цій справі зміст направлених прокуратурою листів-запитів свідчить про те, що вони, зокрема, мали характер інформування Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України про раніше виявлені працівниками прокуратури порушення земельного законодавства України щодо відчуження спірної земельної ділянки, були направлені на отримання додаткових підтверджень таких обставин і мали на меті саме вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 920/839/20.

Також суд зазначає, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення від 02 листопада 2004 року у справі «Tregubenko v. Ukraine», пункт 54).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Rysovskyy v. Ukraine» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

У постанові Верховного суду від 09 грудня 2020 року у справі 676/2332/18, зазначено, що у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача цивільне законодавство надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставістатті 661 ЦК України. Відповідно до частини 1 цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Подібні висновки, наведені Великою палатою Верховного Суду у пункті 122 постанови від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 відповідно до яких у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача, законодавство України надає йому ефективні засоби юридичного захисту.

Так, кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого він придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Відповідно до частини 1 цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача (первинного презумпційного власника).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 63 постанови від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-вказала, що з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок.

Таким чином, Верховний Суд звернув увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач, який не заявив зустрічні позови у справі, може заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельні ділянки, також не позбавлений можливості відновити права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких він придбав ці ділянки, про відшкодування збитків (див. постанови Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі № 369/4161/17 та від 28 вересня 2022 року у справі № 369/6522/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 363/2229/18 та інші).

Отже, Верховний суд зробив однозначні висновки про наявність різних (невзаємозамінних) способів захисту прав кінцевого набувача земельної ділянки, з володіння якого суд її витребував (за віндикаційним позовом) або якого суд зобов`язав повернути таку ділянку (за негаторним позовом), а саме: -звернення кінцевого набувача до особи, в якої він придбав земельну ділянку, з вимогою про відшкодування збитків; -звернення кінцевого набувача до власника земельної ділянки про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належало право на її витребування чи повернення, необхідних витрат на утримання та збереження цієї ділянки, а у разі здійснення її поліпшень, які не можна відокремити без завдання шкоди;-звернення кінцевого набувача до власника про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Таким чином, національне законодавство України надає відповідачу ефективні механізми юридичного захисту своїх прав у випадку повернення від нього спірної земельної ділянки.

За таких обставин, суд вважає, що задоволення позовних вимог прокурора у даній справі не є невиправданим (непропорційним) втручанням у права ОСОБА_2 на мирне володіння майном.

Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності слід зазначити наступне.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22), яка і стосується земель природно-заповідного фонду.

Отже, доводи представника ОСОБА_3 про те, що прокурор пропустив строк позовної давності, оскільки його позов, фактично, є віндикаційним, є безпідставними та суперечать наведеним нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відтак, з урахуванням наведеного, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява прокурора є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При зверненні до суду прокурором було сплачено 12 112 грн судового збору за подання позовної заяви та 1 514 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду – задовольнити.

Визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2438.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, загальною площею 0,1000 га, розташованої на території Русько-Лозівської сільської ради Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, загальною площею 0,1000 га, розташованої на території Русько-Лозівської сільської ради Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї і з закриттям розділу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956), земельну ділянку з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, загальною площею 0,1000 га, розташованої на території Русько-Лозівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 9 січня 2025 року, у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, яка зареєстрована за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та розташована на території Русько-Лозівської сільської ради Харківського району Харківської області та забороні ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6322082000:04:000:0110, загальною площею 0,1000 га, розташованої на території Русько-Лозівської сільської ради Харківського району Харківської області, що можуть призвести до погіршення якості ґрунтового покрову та інших корисних властивостей земельної ділянки - скасувати.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн та 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Дергачівська окружна прокуратура, місцезнаходження: 62303, Харківська область, м. Дергачі, вул Європейська, 63, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, код ЄДРПОУ 23912956, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, Державного агенства лісових ресурсів, код ЄДРПОУ: 37507901, місцезнаходження: 01601, м. Київ. вул. Ш. Руставелфі, 9-а;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ: 38634241, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд. 7 поверх;

третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», код ЄДРПОУ: 00994058, місцезнаходження: 62340, Харківська область, Харківський район, с. Черкаська Лозова.

Суддя О. В. Пруднікова