Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №758/15006/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/15006/24 Головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.

Провадження № 22-ц/824/1638/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Асвіо Банк» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про користування індивідуальним сейфом,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року акціонерне товариство «Асвіо Банк» (далі - АТ «Асвіо Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про користування індивідуальним сейфом у розмірі 11 853 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що відповідач, уклавши 03 лютого 2021 року з банком договір № 267/4 про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи), не виконав своїх зобов`язань в частині оплати наданих послуг за користування сейфом після закінчення строку оренди, а також щодо одержання майна та повернення ключів від наданого сейфа, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 11 853 грн, яка складається із простроченої комісії у розмірі 9 025 грн та боргу за аварійне відкриття сейфа - 2 828 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Асвіо Банк» витрати, пов`язані з аварійним відкриттям сейфа, у розмірі 2 600 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Асвіо Банк» 3 028 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову про стягнення простроченої комісії в сумі 9 025 грн, витрат, пов`язаних з аварійним відкриттям сейфа, в сумі 228 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у цій частині з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що нарахування плати за кожен день користування сейфом згідно тарифів банку, що визначена пунктом 7.2. договору про користування індивідуальним сейфом, здійснюється у формі комісії, як це передбачено Паспортом послуг з оренди індивідуального банківського сейфу АТ «Асвіо Банк».

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання в частині повернення/здачі до банку ключів від індивідуального сейфа № 741 у строки і порядку, які визначені пунктами 1.1., 3.2.11. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 13 вересня 2021 року), що в свою чергу обумовило продовження строку користування клієнтом індивідуальним сейфом.

У зв`язку з чим, позивачем у відповідності до положень статті 762 ЦК України, пункту 7.2. договору про користування індивідуальним сейфом та Паспорта послуги з оренди індивідуального банківського сейфу АТ «Асвіо Банк»здійснено нарахування плати за кожен день користування сейфом згідно тарифів банку після закінчення строку користування ним з 14 березня 2022 року по 05 березня 2024 року у формі комісії, яку боржник зобов`язаний сплатити.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що положеннями договору № 267/4 від 03 лютого 2021 року не передбачена домовленість сторін стосовно обов`язку клієнта зі сплати комісії є необґрунтованими і такими, що зроблені без належного дослідження доказів.

Щодо стягнення витрат за аварійне відкриття сейфа позивач вказує, що 05 березня 2024 року у зв`язку з неповерненням відповідачем ключів від сейфа у визначені сторонами строки, керуючись пунктом 3.3.3. договору, АТ «Асвіо Банк»було здійснено відкриття індивідуального банківського сейфа № 741, про що був складений акт № 741 від 05 березня 2024 року.

Згідно вказаного акта виконаних робіт з аварійного відкриття депозитних комірок в рамках виконання договору № 13/04-1, наданого ТОВ «Сейлсервісолюшенс», вартість наданих робіт з аварійного відкриття індивідуального сейфа № 741 складає 1 800 грн, вартість заміненого замка - 2 000 грн, а всього - 3 800 грн.

У відповідності до підпункту «б» пункту 7.4. договору про користування індивідуальним сейфом заставна сума 1 200 грн, яка була внесена клієнтом на рахунок АТ «Асвіо Банк» при підписанні договору, була спрямована на відшкодування витрат банку, пов`язаних з відкриттям індивідуального сейфа.

Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Асвіо Банк» за аварійне відкриття сейфа згідно наданого до суду розрахунку заборгованості складає 2 828 грн, з яких: 2 000 грн - замок системи «Ковал»; 1 800 грн - аварійне відкриття замка (робота майстра); 228 грн - накладка на замок; за вирахуванням суми 1 200 грн як заставної клієнта за замок, яка вноситься клієнтом при підписанні договору оренди індивідуального сейфа та стягується банком при аварійному відкритті замка згідно умов договору.

При зверненні з позовом до суду АТ «Асвіо Банк» також було подано заяву про відшкодування судових витрат, в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Однак, при розгляді справи та ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції без будь-якого обґрунтування вищезазначену заяву залишено без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 не заперечує факт укладення з АТ «Асвіо Банк» договору № 267/4 від 03 лютого 2021 року про користування індивідуальним сейфом, строк дії якого відповідно до додаткової угоди № 1 від 13 вересня 2021 року було продовжено до 14 березня 2022 року, а також внесення платежів за користування індивідуальним банківським сейфом за цей період.

