Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №381/3908/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №381/3908/25 Головуючий у І інстанції - Ковалевська Л.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/4927/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив:

У липні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що24.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102509332, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 4000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів передбачених кредитним договором. Кредитний договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідач в свою чергу не виконала умови кредитного договору.

13.05.2025 між ТОВ «Мілоан» і ним, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», укладено договір відступлення прав вимоги №71-МЛ від 13.05.2025, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит №102509332 від 24.01.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, її заборгованість становить - 18320 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14320 грн. - заборгованість за процентами.

10.07.2025 року ним на адресу боржника було надіслано Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих.№20806981 від 10.07.2025.

Вказувало, що відповідач не виконала свого обов`язку, не повернула кредит в строки передбачені кредитним договором.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 18320 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що факт перерахування коштів підтверджено належними доказами, а відсутність традиційної виписки з особового рахунку, розрахунку заборгованості чи інших документів є обґрунтованою з огляду на спосіб надання кредиту, про що не було враховано судом першої інстанції.

Зазначає, що ним було надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача та перерахування коштів за кредитним договором, долучена до позовної заяви Відомість про щоденні нарахування та погашення може вважатися належним доказом, що підтверджує суму боргу, а надане Платіжне доручення про перерахування коштів є належним доказом, який підтверджує видачу кредитних коштів.

Таким чином вважає, що посилання суду на відсутність банківської виписки з особового рахунку, детального розрахунку заборгованості чи інших документів є необґрунтованими з огляду на специфіку надання кредиту шляхом перерахування коштів на платіжну картку без відкриття окремого поточного рахунку для цього кредиту.

Звертає увагу, що ним було надано Платіжну інструкцію (платіжне доручення) №25123301 від 24.01.2021 на суму 4000 грн. із призначенням платежу «Кошти згідно договору 102509332», де отримувачем зазначена ОСОБА_1 та маска картки НОМЕР_1 *11.

Просило суд, скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №102509332, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 4000,00 грн. на 29 днів з 24.01.2021.

Відповідно до п. 1.4 договору, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 22.02.2021.

Відповідно до п. 1.5 договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 2320 грн. в грошовому виразі та 730.00% річних у процентному значенні.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 6320 грн.

Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 2320 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від суми фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Тип процентної ставки - фіксована.

Вказаний договір підписано сторонами відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з додатком №1 до Договору про споживчий кредит №102509332 від 24.01.2021, дата платежу - 22.02.2021, кредит - 4000 грн., комісія за надання кредиту -0,00 грн., проценти - 2320 грн., разом - 6320 грн.

Щодо зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав платіжне доручення №25123301, в якому зазначено про успішність переказу коштів 24.01.2021 на суму 4000 грн., маска картки НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору №102509332.

13.05.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №71-МЛ.

Згідно з умовами цього договору, кредитор передає і відступає новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладання з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів та які входять до портфелю заборгованості шляхом підписання ату приймання-передачі реєстру боржників.

На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги».

10.07.2025 позивач надіслав відповідачу письмову претензію про погашення наявної заборгованості.

На підтвердження суми боргу позивач подав до суду створений позивачем документ з назвою «Відомості про щоденні нарахування та погашення».

За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 18320 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частин 2, 3 та 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає враховуючи таке.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Рішення суду першої інстанції мотивовано так:

-позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах;

-сторони обумовили у письмовому вигляді суттєві умови договору про розмір процентної ставки, порядок їх сплати;

-позивач довів на підставі належних та допустимих доказів погодження сторонами договору умов про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним, а також умови повернення отриманих у позику грошей та плати за користування ними;

-на підтвердження факту невиконання відповідачем зобов`язань за означеним кредитним договором та суми заборгованості, позивач надав до суду документи з назвою «Відомість про щоденні нарахування та погашення» (створена первісним кредитором) та «Виписка з особового рахунку за кредитним договором» (створена позивачем). Суд критично сприймає цей наданий позивачем документ, оскільки він не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані в позовній заяві, також не відображає інформацію про здійснення чи не здійснення відповідачем будь-яких сплат за кредитним договором, порядок, строк та алгоритм нарахування процентів за користування кредитом. Отже, цей документ не є належним доказом наявності заборгованості, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону під час перевірки доводів позивача про реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/відповідачем. Вказаний розрахунок є таким, що створений позивачем/попереднім кредитором, тобто не є первинним бухгалтерським документом, а тому зазначена у ньому інформація за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують обставин надання боржнику суми кредиту, правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у відповідача боргу за невиконаним зобов`язанням по кредитному договору;

-водночас позивач не надав належні докази існування у відповідача заборгованості у розмірі, що вказаний у розрахунку та позовній заяві.

Колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції правильно установив, що Договір про споживчий кредит №102509332 від 24.01.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений сторонами у письмовій (електронній) формі, про що свідчить введення відповідачем одноразового ідентифікатора J61339, який був надісланий відповідачу за номером +380688199957.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, відповідач не виконувала належним чином своїх обов`язків за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 18320 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14320 грн. - заборгованість за процентами.

Заборгованість відповідачем не сплачена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов`язання по укладеному договору, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитним договором №102509332 від 24.01.2021. Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростований, вказаний кредитний договір є чинними, в установленому законом порядку недійсними не визнавався.

Аналогічно відповідають матеріалам справи висновки суду про те, що позивач набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором відповідно до Договору відступлення прав вимоги №71-МЛ від 13.05.2025, витягу з реєстру боржників, акту приймання-передачі реєстру боржників та платіжної інструкції про оплату за відступлення права вимоги.

З урахуванням викладеного, а також застосованого судом в оскаржуваному рішенні висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву), суд першої інстанції не мав підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 4000 грн., оскільки матеріалами справи повністю підтверджується обставина надання кредитних коштів відповідачеві в розмірі 4000 грн. та визнання позивачем їх повернення.

Відмова суду першої інстанції із посиланням на неналежність розрахунку заборгованості як доказу на підтвердження її наявності помилково поширена судом на тіло кредиту, щодо якого є достовірні докази про його надання.

Також необґрунтованою є відмова в задоволенні позову щодо стягнення відсотків за Кредитним договором, оскільки у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 №911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Водночас в оскаржуваному рішенні суд лише послався на неналежність розрахунку, створеного та наданого позивачем, як доказу на підтвердження розміру заборгованості відповідача у визначеному в позові розмірі, проте не здійснив власного розрахунку аби вказати в чому саме здійснений позивачем розрахунок не відповідає умовам Кредитного договору.

Відповідно до п.п. 1.2-1.7 Кредитного договору сума кредиту становить 4000 грн. Кредит надається строком на 39 днів з 24.01.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 22.02.2021 року. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 2320 грн. в грошовому виразі та 730% річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 6320 грн. Комісія за надання кредиту - 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредит 2320 грн., які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,2.3 цього Договору.

За приписами пунктів 2.2.1-2.2.2 Кредитного договору у випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Пролонгація строку кредитування визначена в п. 2.3 Кредитного договору.

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Зокрема комісія в розмірі 10 відсотків від поточного залишку кредиту нараховується у випадку продовження строку кредитування на 15 днів.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

2.3.2. Розділ 2.3. Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил:

б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору.

Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Зазначені зміни разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк позики 29 днів з 24.01.2021 року по 22.02.2021 року, проценти за користування кредитом за вказаний період нараховуються за ставкою 2%.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами, як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 23.04.2021 року.

Водночас позивач не надав доказів того, що відповідач здійснила часткове погашення заборгованості у зв`язку із чим утворилися підстави для пролонгації строку кредитування на пільгових умовах, який фактично збільшує орієнтовну вартість кредиту (в частині визначення розміру відсотків).

Враховуючи, що договором про споживчий кредит №102509332від 24.01.2021визначений строк його дії, який становить 29 днів, саме протягом даного строку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у встановлений ним строк та положень п.1.5.2 цього договору становлять 2%.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума відсотків у межах строку кредитування по 22.02.2021року включно, що становить 2320 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте допустив порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів, а також дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи в частині відсутності доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем і неможливості її стягнення.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 4000 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2320 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково, а саме на 34,5 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог у загальному розмірі 2089,32 грн. (6056 * 34,5%).

Позивач також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8000 грн.

Відповідно до п. 1ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-4 ст.137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: -договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; -акт №1330 наданих послуг від 06.07.2024 на суму 8000 грн.; -детальний опис наданих послуг від 06.07.2025 на 6 год 30 хв; -ордер серії ВС №1381377; -виписку з ЄДР щодо Адвокатського об`єднання «Апологет».

Таким чином, позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.

Частиною 5 та 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16.

У справі №910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.

Оскільки від відповідача не надійшло заяви чи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає заявлений розмір розумним та обґрунтованим, підстави для його зменшення у апеляційного суду відсутні.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2760 грн. (8000 * 34,5%).

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 367, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №102509332 від 24 січня 2021 року в загальному розмірі 6320 (шість тисяч триста двадцять) гривень, з яких 4000 (чотири тисячі) гривень - тіло кредиту, 2320 (дві тисячі триста двадцять) гривень - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати в загальному розмірі 4849 (чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) гривень32 копійки, з яких 2089,32 грн. - судовий збір, 2760 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба