Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №213/1200/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1200/26

Номер провадження 3/213/599/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

17.03.2026 до суду надійшов протокол Серії ЕПР1 №609215, складений 08 березня 2026 року, за змістом якого: 08.03.2026 о 08:24 год. в м. Кривий Ріг, вул. Миколи Міхновського біля будику 2а ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, будучи позбавленим в праві керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року. БК 475143, 475350. Чим порушив вимоги п.2.1а ПДР -Керування ТЗ особою, яка не має права керування.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином (особистий підпис ОСОБА_1 у Протоколі та довідка про доставку SMS-повідомлення). Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин суддею прийнято рішення про розгляд справи за його відсутності в порядку ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, давши їм належну та всебічну оцінку у сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП за наступними підставами.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до "Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Відповідно до підпункту «а» п.1.2 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, передбачена частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 цього Кодексу.

Як зазначено вище, за змістом Протоколу ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом, будучи позбавленим в праві керування транспортними засобами.

Слід звернути увагу, що позбавлення права керування — це вид адміністративного стягнення чи кримінального покарання, що застосовується виключно за рішенням суду за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.

Проте, матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_1 до кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та, як наслідок, позбавлення його права керування транспортними засобами.

При цьому, в матеріалах справи міститься довідка про те, що згідно національної автоматизованої системи України ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами; в рапорті працівника поліції зазначено, що ОСОБА_1 не має прав в керуванні т/з; згідно постанови серії ЕНА №6344704 від 14.12.2025 ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (Керував ТЗ та немав посвідчення водія відповідної категорії тобто немав права керувати таким ТЗ).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. У свою чергу ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства". Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, оскільки зазначені у протоколі обставини не підтверджені визначеними законом доказами, підстав для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП не має.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 266, 268, 283, 284, 285 КУпАП України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя В.В.Попов.