Залишається лише спірним питання щодо правомірності нарахування комісії за користування банківським сейфом після закінчення строку дії договору з 14 березня 2022 року до 05 березня 2024 року у розмірі 9 025 грн.

Відповідач вважає зазначену суму боргу безпідставною, так як жодним пунктом договору та додаткової угоди до нього не передбачений такий вид платежу, як комісія за користування індивідуальним банківським сейфом після закінчення строку оренди. Надана до апеляційної скарги Технологічна карта операцій з оренди індивідуальних банківських сейфів АТ «Асвіо Банк» (в новій редакції) не відноситься до зобов`язальних документів за договором про користування індивідуальним сейфом № 267/4 від 03 лютого 2021 року.

Крім цього, звертає увагу на недобросовісну поведінку банку щодо нарахування платежів за користування сейфом після закінчення строку оренди, оскільки маючи встановлені контакти із ним в телефонному режимі та його усне доручення відкрити сейф без його присутності, позивач свідомо не виконав умови пункту 3.3.3. договору, які регулювали права та обов`язки орендодавця здійснити примусове відкриття сейфа № 741 по закінченню двох місяців, починаючи з 14 березня 2022 року, продовжував нараховувати комісію за користування сейфом та відкрив сейф лише на 741 день після закінчення строку оренди, що підтверджено відповідним актом від 05 березня 2024 року.

Така поведінка АТ «Асвіо Банк», на думку відповідача, обумовлена свідомою метою збагачення, отримання прибутку з орендаря сейфа, за відсутності попиту на послугу з боку третіх осіб під час воєнного стану в Україні, наміром заподіяти орендарю шкоду, щоденно збільшуючи заборгованість за оренду сейфа, яким він не користувався і доручав на початку червня 2022 року працівникам банку відкрити без присутності клієнта.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат за аварійне відкриття сейфа, то відповідач проти її задоволення не заперечував, однак заявлена до стягнення сума є некоректною, адже відповідно до акта виконаних робіт з аварійного відкриття депозитних комірок від 05 березня 2024 року вартість відкриття депозитної чарунки складає 3 800 грн і жодного посилання на демонтаж і монтаж накладки на замок вартістю 228 грн не зазначено.

Банк відповідно до договірного списання використав авансовий платіж у розмірі 1 200 грн, які були переказані клієнтом на рахунок орендодавця сейфа в якості застави, а отже сума боргу за відповідною вимогою складає 2 600 грн та була правомірно стягнута судом першої інстанції.

Також відповідач не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо наявності підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнитиз таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанціївстановлено, що 03 лютого 2021 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 267/4 про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи) (далі - договір), за умовами якого банк надає, а клієнт приймає в тимчасове платне користування у відповідності з умовами даного договору індивідуальний сейф № 741, що знаходиться в сховищі для індивідуальних сейфів банку, та комплект ключів від нього на строк з 03 лютого 2021 року по 05 вересня 2021 для зберігання клієнтом документів, грошових коштів та інших цінностей. Сейф, що надається в користування клієнту згідно цього договору, розташований у відділенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункти 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до пункту 3.1.4. договору при бажанні користуватися сейфом після закінчення строку, визначеного пунктом 1.1., клієнт вправі вирішити з банком питання про продовження строку користування сейфом шляхом оформлення письмової заяви. Умови договору на новий строк встановлюються сторонами за домовленістю.

Згідно із пунктами 3.2.3., 3.2.9. договору клієнт зобов`язаний внести плату за весь строк користування сейфом та сплатити пеню і відшкодувати спричинені банку збитки відповідно до розділу 7 цього договору.

За пунктом 3.2.11. договору клієнт зобов`язаний здати ключ і звільнити сейф не пізніше останнього дня строку користування сейфом, визначеного в пункті 1.1. цього договору (якщо строк користування сейфом не продовжено), або ж не пізніше дня підписання заяви про розірвання договору (якщо сторони узгодили достроково припинити дію договору).

Відповідно до пункту 3.2.16. договору в разі пошкодження замка сейфа у зв`язку з його відкриттям правоохоронними органами у відповідності до підпункту «ґ» пункту 3.3.3. цього договору, клієнт зобов`язаний відшкодувати банку в повному обсязі витрати, пов`язані із заміною замка, а саме: вартість «аварійного» відкриття сейфу, вартість нового замка, ключів від нього та вартість роботи з його заміни.

Як визначено у підпункті «а» пункту 3.3.3. договору, банк має право відкрити сейф без присутності клієнта у випадку якщо протягом двох місяців з дати закінчення терміну дії даного договору (за умови попереднього повідомлення клієнта або банку про припинення договору, або з дати підписання сторонами угоди про дострокове розірвання договору), клієнт не з`явився для одержання майна та не повертає ключі від наданого йому сейфа. В цьому випадку банк створює спеціальну комісію в кількості двох осіб з числа працівників банку й однієї незацікавленої особи, відкриває сейф клієнта і складає опис вмісту сейфа з наступним вилученням і передачею останнього на збереження в сховище цінностей банку як невитребуване майно. Грошова сума, яка вносилась клієнтом як застава, клієнту не повертається. Банк має право стягнути з клієнта витрати банку за збереження майна, вилученого комісією із сейфа, згідно тарифів банку.

Відповідно до пункту 3.4.6. договору банк зобов`язаний забезпечити неможливість відкриття сейфа без участі клієнта або довіреної особи, окрім випадків, передбачених пунктом 3.3.3. даного договору.

У розділі 7 договору про користування індивідуальним сейфом сторонами погоджена вартість користування сейфом та порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань та проведення всіх розрахунків щодо заборгованості.

13 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до АТ «Асвіо Банк» заяву про продовження строку дії договору про користування індивідуальний сейфом № 741 із 13 вересня 2021 року по 14 березня 2022 року.

Згідно з актом про відкриття індивідуального сейфа № 741 та вилучення майна не в присутності клієнта від 05 березня 2024 року було здійснено відкриття сейфу № 741, наданого у тимчасове користування відповідачу.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями договору про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи), на які посилається позивач як на підставу виникнення у відповідача заборгованості із простроченої комісії, не передбачена домовленість сторін стосовно обов`язку клієнта зі сплати комісії, і банком не надано доказів на підтвердження підстав виникнення у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати простроченої комісії у розмірі 9 025 грн, а тому відсутні правові підстави для задоволенні позову у цій частині.

Водночас суд дійшов висновку, що позов банку в частині стягнення з відповідача витрат за аварійне відкриття сейфа у розмірі 2 828 грн підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до акта виконаних робіт з аварійного відкриття депозитних комірок вартість відкриття сейфа № 741 та заміна замка складає 3 800 грн, відтак, з урахуванням авансового платежу у розмірі 1 200 грн, сплаченого клієнтом на випадок примусового відкриття сейфа, сума заборгованості за аварійне відкриття сейфа складає 2 600 грн.

Колегія суддів не може повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Глава 66 ЦК України регулює правовідносини у сфері зберігання речей, а спеціальні види зберігання регламентовано § 3 вказаної Глави ЦК України.

Статтею 971 ЦК України передбачено, що до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 ЦК України).

За змістом статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

У справі, яка переглядається встановлено та не заперечується сторонами, що 03 лютого 2021 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 267/4 про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи), у розділі 7 якого сторони погодили вартість користування сейфом та порядок розрахунків (а.с. 11-14).

Згідно із пунктом 3.2.3. договору клієнт зобов`язаний внести плату за весь строк користування сейфом згідно розділу 7 цього договору.

Відповідно до пункту 7.1. договору вартість користування сейфом визначається відповідно до тарифів банку, які є невід`ємним додатком до цього договору.

Оплата за користування сейфом здійснюється клієнтом шляхом попередньої оплати банку 100 % платежу за весь строк користування сейфом та шляхом внесення грошової застави у розмірі, вказаному в пункті 7.4. «б» даного договору.

За користування сейфом після закінчення строку користування сейфом, визначеного в пункті 1.1. договору, клієнт вносить плату за кожен день користування сейфом згідно тарифів банку та додатково пеню 2 % від суми простроченої заборгованості (пункт 7.2. договору).

