Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №179/575/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/575/26

провадження № 3/179/157/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,

за ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції №1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 27.03.2026 серії ВАД №951621, 27 березня 2026 року, о 19-20 годині в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , а саме – навмисно телефонують на лінію «102» та повідомляють неправдиву інформацію, чим порушила вимоги ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» та вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Частиною 1 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

За своєю конструкцією диспозиція ч.1ст.184 КУпАП є бланкетною. Тобто, вона не встановлює конкретних правил поведінки самостійно, а відсилає до інших нормативно-правових актів, що регламентують ці питання. Ця норма передбачає відповідальність за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Проте не зазначає, за ухилення від виконання саме яких обов`язків передбачена відповідальність, та якими законами ці обов`язки передбачені.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачені права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, зазначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини також передбачені ст.150 Сімейного Кодексу України, а саме: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Однак в протоколі про адміністративне правопорушення від 27.03.2026, складеного відносно ОСОБА_1 не зазначено, в чому саме проявилася об`єктивна сторона інкримінованого їй правопорушення, зокрема не зазначено, які саме дії вчинила чи не вчинила ОСОБА_1 , спрямовані на ухилення від виконання батьківських обов`язків, як цього вимагає диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП. Крім того зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не зрозуміло, хто саме ( ОСОБА_1 або її дитина ОСОБА_2 ) телефонував на лінію «102» та повідомив неправдиву інформацію. У протоколі не зазначено дату народження дитини.

Крім того як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , чим порушила вимоги ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», порушення якої ставиться у провину ОСОБА_1 , передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Разом з цим, з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 не забезпечила своїй дитині необхідного рівня життя, який достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного і соціального розвитку.

Таким чином, органом, уповноваженим на складання протоколу, допущена нечіткість і неконкретність викладення обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення викладена неконкретно, без зазначення усіх ознак правопорушення.

Крім того, жодні належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 в ухиленні від виконання батьківських обов`язків, в матеріалах справи відсутні.

Так, матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_1 , картку єдиного обліку та рапорт працівника поліції.

Однак, самі по собі вказані документи не підтверджують факту умисного невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків відносно своєї дитини. Інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Отже, наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини, що не надає можливості зробити висновок про наявність в її діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1, ст.283 ч.7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 247 п.1, 280, 283-284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.184 ч.1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя О.Ю.Кравченко