У тарифах за користування індивідуальними сейфами, які є додатком № 1 до договору № 267/4 від 03 лютого 2021 року, сторони узгодили відповідні тарифи за найм (оренду) індивідуального сейфа, зокрема: заставу в сумі 1 200 грн; розмір плати за користування сейфом після закінчення строку оренди, а саме для сейфа розміром 100*300*425 така плата після 181 дня користування становить 12,50 грн в день (а.с. 15).

В заяві до банку від 03 лютого 2021 року про надання у тимчасове користування індивідуальний сейф розміром 100*300*425 для зберігання цінностей і документів на строк до 05 вересня 2021 року відповідач вказав, що з умовами користування індивідуальним сейфом та тарифами банку ознайомлений (а.с. 10).

13 вересня 2021 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 267/4 про користування індивідуальним сейфом від 03 лютого 2021 року, згідно з якою погодили продовжити до 14 березня 2022 року строк користування індивідуальним сейфом № 741, що перебуває у користуванні клієнта відповідно до укладеного між ним та банком договору (а.с. 17).

У заяві до банку 13 вересня 2021 року про продовження строку дії договору про користування індивідуальний сейфом № 741 відповідач також зазначив, що з умовами користування індивідуальним сейфом та тарифами банку ознайомлений (а.с. 16).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в частині повернення (здачі) банку ключів від індивідуального сейфа № 741 у строки і порядку, які визначені пунктами 1.1., 3.2.11. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 13 вересня 2021 року), АТ «Асвіо Банк» нараховувало останньому плату за користування сейфом після закінчення строку користування ним, починаючи з 15 березня 2022 року за тарифом 12,50 грн в день, що відповідає умовам договору про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи) та вимогам закону.

Відповідно до розрахунку заборгованості клієнта ОСОБА_1 за договором № 267/4 від 03 лютого 2021 року станом на 05 березня 2024 року розмір заборгованості відповідача становить 9 025 грн (а.с. 18-25).

Як зазначив представник позивача в апеляційній скарзі, нарахування плати за кожен день користування сейфом згідно тарифів банку, що передбачена пунктом 7.2. договору про користування індивідуальним сейфом, здійснюється у формі комісії, що також передбачено Паспортом послуг з оренди індивідуального банківського сейфу АТ «Асвіо Банк».

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції про те, що умовами укладеного між сторонами договору № 267/4 про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи)від 03 лютого 2021 року не передбачена домовленість сторін стосовно обов`язку клієнта зі сплати банку комісії як плати за користування сейфом після закінчення встановленого договором строку користування ним є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та положенням законодавства.

Позивачем у відповідності до положень статті 762 ЦК України та пункту 7.2. договору про користування індивідуальним сейфом правомірно здійснено нарахування плати за кожен день користування сейфом згідно тарифів банку, з яким відповідач був ознайомлений і погодився, після закінчення узгодженого строку користування банківським сейфом з 15 березня 2022 року по 05 березня 2024 року у формі комісії, яку боржник зобов`язаний сплатити.

Більше того, сама сторона відповідача у відзиві на позовну заяву визнавала і вважала коректною суму боргу зі сплати простроченої комісії за користування сейфом у розмірі 3 812,50 грн (а.с. 93-97), проте суд першої інстанції в порушення приписів статей 13, 206 ЦПК України взагалі відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за користування індивідуальним сейфом.

Посилання відповідача на те, що позивач не виконав умови пункту 3.3.3. договору, які регулюють права та обов`язки банку здійснити примусове відкриття сейфа № 741 по закінченню двох місяців, починаючи з 14 березня 2022 року, та продовжував нараховувати комісію за користування сейфом, який було відкрито сейф лише 05 березня 2024 року, не заслуговують на увагу, так як в пункті 3.3.3. договору передбачено право банку (а не обов`язок) відкрити сейф без присутності клієнта за певних умов, які у даному випадку були відсутніми.

Отже, доводи АТ «Асвіо Банк» щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 простроченої комісії у розмірі 9 025 грн знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи та є обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги позивача про те, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Асвіо Банк» за аварійне відкриття сейфа складає 2 828 грн, а не 2 600 грн як стягнув суд першої інстанції.

Відповідно до акта виконаних робіт з аварійного відкриття депозитних комірок в рамках виконання договору № 13/04-1, складеного ТОВ «Сейлсервісолюшенс» 05 березня 2024 року, вартість відкриття індивідуального банківського сейфа № 741 становила 3 800 грн, з яких: 2 000 грн - замок системи «Ковал»; 1 800 грн - аварійне відкриття замка (робота майстра) (а.с. 33).

Відомостей про те, що АТ «Асвіо Банк» понесло вимушені витрати на заміну накладки на замок банківського сейфа в сумі 228 грн матеріали справи не містять.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що на підставі підпункту «б» пункту 7.4. договору про користування індивідуальним сейфом заставна сума 1 200 грн, яка була внесена відповідачем на рахунок АТ «Асвіо Банк» при підписанні договору, була спрямована на відшкодування витрат банку, пов`язаних з аварійним відкриттям індивідуального сейфа.

Таким чином, з урахуваннямзаставного платежу у розмірі 1 200 грн, сплаченого клієнтом на випадок примусового відкриття банківського сейфа та стягнутого банком при відкритті замка згідно умов договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сума заборгованості відповідача за аварійне відкриття сейфа складає 2 600 грн та підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування індивідуальним сейфом ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі статті 375 ЦПК України.

За приписами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Виходячи з наведеного, розподіл судових витрат у зазначеній справі слід змінити.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного пропорційно розміру задоволених вимог позову з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у цій справі, а саме 2 969,75 грн - за подання позовної заяви та 4 454,63 грн - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 7 424,38 грн судового збору.

Крім того, до позовної заяви представник АТ «Асвіо Банк» - адвокат Лисенко В.М. долучив заяву про відшкодування судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження понесення відповідних витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду, зокрема: договір про надання правової допомоги № 20 від 05 травня 2024 року, укладений між адвокатом Лисенком В.М.та АТ «Асвіо Банк»; додаткову угоду № 23 від 11 листопада 2024 року до вказаного договору; акт приймання-передачі правової допомоги від 15 листопада 2024 року по цій угоді до договору (а.с. 47-56).

Відповідно до пункту 3.1. договору за надання правової допомоги, що є предметом цього договору, адвокату клієнтом сплачується винагорода у формі гонорару, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін і оформляється додатковою угодою.

Згідно із пунктом 3 додаткової угоди вартість правової допомоги, що надається клієнту в межах справи за позовом АТ «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості становить 10 000 грн та сплачується клієнтом впродовж 30-ти календарних днів після ухвалення остаточного рішення по справі на картковий рахунок.

У відповідності до пункту 5 додаткової угоди правова допомога, що визначена пунктом 2 цієї угоди, вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Як зазначено в акті приймання-передачі правової допомоги від 15 листопада 2024 року, АТ «Асвіо Банк» приймає надані послуги правової допомоги від адвоката Лисенка В.М., а саме: здійснення дослідження та аналіз договору № 267/4 про користування індивідуальним сейфом від 03 лютого 2021 року та документів, що підтверджують право вимоги заборгованості по договору; аналіз судової практики та формування правової позиції; підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 267/4 від 03 лютого 2021 року.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 заперечував щодо вимог банку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність фіксованої суми гонорару зі складністю справи та обсягом наданих позивачу адвокатських послуг.

Згідно положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина третя статті 141 ЦПК Українипередбачає критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У випадку встановленого договором про надання правової допомоги фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Упостанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського судувід 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правову допомогу у цій справі, колегія суддів, керуючись вимогами статей 133, 137, 141 ЦПК України та виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, частково врахувавши доводи відповідача щодо неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу із складністю спору, ціною позову та обсягом наданої допомоги, який був необхідний для захисту прав та інтересів позивача,дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Асвіо Банк» витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи в суді першої інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушує права позивача на компенсацію коштів, які він буде змушений реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді першої інстанції, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Асвіо Банк» задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування індивідуальним сейфом скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Асвіо Банк» заборгованість за користування індивідуальним сейфом у розмірі 9 025 грн (дев'ять тисяч двадцять п'ять гривень).

В іншій оскаржуваній частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 рокузалишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат у даній справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Асвіо Банк» судовий збір у розмірі 7 424,38 грн (сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 38 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн (п'ять тисяч гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана

Д.О. Таргоній